Олег Святославич — загибель і перепоховання

Олег Святославич, князь Деревлянський, син великого князя Київського Святослава I Ігоровича, загинув у 977 році під Вручієм (нині місто Овруч у Коростенському районі Житомирської області) у битві з рідним братом, великим князем Ярополком I, у віці приблизно 20 років.

За різними версіями, чвари між Олегом і його старшим братом, великим князем Київським Ярополком I Святославичем, почалися наприкінці 973 року або в 975 році. До володінь Олега під час полювання вторгся Лют Свенельдич, знатний київський боярин, син воєводи Свенельда (давньосканд. Sveinaldr, укр. Свенельд), який мав великий вплив при дворі Ярополка I. Дізнавшись, хто саме полює на його землях, Олег наказав убити Люта. Низка істориків висунула теорію, що дії Люта були навмисною провокацією. Те, що Лют відкрито полював у володіннях Олега, могло бути сприйняте як демонстративне зазіхання на них.

Дізнавшись про загибель сина, Свенельд почав підбурювати Ярополка I до війни з Олегом, кажучи: «Піди на брата свого, і приймеш владу його». Якийсь час Ярополк відмовлявся виступити проти брата, але через два роки після вбивства Люта він зібрав військо й у 977 році розпочав похід у землю деревлян. Олег не став ховатися за стінами Вручія й зустрів брата неподалік від міста. У битві військо Олега було розбите, князь і його вцілілі воїни втекли до міських воріт. На мосту через рів виникла тиснява, воїни, шукаючи порятунку в місті, зіштовхували одне одного з мосту. У рів упав і князь Олег, розчавлений тілами тих, хто впав на нього. Вручій здався Ярополкові, який одразу почав розшукувати свого брата. Пошуки ні до чого не привели, доки, згідно з «Повістю минулих літ», один із деревлян не сказав: «Бачив я вчора, як зіштовхнули його з мосту». Розчистивши рів, воїни Ярополка знайшли тіло Олега. Побачивши його, Ярополк розридався. «Ось, – вигукнув він, звертаючись до Свенельда, – цього ти й хотів». Олега поховали під стінами Вручія.

У 1044 році, згідно з «Повістю минулих літ», останки князя Олега за розпорядженням його племінника, великого князя Ярослава I «Мудрого», були викопані з первісного поховання й охрещені – діяння, заборонене християнськими канонами. Потім останки князя були перепоховані поруч із його братом, великим князем Володимиром I Святославичем, у Десятинній церкві.