Анна Всеволодівна (Янка) — ігуменя Янчиного монастиря

Анна Всеволодівна (чернече ім’я Янка) (укр. Анна Всеволодівна, Янка), ігуменя Андріївського-Янчиного монастиря, найстарша дочка великого князя Київського Всеволода I Ярославича, померла 03(16).11.1112 року в Андріївському-Янчиному монастирі в Києві, зарахована до лику преподобних.

Пам’ять преподобної ігумені Янки звершується: 18 (31) травня – згідно з істориком Церкви, архієпископом Чернігівським і Ніжинським Філаретом (помер 1866 року) в день віднайдення мощей; 3 (16) листопада – в день смерті й у Соборі всіх преподобних у подвизі просіявших.

Разом із матір’ю «Мономахинею» княжна Анна побувала у Візантії (Анна – ім’я святих руських // Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона: у 86 т. (82 т. і 4 дод.). – Санкт-Петербург, 1890 – 1907).

Згідно з гіпотезою російського візантиніста Василя Григоровича Васильєвського (помер 1899 року), у юності Анна була заручена з Костянтином Дукою (грец. Κωνσταντίνος Δούκας), сином імператора Візантії Костянтина X Дуки (грец. Κωνσταντίνος Ι΄ Δούκας, 1059 – 1067 рр.), проте шлюб не відбувся, оскільки нареченого силоміць 1078 року постригли в ченці. Цю версію підтримували й підтримують також російський генеалог Микола Олександрович фон Баумгартен (помер 1939 року), російський і американський історик-євразієць Георгій Володимирович Вернадський (помер 1973 року), російський історик Наталія Львівна Пушкарьова та український історик-медієвіст Леонтій Вікторович Войтович (помер 2023 року). Згідно з іншою версією, якій В.Г. Васильєвський опонував, Костянтин Дука був заручений із дочкою Роберта Отвіля «Гвіскара» (лат. Robertus de Altavilla), герцога Апулії, Калабрії та Сицилії (див. Італія).

1086 року в Києві великим князем Всеволодом I Ярославичем було засновано жіночий Андріївський монастир. Першою ігуменею монастиря стала його дочка княжна Анна, яка прийняла постриг під ім’ям Янка, від цього імені й пішла одна з назв монастиря. Прийнявши обитель у своє відання, вона доклала значних зусиль до її благоустрою. У 1090-х роках вона відкрила при монастирі першу на Русі школу для дівчат, у якій «собравши же младых девиц неколико, обучала писанию, також ремеслам, пению, швению и иным полезным им знаниям, да от юности навыкнут разумети закон божий и трудолюбие, а любострастие в юности воздержанием умертвлят». Першоджерелом відомостей про влаштування Янкою школи є «История Российская» російського історика Василя Микитовича Татіщева (помер 1750 року).

1968 року на схилах Старокиївської гори знайдено невелике шиферне пряслице з дуже чітким і грамотним написом: «Янъка въдала прясленъ Жирцѣ». Не виключено, що перед нами автограф ігумені Янки.

Пряслице з автографом, можливо, ігумені Янки

Пряслице з автографом, можливо, ігумені Янки. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 170. Фото без змін

Ігуменя Янка брала участь у церковно-політичній діяльності свого батька. 1089 року після смерті митрополита Київського і всієї Русі Іоанна II вона самостійно «правила посольство» до Константинополя за новим митрополитом. Під час поїздки збирала відомості про відвідини Русі апостолом Андрієм Первозваним. Посольство повернулося влітку 1090 року з новим митрополитом. За свідченням літопису, вибір Янки не сподобався киянам. Новий митрополит Іоанн III нічим не нагадував померлого, про якого говорили, що він «муж хитръ книгамъ и учѣнью, милостивъ убогимъ и вдовицамъ, ласкав же всякому богату и къ убогому… кротокъ и молчаливъ… какого не бысть преже в Руси, ни по нѣмь не будеть». Про Іоанна III літописець говорить: «Скопец, некнижен и умом прост».

З ім’ям Анни Всеволодівни пов’язані легенди пізнішого походження про її високе мистецтво зцілення.

Ігуменя Янка померла 3 (16 – за новим стилем) листопада 1112 року у своєму монастирі й була похована в монастирській Церкві св. Андрія Первозваного: «Преставися Янка, дщи Всеволожа, сестра Володимѣра…, положена бысть у церкви святаго Андрѣя, юже бѣ создалъ отецъ ея…».

Час її канонізації невідомий.

Життя Анни (Янки) Всеволодівни описано в праці українського історика Церкви, митрополита Іларіона (у миру – Іван Іванович Огієнко, помер 1972 року) – «Преподобная Анна Всеволодовна».