СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
Святослав Ярославич, князь Чернігівський, великий князь Київський, помер 27 грудня 1076 року в Києві у віці 49 років. Пам’ять місцевошанованого святого Чернігова – благовірного князя Святослава відзначається: 21 травня (3 червня).
Святослав Ярославич уперше згадується на сторінках літописів під 6535 (1027) роком: «Родился третий сын Ярослава, и нарече имя ему Святослав». Другий раз – у 6562 (1054) році, коли великий князь Київський Ярослав I «Мудрий» (укр. Ярослав Володимирович) поділив Русь між синами. Біографія Святослава між цими датами точно не відома. Ряд істориків, наприклад російський історик Сергій Вікторович Алексєєв, стверджували, що за життя батька Святослав сидів князем у Володимирі-Волинському.
Князь Святослав, як і його батько, був великим любителем книг і книжкових зібрань і наповнив книгами свої комори, він також дбав про поширення освіти.
Зображення князя Святослава на повний зріст із хрестом у правій руці на печатці князя. XI століття. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699&st=20. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
В історію культури князь Святослав Ярославич увійшов як замовник так званого «Ізборника Святослава», переписаного для нього 1073 року в Софії Київській. Рукопис відкривається цікавим розворотом, на лівому боці якого знаходиться мініатюра із зображенням князя Святослава з родиною, на правому – Спас, що восідає на престолі. На третьому аркуші «Ізборника» зображені орнаментовані триглаві храми, далі – чотири портретні мініатюри.
Найбільший інтерес становить мініатюра з першим давньоруським груповим портретом реальних людей.
Мініатюра-фронтиспис з «Ізборника» 1073 року. «Ізборник» зберігається в Державному історичному музеї (Синодальне зібрання, № 1043) у Москві, Російська Федерація. Суспільне надбання. Фото без змін
На мініатюрі ми бачимо Святослава (крайній праворуч) і його дружину, вона названа просто «княгыня», а також 5 синів: Гліба, Олега, Давида, Романа, Ярослава. У другому ряду стоять старші сини Святослава. Третій зліва з них – Давид. У центрі маленький Ярослав і, імовірно, його мати Ода. При цьому можна помітити, що Ярослав показаний окремо від братів і значно молодший за них. Це пояснює те, що в «Повісті временних літ» Ярослав з’являється значно пізніше за його братів – перша згадка стосується лише 1096 року, тоді як його старші брати починають згадуватися вже в 1060-х роках.
Не відрізняючись високими художніми достоїнствами, мініатюра є найціннішим джерелом з історії давньоруського князівського костюма. Фігури, намальовані фронтально, трактовані площинно, з великою декоративністю.
Найбільший знавець давньоруської рукописної книги радянський книгознавець Микола Миколайович Розов (помер 1993 року) справедливо зазначив, що «Ізборник» став першою руською енциклопедією, яка охопила найширше коло питань, причому не лише богословських і церковно-канонічних, а й з ботаніки, зоології, медицини, астрономії, граматики, поетики.
Печатка князя Святослава Ярославича, 2-га третина XI століття. Свинець, карбування. Діаметр – 35-36 мм (24/21 мм), товщина – 4 мм, вага – 43,8 г. Походить із колекції «Музею Шереметьєвих», Київ (VP–1019). Джерело – #SaveSpas_together. Фото без змін
На лицьовому боці печатки поясне зображення св. Миколая Мирлікійського, на зворотному боці представлений князь на повний зріст у парадному візантійському вбранні. У правій руці, зігнутій у лікті й відведеній убік, правитель тримає скіпетр-хрест на довгому держаку, а в лівій – кулю. В оформленні цієї князівської печатки відчутний вплив візантійської імператорської булли. 16 червня 2024 року «Музей Шереметьєвих» подарував цей унікальний експонат, єдиний екземпляр у Музейному фонді України, Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній», і він тепер експонується в Спасо-Преображенському соборі.
Святослав Ярославич був великим любителем музики й театральних вистав. При його дворі, імовірно, утримувалася група музикантів і скоморохів. Про це ми дізнаємося з «Житія Феодосія Печерського». Коли печерський старець увійшов до храму, то його поглядові відкрилася картина музично-театралізованої вистави. «И се видѣ многыя играюща прѣдъ нимъ: овы гусльныя гласы испушающемъ, другыя же оръганьныя гласы поющемъ, и инѣмъ замарьныя пискы гласящемъ, и тако вьсѣмъ играющемъ и веселящемъся, яко же обычаи есть прѣдъ князьмь».
1076 року великий князь Київський Святослав Ярославич захворів. Дослідники вважають, що в графіті на стіні Софійського собору в Києві: «Спаси, Господи, кагана нашего» йдеться саме про нього. Родичі Святослава привели двох грецьких лікарів, які провели невдалу хірургічну операцію на шийному нариві («резанье желве» – розрізання пухлини), через що князь 27 грудня 1076 року помер, ставши першою відомою на Русі жертвою невдалої хірургічної операції. Є версії, що родичі це спеціально підлаштували.
На початку 1077 року тіло князя Святослава Ярославича було перевезене з Києва до Чернігова й покладене, згідно з літописом, «у святого Спаса».
Ґрунтуючись на археологічних дослідженнях 2012 – 2014 рр. та виходячи з датування Південної прибудови, середина XI століття, на думку українського археолога Олени Євгенівни Черненко, є певні підстави вважати її усипальницею князя Святослава Ярославича.