РАКА ПРЕПОДОБНОГО ПОЛІКАРПА ПЕЧЕРСЬКОГО
Рака преподобного Полікарпа Печерського, (укр. Поховання Полікарпа, архімандрита Печерського), помер 24.07(06.08).1182 р. у Печерському монастирі поблизу Києва (нині в Києві), архімандрит Печерського монастиря як Полікарп I 1164 – 24.07(06.08).1182 рр., православний святий, шанований у лику преподобних.
Пам’ять преподобного Полікарпа Печерського звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 15 (28) липня – Собор Київських святих; 24 липня (6 серпня) – день пам’яті преподобного в день його кончини і 28 вересня (11 жовтня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають.
Про дитинство та мирське життя преподобного Полікарпа відомостей практично не збереглося, та й інші біографічні відомості про нього дуже скупі та уривчасті. Полікарп весь час жив у Печерському монастирі, але коли він постригся в чернецтво, невідомо. Відомо лише, що його взірцево-сувора життя і духовна розсудливість «были так величественны, что снискали ему расположение братии».
1164 року чернеча братія обрала Полікарпа архімандритом. «Приняв начальство, он усердно старался сохранить все уставы монастырские, переданные Феодосием, не прибавляя ничего чужого». Полікарп підтримував дружбу з великим князем Київським Ростиславом I Мстиславичем (1154, 1159 – 1161, 1161 – 1167 рр.).
Під час Великого посту по суботах і неділях великий князь Ростислав Мстиславич, за можливості, обідав у себе з отцем Полікарпом і 12 печерськими ченцями. Одного разу князь розповів архімандриту про намір віддалитися від суєтного мирського життя, «чтобы жить в согласии в монастырском безмолвии», але Полікарп відповідав йому: «Князь благочестивый, Бог повелел вам жить так: творить правду, судить праведным судом и неизменно стоять в крестном целовании». Князь же Ростислав відповідав йому: «Отче святой, княжение в этом мире не может быть без греха и уже измучило и изнурило меня своими вседневными печалями; хотел бы я хоть немного в старости моей послужить Богу и поревновать таким князьям и царям, которые, пройдя узкий и прискорбный путь, получили Царство Небесное. Слышал я о желании великого в царях Константина, уже с небес явившегося одному из старцев и сказавшего: «Если б я знал, какую великую честь получает чин иноческий, что огненными крылами они невозбранно взлетают к Престолу Владыки, я снял бы с себя венец и царскую багряницу и облекся бы в иноческие одежды». Почувши це, Полікарп сказав: «Христолюбивый князь, если желаешь этого от сердца – то да будет воля Божия». 14 березня 1167 року великий князь Ростислав I помер у віці близько 60 років.
За дозвіл архімандритом Полікарпом посту по середах і п’ятницях у Господні свята митрополит Київський і всієї Русі Костянтин II (1167 – 1169 рр.) вступив з ним у конфлікт. Найвищого накалу конфлікт досяг на Різдво 1168 року, яке припадало на середу, коли Костянтин II піддав єпитимії (покаранню) Полікарпа, засудивши його на ув’язнення. Але невдовзі Полікарп був звільнений і, повернувшись з ув’язнення, керував обителлю до самої смерті. Жорсткий курс Костянтина II загрожував церковно-політичним інтересам Візантії, тому 1169 року він був відкликаний патріархом Константинопольським.
За листуванням Полікарпа зі своїм другом Симоном, єпископом Володимирським з 1214 року (помер 22.05.1226 р.) склався «Києво-Печерський патерик».
24 липня (6 серпня за новим стилем) 1182 року архімандрит Полікарп помер у глибокій старості.
Вперше Полікарп вказаний на плані Ближніх печер 1703 року з підписом «Поликарп игумен».
Мощі преподобного Полікарпа спочивають у Ближніх печерах, неподалік від мощей преподобного Даміана Цілителя.