РАКА ПРЕПОДОБНОГО ФЕОФІЛА, АРХІЄПИСКОПА НОВГОРОДСЬКОГО
Рака преподобного Феофіла, архієпископа Новгородського (укр. Поховання архиєпископа Феофіла), рік народження невід. – помер 26.10(08.11).1484 р. у дорозі на Київ біля Дніпра, архієпископ Великоновгородський і Псковський. Останній новгородський святитель, обраний на народному віче, православний святий, шанований у лику преподобних як Феофіл Печерський.
Пам’ять преподобного Феофіла Печерського звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; третя неділя після дня Святої Трійці – Собор Новгородських святих; 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають, і 26 жовтня (8 листопада) – день пам’яті преподобного.
5 листопада 1470 року помер архієпископ Великоновгородський Іона. Після його кончини Феофіл став останнім єпископом Великого Новгорода, обраним (15 листопада) за жеребом із кандидатів, представлених новгородським віче.
Обрання Феофіла збіглося із запрошенням на князювання у Великий Новгород 1470 року православного князя Михайла Олельковича (лит. Michailas Olelkovičius) із Великого князівства Литовського, що позначило відхід новгородців від промосковського курсу. 8 листопада 1470 року новий князь прибув до Великого Новгорода. Литовська партія вимагала повного розриву з Москвою і вела переговори з великим князем Литовським Казимиром Ягеллончиком (лит. Kazimieras Jogailaitis, польськ. Kazimierz IV Jagiellończyk). Не виключалася можливість поставлення Феофіла від, нещодавно уніата, митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Григорія II Болгара. В обстановці політичної смути в Новгороді великий князь Московський Іван III Васильович у березні 1471 року ухвалив рішення про похід на Новгород.
Після розгрому новгородського війська на березі річки Шелоні (в районі сіл Скиріно / Велебиці Сольцівського району Новгородської області) 14 липня 1471 року Феофіл вів переговори з великим князем Московським. Переговори закінчилися підписанням у містечку Коростині (нині в Шимському районі Новгородської області Російської Федерації) московсько-новгородського договору та поставленням Феофіла в архієпископи митрополитом Московським. 15 грудня 1471 року в Москві він був висвячений митрополитом Московським Пилипом I.
31 березня 1476 року Феофіл очолював посольство до Москви до Івана III, крім нього, до посольства входили посадники Яків Олександрович Короб, Акинфій Толстой і Яків Федорович. Метою посольства було «бити челом великому князю о тех посадницех, коих поймал князь великы в Новегороде». Спіймані посадники утримувалися в Коломні та в Муромі. Однак посольство виявилося невдалим. «Тех поиманых посадников не отпустил князь великы ни единого». Через два тижні після безуспішних переговорів посли вирушили у зворотний шлях.
26 жовтня 1479 року Іван III знову виїхав до Новгорода, щоб ліквідувати рештки новгородської незалежності. За його наказом 19 (або 24) січня 1480 року Феофіл був усунений з кафедри, нібито за таємний зв’язок з Литвою, заарештований і ув’язнений у Чудовому монастирі Московського Кремля.
1483 року, перебуваючи у в’язниці, Феофіл підписав так звану відречну грамоту «архиепископом не именоваться и в смиреннейших пребывати до последняго издыхания», після чого був звільнений, але залишався в Москві. 1484 року він небезпечно захворів.
Про смерть Феофіла існує кілька різних версій. За однією, він упокоївся в Чудовому монастирі, за іншою, «положен бысть в Великом Новеграде» в Софійському соборі. За останньою версією, наприкінці життя тяжкохворий Феофіл, виконуючи свій обіт поклонитися лаврським святим, 1484 року наказав везти себе до Києва. Але він помер у дорозі біля Дніпра. День 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 1484 року джерела, зокрема «Летописец новгородский церквам Божиим», називають датою його кончини. Тіло Феофіла в осмоленій колоді пустили за течією Дніпра, і воно пристало до берега біля стін Києво-Печерського монастиря. Архієпископ був похований у Дальніх печерах.
Радянська та російська історикиня Тетяна Дмитрівна Панова, з іншого боку, перелічує його ім’я в списку похованих у Чудовому монастирі Московського Кремля та вказує, що поховання його втрачено.
Відомості про духовні подвиги Феофіла не збереглися; його святість підтверджують посмертні чудеса від його мощей, зафіксовані в Києво-Печерській лаврі.
Нетлінні мощі преподобного Феофіла спочивають у Дальніх печерах, неподалік від мощей преподобного Арсенія Працелюбного та біля Підземної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Дані антропологічних досліджень указують, що преподобний Феофіл помер у віці 60-70 років (до речі, на час смерті він був найстаршим з досліджених), зріст святителя був 172-176 см. У Феофіла спостерігалася також обмежена рухливість у кульшових суглобах, і, ймовірно, він уже не міг самостійно ходити.