ЯН ВИШАТИЧ

3. Ян (Іван, Іоанн) Вишатич (др.-рус. Янь), народж. бл. 1016 р. – помер 24.06.1106 (90 років) р., київський тисяцький і боярин, брат видатного боярина та київського воєводи Путяти Вишатича, сином Яна був перший ігумен Печерського монастиря Варлаам Печерський.

1071 року Ян Вишатич збирав у Ростовській землі данину для князя Святослава Ярославича. Тоді ж він придушив у Білоозері (нині місто Білозерськ, адміністративний центр Білозерського муніципального району Вологодської області Російської Федерації) повстання, викликане неврожаєм і голодом. Два волхви, які очолювали повстанців, обманювали населення, стверджуючи, що жінки в голодний рік ховають у собі жито, мед, рибу тощо. Ян розмовляв з волхвами, потім вийшов на них зі зброєю, і ті після сутички втекли до лісу. Пізніше вони були видані й страчені. Яну для цього довелося пригрозити білозерцям тим, що він з дружиною харчуватиметься в них протягом року. Літописи також описують суперечки про віру між Яном Вишатичем і повсталими волхвами. Ті нібито стверджували, що поклоняються Антихристу, який сидить у безодні. Закінчилася вона тим, що волхви визнали, що їм не бути живими від Яна. Воєвода сказав, що хоче отримати нагороду від Бога, і видав волхвів родичам тих, кого вони занапастили. Люди їх розірвали.

1093 року Ян Вишатич ходив на половців з великим князем Святополком II Ізяславичем і князем Володимиром «Мономахом».

1106 року він із братом Путятою побив половців біля Заречська і «отнял у них полон».

Літописи та «Києво-Печерський патерик» вихваляють чесноти Яна Вишатича та його дружини Марії, які користувалися любов’ю преподобного Феодосія Печерського, який розмовляв з ними про милостиню, про царство небесне та смертну годину.

24 червня 1106 року Ян Вишатич помер, того ж дня в притворі труна з його тілом покладена.