ІКОНА БОГОРОДИЦІ ЕФЕСЬКОЇ
Ікона Богородиці Ефеської (Ефеська ікона Божої Матері, іконографічний тип – Одигітрія). Більшість сучасних дослідників вважають, що насправді до Полоцька з Візантії була надіслана копія Царгородської, а не Ефеської ікони.
1239 року Олександра (білор. Аляксандра), донька князя Полоцького Брячислава Васильковича (білор. Брачыслаў Васільковіч), виходячи заміж за князя Новгородського Олександра «Невського», за іншими відомостями, у XVI столітті, під час Лівонської війни, ікона була вивезена з Полоцька до Торопця (нині місто, адміністративний центр Торопецького району Тверської області Російської Федерації) і внесена до Воскресенської церкви.
Після революції 1917 року храми в Торопці були закриті, ікона була передана до Торопецького краєзнавчого музею, де ікону, що перебувала в аварійній збереженості, почали реставрувати. 1936 року ікону за проханням працівників музею перевезли до Російського музею Ленінграда. Результати дослідницько-реставраційних робіт підтвердили складне й заплутане життя давньої ікони. Живопис і художні особливості ікони дають змогу зробити висновок, що давній образ XII століття не зберігся. У XIV столітті за невідомих обставин він був замінений новим образом, причому написаним псковським майстром. На думку експертів московського Музею імені Андрія Рубльова, «отставания паволоки, грунта и красочного слоя от основы» є елементарними огріхами реставраційного втручання. Недогляди реставраційного втручання 1937 і 1957 років (розчищення Н.В. Перцева) визнають і співробітники Російського музею – І.В. Соловйова та І.А. Шаліна. За словами останньої, «утраты слоев на руке и ноге Младенца… относятся к невосполнимым фрагментам».
Торопецька ікона Божої Матері. XII – XIV ст. Розміри ікони 82,5 × 60,5 × 3,0 см. Колір верхнього одягу Богоматері – червоний, а нижнього – темно-синій. У Немовляти одяг темно-зелений. На звороті ікони знаходиться зображення святителя Миколая Чудотворця. Місцезнаходження – Державний Російський музей у Санкт-Петербурзі. Суспільне надбання. Фото без змін
Оригінал ікони до 3 грудня 2009 року знаходився в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі.
2009 року ікону тимчасово передано до Церкви св. Благовірного князя Олександра Невського в селищі Княже Озеро в Істринському районі Московської області.