ХРЕСТ ЄФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ

Хрест Єфросинії Полоцької (білор. Крыж Ефрасінні Полацкай), ковчег для зберігання християнських реліквій. Він був шестикінцевим, заввишки 51,8 см, довжина верхньої перекладини – 14 см, нижньої – 21 см, завтовшки – 2,5 см. Основа хреста виконана з кипарисового дерева. До його передньої та зворотної поверхонь прикріплено 21 золоту, а до бічних – 20 срібних пластин. Хрест був оздоблений коштовним камінням, орнаментом; край передньої сторони хреста обрамлений ниткою перлів.

Хрест преподобної Єфросинії Полоцької. 1161 рік. Літографія 1889 року. Джерело – Батюшков П.И. Белоруссия и Литва. – Санкт-Петербург, 1890. – С. 25. Суспільне надбання. Фото без змін

Пластини передньої сторони являють собою іконописну композицію – великий, або розширений деісус. На верхніх кінцях хреста розміщені поясні зображення Ісуса Христа, Матері Божої та Івана Предтечі; в центрі нижньої перекладини – чотири євангелісти; на кінцях – архангели Гавриїл і Михаїл, у нижній частині хреста, після перекладини – зображення святих Єфросинії Александрійської, Софії та великомученика Георгія (покровителі замовниці та її батьків).

У верхній перекладині прикріплений невеликий чотирикінцевий, а в нижній – шестикінцевий хрестики. На зворотному боці хреста образи отців церкви святих Іоанна Золотоустого, Василія Великого, Григорія Назіанзіна, апостолів Петра й Павла, першомученика Стефана, великомучеників Димитрія Солунського та Пантелеймона. Над кожним образком частково грецькими, частково слов’янськими літерами зроблені написи.

У середині хреста в п’яти квадратних підписаних гніздах знаходилися реліквії: фрагменти Хреста Христового з краплями його крові, камінь із гробниці Божої Матері, частинка від Гробу Господнього, частинки мощей святих Стефана та Пантелеймона, кров святого Димитрія.

Змальовка напису на хресті. Джерело – Сементовский А.М. Белорусские древности. – Санкт-Петербург: Типо-литография Н. Степанова, 1890. – С. 125. – Илл. 75. Суспільне надбання. Фото без змін

У нижній частині хреста міститься авторський допис: «Г(оспод)и, помози рабоу своему Лазорю, нареченомоу Богъши, съдѣлавшемоу крьстъ сии црькви С(вя)таго Спаса и Офросиньи».

На бічних торцях хреста по спіралі у два ряди розміщено такий напис: «Въ лѣ[то] 6000 и 669 покладаеть Офросинья чьстьныи кр(е)стъ въ манастыри своемь въ ц(е)ркви С(вя)т(о)го Сп(а)са. Чьстьное дрѣво бесцѣньно есть, а кованье его злото, и серебро, и камѣнье, и жьнчигъ въ 100 гривнъ, а др[ѣво] 40 гривнъ. Да нѣ изнесѣться из манастыря никогда же, яко ни продати, ни отдаті, аще се кто прѣслоушаеть, изнесѣть и от манастыря, да не боуди емоу помощникъ чьстьныи кр(е)стъ ни въ сь вѣкъ, ни въ боудщии, и да боудеть проклятъ С(вя)тою Животворящею Троицею и с(вя)тыми отци 300 и 18 семию съборъ с(вя)тыхъ от(е)ць и боуди емоу часть съ Июдою, иже прѣда Х(ри)с(т)а. Кто же дрьзнеть сътвори с[ие], властелинъ или князь, или пискоупъ, или игоумѣнья, или инъ которыи любо ч(е)л(о)в(е)къ, а боуди емоу клятва си. Офросинья же раба Х(ри)с(то)ва, сътяжавъши кр(е)стъ сии, прииметь вѣчную жизнь съ всѣ[м]и с[вятыми]».

До початку XIII століття хрест зберігався в Спаській церкві в Полоцьку. 17 січня 1222 року він був перевезений до Смоленська (нині місто, адміністративний центр Смоленської області Російської Федерації).

1495 року в Смоленську було зроблено копію хреста, потрібну для того, щоб не опускати цінний хрест у воду при водосвятті.

1514 року великий князь Московський Іван III, захопивши Смоленськ у поляків, вивіз хрест до Москви. Як велика коштовність і воєнний трофей реліквія потрапила не до митрополичої, а до царської скарбниці, використовувалася в богослужіннях рідко, у найбільші свята. Крім того, у Москві хрест був відреставрований.

Побожний цар Московський Іван IV «Грозний», вірячи в «хресну силу» полоцького хреста, як і багатьох інших реліквій, узяв його в похід на Полоцьк 1563 року, вочевидь, поклявшись, що поверне хрест на колишнє місце, у разі перемоги. Що й було виконано, попри високу цінність хреста.

1579 року Полоцьк було взято королем Польщі та великим князем Литовським Стефаном Баторієм (польськ. Stefan Batory). Остерігаючись грабежів з боку військ Баторія, православні ченці сховали реліквію. Після знахідки хрест було перенесено до Софійського собору (білор. Сафійскі сабор) Полоцька, який після Берестейської церковної унії 1596 року було передано уніатам. Уніати, як і православні, шанували цю реліквію, яка стала білоруською національною святинею.

Під час війни з Наполеоном Бонапартом 1812 року хрест був схований у замурованій ніші стіни Софійського собору, а із закінченням війни його повернули до собору. Після ліквідації в Російській імперії унії 1839 року реліквія знову перейшла до православних.

1841 року архієпископ Полоцький і Вітебський Василій (у миру – Бенедикт Стефанович Лужинський) возив хрест до Москви й Петербурга для поклоніння. Після перебування в Москві та Петербурзі реліквію було повернуто до Полоцька й поміщено в соборі Спасо-Єфросиніївського монастиря, тобто в храмі, для якого хрест і був виготовлений.

1921 року монастир було закрито, хрест вилучено радянською владою. 1928 року директор Білоруського державного музею Вацлав Устинович Ластовський (білор. Вацлаў Юстынавіч Ластоўскі, розстріляний НКВС 1938 року) вивіз хрест з Полоцька до Мінська (білор. Мінск), а 1929 року до Могильова (білор. Магілёў, нині місто, адміністративний центр Могильовського району та Могильовської області Білорусі) як експонат Могильовського історичного музею, про що було складено акт. Акт 1929 року свідчить про великі художні збитки хреста: 13 образів святих були виламані, або зіпсовані, з коштовного каміння залишилися лише два – аметист і гранат, з різних частин хреста зникли шматочки золота й намистинки перлів, видні сліди невдалих спроб ремонту. За одними відомостями він зберігався в кімнаті-сейфі Могильовського обкому й міськкому партії, за іншими – в кімнаті-сейфі самого музею.

Під час Другої світової війни, 1941 року хрест був загублений у період відступу Червоної армії з Могильова. При цьому 1943 і 1945 років 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Білорусії Пантелеймон Кондратович Пономаренко (помер 1984 року) публічно говорив про хрест, як про предмет мистецтва, який не був утрачений, а знаходився, на його думку, у надійному місці, але ще не в розпорядженні керівництва СРСР.

За спогадами доньки червонодеревника Якова Орлова з села Недашево Могильовського району, П.К. Пономаренко в перших числах липня 1941 року привіз на машині зі своєю дружиною дві валізи на збереження. 26 липня німці зайняли Могильов. Для вивезення партизанами хреста з села Недашево П.К. Пономаренком було організовано операцію «Стіл». За спогадами партизанського командира загону, в Недашево, в супроводі трьох машин з Берліна, приїжджав комендант Берлінського палацу (Королівський палац (нім. Königliches Schloss)), в якому зберігалися цінності німецьких імператорів. Виходячи з високої посади експерта, імовірно, ним і були вивезені з Недашево всі заховані цінності з Могильовського музею, зокрема і хрест. Зі слів доньки, німці в лютому 1943 року зруйнували їхній будинок і вбили всю родину Орлова. Якова Орлова партизани вивезли літаком до Москви. 28 червня 1944 року Могильов був звільнений Червоною армією. Після війни П.К. Пономаренко приїжджав за залишеними валізами.

Післявоєнні пошуки хреста були безуспішними. 1990 року Організацією Об’єднаних Націй (англ. United Nations) було здійснено спробу відшукати хрест у США. 1995 року пошуки хреста були відновлені спецслужбами Білорусі.

1992 року берестейському ювелірові-емальєру Миколі Петровичу Кузьмичу (білор. Мікалай Пятровіч Кузьміч) було доручено відтворення хреста. 1997 року він зробив повнорозмірну точну його копію. 24 серпня 1997 року патріарший екзарх всієї Білорусі митрополит Філарет (білор. Мітрапаліт Філарэт, у миру – Кирил Варфоломійович Вахромєєв) освятив копію хреста Єфросинії Полоцької, яка нині зберігається в Спасо-Преображенській церкві Спасо-Єфросиніївського жіночого монастиря в Полоцьку.