АНАСТАСІЯ ЯРОПОЛКІВНА

5. Анастасія Ярополківна (білор. Анастасія Ярапалкоўна, укр. Анастасія Ярополківна), дружина князя Мінського Гліба Всеславича, донька Ярополка Ізяславича, князя Туровського і Володимиро-Волинського, народж. 1074 р. – померла 03.01.1158 (83 роки) р. Київ.

Час, коли було укладено шлюб між Анастасією та Глібом Всеславичем, точно невідомий, але його можна розрахувати. Відомо, що після вбивства її батька Ярополка 1087 року її мати Кунігунда виїхала до Німеччини, забравши з собою молодшу доньку, де та вийшла заміж. Анастасія ж залишилася на Русі, імовірно тому, що вже була на опіці чоловіка або, принаймні, була засватана. У той час заміж видавали з 12 років, що дає змогу вказати 1087 рік як приблизний час весілля. Втім, іноді в такій якості вказують початок 1090-х років. Радянський і російський історик та археолог Леонід Васильович Алєксєєв (помер 2008 року) вважав, що Анастасія була засватана за Гліба на початку 1073 року, що слугувало приводом для конфлікту між Ізяславом Ярославичем та його молодшими братами, але 1073 року Анастасія ще не народилася.

У шлюбі Гліб і Анастасія імовірно мали 3-4 синів.

У літописах княгиня згадується лише раз, у рік своєї смерті, в них вона на ім’я не називається. Під 1158 роком літописець вказав, що «месяца января в третий день, во втором часу ночи» на 84 році життя померла Ярополківна, вдова князя Гліба, пережила свого чоловіка майже на 40 років, похована 4-го числа в Успенському соборі Печерського монастиря з чоловіком у труні поруч із ракою Феодосія Печерського. Тобто, похована 4 січня 1158 року в одній труні з чоловіком у притворі по правому боці, «в головах» св. Феодосія Печерського в Успенському соборі монастиря.

Автор Київського літопису під 1158 роком вказує: «Том же лѣтѣ преставися блаженая княгини Глѣбовая Всеславича, дочи Ярополча Изяславича… си бо блажена княгиня велику имѣяше любовь, съ княземъ своимъ, к святъй Богородици и къ отцю Феодосию, ревнующи отцю своему Ярополку. Сии бо Ярополкъ вда всю жизнь свою, Небльскую волость и Дерьвьскую и Лучьскую, и около Киева: Глѣб же вда въ животѣ своемъ съ княгинею 600 гривенъ серебра, а 50 гривенъ золота: а по княжи животъ княгини вда 100 гривенъ серебра, а 50 гривенъ золота, а по своем животѣ вда княгини 5 сел и съ челядью, и все да и до повоя». У тексті вказано дарування монастирю, зроблені її батьком і чоловіком – Ярополк пожертвував кілька волостей і всі свої особисті володіння, Гліб пожертвував 600 гривень срібла і 50 гривень золота за життя і 100 гривень срібла і 50 гривень золота за заповітом. Анастасія заповіла 5 сіл із челяддю і взагалі все своє майно монастирю.

У Києво-Печерській лаврі довго жила пам’ять про Гліба та Анастасію. 1638 року інок Печерського монастиря та церковний письменник Афанасій Кальнофойський у своїй книзі «Тератургіма» в переліку надгробків людей, похованих у межах монастиря, наводить присвячену Глібові та Анастасії епітафію з віршованою присвятою. Основною чеснотою, гідною честі, автор називає благочестя та благочестя померлих, а ореол святого Феодосія не протиставляється його відсутності у звичайних смертних, а огортає пару своєю благодаттю.

Уривок з «Тератургіми» з епітафією Анастасії та її чоловікові, 1638 рік

Уривок з «Тератургіми» з епітафією Анастасії та її чоловікові, 1638 рік. Джерело – The collection of materials for historical topography of Kiev and its vicinities. – Kyiv, Fedorov Printing house, 1874. Суспільне надбання. Фото без змін

Текст епітафії з «Тератургіми»:

Це гріб, що із простої лічби випадає

Шануй його, хай гостя взаємно навчає,

Князь київський Гліб в ньому поклав свої кості,

Із жінкою – по світа оцього марноті.

У головах поклались із русів святого,

Не подивуй, зумисне лягли біля нього,

Святого Теодося у світі любили,

Лягли з ним у помір, щоб потім з ним жили.

На добре вийшло; більше живі полюбляють

Святих Господніх, більше й собі вони мають.

Автор «Синопсису Київського», складеного у 2-й половині XVII століття, імовірно навіть здійснював розшуки, щоб з’ясувати ім’я княгині, адже в раніших джерелах, зокрема епітафії, воно не згадується. Можна сподіватися, що автор синопсису, який служив у Києво-Печерському монастирі, ім’я вказав правильно.

Коментарі Вимкнено до АНАСТАСІЯ ЯРОПОЛКІВНА