8. СКЛАДЕНА ГРОБНИЦЯ
8. Складена гробниця з червоного шиферу, імовірно, Володимира I Святославича, трапецієподібної форми з пласкою кришкою, плити скріплені за допомогою залізних в’язей (скоб).
Гробниця трапецієподібної форми
Розміри гробниці: довжина – 2,13 метра, ширина – 0,89 метра, висота – 0,8 метра. Згідно з українським істориком мистецтва Костянтином Віталійовичем Широцьким (помер у 1919 році), гробниця була прикрашена на кришці й лицьовому боці чотирикінцевими візантійськими хрестами.
Гробницю розкопав петербурзький архітектор Микола Юхимович Єфімов під час розкопок Десятинної церкви в 1826 році в південній галереї храму, на схід від вівтаря Церкви 1654 року. Поблизу цієї гробниці була також «знайдена гробова плита з червоного шиферу» від іншої гробниці. 
План Десятинної церкви за результатами розкопок М.Ю. Єфімова, опублікований у 1829 році. Чорним кольором над південно-західним кутом давнього храму позначена – Церква 1654 року. Гробниця «князя Володимира» позначена на плані в південній галереї церкви, на схід від вівтаря Церкви 1654 року. Джерело – Краткое историческое описание первопрестольной соборной Десятинной церкви в Киеве. – Санкт-Петербург, 1829. – С. 32. Суспільне надбання. Фото без змін
Усередині гробниці «знайшли всі збережені кістки, крім глави й правої руки, яких не виявлено; також залишки зотлілого парчевого одягу, золотий ґудзик і чоловічі черевики». Відсутність голови та правої руки дала привід М.Ю. Єфімову визнати цю гробницю похованням князя Володимира I Святославича, відкритим митрополитом Петром Могилою в 1635 році.
Гробниця, знайдена в 1826 році. Джерело – Фундуклей И.И. Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям. – Киев, 1847. – Рис. 7. Суспільне надбання. Фото без змін
Гробницю зберегли в підцерків’ї (нижній поверх церковної будівлі, зазвичай не використовуваний для богослужіння) нової – Десятинної церкви Різдва Пресвятої Богородиці (далі – Церква 1842 року), збудованої в 1828 – 1842 рр. на місці давнього храму, де для гробниці була влаштована спеціальна крипта. Згідно з К.В. Широцьким, гробницю «вмонтували в тому місці південного приділу, де влаштований зазначений надгробок» (сірий мармуровий надгробок святого князя Володимира, споруджений Олександром Семеновичем Анненковим).
Перед знесенням Церкви 1842 року, у 1935 році, гробницю перенесли до Київського державного музею українського мистецтва (нині Національний художній музей України), а в 1939 році – до Державного заповідника «Софійський музей» (нині Національний заповідник «Софія Київська»); де гробниця знаходиться нині, невідомо.