9. СКЛАДЕНА ГРОБНИЦЯ

9. Складена гробниця з червоного шиферу (пірофілітовий сланець) прямокутної форми з орнаментами XI століття, кришка двосхила, плити скріплені за допомогою залізних в’язей (скоб), датується, імовірно, XI століттям.

Місцезнаходження гробниці. Гробниця експонується в південній апсиді Трапезної церкви (Тепла, або Мала Софія) (укр. Трапезна церква (Тепла, або Мала Софія), збудована в 1722 – 1730 рр.). Церква знаходиться поблизу південного фасаду Софійського собору Національного заповідника «Софія Київська».

Трапезна церква Національного заповідника «Софія Київська». Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

У Трапезній церкві експонується виставка «Перші храми Києва». На ній можна ознайомитися з фрагментами мозаїчної підлоги з Десятинної церкви, гробницею ХІ століття, історією дослідження архітектурних пам’яток давнього Києва та багато з чим іншим. У церкві регулярно проводяться богослужіння, тому час огляду може бути обмежений.

Гробниця в Трапезній церкві. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

За зовнішніми обмірами, довжина гробниці – 1,98 метра, ширина – 0,60 метра, висота – 0,96 метра. Товщина стінок – 4 см.

Історія гробниці. Уперше гробницю знайшов петербурзький архітектор Микола Юхимович Єфімов під час розкопок Десятинної церкви в 1826 році, на північ від Церкви 1654 року, поза фундаментами давньої Десятинної церкви, біля її північної стіни між лізенами (лопатками).

План давньої Десятинної церкви за результатами розкопок М.Ю. Єфімова, опублікований у 1829 році. Чорним кольором над південно-західним кутом давнього храму позначена – Церква 1654 року. Гробниця «княгині Ольги» позначена на плані ліворуч у нижній половині, біля північної стіни між другою та третьою лізенами із заходу. Джерело – Краткое историческое описание первопрестольной соборной Десятинной церкви в Киеве. – Санкт-Петербург, 1829. – С. 32. Суспільне надбання. Фото без змін

Гробниця, прикрашена різьбленням. Джерело – Фундуклей И.И. Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям. – Киев, 1847. – Рис. 7. Суспільне надбання. Фото без змін

У гробниці знаходилися всі збережені кістки, на деяких був зотлілий жіночий одяг, парчеве покривало й черевики. Без сумніву, поховання належало якійсь жінці.

Джерело – Фундуклей И.И. Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям. – Киев, 1847. – Рис. 7. Суспільне надбання. Фото без змін

Розкоп залишили без охорони, і його почали розкрадати. За інформацією українського історика мистецтва Костянтина Віталійовича Широцького (помер у 1919 році), «гробниця з жіночим похованням мала в собі коштовні прикраси, які раніше зберігалися в Десятинній церкві (Церква 1842 року), а нині належать графині Уваровій» (графиня Прасковія Сергіївна Уварова (уроджена княжна Щербатова, померла 30 червня 1924 р. у Добрні в Королівстві Югославія, нині словен. Dobrna, місто-курорт у Словенії), російська вчена, історикиня й археологиня, дружина археолога графа Олексія Сергійовича Уварова).

Знайдену гробницю залишили на місці виявлення й засипали.

У 1908 році член Імператорської археологічної комісії, російський археолог-реставратор Дмитро Васильович Мілєєв і російський історик мистецтва, археолог Борис Володимирович Фармаковський під час розкопок у північній частині давньої Десятинної церкви знову відкрили цю гробницю. Ретельні розкопки Д.В. Мілєєва дозволили встановити важливий факт, не помічений М.Ю. Єфімовим. Коли був знятий щебінь, що вкривав верхню частину гробниці, навалений, очевидно, після розкопок 1826 року, було виявлено, що в нижній частині гробниця обкладена плінфою (тонкою давньою цеглою) на цем’янці великокнязівського часу. Сліди прилиплої цем’янки на верхніх частинах гробниці, а також шматки кладки з відбитками її орнаментів, очевидно, збиті з неї під час розкопок у XIX столітті, указують, що гробниця була обкладена цегляною кладкою великокнязівського часу й домурована до стіни храму ззовні. Плінфу на початку XX століття датували кінцем XII або початком XIII століття.

Строго правильне розташування гробниці відносно стін храму, рівно між лізенами, дало Д.В. Мілєєву всі підстави для висновку, що гробниця знаходилася на своєму первісному місці й що її орнаментація була виконана без розрахунку залишити гробницю відкритою.

Тильна стінка гробниці, розкопки Десятинної церкви Д.В. Мілєєвим у 1908 – 1914 рр. Джерело – Милеев Д.В. О раскопках Десятинной церкви в 1909 году // ИАК. – Санкт-Петербург, 1909. – Приб. к вып. 32. – С. 22 – 23, 75. Фото без змін. У деяких публікаціях це фото вказане як «невідомий саркофаг». Тотожність із гробницею з Трапезної церкви підтверджується конфігурацією тріщин на поверхнях гробниць (див. фото нижче)

   

Тильний бік гробниці в Трапезній церкві. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Згідно з описом Д.В. Мілєєва, гробниця зроблена із семи шиферних плит завтовшки 4 см, скріплена всередині двома залізними в’язями. Зовнішні боки багато прикрашені різьбленою орнаментацією, внутрішня поверхня стінок гладка.

Дослідження 1908 року виявило, що в гробниці знаходився повний скелет, але в порушеному положенні й у поганому стані, на якому збереглися залишки одягу та шкіри від черевиків. Наявні на кістках сліди фіолетових окислів свідчили, що тіло було поховане разом із металевими речами, які не збереглися; імовірно, поховання було пограбоване в XIX столітті. За скелетом стать похованої особи однозначно не встановили, хоча відносно невеликі розміри вказували на жінку або підлітка. Археологи запросили кількох експертів для встановлення статі похованої особи, але їхні думки розійшлися. Одні фахівці, зокрема російський анатом, професор Франц Адольфович Стефаніс, вважали, що скелет належить жінці, а інші, не названі фахівці вважали його чоловічим, хоча ця думка не переважала. Після розкопок гробницю знову засипали.

Згідно з К.В. Широцьким, «цей саркофаг передбачалося залишити в землі, влаштувати над ним особливе покриття, але на вимогу духовенства його під виглядом гробниці святої Ольги перенесено до церкви, причому деякі його плити тріснули».

Утретє гробниця була розкопана в 1918 році й згодом перенесена до Київського історичного музею. Доля скелета в джерелах не уточнюється.

Замальовка «Камінна труна викопана на цвинтарі Десятинної церкві (дехто вважає її труною Ольги)». Джерело – File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1935 році гробницю перенесли до Київського державного музею українського мистецтва (нині Національний художній музей України).

У квітні 1937 року у Відділі мистецтва Київської Русі Київського державного музею українського мистецтва була представлена й гробниця.

Гробниця в експозиції Київського державного музею українського мистецтва. Публікація Юрія Коренюка. Сайт – Софійський музей. Фото без змін

У 1939 році гробниця була перенесена до Державного заповідника «Софійський музей» (нині Національний заповідник «Софія Київська»), у Відділ історії архітектури.

«Саркофаг «княгині Ольги» з Десятинної церкви. XI ст.». Джерело – Історія українського мистецтва. – Київ: Наукова думка, 1966. – Т. 1. – С. 229. Фото без змін

Лицьова стінка гробниці. Фото 31 грудня 1979 року. Суспільне надбання. Фото без змін

Деякі дослідники вважають, що в цій гробниці була похована княгиня Ольга, про яку відомо, що в 1007 році її перепоховав у Десятинній церкві її онук, великий князь Володимир I Святославич. Але цю атрибуцію ставить під сумнів більшість дослідників, хоча можливість того, що в гробниці могла бути похована княгиня Ольга, повністю не виключається.

Автор монографії про Софійський собор, радянський історик Микола Йосипович Кресальний (помер у 1987 році), писав: «…окремі дослідники вважають, що в цьому саркофазі нібито була похована велика княгиня Ольга». Справді, у саркофазі був виявлений жіночий кістяк. Однак, за літописними даними, Ольга, яка померла в 969 році, була покладена у «гроб камен, мал», у якому «наверху гроба оконце сотворено», щоб можна було бачити благовірну княгиню, а в цьому саркофазі жодного «віконця» немає, та й назвати його маленьким навряд чи можливо.

«Шиферна гробниця з Десятинної церкви». Джерело – Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 286. Фото без змін

«Саркофаг Ольги (?). Київ, Десятинна церква. X ст.». Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 40. Фото без змін

Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

У Трапезній церкві ця гробниця експонується як «Саркофаг. XI – XII ст.».

Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Гробниця в Трапезній церкві. Джерело – https://st-sophia.org.ua/uk/novini/zasidannya-naukovo-restavratsijnoyi-radi/. Фото без змін

У літописах повідомлялося лише про два жіночі поховання в Десятинній церкві – княгині Ольги та царівни Анни, дружини Володимира «Великого». Однак не всі поховання в Десятинній церкві згадувалися в літописах і, можливо, це було одне з таких поховань. Також не виключена ймовірність того, що скелет міг бути чоловічим, а залишки одягу та взуття помилково витлумачили як жіночі. Загалом питання атрибуції гробниці залишається нерозв’язаним, але безсумнівно, що в ній був похований член родини київських князів.

17 листопада 2021 року відбулося засідання науково-реставраційної ради Національного заповідника «Софія Київська» під головуванням завідувача науково-реставраційної майстерні Заповідника, художника-реставратора вищої кваліфікаційної категорії, заслуженого художника України Анатолія Остапчука. Рада прийняла низку виконаних реставраційних робіт, зокрема відреставровану шиферну Гробницю «княгині Ольги», яка нині експонується в Софійському соборі, на першому поверсі в південній частині храму.

Джерело – https://st-sophia.org.ua/uk/novini/zasidannya-naukovo-restavratsijnoyi-radi/. Фото без змін

Гробниця в колишній внутрішній південній галереї Софійського собору. Джерело – https://st-sophia.org.ua/uk/novini/zasidannya-naukovo-restavratsijnoyi-radi/. Фото без змін

Опис гробниці. За композицією гробниця нагадує житло, будинок, складений із семи окремих плит червоного шиферу (пірофілітовий сланець), який видобували під Овручем (нині місто в Коростенському районі Житомирської області). Плити з’єднані зсередини двома залізними в’язями (скобами). За формою нижня основна частина гробниці – ящик – є прямокутним паралелепіпедом, а верхня частина – двосхилою кришкою.

Усі зовнішні стінки гробниці, крім днища, прикрашені барельєфним орнаментом, але ця обробка різна. Лицьова (поздовжня) стінка значно детальніше оздоблена; імовірно, гробницю планували встановити одним боком упритул до стіни храму.

Лицьова стінка гробниці. Джерело – https://www.ruskiezemli.ru/photos/img847.html. Фото без змін

Поздовжня лицьова плита ящика гробниці прикрашена різьбленими зображеннями шести однакових архітектурних аркад, у яких чергуються зображення трьох хрестів і трьох вічнозелених кипарисів, що вважається характерним візантійським мотивом.

Лицьова частина кришки гробниці прикрашена чотирма різними детально опрацьованими розетками в переплетених між собою колах, які утворюють обрамлення всієї композиції. Краса й логіка цього рисунка, його бездоганна «каліграфія», відчуття пропорцій при заповненні площини рельєфом, витонченість різних опуклих і ввігнутих пелюсток у розетках говорять про те, що майстер був досвідченим і зрілим художником, а гробниця призначалася для особи, яку дуже шанували в державі.

Із тильного боку гробниці, на поздовжній стінці ящика й іншій частині кришки, зображено лише по три однакові грецькі хрести.

Тильний бік гробниці. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Бічні (торцеві) стінки гробниці декоровані поодинокими грецькими хрестами, які, однак, мають неоднакові додаткові деталі. На правій стінці хрест має рослинний елемент – «процвілий хрест».

Права торцева стінка гробниці з «процвілим хрестом». Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Ліва торцева стінка гробниці. Джерело – https://st-sophia.org.ua/uk/novini/zasidannya-naukovo-restavratsijnoyi-radi/. Фото без змін

Внутрішня поверхня гробниці гладка.

Гробницю датують переважно початком або 1-ю половиною XI століття, але є гіпотези й щодо X або XII ст. Російський, український, радянський історик, археолог Микола Омелянович Макаренко (укр. Микола Омелянович Макаренко, репресований у 1938 році), описуючи історію виявлення гробниці, датує її X – XI ст., пов’язуючи походження гробниці з візантійським впливом, що йшов через Балкани. Орнамент, який вкриває гробницю, і вся його композиція, безсумнівно, мають яскраво виражений візантійський характер. Можливо, її виконав візантійський майстер, який працював у Києві на будівництві Десятинної церкви.

Відомі кілька шиферних гробниць X – XII ст., знайдених у Києві, імовірно, князівських поховань, однак ця гробниця є єдиною з них, прикрашеною барельєфним орнаментом, а також єдиною, що має двосхилу кришку.

Гробниця прикрашена зображеннями, подібними до тих, що знаходяться на Саркофазі Ярослава «Мудрого» в Софійському соборі, з використанням схожих кипарисів і хрестів. Деякі версії пояснюють це пізнішим наслідуванням Саркофага Ярослава «Мудрого» або мармурових саркофагів Десятинної церкви, які не збереглися. У такому разі вона виконана, безсумнівно, в Києві й київськими майстрами.

Замальовка різьблення Саркофага Ярослава «Мудрого». Джерело – File:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu. Суспільне надбання. Фото без змін

Попри схожість із Саркофагом Ярослава «Мудрого» в деяких елементах орнаменту й у загальній несиметричності розміщення оздоблення на обох гробницях, з огляду на те, як їх планували розташувати в храмі, принциповою відмінністю в різьбленні на них є симетрія композицій у межах кожного з їхніх окремих боків. На кожному боці Саркофага Ярослава «Мудрого» композиції є майже повністю білатерально-симетричними (двобічно симетричними), тоді як на двох «лицьових», детальніше оздоблених плитах гробниці «княгині Ольги» деякі частини композицій несиметричні.

Лицьова половина двосхилої кришки гробниці, вкрита детальним різьбленням із розетками в переплетених між собою колах і певною несиметричністю окремих елементів композиції, подібна до кількох шиферних плит у парапетах хорів Софійського собору, виготовлених із такого самого червоного шиферу.

Шиферна плита парапету хорів Софійського собору. Джерело – Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 284. Фото без змін

Ці шиферні плити вважаються частиною первісної конструкції Софійського собору 1-ї половини XI століття. Тому гробниця з Десятинної церкви переважно також датується 1-ю половиною XI століття, як і ці плити. Висловлюється думка, що гробницю могли виготовити ті самі візантійські майстри, які працювали над Софійським собором. Відповідно, якщо взяти до уваги наявне датування цегляної кладки навколо гробниці кінцем XII або початком XIII століття, то її домуровали до стіни Десятинної церкви через 150 – 200 років після створення орнаментів. До цього гробниця могла стояти на тому самому місці незамурованою, можливо, у невеликій прибудові до храму. Однак існують і гіпотези, що датують гробницю приблизно тим самим часом, що й цегляну кладку, пояснюючи схожість орнаментів лише наслідуванням давніших творів.

На думку М.О. Макаренка, а потім і радянського мистецтвознавця, фахівця з історії давньоруського та візантійського мистецтва Віктора Микитовича Лазарєва (помер у 1976 році), аналогії орнаменту можна знайти й серед плит Церкви Святої Софії (макед. Црква «Св. Софија») в Охриді (болг. Охрид, грец. Αχρίδα, Οχρίδα, нині місто на східному березі Охридського озера в Північній Македонії) та водосвятної чаші (фіала) з Лаври св. Афанасія на Афоні (грец. Ιερά Μονή Μεγίστης Λαύρας, заснована в 960-х роках), що також свідчить про участь грецьких майстрів.