ІГОРІВСЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ
Ігорівська ікона Божої Матері, ікона Богородиці, шанована як чудотворна. Названа на честь великого князя Київського Ігоря II Ольговича, який молився перед іконою в останні хвилини життя 19 вересня 1147 року і згодом канонізованого в лику благовірних князів і страстотерпців.
Після смерті Ігоря ікона була поміщена біля «північних воріт» іконостаса Приділу св. Івана Богослова в Успенській церкві Києво-Печерського монастиря, де знаходилася до початку XX століття. Потім ікона була перенесена до вівтаря над жертовником у Приділі архідиякона Стефана. Нині місцезнаходження ікони невідоме. Уявлення про неї можна скласти за відтвореннями у виданнях про Києво-Печерську лавру: ікона давнього грецького письма з написом про належність святому князю Ігорю.
Святкування ікони збігається зі святкуванням перенесення мощей великого князя Ігоря з Києва до Церкви св. Спаса в Чернігові, що відбулося 5 (18) червня 1150 року.
Іконографічний тип ікони – «Умилення» (Елеуса). Є списки з ікони. Один із них – ікона «Богоматір Умилення Ігорівська з Деісусом і вибраними святими», яку мистецтвознавці відносять до кінця XV – початку XVI ст., знаходиться в колекції Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі.
На думку Е.К. Гусевої, найраніші з відомих списків ікони – дві ікони 2-ї половини XVI століття, обидві в Державній Третьяковській галереї в Москві. Одна походить із зібрання колекціонера Павла Михайловича Третьякова (помер 1898 року), інша надійшла з Державного історичного музею в Москві. Обидві виконані в Москві, можливо, за часів митрополита Московського і всієї Русі Макарія (помер 1563 року), коли в його майстернях створювалися повторення давніх шанованих ікон із точним дотриманням їхньої іконографії та розмірів.
Ігорівська ікона Божої Матері. 2-га половина XVI століття. Державна Третьяковська галерея в Москві. Фото 10 листопада 2013 року. Джерело – http://www.pravenc.ru/text/293515.html. Суспільне надбання. Фото без змін