ОПИС ХРАМУ З XVIII СТОЛІТТЯ
У 1690-х роках внаслідок реставраційних робіт, проведених за кошти гетьмана Війська Запорозького Івана Степановича Мазепи-Колединського, Успенська церква отримала новий вигляд, із характерною для українського бароко декоративною пишністю. Північні й південні приділи по висоті доведено до рівня стін основної частини храму.
Західний фасад Успенської церкви. Гравюра 1693 року. Джерело – https://kyivpastfuture.com.ua/ru/uspenskyj-sobor-2/. Суспільне надбання. Фото без змін
У такому новому вигляді церква представлена й на гравірованих титульних аркушах печерських видань «Апостола» 1695 року, «Євангелія напрестольного» 1697 року та деяких інших.
Західний фасад Успенської церкви на титульному аркуші «Апостола». Гравюра 1695 року. Джерело – Киевская старина. – 1886. Суспільне надбання. Фото без змін
Західний фасад Успенської церкви на титульному аркуші «Євангелія напрестольного». 1697 рік. Майстер А. Федір, гравер кінця XVII – початку XVIII ст. Джерело – https://www.pslava.info/Kyiv_MazepyVul_KyivPecherskLavra21_057,179839.html. Фото без змін
На гравюрі всі прибудови на західному фасаді церкви, зверненої до глядача, об’єднані у дві паперті, над якими – по три фронтони. Зображено шість бань храму. Вони грушоподібні, позолочені. Стрункі форми та пишне декоративне убранство церкви властиві стилю українського бароко, який був панівним в Україні в XVII – XVIII ст.
Освячення Успенської церкви. Ілюстрація до книги «Патерик Печерський», видання Києво-Печерської друкарні, 1702 рік. Мідьорит. 15,5 × 11,4. Леонтій Тарасевич, гравер кінця XVII – початку XVIII ст. Джерело – https://www.pslava.info/Kyiv_MazepyVul_KyivPecherskLavra21_070,179840.html. Фото без змін
На відміну від шести фронтонів на обох папертях західного фасаду храму, які зобразив майстер А. Федір п’ятьма роками раніше, Л. Тарасевич показав лише один фронтон на південній паперті. Художник виділяє дах над папертями, а також фронтони з рипідами на основному масиві храму.
Остаточно давній вигляд храму було втрачено під час реставраційних робіт, проведених після великої пожежі в Лаврі 1718 року. У 1722 – 1729 рр. Успенський собор було перебудовано, розширено й прикрашено в стилі українського бароко. Давнє ядро храму з півночі, заходу та півдня оточили нові двоповерхові приділи, як і в Софійському соборі, давні стіни виступали назовні лише у вівтарній частині. Собор було увінчано 7 грушоподібними куполами. Храм набув барокового вбрання: стіни, апсиди, фронтони на фасадах, куполи, вікна й портали були прикрашені ліпним орнаментом, а ніші – розписом.
Особливу увагу було приділено декоруванню інтер’єру собору. У цей період стіни храму були оштукатурені та розписані. Розписи містили портрети лаврських архімандритів і ктиторів храму – монархів і гетьманів, підлогу було встелено чавунними плитами.
Розписи на стінах собору. Джерело – https://vechirniy.kyiv.ua/news/73780/. Фото без змін
Розписи храму виконувалися майстрами лаврської іконописної школи під керівництвом художника С. Лубенського. Внутрішньою прикрасою Успенського собору став новий дерев’яний, позолочений, 5-ярусний головний іконостас із мармуровими перегородками та срібними з золоченням Царськими вратами карбованої роботи.
Якщо вже внаслідок попередніх реставрацій давня Успенська церква опинилася всередині різночасових пізніх прибудов, які оточили її з трьох боків, окрім східного, то тепер пишний декор надав зовнішньому вигляду храму не властивого йому вигляду української барокової архітектури XVIII століття. У такому вигляді він проіснував майже до листопада 1941 року.
Західний фасад Успенського собору. Оклад Євангелія початку XVIII століття. Джерело – Киевская старина. – 1886. Суспільне надбання. Фото без змін
Західний фасад Успенського собору. Гравюра 2-ї чверті XVIII століття. Джерело – Киевская старина. – 1886. Суспільне надбання. Фото без змін
Відома благодійниця графиня Ганна Олексіївна Орлова-Чесменська (померла 1848 року) для Успенського собору замовила новий бронзовий іконостас вартістю 1 000 000 рублів асигнаціями, який замінив колишній дерев’яний.
Західний фасад Успенського собору. Фото початку XX століття. Суспільне надбання. Фото без змін
У листопаді 1941 року Успенський собор було підірвано. Храм до своєї трагічної загибелі жодного разу не був предметом спеціального поглибленого архітектурно-археологічного дослідження. Саме тому багато питань його будівельної історії та найважливіші проблеми реконструкції його найдавнішого архітектурного вигляду до цього часу залишаються нерозв’язаними. Вивчення цієї найважливішої для історії давньоруського зодчества пам’ятки обмежувалося до її руйнування досить випадковими й поверховими спостереженнями, зробленими під час різних ремонтних робіт у храмі.
У 1998 – 2000 рр. Успенський собор було відновлено у формах українського бароко XVIII століття.
Фото 22 квітня 2018 року. Автор – George Chernilevsky. Суспільне надбання. Фото без змін
Сучасна споруда Успенського собору, цегляна, на складному розчині, оштукатурена, побілена, семикупольна, у плані хрестово-купольна. Бані вкриті позолоченими мідними листами по металевому каркасу, їх завершують ліхтарі з маківками та металевими позолоченими хрестами на мідних позолочених кулях-яблуках. Центральний хрест вінчає золочене зображення голуба. Крім бань собор увінчують 48 позолочених рипід. Цоколь облицьований фігурними гранітними блоками. Віконні заповнення та вхідні двері прикрашені декоративними накладними бляхами. Фасади прикрашає пишний ліпний декор з елементами позолоти, 362 поліхромні майолікові розетки на фризах, 186 живописних композицій, написаних київськими художниками-реставраторами С. Баяндіним і Юрієм Олександровичем Гузенком.
Нинішній план Успенського собору. Джерело – https://kyivpastfuture.com.ua/ru/uspenskyj-sobor-2/. Фото без змін
Проєкт відродження Успенського собору не мав на меті здійснити точне технологічне відтворення зруйнованого храму. Це має бути лише символ втраченої святині. Тому в процесі відтворення паралельно з традиційними були широко застосовані сучасні матеріали й технології.
Західний фасад собору. Фото 11 серпня 2005 року. Автор – Voevoda. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Північний фасад собору. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Східний фасад собору, його північна частина. У нижній частині апсид видно фрагменти кладки XI століття. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Виділено фрагмент південної апсиди собору XI – XII ст. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
План-реконструкція собору із зазначенням збереженого фрагмента південної апсиди. Інформація зі стіни на соборі. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman. Фото без змін
Фрагмент південної апсиди давньоруського періоду в місці її прилягання до центральної апсиди зберігся після вибуху собору 3 листопада 1941 року. Його виявлено під час розбирання залишків храму в 1950-х – 1960-х роках. Дослідження було проведено 1986 року архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології під керівництвом В.А. Харламова. Напівколона XI століття, виступаюча з площини стіни на 12 см, збереглася на висоту п’яти рядів плінфи від обрізу фундаменту апсиди. Вона складена з почергово виступаючих і западаючих рядів рожевої фігурної плінфи завширшки 24 см і завтовшки 3,5 см, на цементному розчині – вапно з додаванням товченої плінфи.
Перев’язка напівколони собору. Інформація зі стіни на соборі. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman. Фото без змін
Заглиблена цегла зовні відштукатурена й затерта розчином яскраво-рожевого кольору. Вище цієї кладки – рівношарова кладка XIII століття без заглибленого ряду з плінфи розміром 32 × 19 × 5,5 см і 32 × 32 × 5 см. Вона скріплена вапняно-піщаним розчином майже білого кольору. Кладка XIII століття ідентична кладці, використаній під час ремонту південної стіни церкви після землетрусу 1230 року, що свідчить про проведення відновлювальних робіт у цій частині храму.
Південний фасад собору. Джерело – https://tropki.ru/ukraina/kievskaya-oblast/kiev/uspenskiy-sobor-kievo-pecherskoy-lavry. Фото без змін
У новому храмі відсутні кілька приділів, які були в XVIII столітті. В інтер’єрі собору за старими зображеннями відтворено дерев’яні різьблені іконостаси, кафедри, кіоти, амвони та стасидії.
Збереглася частина давньої кладки на північній стіні давньої церкви. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Джерело – https://lavra.ua/novye-rospisi-uspenskogo-sobora-kievo-pecherskoj-lavry-opyt-istoricheskoj-rekonstruktsii/#gallery-top. Фото без змін
Центральний купол храму. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Верхня частина головного іконостаса. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Головний іконостас Успенського собору: п’ятиярусний, сосново-липовий позолочений, заввишки 21 метр і завдовжки 25 метрів. Іконостас містить 96 ікон, написаних художниками зі Львова.
Середня частина іконостаса. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Нижня частина іконостаса. Фото 18 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Фрагментарно збережені Царські врата іконостаса є унікальною пам’яткою українського декоративного мистецтва.
Нові розписи собору за 2021 рік. Джерело – https://lavra.ua/novye-rospisi-uspenskogo-sobora-kievo-pecherskoj-lavry-opyt-istoricheskoj-rekonstruktsii/#gallery-top. Фото без змін
Нові розписи собору за 2021 рік. Джерело – https://lavra.ua/novye-rospisi-uspenskogo-sobora-kievo-pecherskoj-lavry-opyt-istoricheskoj-rekonstruktsii/#gallery-top. Фото без змін
Нові розписи собору за 2021 рік. Джерело – https://lavra.ua/novye-rospisi-uspenskogo-sobora-kievo-pecherskoj-lavry-opyt-istoricheskoj-rekonstruktsii/#gallery-top. Фото без змін
Приділ св. Івана Богослова зберігся під час підриву Успенського собору 1941 року. Стіни тут ті самі, що були до вибуху. Їх приєднали до основної нової частини Успенського собору, хоча це було й нелегко.
Приділ св. Івана Богослова. Джерело – https://religions.unian.net/orthodoxy/1063669. Фото без змін
У північній частині Успенського собору було відновлено невеликий кам’яний приділ – Приділ св. Івана Предтечі. Створюється враження, ніби всередині собору є ще одна церква, «храм у храмі». У приділі були зібрані всі знайдені під час відновлення собору рештки, раніше поховані в храмі.