РАКА ПРЕПОДОБНОГО АГАПІТА ЛІКАРЯ
Рака преподобного Агапіта Лікаря Печерського (Безсрібник) (укр. Поховання Агапіта Лікаря Печерського), народж. невід. – помер 01(14).06.1095 р. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), інок Печерського монастиря, лікар безкорисливий, православний святий, шанований у лику преподобних.
Пам’ять преподобного Агапіта Лікаря звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 1 (14) червня – день пам’яті преподобного і 28 вересня (11 жовтня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають.
Агапіт вважається першим лікарем Русі. Він прославився своєю безкорисливою допомогою хворим, а здобув велику популярність зціленням тяжких хвороб за допомогою молитви та вареного зілля (трави), яке давав хворому.
Згідно з житієм, Агапіт зцілив – Володимира Всеволодовича «Мономаха» князя Чернігівського (1078 – 1094 рр.). Князь, уже перебуваючи при смерті, послав до ігумена Печерського монастиря Іоанна I (1088 – близько 1103 рр.), просячи прислати до нього в Чернігів Агапіта. Покликавши його, ігумен передав йому прохання князя. Агапіт, який ніколи не залишав стін обителі, передав для князя зілля, після чого той цілком одужав. Тоді Володимир «Мономах» прийшов сам до Печерського монастиря, щоб побачити того, через кого Господь подарував йому здоров’я. Князь ніколи не бачив Агапіта і хотів піднести йому подарунок. Але чернець сховався, і принесене для нього золото князь віддав ігумену. Володимир «Мономах» ще раз послав свого боярина до Агапіта з подарунками, але той не хотів їх брати, проте зі смирення прийняв їх і пішов. Боярин, який невдовзі вийшов, побачив усі дари княжі залишеними перед монастирськими брамами. Він підібрав їх і віддав ігумену Іоанну I. Повернувшись до князя, він розповів йому про ченця все, що бачив і чув, і всі зрозуміли, що «Агапит истинный раб Божий, ожидающий награды только от Него одного, а не от людей».
Наприкінці лютого 1095 року після багатьох трудів і богоугодних діянь захворів і сам Агапіт. Старець так знемігся, що вже не міг сам рухатися. У цей час до нього принесли ще одного хворого для зцілення, лікар дивом підвівся, ніби не хворів, і дав хворому своє звичайне зілля, яке вживав у їжу, і зцілив хворого. Як і передбачив Агапіт, він прожив ще три місяці й, трохи похворівши, помер 1 (14 за новим стилем) червня 1095 року. Після смерті Агапіта, лікар-вірменин, який мав велику практику й ворогував з ним, побачивши численні зцілення, звершені Агапітом за допомогою молитви, прийшов до ігумена монастиря, зрікся вірменської віри й прийняв постриг у святій обителі.
Місцева канонізація Агапіта належить до часу складання «Києво-Печерського патерика» (1-ша третина XIII століття).
Загальноцерковне шанування Агапіта розпочалося після дозволу Святійшого Синоду в 2-й половині XVIII століття включати до загальноцерковних місяцесловів імена низки київських святих. Однак у сучасному Типіконі Російської православної церкви пам’ять преподобного Агапіта не відзначена.
Нині мощі преподобного Агапіта спочивають у Підземній церкві Введення Пресвятої Богородиці в Ближніх печерах.
У 1980-х роках були проведені медико-антропологічні дослідження мощей преподобного Агапіта.
Скульптурна реконструкція за черепом радянського й російського експерта-криміналіста Сергія Олексійовича Нікітіна, 1986 рік. Джерело – email from S.Nikitin to user:shakko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін