КОРЕЦЬКІ

Корецькі (лит. Korėjiečių, польськ. Korecki, укр. Корецькі), литовсько-західноруський князівський рід герба «Погоня» (лит. Waykimas), гілка династії Гедиміновичів. Рід вигас у середині XVII століття. Сучасні польські джерела наводять як герб Корецьких – Малу Погоню.

Герб «Мала Погоня» Корецьких згідно із сучасними авторами. Автор – Bastian. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported. Фото без змін

Представники роду виводили себе від князя Олександра Патрикійовича Стародубського (лит. Aleksandras Patrikeevičius, помер 1409 року), сина Патрикія Наримунтовича (лит. Patrikey Narimuntovič), онука великого князя Литовського Гедиміна. Згідно з іншим родовідом – від Димитрія-Корибута Ольгердовича (лит. Dmitrijus Koributas Olgerdovičius), онука великого князя Литовського Гедиміна.

До складу їхніх володінь «Корецчини» входило 65 сіл і 5 міст: Кіликіїв, Маренін (нині село в Рівненському районі Рівненської області), Межирич, Тарговиці та волинське місто Корець, що було центром вотчини (укр. Корець, нині місто в Рівненському районі Рівненської області). Основною резиденцією князів слугував Корецький замок (нині руїни).

Корецький замок. Малюнок польського художника Наполеона Матеуша Тадеуша Орди (польськ. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda). 1861 – 1877 рр. Джерело – Album widoków historycznych Polsk. Суспільне надбання. Фото без змін

Руїни Корецького замку, місто Корець, вулиця Б. Хмельницького. Фото 7 травня 2017 року. Автор – Микола Чепурний. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Руїни Корецького замку, внутрішній двір замку. Фото 13 жовтня 2015 року. Автор – Posterrr. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

У північно-східному куті Успенської церкви (Приділ в ім’я святого апостола первомученика архідиякона Стефана) перебувала Каплиця князів Корецьких. Тут були поховані деякі представники роду, перебували надгробні плити з епітафіями. У каплиці 1627 року також був похований західноруський шляхтич, архімандрит Печерського монастиря Захарій Копистенський.

 

У каплиці був похований:

князь Богуш (Богдан) Федорович Корецький (лит. Bogušas Fedorovičius Koretskis, укр. Богуш Федорович Корецький), нар. бл. 1510 р. – помер 19.08.1576 р. Луцьк (нині місто, адміністративний центр Луцького району та Волинської області), державний, військовий і господарський діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

1522 року Богуш успадкував від батька Федора Корецького Корець.

1532 року він викупив частину центру родової вотчини Корця, що належала Масальським-Корецьким.

1538 року Богуш Корецький заснував у селі Городище Монастир в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці (нині православний чоловічий Городищенський Свято-Різдва Богородичний монастир у селі Городище в Шепетівському районі Хмельницької області).
Князь Богуш обіймав низку важливих державних і військових посад, у 1539 – 1548 рр. староста Житомирський, у 1550 – 1576 рр. староста Брацлавський і Вінницький.

У 1549 – 1550 рр. Богуш відзначився в походах проти татар, захищаючи разом зі старостою Барським Бернардом Претвичем (нім. Bernhard von Prittwitz) південні кордони Великого князівства Литовського, при цьому він часто взаємодіяв із запорозькими козаками.

Чимало зусиль князь Богуш доклав для зміцнення форпостів на кордоні держави. Ним близько 1550 року були посилені фортифікаційні споруди фортеці Корець, 1550 року зведено укріплений замок у Брацлаві (нині селище міського типу в Тульчинському районі Вінницької області), 1571 року збудовано другий Вінницький замок, а також закінчена реконструкція Житомирського замку.

1557 року князь заклав у Корці новий жіночий Свято-Воскресенський монастир (нині Корецький Свято-Троїцький монастир). Він дбав про церкви й монастирі на території своїх володінь, заснував низку нових обителей, запроваджував у них общежительний статут, вносив щедрі пожертвування, зокрема Зимненському монастирю на Волині (нині Зимненський Святогірський Успенський монастир біля села Зимного, за кілька кілометрів від міста Володимир у Волинській області).

Князь Богуш Корецький брав участь у Лівонській війні (1558 – 1583 рр.). 26 – 27 січня 1564 року брав участь під командуванням Миколая Радзивілла «Рудого» (Московсько-литовська війна, 1561 – 1570 рр.) у переможній для литовців битві під Чашниками (на річці Улла, Чашники (білор. Чашнікі), нині місто, адміністративний центр Чашницького району Вітебської області, Білорусь). 1567 року на чолі загону разом із князем Андрієм Михайловичем Курбським, що перейшов на їхній бік, вчинив напад на Великі Луки (нині місто, в Псковській області Російської Федерації).

У 1560 – 1576 рр. він також був старостою Луцьким і Звенигородським.

1569 року князь Богуш Корецький підписав акт приєднання Волині до Коронних земель Речі Посполитої. Він планував залишити на старостві Вінницькому свого сина Якима і навіть зробив із цього приводу відповідне розпорядження. Проте після смерті князя Богуша ситуація змінилася докорінно. Вінницьке староство було віддане Єжи Струсю герба «Корчак» (польськ. Jerzy Struś herbu Korczak), і Корецькі змушені були задовольнитися на Брацлавщині кількома невеликими замками.

З 4 липня 1572 року по 1576 рік Богуш обіймав посаду воєводи Волинського.

Князь був великим землевласником, який зосередив у своїх руках величезні маєтки, що охоплюють практично всю північно-східну частину Волині. Він неодноразово воював і судився із сусідами. Серед міст і сіл, що належали Богушу, була й Золотоноша (нині місто, адміністративний центр Золотоніського району Черкаської області), перша письмова згадка про яку 1576 року зустрічається в його духовному заповіті, де він згадує «Золотоношу, которую зовут Глинщина, в воеводстве Киевском расположенную».

Князь Богуш помер 19 серпня 1576 року в Луцьку. Згідно із заповітом він був похований у Києво-Печерському монастирі.

1638 року чернець Печерського монастиря та церковний письменник Афанасій Кальнофойський у своїй праці «Тератургіма» зазначив, що на надгробку князя Богуша Корецького була така епітафія: «Евфимий Богуш Феодоровичь, князь Корецкий, воевода Волынский, староста Луцкий, Брацлавский, Винницкий и Звенигородский, вычеркнутый из списка живых, приказал здесь схоронить его кости».

 

***

Князь Іоахим (Юхим, Яким) Богушевич Корецький (лит. Jakimas Boguševičius Koretskis, польськ. Joachim Korecki, укр. Яхим Корецький), помер 1612 р., магнат кінця XVI століття та початку XVII століття, молодший син князя Богуша Федоровича Корецького. 1576 року після смерті свого батька Іоахим успадкував родові володіння роду Корецьких.

Князь Іоахим Богушевич разом зі своєю дружиною Анною Ходкевич (польськ. Annę Hodkiewicz), сестрою гетьмана великого литовського Яна Кароля Ходкевича (лит. Janas Karolis Chodkevičius, польськ. Jan Karol Chodkiewicz), прийнявши Берестейську церковну унію 1596 року, сприяв переходу в уніати (греко-католики) інших осіб, діючи на шкоду православним обителям.

З 1596 року по 1602 рік тривала справа Корецького з Києво-Печерським монастирем: челядь Корецького грабувала монастирських селян, відбираючи майно й займаючи землі. 1598 року озброєні загони князя розграбували монастирське містечко Хотів, зруйнували монастирський двір і завдали збитку на 40 тисяч злотих. Завдяки зусиллям печерського архімандрита Никифора Тура, який залучив на свій бік князя Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького, справа, незважаючи на всі викрутаси Корецького, була вирішена королем Сиґізмундом III (польськ. Zygmunt III Waza) на користь монастиря.

Два сини Іоахима, Самуїл (страчений турками-османами 1622 року) і Кароль (помер 1633 року) були поховані в Костелі францисканців у місті Корець (нині Корецький Свято-Троїцький монастир).