СЕМЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ (ОЛЕЛЬКОВИЧ)

Семен (Симеон) Олександрович (Олелькович), князь Київський, раптово помер 3 грудня 1470 року в Києві у віці близько 50 років.

1460 року найближче оточення князя Семена виготовило дві нові редакції «Києво-Печерського патерика», що свідчило про зростання руської свідомості місцевих еліти й освічених кіл, звернення їх до власної історичної традиції, їхні спроби повернути Києву роль значного політичного й культурного центру.

Близько 1470 року за кошти князя Семена було відбудовано Києво-Печерський монастир, князь також сприяв оновленню Церкви Богородиці Печерської (Успенської церкви).

Перед смертю Семен Олелькович послав до короля Польщі та великого князя Литовського Казимира IV Ягеллончика (польськ. Kazimierz IV Andrzej Jagiellończyk, лит. Kazimieras Jogailaitis) послів зі своїм бойовим конем і луком, з яким воював проти татар, і доручав під його опіку дружину й дітей своїх.

У літописному записі про смерть останнього київського князя Симеона Олельковича говориться, що він «превознёсся во всей Руси, как великих киевских князей древних честно имя его».

Семен Олелькович був похований 3 грудня 1470 року в Успенській церкві монастиря, існував його надгробок з епітафією.

1638 року інок Печерського монастиря та церковний письменник Афанасій Кальнофойський у своїй книзі «Тератургіма» в переліку надгробків людей, похованих у межах монастиря, наводить текст епітафії з надгробка Семена Олельковича: «Умершему по христиански в 6979 г. Симеону Александровичу Олельковичу, наследственному пану земли Киевcкой, князю Слуцкому, обновителю св. церкви Печерской, которую воссоздал при короле Казимире и при велебном отце архимандрите Яне, 6978 года, Декабря 3». Завдяки цьому запису було встановлено дату смерті князя Семена.

Також в епітафії був такий текст: «Посетитель! Каким образом ты видишь это здание? Каким образом ты осматриваешь это художественно воздвигнутое сооружение? Двести тридцать три года тому назад здесь были одни только обломки камней, когда церкви Батыем лишены были своей красоты. Оно воздвигнуто было иждивением князя Симеона в честь бога и пресвятой его матери». Епітафія Семенові, як одному з «фундаторів» Лаври малює князя не як відновника-реставратора соборного храму, а як його будівничого.