ПОХОВАННЯ В ПІВДЕННІЙ ЧАСТИНІ НАРТЕКСА
У ході археологічних розкопок 2012 року було закладено Шурф 1 у внутрішньому просторі Спаського собору, у південно-східному куті південної частини нартекса, на ділянці, що прилягає до Шурфа I розкопок 1923 року. Шурф 2012 року, розміром 3 × 3 метра, було розбито так, щоб частково, на ділянці завширшки 1 метр, охопити край шурфа 1923 року. Це, серед іншого, дозволяло уточнити дані стратиграфії нашарувань у нартексі храму, зафіксовані в ході попередніх досліджень у вигляді схематичних замальовок і нотаток.
Схема розташування розкопів 2012 – 2014 рр. у Спаському храмі. Джерело – https://epub.chnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6115/1/%d0%9f%d1%80%d0%be%20%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%86%d0%b5%20%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d1%85%d0%be%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f%20%d0%ba%d0%bd%d1%8f%d0%b7%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%8c%20%d1%83%20%20%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%bc%d1%83%20%d0%a1%d0%bf%d0%b0%d1%81%d0%be-%d0%9f%d1%80%d0%b5%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d0%bc%d1%83%20%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%80%d1%96.pdf. Фото без змін
У ході розкопок заповнення старого шурфа було знайдено будівельне сміття XVII – XIX ст. і давньоруських часів – цегла-плінфа, дрібні шматки цем’янкового розчину, уламки голосників (загальною вагою 1,85 кг), віконниць, штукатурка з фресковим розписом, а також фрагменти гончарної кераміки давньоруського часу та XVII – XIX ст., а в придонній частині – невеликий фрагмент різьбленого бордюру, подібний до знайдених у підкупольному просторі Спаського собору 1923 і 1969 років.
За межами дослідженої 1923 року ділянки майже по всій площі шурфа 2012 року перебували поховання, спресовані під вагою ґрунту в один суцільний шар. Цей масив залягав із глибини близько 70 см від нинішньої поверхні, нижче рівня згорілої дерев’яної підлоги 1750 року, до глибини 2 метри. Могильні ями перекривали й руйнували одна одну. Загалом було зафіксовано 10 поховань, 1923 року – 5. Поховання можуть бути датовані від XI століття до 1750 року. Усі вони здійснені в трунах за християнським обрядом – померлих покладено у випростаному положенні на спині, головою на захід, майже паралельно стінам храму. У більшості випадків у заповненні могил фіксувалося скупчення вуглинок, напевно, від кадила, вміст якого під час звершення похоронів за християнським обрядом висипали поверх труни. Збереженість скелетів була дуже поганою, деякі з них майже повністю перетлілі. Проте вціліли дошки зі скріплених цвяхами трун, залишки їхньої обивки – уривки парчі та бронзові цвяшки, а в кількох могилах (поховання 2, 3, 7, 8) – залишки одягу, шкіряного взуття покійних, а в похованнях нижнього ярусу – з підбитими залізними підківками каблуками.
Поховання в нартексі. 2012 рік. І – плани поховань 7 і 8; ІІ – взуттєві підківки: 1, 2 – поховання 7; 3 – поховання 8. Джерело – https://www.academia.edu/112286060/Chernenko_Olena_Lutsenko_Roman_Necropolis_of_the_Transfiguration_Cathedral_in_Chernihiv_of_the_XI_middle_of_the_XX_centuries_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D1%83%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9D%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%A5%D0%86_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%A5%D0%A5_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BE_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B2_%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96&nav_from=65b69ffa-79ac-4425-9c9b-646b7d9db230&rw_pos=0. Фото без змін
Серед поховань виділялася одна з могил (поховання 2). У ній збереглися залишки труни – дошки дна завдовжки до 1,1 метра, і кутові кувані цвяхи. Крім того, поверх залишків труни виявлено три монети ХVІІ століття: ризький солід (від лат. solidus) королеви Крістіни (швед. Kristina) 1632 – 1654 рр., польський солід Сигізмунда III (пол. Zygmunt III) 1620-х років, ризький солід королеви Крістіни 1653 року. Визначенням монет займався історик і археолог Роман Луценко. На рівні дна труни в заповненні могили були знайдені бронзові з позолотою цвяшки, напевно, від обивки труни, на цвяхах перебували залишки парчової тканини.
Від скелета покійного збереглися окремі фрагменти перетлілих кісток черепа та кінцівок. Виявлено залишки розкішного вбрання покійного: на рівні грудної клітки перебували залишки в’язаного гачком червоного шовкового мереживного коміра, застебнутого срібною шпилькою з пустотілою кулястою голівкою, і срібний хрест-мощовик із залишками шнура. Дослідження, розчищення та реставрацію археологічного текстилю з розкопок провела художниця-реставраторка по тканинах Тетяна Миколаївна Крупа (Музей археології та етнографії Слобідської України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна).
Срібний хрест-мощовик, судячи з усього, не був у користуванні, він не містив наповнення. Хрест складається з верхньої пустотілої стулки-корпусу, спаяної з тонких пластин, і нижньої пластинчастої стулки.
Складники хреста-мощовика після реставрації, поховання 2. 2012 рік. Хрест відреставрований реставратором Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» П.В. Солобаєм. Джерело – https://www.academia.edu/45142122/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E_%D0%A1%D0%9B%D0%86%D0%94%D0%90%D0%9C%D0%98_%D0%9C%D0%98%D0%9A%D0%9E%D0%9B%D0%98_%D0%9C%D0%90%D0%9A%D0%90%D0%A0%D0%95%D0%9D%D0%9A%D0%90_%D0%94%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%86%D0%94%D0%96%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF_%D0%A7%D0%95%D0%A0%D0%9D%D0%86%D0%93%D0%86%D0%92%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%9E%D0%93%D0%9E_%D0%A1%D0%9F%D0%90%D0%A1%D0%9E_%D0%9F%D0%A0%D0%95%D0%9E%D0%91%D0%A0%D0%90%D0%96%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%9E%D0%93%D0%9E_%D0%A1%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%A0%D0%A3_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8_1923_%D1%82%D0%B0_2012_2014_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_Chernenko_O_Following_Mykola_Makarenko_research_of_Transfi_guration_Cathedralin_Chernihiv_by_materials_of_1923_and_2012_2014_researche?email_work_card=title. Фото без змін
На завершеннях перекладин хреста кріпилися литі кульки. Куля, що вінчає хрест, була відлита разом із кільцем для підвішування. Нижня кулька закінчувалася гвинтом. Він угвинчувався на довгому стрижні в отвір верхньої стулки. За допомогою цього гвинта й напаяної пластини, що входила в паз, кріпилася нижня стулка. Усі зовнішні площини хреста прикрашав гравійований орнамент. На лицьовій стороні верхньої стулки було розміщено накладне рельєфне позолочене розп’яття.
Ця могила перекривала всі інші, таким чином, її можна вважати наймолодшою серед досліджених 2012 року. Виходячи з часу карбування монет, могила датується не раніше 2-ї половини 1650-х років. Зважаючи на те, що з початком XVIII століття обіг західноєвропейських монет на Лівобережжі фактично припинився, здійснення поховання можна віднести до 2-ї половини XVII століття. Судячи з усього, це відповідає часу припинення систематичних поховань усередині храму. Такий висновок дозволяє також уточнити час виникнення дерев’яної підлоги собору та зіставити його з ремонтом 2-ї половини ХVІІ століття, який традиційно асоціюється з діяльністю чернігівського полковника Василя Касперовича Андрійовича Дуніна-Борковського 1675 року. Непошкоджений масив пізніших підлог дає всі підстави стверджувати: після цього ремонту поховання в храмі припинилися.
Імовірно, що принаймні частина, а, можливо, й переважна більшість могил у соборі виникла під час входження Чернігівщини до складу Речі Посполитої (1618 – 1648 рр.). Відомо, що традиція здійснення поховань у внутрішньому просторі храмів, у тому числі в ґрунтових ямах, набула поширення на територіях Західної Європи з XIV – XV ст. у зв’язку із зростанням міст. Поховання здійснювалися як у цегляних криптах, так і в ґрунтових ямах. Відхід від цієї традиції у XVIII столітті зумовлювався практичними міркуваннями: через них підлога в храмі постійно осідала, потребувала ремонту, виникала загроза всій архітектоніці споруди.
У ході розкопок 2012 року в південній частині нартекса, уздовж південної стіни, були виявлені давньоруські поховальні ніші (7, 8).