ОПИС ХРАМУ З XVII СТОЛІТТЯ
Нинішній вигляд Спасо-Преображенського собору сформувався в ході кількох послідовних перебудов ХVІІ – ХІХ ст.
Мистецтвознавці кінця XIX – початку XX ст. вважали, що під час перебудови 1675 року Спаський храм було сильно пошкоджено. Російський і радянський візантолог, археолог і мистецтвознавець Федір Іванович Шміт (репресований 1937 року) писав: «…з цим храмом сталося те саме, що з усіма давньоруськими пам’ятками: спочатку його всіляко руйнували, а потім знайшовся “благочестивий і ревний христолюбець” чернігівський полковник В. Дунін-Борковський, який “святою щирістю і ревністю” відновив храм 1675 року. Відновити храм у XVII ст. (і, на жаль, не лише в XVII ст.) означало: збудувати нову церкву, але на тому самому місці, на якому стояв храм, навіть якщо для цього довелося б знищити всі залишки давнього храму. У Спаському соборі всі додаткові вівтарі та прибудови були розібрані й знищені… І головне, як завжди, усю будівлю було ретельно оштукатурено й побілено, всередині та ззовні, так що вся кладка стала недоступною для вивчення».
У XVII столітті біля собору замість зруйнованих давніх – північно-східної та південно-східної прибудов з’явилися нові. Російський історик Лівобережної України Афанасій Филимонович Шафонський (помер 1811 року) у книзі «Черниговское наместничество топографическое описание». Киев, 1851, т. 2, с. 275, зазначив, що збереглися відомості про назви цих прибудов-капел: «Снаружья приделаны два приделы: с правой Трёх Святителей, а с левой Покрова Богородицы; ныне они отломаны» (знесені 1770 року).
Пізніші дослідження показали, що найбільшої шкоди храму було завдано під час перебудови в 1790-х роках, а полковник Василь Касперович Андрійович Дунін-Борковський ремонт зробив дуже тактовно. І взагалі Спаський собор серед усіх давньоруських храмів дійшов до нас у найкращому стані.
У 1792 – 1798 рр. у Спаському соборі були проведені масштабні реконструкційні роботи. Розібрали конструкції, збудовані ще в домонгольські часи. Переробки завершень храму цілком змінили його силует. Північна сходова башта була надбудована й перетворена на дзвіницю. У південно-західному куті, симетрично до північної, на місці згорілої «хрестильні» початку XII століття збудована нова Південна башта. Таким чином, із заходу об’єм собору фланкований двома рівновеликими баштами з високими конусоподібними шпилями, що спотворило давній вигляд храму. Проте нині без цих башт собор уявити неможливо.
Західний фасад. Фото 6 травня 2016 року. Автор – Іван Биков. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
З упевненістю можна сказати, що саме перебудова 1792 – 1798 рр. зашкодила давньому храму більше, ніж монгольська навала та всі пожежі в попередні століття. Зовнішній вигляд храму, що склався після цієї реконструкції, практично без змін дійшов до теперішнього часу, але будь-які спроби повернути йому первісний вигляд недопустимі, вони можуть стати черговим варварством.
План нинішнього Спаського собору. З фасаду Спаського собору. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman. 1 – нартекс; 2 – Північна сходова башта; 3 – Південна башта; 4 – центральний неф; 5 – південний неф; 6 – північний неф; 7 – вівтар
Остаточного нинішнього вигляду Спаський собор набув у XIX столітті, коли до порталів прибудували тамбури (1818 рік), позолотили куполи та переробили завершення башт (1891 рік).
Тамбур біля північного порталу. 1818 рік. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Південний фасад. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Куполів у храму – 5, як і первісно.
Східний фасад. Фото 23 квітня 2017 року. Автор – Nomad0212. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Внутрішнє убранство Спасо-Преображенського собору поєднує в собі безліч елементів різних стилів.
Нартекс собору. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Один із проходів між нартексом і нефом. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Головний вівтар Спаського собору було освячено на честь Преображення Господнього, а до середини XIX століття було два бічні вівтарі – Трьох Святителів і Покрови Богородиці. 1857 року південний престол було освячено на честь чернігівських мучеників – князя Михаїла та боярина Феодора, а в північному нефі розміщено жертовник головного престолу.
Зал собору є чи не найкращим в Україні для звучання голосу.
Північні триприслові дворівневі аркади. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Південні триприслові дворівневі аркади. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Під час пожежі в соборі 1750 року давні мармурові стовпи потріскалися й у 1790-х роках були обкладені цеглою і, згідно з результатами досліджень радянського архітектора Миколи В’ячеславовича Холостенка (помер 1978 року), перетворені на гранчасті стовпи. Сучасного круглого вигляду, з розписом «під мармур» з облямівкою зі штучного мармуру, колони набули 1818 року.
У сучасних масивних колонах усередині перебувають первісні білі мармурові стовпи. Зондаж на західній колоні північної аркади. Вид з північного заходу. Фото 2014 року. Джерело – Черненко О.Є., Новик Т.Г. Звіт про наукові археологічні дослідження Спасо-Преображенського собору в Чернігові // Науковий архів ІА НАНУ. Фонд експедицій (б/н). – С. 65. – Рис. 42. «Пам’ятки монументальної архітектури Північного Лівобережжя України ХІ–ХІІІ ст». Фото без змін
Унаслідок пожежі 1750 року також згоріли дерев’яні хори над бічними нефами. Остаточно вони були розібрані в 1790-х роках. Від цих бічних хорів нині вціліли лише залишки їхньої огорожі.
Північний неф. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У ХVІІ столітті первісні шиферні огорожі західних хорів були замінені цегляною кладкою у вигляді триарочної конструкції на двох восьмигранних стовпах.
Західні хори. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Усього в Спаському храмі налічувалося сім підлог, що нашарувалися за дев’ять століть на загальну товщину близько 1 метра, що дещо спотворило пропорції внутрішніх елементів храму. Сучасна підлога – з метлаських плиток заводу Бергенгейма (м. Харків) була влаштована 1902 року; під нею була чавунна 1792 – 1798 рр., демонтована під час ремонтів 1870-х – 1890-х рр.; нижче – з керамічних плиток ХVІІІ століття; дерев’яна підлога ХVІІ століття – згоріла; глиняна підлога в післямонгольський час і дві давньоруські.
Головну увагу в Спасо-Преображенському соборі привертає бароковий іконостас з деякими елементами класицизму, встановлений у 1795 – 1798 рр., що зберігся до наших днів, але кілька разів перероблявся. Він спроєктований російським архітектором Іваном Денисовичем Ясиґіним. Висота іконостаса в центральному нефі сягає 12 метрів, ширина по трьох нефах – 20 метрів, в іконостасі встановлено 62 ікони.
Іконостас у центральному нефі, верхній ярус. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Іконостас у центральному нефі, нижній ярус. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Дерев’яні різьблені та позолочені деталі іконостаса зроблені ніжинськими майстрами-різьбярами Саввою Волощенком і Степаном Білопольським, ікони написані священником Тимофієм Мізьком з міста Борзни (нині місто в Ніжинському районі Чернігівської області). Центральна частина іконостаса дворівнева, бічні – одноярусні. Позолочені колони корінфського ордера ділять нижній ярус на дев’ять частин, у яких розміщені у два яруси ікони, обрамлені барочним різьбленням. Тло між іконами біле, а спочатку було срібне. Посередині верхнього ярусу перебувала велика ікона оплакування Христа, над якою розташований трикутний фронтон. Царські врата також барокові – різьблені з дерева й позолочені. Наприкінці ХІХ століття ікони були відновлені майстром сакрального мистецтва, іконописцем Олександром Івановичем Мурашком (укр. Мурашко Олександр Іванович, помер 1910 року). Зважаючи на те, що в храмах України збереглося мало старих іконостасів, спаський – являє велику художню та духовну цінність.
У 1818 – 1820 рр. за спрощеним проєктом архієпископа Чернігівського і Ніжинського Михаїла (у миру – Матфей Михайлович Десницький) Спаський собор було розписано олійними фарбами художником Я. Юріним з помічниками. Цей стінопис можна побачити й нині.
Олійний живопис над аркою, що веде з центрального нефа до нартекса. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Олійний живопис. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Живопис представлений дуже оригінальними та цікавими композиціями, що зображають сцени з життя храму, святих та історичні події. Стінопис кілька разів відновлювався: 1834 – 1851 рр. і в 1872 – 1873 рр. майстрами Михайлом та Олексієм Кмяшками.
Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У 1824 – 1825 рр. собор було розписано чудовими картинами зі Старого та Нового Заповітів.
Північна частина нартекса. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
1947 року в соборі було забілено монументальний живопис XIX століття.
У 1979 – 1996 рр. у Спаському соборі провідний український художник-реставратор Валентин Поліщук проводив реставрацію монументального живопису початку XIX століття.
Розпис Спасо-Преображенського собору, напевно, ще недостатньо оцінений мистецтвознавцями – це відмінний зразок, як тепер кажуть, «наївного мистецтва». Розміщення розписів цілком нетрадиційне, так само як і більшість сюжетів.
Олійний живопис на вітрилах центрального купола. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Так, на вітрилах центрального купола замість традиційних євангелістів зображено пори року: весна – купа квітів, літо – снопи пшениці, осінь – фрукти та овочі, зима – голі дерева й чорна рілля; у підбанні – рай: високі гори, ріка, зелені дерева. Цікава композиція вигнання Адама й Єви з раю, намальована на північній стіні: прабатьки всього людства сховалися в кущах, біля яких стоїть Бог-Отець – не традиційний старець з довгою бородою, а присадкуватий рудобородий чоловік. Також дуже цікаві й інші композиції, намальовані Я. Юріним.
У ризниці Спаського храму зберігалася велика кількість богослужбових предметів із дорогоцінних матеріалів, подарованих у різний час жителями міста та почесними гостями. Вони мали велику художню та історичну цінність. На жаль, до сьогодні збереглося дуже мало речей, які перебувають у Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського (укр. Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського). Серед них унікальна робота місцевих ювелірів 1771 року – оклад Євангелія з рельєфними зображеннями (Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. – Москва: Искусство, 1965. – С. 250). З лицьового боку окладу вигравірувані постаті чотирьох євангелістів, зворотний бік цілком оригінальний – у центрі постать святого Миколая Чудотворця з молитовно піднятими вгору руками, по боках у вінцях дванадцять епізодів з його життя, як на старовинних іконах із клеймами.
Оклад Євангелія 1771 року з ризниці Спаського собору. Джерело – https://myguidebook.ru/b/book/1275453012/3. Фото без змін
З опису в літературі відомо, що у вівтарі собору перебувала срібна з позолотою дарохранильниця у вигляді дворівневого саркофага загальною масою 16,5 кг, пожертвувана храму 1782 року; хрест 1638 року; соборне крісло на горньому місці, подароване російською імператрицею Катериною II, яка відвідала Чернігів 22 січня 1787 року; велика кількість старовинних риз, у тому числі й убрання святителя Феодосія Углицького.