ПІВНІЧНА СХОДОВА БАШТА
Північна сходова башта (укр. Північна вежа), єдина з давніх прибудов Спаського храму, яка збереглася до наших днів. Вона приставлена до основного об’єму храму біля північно-західного кута без перев’язки з кладкою храму. Нинішнього вигляду башта набула в 1790-х роках, коли над нею звели надбудову й перетворили її на дзвіницю.
Північна башта, вигляд зі сходу. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Башта датується XI століттям. Її основою слугує більша за площею, ніж сама башта, суцільна прямокутна платформа, складена з блоків пісковику. Глибина закладення платформи сягає 1,26 метра від давньої поверхні та 1,76 метра – від сучасної.
Башта збудована в тій самій техніці змішаної кладки («opus mixtum»), що й основний об’єм храму.
Фрагмент давньої кладки та декорації фасаду сходової башти у верхніх частинах кладки. Джерело – https://epub.chnpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6118/1/%d0%a1%d0%bf%d0%b0%d1%81%d0%be-%20%d0%9f%d1%80%d0%b5%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%80%20%d0%b2%20%d0%a7%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b5%20%d0%b2%20%d1%81%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%b5%20%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b5%d0%b4%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%b0%d1%80%d1%85%d0%b8%d1%82%d0%b5%d0%ba%d1%82%d1%83%d1%80%d0%bd%d0%be-%d0%b0%d1%80%d1%85%d0%b5%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%b8%d1%81%d1%81%d0%bb%d0%b5%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%b9.pdf. Фото без змін
Реконструкція західного фасаду Спаського храму, кінець XI століття. Сходова башта ліворуч. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 19. Фото без змін
Первісна висота башти становила 10 метрів. У ній містилися гвинтові з правобічним ходом сходи, що вели на хори. Накрита була башта напівсферичним куполом.
1750 року Спаський собор сильно постраждав від пожежі, у Північній башті на половині висоти обрушилися сходи на хори.
У ХVIII столітті в башту намагалися пробити двері з нартекса, але не змогли через надто велику міцність цегляної стіни з включенням природного каменю.
У щоденнику учасника археологічних досліджень собору 1923 року, українського археолога, історика й чернігівського краєзнавця Петра Івановича Смолічева збереглися свідчення про виявлену 1820 року знахідку «в стіні з лівого західного боку собору» значної кількості кісток людей, покладених без збереження анатомічного порядку.
У XIX – на початку XX ст. чернігівський історик-краєзнавець Михайло Єгорович Марков (помер 1819 року), історик Церкви й церковної архітектури Євген Євсигнійович Голубинський (помер 1912 року), український історик Микола Андрійович Маркевич (укр. Микола Андрійович Маркевич, помер 1860 року) та інші, називали цю башту – «червоним теремом» і часто ототожнювали її з місцем поховання чернігівських князів. На рубежі XIX – XX ст. думка про поховальне призначення башти була спростована. Подібні сходові баштоподібні прибудови давньоруських храмів XI століття слугували окремим входом для осіб високого соціального статусу на хори, де ті перебували під час літургії або молитовного усамітнення.
Як і в давнину, так і нині до Північної башти веде єдиний вхід – ззовні, на першому ярусі. Всередині весь об’єм башти займають гвинтові сходи, що ведуть нагору. На другому ярусі сходи сполучаються з хорами через проріз у стіні. При цьому давній, первісний вхід на хори, був дещо вищим і ширшим за нинішній.
Існуюча сьогодні конструкція сходів створена під час ремонту храму в XVII столітті, але вона має давнішу основу. Як було зазначено в ході її досліджень істориком архітектури Іполитом Владиславовичем Моргилевським 1923 року та підтверджено в ході робіт у 1966 – 1969 рр. радянським архітектором Миколою В’ячеславовичем Холостенком і українським, радянським архітектором-реставратором, істориком архітектури Маріонілою Мойсеївною Говденко, внутрішня поверхня стін башти та опорний стовп сходів були облицьовані цеглою-пальчаткою у ХVІІ – ХVІІІ ст.
Ремонтна кладка ХVІІ століття закругленої поверхні опорного стовпа сходової башти. Фото 2012 року. Джерело – «Монументальна архітектура Черніговщини». Фото без змін