ФРЕСКИ. ЧАСТИНА 2
У живописі північної апсиди – жертовника Кирилівської церкви представлені сюжети, які не мають прямих аналогій у давньому монументальному мистецтві. Збереглися розташовані у 3 регістрах фронтально на зріст образи переважно балканських святителів: 31 святитель і 6 дияконів; 19 постатей збереглися повністю, 12 частково – переписані у XIX столітті. У написах прочитуються імена святих Костянтина, Климента, Іоанна Македонського, Йосипа Солунського, Євфимія, Євмінія, Артемія, Кіріака, Власія, Стефана. На північній стіні у верхньому регістрі зображений на зріст первомученик архидиякон Стефан. У верхньому ряду на північній стіні, праворуч від вікна, представлений фронтально на зріст у святительських шатах, з пишним волоссям, що прикриває вуха, з темною клиновидною бородою, ідентифікований як просвітитель слов’ян рівноапостольний Кирило. Цю атрибуцію образу запропонував А.В. Прахов на тій підставі, що напис: «А КОСТ//НТИНЪ» – біля постаті святителя не що інше, як мирське ім’я рівноапостольного Кирила. Святитель поруч, верхня частина дописана олійними фарбами у ХIХ столітті, може бути визначений як образ рівноапостольного Мефодія, брата Кирила. Якщо визнати достовірність цієї атрибуції, то ці образи святих братів – найраніші в мистецтві Русі. У 2-му ряду завдяки добрій збереженості вирізняються зображення святителів Іоанна Македонського та Йосипа Солунського. З південного боку апсиди в середньому регістрі північного пілона північного стовпа тріумфальної арки розміщений образ святителя з написом, зафіксованим у звітах про реставрацію: «А КЛIМАНТЪ». За іконографічним типом він нагадує святителя Климента Охридського, учня і продовжувача справи рівноапостольних Кирила та Мефодія. Розташовані тут же образи святих Наума Охридського, Кіріака, Євмінія також входять до ряду зображень учнів святих братів. У третьому регістрі імовірно розміщені святі, учні рівноапостольних Кирила й Мефодія та їхніх учнів. Стиль фресок у їхніх найкраще збережених частинах виявляє, як це було зазначено радянським істориком мистецтва Миколою Петровичем Сичовим (помер 1964 року), безсумнівні точки дотику з македонською різновидністю візантійського стилю, представленого розписами Бачковського монастиря (болг. Бачковски манастир, у давнину «Петрицонский», нині в Пловдивській області Болгарії).
Фреска XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
У трансепті церкви зображення розміщувалися у три регістри, фрески збереглися частково. У верхньому регістрі на північній і південній стінах у простінках вікон поміщено по 2 постаті стовпників. На північній стіні впізнається образ преподобномученика Симеона Стовпника. У середньому регістрі розташовані масштабні багатофігурні композиції «Рождество Христово» на південній стіні та «Успение Пресвятой Богородицы» на північній стіні. Розташування цих композицій одна проти одної традиційне для візантійського храмового декору.
На південній торцевій стіні трансепта, нижче вікон середнього рівня, на великій площі розташована композиція «Рождество Христово» (укр. «Різдво Христове»). Цей святковий сюжет, немов витканий з окремих мініатюрних сцен, знаменує прихід у світ Спасителя. Композиція «Рождество Христово» представлена розширеним виводом, що не має аналогів у мистецтві цього часу. У ній поєднано євангельські та апокрифічні сюжети, що включають зокрема сцени обмивання Богомладенця в купелі 2 служницями, благовістя пастухам, подорожі волхвів, перебування волхвів у царя Ірода (?), принесення дарунків.
Південна стіна трансепта з фрескою «Рождество Христово». XII століття з олійним живописом 1880-х років. Джерело – https://ukrainaincognita.com/kyivska-oblast/kyiv/kyrylivska-tserkva/kyrylivska-tserkva. Фото без змін
Різдво Христове. Сірим кольором позначена фреска, що збереглася з XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Фрагмент фрески «Рождество Христово». Ділянка внизу праворуч. XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Північна стіна трансепта з фрескою «Успение Пресвятой Богородицы». XII століття з олійним живописом 1884 року. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
На північній торцевій стіні трансепта, нижче вікон середнього рівня, розташована композиція «Успение Пресвятой Богородицы» (укр. «Успіння Богородиці»), збереглася у фрагментах, в іконографічному виводі «Облачное Успение». Особливістю цього сюжету є зображення апостолів на хмарах, що їх несуть ангели, на яких вони з усіх кінців світу прямують до Єрусалима на похорон Богоматері.
Фреска «Успение Пресвятой Богородицы». XII століття з олійним живописом 1884 року. Джерело – сторінка Facebook: Ірина Марголіна. Фото без змін
Успіння Пресвятої Богородиці. Коричневим кольором позначена фреска, що збереглася з XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Фрагмент фрески «Успение Пресвятой Богородицы», ділянка внизу в центрі. XII століття з олійним живописом 1884 року. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
На західній стіні центрального нефа з-під живопису XIX століття було відкрито фрагмент давньої фрески, який зберігся недостатньо добре для його реконструкції та атрибуції сцени. На розчищеній ділянці внизу ліворуч чітко проглядається частина взутої в чобіт ноги та невеликий фрагмент облягаючого її орнаментованого одягу. На фресці також читаються прикрашені «перлами» кола та геометричні лінії, останні можуть бути частиною зображення складок одягу, обрисів будівлі, престолу, ківорія і так далі. Про наявність цих зображень ще 1982 року писав реставратор А.Н. Остапчук.
На північній стіні північного нефа в середній частині представлені постаті рівноапостольних Костянтина та Олени. Вони зображені фронтально, на зріст, що тримають Животворящий Хрест. Навпроти, у компартименті південного нефа, розташована ктиторська композиція з «портретами» членів княжої родини. Образи візантійських імператорів, які сприяли становленню християнської віри, зіставляються із зображеннями правителів Русі, що утверджують на своїй землі Божі храми.
Основну площу стін нартекса займає грандіозна композиція «Страшный Суд», що збереглася фрагментарно. Її центральна частина розташована на східному склепінні та продовжена на поверхнях стовпів, арок, пілястр і коробового склепіння. У центрі – Христос Суддя з присутніми Богородицею та святим Іоанном Предтечею, за ними – апостоли, що сидять на синтроні. Нижче – розбиті за чинами групи людей, які прямують до Спасителя, їхня хода продовжена на суміжних поверхнях стін. У монументальному церковному живописі цей сюжет поширюється на Русі в ХІІ столітті. У Кирилівському храмі цю композицію можна розглядати як найраніше й краще збережене зображення Страшного суду в давньоруському мистецтві. Її доповнюють пов’язані з нею сцени апокаліпсису.
Фреска «Страшный суд». XII століття з олійним живописом 1880-х років. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Центральний фрагмент фрески «Страшный суд». Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Фрагмент фрески «Страшный суд», ліва частина композиції. XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Збільшений фрагмент лівої частини композиції фрески «Страшный суд». XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Особливий інтерес викликають складові частини цієї композиції – «Шествие князей», «Лоно Авраама», «Ангел, свивающий небо в свиток».
У сцені «Шествие князей» (укр. «Хода князів») у верхньому регістрі західного анта північного стовпа (на пілоні північного стовпа нартекса) гармонійно поєднані ритм малюнка й кольору. У цій фресці деякі дослідники вбачають ктиторську композицію, що зображує князя Всеволода II Ольговича з синами, яких веде до Судді ангел.
Фреска «Шествие князей». XII століття з олійним живописом 1880-х років. Джерело – https://www.pravenc.ru/text/1840467.html. Фото без змін
Кілька фрагментів збереглося в південній частині композиції: терези правосуддя, Етимасія, постаті колінопреклонених Адама та Єви, постаті ангелів, що сурмлять.
На західній стіні північної частини нартекса, над похоронною нішею-аркосолієм, розташована сцена вічного спокою – «Лоно Авраамово» – символ раю.
Фреска «Лоно Авраамово». XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Над похоронними нішами, розташованими в південній частині нартекса, – постаті святителів.
Пілон південного стовпа нартекса. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Прикрасою Кирилівської церкви без перебільшення є знаменита фреска «Ангел, свивающий небо в свиток» (укр. «Янгол, який звиває небо»). Вона прикрашає східний пілон південного стовпа нартекса. Ця динамічна, вишукана в художньому відношенні сцена кінця Світу виконана в кращих традиціях давньоруського монументального живопису і є одним з його шедеврів. Композиція сповнена високої духовної напруги й драматизму: ангел енергійно згортає від пориву вітру величезний сувій, що символізує небо. Сумний вираз обличчя ангела, змах крила, безмовно схилена голова яскраво передають трагізм прийдешньої події. Драматизм того, що відбувається, добре підкреслений колірним рішенням: рожева постать ангела виділяється на темно-синьому тлі.
Фреска «Ангел, свивающий небо в свиток». XII століття. Джерело – https://ukrainaincognita.com/kyivska-oblast/kyiv/kyrylivska-tserkva/kyrylivska-tserkva. Фото без змін
Зображення пекла, що перебувало, згідно з іконографічною традицією, на західній стіні нартекса, не збереглося. Під час оновлення церкви у ХIХ столітті ця частина композиції була реконструйована А.В. Праховим за аналогією з розписом Церкви Спаса Преображення на Нередиці (нині село Спас-Нередиця в Новгородському районі Новгородської області Російської Федерації). Сюжети небесного раю в північній частині нартекса, біля входу на хори, були написані за зразком фресок Димитрівського собору (кінець XII століття) у Володимирі (нині місто, адміністративний центр Володимирської області Російської Федерації). Композицію «Страшный Суд» доповнюють 2 постаті преподобних на арці північного (живопис XIX століття) та південного стовпів, які тримають розгорнуті сувої з текстами про Страшний Суд. Їм відповідають зображення невідомих преподобних на західних пілонах середніх опорних стовпів.
Фреска XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
На стовпах і пілонах центрального та бічних нефів були поміщені одиночні зображення святих, більшість з яких воїни. З XII століття збереглося п’ять фрескових зображень візантійських і руських «Святых воинов»: на лівому стовпі – Георгій Побідоносець, на правому – Олександр Кродамнський і невідомий воїн, на південних пілонах стовпів – Димитрій Солунський, Феодор Стратилат і в живописі XIX століття руські князі-страстотерпці Борис і Гліб Володимировичі.
Фреска «Святой воин». XII століття. Джерело – https://www.pravenc.ru/text/1840467.html. Фото без змін
Усі вони наділені індивідуальними рисами, але один з них відрізняється від інших своєю оригінальною трактовкою.
Фреска «Святой воин». XII століття. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 327. Фото без змін
Ця фреска виконана на південно-західному пілоні центрального північного стовпа, у другому регістрі. Напис, який мав супроводжувати зображення, на жаль, не зберігся. Образ має німб. У святого – густе волосся, великі очі, великий ніс; на плечах плащ-корзно з великою фібулою, а також довга кольчуга, одягнена поверх сорочки; ліва рука воїна спирається на великий щит, права – тримає спис. Бундючна імпозантна постать свідчить про те, що тут зображений не звичайний воїн, а князь-полководець. Одяг і аксесуари воїна нагадують давньоруський військовий одяг, а в деяких рисах обличчя та постаті святого розпізнають натяк на образ засновника кирилівського храму великого князя Київського Всеволода II Ольговича. Літературний опис образу князя подано російським істориком Василем Никитичем Татищевим (помер 1750 року): «Сей князь – муж был большой ростом и весьма толстым. Глаза имел не маленькие, нос длинный, бороду широкую…». На думку радянського й українського історика архітектури Юрія Сергійовича Асєєва (помер 2005 року), у цьому воїні хочеться бачити портрет «самовластного и коварного» великого князя Всеволода II Ольговича.
Фреска XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Фрескові розписи XII століття на хорах Кирилівської церкви збереглися лише в князівській молельні. Вона представлена житійним циклом Іоанна Хрестителя. На південній стіні молельні зберігся рідкісний для монументального мистецтва сюжет «Ангел, ведущий юного Иоанна Крестителя (Предтечу) в пустыню» (укр. «Янгол, що веде юного Іоанна Хрестителя в пустелю»), його малюнок має певну схожість із зображенням «Ангел, свивающий небо в свиток». Художник майстерно передає граціозний рух ангела. Голова повернена до Іоанна, якого ангел підтримує правою рукою, а лівою вказує йому шлях на небо.
Фреска «Ангел, ведущий юного Иоанна Крестителя в пустыню». XII століття. Джерело – https://www.pravenc.ru/text/1840467.html. Фото без змін
На північній, південній і західних стінах збереглися фрагменти давнього живопису: постать із німбом зі схрещеними на грудях руками та постать невідомого в орнаментованому світському одязі, імовірно, фрагменти сцен із Житія св. Іоанна Хрестителя. На стінах арки північної стіни молельні представлені 2 постаті в князівських шатах.
Фреска XII століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/freski-kirillovskoy-zerkvi.html. Фото без змін
Кирилівська церква також багато прикрашена фресковими орнаментами, яких можна нарахувати понад 80 різновидів.
Іконографічна програма Кирилівського храму насамперед відповідає візантійській християнській живописній традиції, а по-друге, акцентує увагу на прославленні замовника, його роду та духовних покровителів ктитора – александрійських святих Кирила й Афанасія.
Слов’янські написи, що супроводжують давні фрески, свідчать про виконання розпису руськими (київськими) майстрами, які, успадковуючи візантійську та балканську живописну традицію, створили свій оригінальний фресковий ансамбль, заснований на місцевих давньоруських декоративно-живописних традиціях.
Фрескові орнаменти Кирилівської церкви порівняно з фресками з інших сучасних їй храмів Русі-України відрізняються доброю збереженістю, повнотою, цілісністю, ідейно-змістовим наповненням, художньою досконалістю та оригінальністю. Вони становлять єдину групу, схожу за манерою малюнка, композиційними побудовами й колірним рішенням. Орнаментальний розпис підпорядкований архітектурним деталям храму. Такої великої площі фресок ХІІ століття, виконаних за єдиним композиційним задумом, практично не існує в усьому східнослов’янському світі.