ГЛІБ СВЯТОСЛАВИЧ
Гліб Святославич, князь Тмутараканський (див. Російська Федерація), убитий 30 травня 1078 року за Волоком на Чуді (Заволоччя), старший син князя Святослава Ярославича.
За свідченням напису на мармуровому Тмутараканському камені, 1068 року князь Гліб вимірював по льоду Керченської протоки, відстань між Тмутараканню (нині городище в дельті річки Кубані на території нинішньої станиці Тамань у Темрюцькому районі Краснодарського краю Російської Федерації) і Корчевом (Керчю, місто у східній частині Криму, розташоване на березі Керченської протоки). Це найдавніший відомий приклад проведення топографічних і гідрографічних робіт на Русі. Напис на камені свідчить: «В лето 6576 (1068 год), индикта 6, Глеб князь мерил море по леду от Тмутороканя до Корчева 10 000 и 4 000 сажен (расстояние между центральным храмом Тмутаракани и центральным храмам Корчева)» (24,892 км, нині ширина протоки від 4,5 до 15 км). Камінь було знайдено 1792 року на території Таманської фортеці. У перекладі на сучасне літочислення 6576 рік означає грудень 1067 – січень 1068 року.
Тмутараканський камінь, 1068 рік. Мармур. Експонується в Державному Ермітажі в Санкт-Петербурзі, Російська Федерація. Джерело – https://io.ua/41198148p. Суспільне надбання. Фото без змін
1071 року, будучи князем Новгородським, Гліб Святославич придушив у Новгороді (Великий Новгород, нині адміністративний центр Новгородської області Російської Федерації) язичницьке повстання на чолі з волхвом. Як згадує літописець у «Повісті временних літ» під 6579 роком, натовп нібито прийняв бік цього волхва і вже готовий був розтерзати священника. Тоді князь Гліб сміливо вийшов уперед, підняв сокиру й розрубав волхву голову, чим радикально розв’язав ситуацію. Вражений цим натовп зрозумів, «на чиєму боці правда», і конфлікт потроху затих.
Гліб правив у Новгороді до 1073 року до початку князювання в Києві свого батька Святослава Ярославича, який передав Глібу Переяславське князівство. Після смерті батька та приходу до влади в Києві Всеволода Ярославича 1077 року Гліб був знову переведений до Новгорода.
1078 року за появи в Новгороді волхвів, які закликали народ до повстання, за словами літописця, князь Гліб убив головного з них, після чого був вигнаний новгородцями. Вигнання Гліба, на думку радянського і російського історика Ігоря Яковича Фроянова (помер 2020 року), імовірно, було пов’язане з великою небезпекою для нього. «Втеча Гліба з Новгорода – знак, що говорить про надзвичайність обстановки, яка змусила правителя залишити місто. Мабуть, життю князя загрожувала небезпека, що йшла від новгородців, які звинувачували його в нещастях (неврожаї плодів земних), що спіткали Новгородську землю». Не отримавши допомоги від інших князів, Гліб Святославич утік за Волок, де був убитий 30 травня 1078 року чуддю заволоцькою («в Заволочье», історична область у басейні Північної Двіни й Онеги, за «волоками», що пов’язували Онезьке озеро з Білим озером і річкою Шексна, які знаходяться на території сучасної Вологодської області Російської Федерації), фіно-угорським племенем, з яким він ворогував. Літопис говорить про нього: «был же Глеб милостив к убогим и гостелюбный, радел о церквам, горяч в вере, был кроток и лицом красив».
23 липня 1078 року князь Гліб Святославич був похований, згідно з літописом: «Тело же его положено было в Чернигове за святым Спасом».
Імовірні рештки князя Гліба Святославича (зразок VK542, Margaryan et al 2020) були знайдені 1967 року на схід від центральної апсиди чернігівського Спаського собору в складеній гробниці з шиферу (2), на місці давньоруського кладовища. Ці рештки стали об’єктом наукових досліджень – https://www.nature.com/articles/s41586-020-2688-8. Палеогенетиками в цих решток (низький ступінь ідентифікації решток) було визначено Y-хромосомну гаплогрупу I2a (I2a1b2a1a-CTS10228>I2a1b2a1a1-Y3120/YP196>I2a1b2a1a1b-Y4460>Y3106>Y91535>Y91535 динарський субклад, Dinaric) і мітохондріальну гаплогрупу H5a2a.