ЯРОПОЛК II ВОЛОДИМИРОВИЧ

Ярополк II Володимирович, великий князь Київський, помер 18 лютого 1139 року в Києві.

Ярополк підтримував добрі стосунки зі своїм батьком, літнім великим князем Володимиром II «Мономахом», який часто довіряв йому командувати військами у війнах із половцями разом зі старшим братом Мстиславом. Як згадує літописець, Ярополк відзначався мужністю й заслужено користувався гучною славою переможця «поганих».

Сміливий воїн і здібний полководець, Ярополк був слабким політиком, який не зумів зупинити розпад Русі. На відміну від батька та старшого брата, Ярополк не мав ні дипломатичних навичок, ні авторитету, щоб утримати державу від розпаду на окремі князівства. Сміливий у молодості, до старості він став надмірно обережним у прийнятті рішень і не зміг заволодіти ініціативою в боротьбі двох сил, що об’єктивно розпочалася в 1130-х роках, – молодших Володимировичів з одного боку, Ольговичів і Мстиславичів з іншого.

Слова літопису, що Ярополк «хулу и укорь прия на ся отъ братьѣ своея и отъ всихъ» за свою поступливість, свідчать про те, що Ярополка хотіли бачити більш рішучим не лише брати й племінники, а й населення Київської та Переяславської земель. Знаменитий заклик Ярополка «любите враги ваша» – йшов не від християнської смиренності, а від принципової переконаності, що внутрішні питання слід вирішувати не на полі бою. Як уже зазначалося, щодо ворогів Русі половців Ярополк дотримувався зовсім іншого правила.

На момент смерті Ярополка II Володимировича поза його контролем уже перебували Полоцьк, Новгород і Чернігів. Номінальну лояльність Києву зберігало Ростово-Суздальське князівство.

Спочатку Ярополк II був похований у гробниці біля Церкви св. Андрія Первозваного Андріївського-Янчиного монастиря, а 1142 року з ініціативи його вдови Олени (померла після 1146 року) перепохований у самій церкві біля його тітки ігумені Янки (у миру – Анна Всеволодівна).