КУРГАН «ГУЛЬБИЩЕ»
Курган «Гульбище» у Чернігові, давньоруський курган початку X століття. Один із курганів курганного могильника «Болдині гори» – пам’ятки археології національного значення України – який входить до комплексу археологічних пам’яток Некрополь давнього міста Чернігова. Охоронний № 250002-Н.
Джерело – https://itinery.com.ua/article/view/shcho-treba-obovyazkovo-pobachyty-yakscho-vy-vpershe-v-chernigovi. Фото без змін
Джерело – https://perlyny-ua.narod.ru/cernigivska/chernigov/cernigov2-p21.html. Фото без змін
Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження кургану. Курган знаходиться на Болдиних горах, у північно-східній частині некрополя, розташований поруч із Курганом «Безіменний», на відстані близько 15 метрів.
Кургани «Гульбище» (праворуч) і «Безіменний» (ліворуч). Фото – 21 вересня 2010 року. Автор – Test-off. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Опис кургану. Є найбільшим і найдавнішим з курганів Болдиних гір. Його висота від основи – 6 метрів, первісна – 8,5 метра, діаметр біля основи – 22 метри, курган був оточений ровом. Поверхня кургану задернована.
Історія кургану. Спочатку курган називався Гулебедище, оскільки на ньому відбувався обряд гульби з пусканням сокола на лебедів, під час поховань в околичних курганах. Обряд описаний у «Слові о полку Ігоревім», за участю Віщого Бояна (давньорус. Боянъ).
Уперше курган був розкопаний 1872 року російським істориком права та гарячим ентузіастом археології, дослідником Чернігівських курганів Дмитром Яковичем Самоквасовим. Дослідник зазначив, що назва кургану є народною. Місцевий житель розповів дослідникам, що за 20 років до розкопок на вершині кургану ченці сусіднього Троїцького монастиря вибрали землю й облаштували земляні лави. Ще раніше вершина була обкладена цеглою.
Експедиція Д.Я. Самоквасова розкопала курган на третину висоти, після чого вглиб було закладено шурф-колодязь діаметром 14 метрів і з прорізами зі сходу та півночі. Дослідженнями навколо кургану виявлено, що біля його підніжжя знаходилися три ґрунтові сходинки.
На глибині 8 метрів на залишках поховального багаття в безладному стані були знайдені шолом, меч, залишки щита, два наконечники списа, наконечник стріли, уламки сокири, дві пари стремен. Крім того, знайдено кресало овально-прямокутної форми зі щілиноподібним прорізом. Шолом було виявлено в залізній окисленій масі із залишками кольчуги, злиплими в єдине ціле під дією вогню та подальших процесів окиснення. Побутові предмети включали саманідський дирхем кінця IX століття, вогнива й точило, гребінь, ніж, молоток, цвяхи, залишки дерев’яних відер і бронзового глека. Серед коштовностей були намисто, скляні злитки, позолочені й срібні ґудзики, масивні бронзові підвіски, бронзова каблучка та срібні поясні пряжки.
Сокирка-чекан із Кургану «Гульбище». Джерело – https://pikabu.ru/story/versiya_chekana_iz_kurgana_gulbishche_7772048. Фото без змін
Були виявлені поховання чоловіка, жінки й коня. Чоловік, найімовірніше, був представником місцевої військово-дружинної верхівки. Також були знайдені різні предмети, супутні язичницькому похоронному обряду кремації – жертовна посудина з баранячими кістками та хутром зі слідами спалення до покладення в могилу. Це мішок для «страви» або стравяний мішок, для підношення їжі на тризну. Билинний, епічний герой Ілля Муромець називає свого коня «волчья сыть, стравяной мешок».
Серед різного військового спорядження найвражаючою знахідкою був дуже великий меч – на той момент найбільший з-поміж знайдених давньоруських мечів. Його загальна довжина з руків’ям – 126 см. За розрахунками дослідників, для вільного володіння таким мечем воїн мав бути зростом не менше 215 см. Про богатирську постать невідомого дружинника свідчили й інші предмети військового спорядження, знайдені в кургані.
Похований воїн, очевидно, носив плащ, який застібався підковоподібною фібулою (застібкою). Під плащем був верхній одяг типу каптана, від якого збереглося лише п’ять пар масивних срібних із позолотою застібок із візерунками по хрестоподібно розташованих кринах. Пояс складався з наборних бляшок і наконечника з тамгоподібними візерунками. До одягу належать і кістяні плоскоопуклі ґудзики з геометричним орнаментом, і звичайні дрібні бронзові ґудзики з позолотою.
Руський дружинник, середина Х століття. Курган «Гульбище». Реконструкція художника Олега Федорова. Озброєння: великий меч; шолом – такий самий, як із Кургану «Чорна могила», але не такий багато прикрашений; сокирка-чекан – узята з предметів озброєння степових вершників; пояс – прикрашений срібними з золоченням бляшками, хазаро-угорського походження; сумка-ташка; шовковий каптан із фігурними золоченими застібками надають руському дружиннику вигляду східного воїна. Джерело – https://dom-np.narod.ru/rekon/gulbishe2.html. Фото без змін
Щодо жінки, після кремації збереглася невелика кількість скляних намистин. Крім того, знайдено близько двох сотень залишків розплавлених у вогні скляних, золотих і срібних прикрас. У ніг похованої лежали зерна жита, пшениці та ячменю.
Відсутність повного комплексу фрагментів клинка меча іноді породжує суперечку навколо теорії про надзвичайне зростання похованого. Версію про феноменальний богатирський зріст і тілобудову похованого підтримували Д.Я. Самоквасов, радянський і російський археолог Борис Олександрович Рибаков (помер 2001 року), радянський і російський археолог Анатолій Миколайович Кирпичников (помер 2020 року) та радянський і російський історик архітектури, археолог-славіст Володимир Валентинович Седов.
Проблему тілобудови похованого воїна розглянув О. Дубинець у журналі «Сіверянський літопис» № 5, 2006 рік «До питання про статуру похованого в курганi Гульбище в м. Черніговi», спираючись на дослідження відомих мечів, шоломів, стремен. За результатами замірів параметрів 67 відомих екземплярів мечів давньоруських часів, автор доводить, що екземпляр з кургану не є унікальним, хоча водночас є рідкісним для того часу. Так, за довжиною руків’я меч із «Гульбища» віднесено до групи, що становить 26,9% від усієї вибірки, за вагою клинка – до групи в 28,6%. Підсумовуючи свої міркування, дослідник припускає, що такі довгі мечі, ймовірно, свідчать про спробу пристосувати їх до кінного бою, похований був вершником.
Другим за вживаністю аргументом щодо тілобудови воїна з кургану були заміри стремен. Стремена відрізнялися великими розмірами й мали дугоподібну підніжку. Б.О. Рибаков писав, що знайдені в кургані стремена в півтора раза більші, ніж типові для того часу. Нові дослідження показали, що стремена завширшки 14 см трапляються в 44% випадків серед відомих знахідок. Також відомі знахідки ще більших за шириною стремен.
Ґрунтуючись на знайденому на багатті дирхемі кінця IX століття, поховання зазвичай датують початком X століття.
Знахідки з розкопок кургану зберігаються в Державному історичному музеї у Москві, Російська Федерація.
Деякі історики та фахівці з давньої зброї припускають, що в Кургані «Гульбище» був похований билинний Ілля Муромець. Слід зазначити, що підстави для таких тверджень усе ж є. У багатьох билинах ім’я цього казково сильного богатиря неодноразово згадується у зв’язку з тими чи іншими подіями в Чернігові або поблизу нього. Оскільки гуляння були властиві простому народові, то народна любов до кургану стала наслідком популярності похованого в ньому героя. А малюнки на турячому розі із зображенням двобою між воїном і свистячим вітром іншим воїном точно вказують на билину про Солов’я-розбійника та Іллю Муромця. Оскільки ріг із билинним сюжетом могли покласти лише в могилу до героя такого сюжету, в кургані похований Ілля Муромець, який звільнив чернігівську землю від ворога. Ось такі ось доводи!
«Великі кургани» Чернігова – «Чорну могилу», «Гульбище» і «Безіменний» зіставляють з аналогічними похоронними комплексами Гнєздова (село в Смоленському районі Смоленської області Російської Федерації). В обряді «Чорної могили», «Гульбища», «Безіменного» кургану виступає виключно складний і пишний ритуал язичницьких спалень, близький за масштабами обрядовості гнєздовських «великих курганів», але загалом такий, що розвивається на основі дещо інших середньодніпровських традицій і ніяк не пов’язаний з варязьким звичаєм спалень у човні, що становить специфіку обрядовості гнєздовських «бояр». Очевидно, що у «великих курганах» Чернігова та Гнєздова були поховані люди, які мали величезну сакральну та військово-адміністративну владу. Можливо, на думку радянського і російського історика-медієвіста, археолога, антрополога Володимира Яковича Петрухіна, це руські князі або члени князівського роду.
Фото 25 грудня 2015 року. Автор – Haidamac. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін
Туристи та місцеві відпочивальники протоптали глибокі стежки на кургані, а дощі серйозно їх поглибили. За словами історика з Чернігова Олега Олеговича Васюти, люди почали руйнувати, а природа додала свої корективи. Історик зазначив, що на пам’ятці утворився рів, але надалі може статися ерозія самого насипу кургану. Щоб зберегти пам’ятку археології, її все ж потрібно огородити хоча б символічною огорожею.
Руйнування кургану, 21 квітня 2021 року. Фото 24 каналу. Джерело – https://24tv.ua/ru/chernigove-razrushajutsja-drevnie-kurgany-novosti-chernigova_n1605117. Фото без змін