ІСТОРІЯ МОНАСТИРЯ З XVIII СТОЛІТТЯ

Приблизно 1700 року на території Києво-Печерської лаври збудована кам’яна трапезна Церква св. Миколая (Миколаївська чи Микільська церква, укр. Микільська церква). 1768 року була збудована дзвіниця Микільського трапезного храму. Нині в будівлі церкви розташований лекторій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (корпус № 25).

Церква св. Миколая (Микільська церква). Фото 3 вересня 2019 року. Автор – George Chernilevsky. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1700 – 1704 рр. коштом полковника Полтавського Павла Семеновича Герцика збудована кам’яна Церква Воздвиження Хреста Господнього (Хрестовоздвиженська церква, укр. Хрестовоздвиженська церква) над Ближніми печерами. У церкві були поховані:

– Павло Семенович Герцик, помер 1700 року, похований 1700 року під правою стіною церкви, надгробок близько 1837 року

– митрополити Київські та Галицькі:

святитель митрополит Філарет (у миру – Федір Георгійович Амфітеатров), помер 21.12.1857(02.01.1858) року, похований 29.12.1857(10.01.1858) року, надгробок 1857 року, його мощі, знайдені 1994 року, були перенесені до Дальніх печер Лаври (на карті-схемі під № 10)

митрополит Арсеній (у миру – Федір Павлович Москвін), помер 28.04(10.05).1876 року, похований 1876 року в церкві перед Казанською іконою Божої Матері

митрополит Філофей (у миру – Тимофій Григорович Успенський), помер 29.01(10.02).1882 року, похований 1882 року

святитель митрополит Іоанникій (у миру – Іван Максимович Руднєв), помер 07(20).06.1900 року, похований 11(24) червня 1900 року в підготовленій могилі, а потім вдвинутий у нішу під капітальною стіною церкви, поруч із митрополитами Філаретом, Філофеєм і Арсенієм (на карті-схемі Дальніх печер під № 37а)

митрополит Феогност (у миру – Георгій (Єгор) Іванович Лебедєв), помер 22.01.1903 року, похований 1903 року

митрополит Флавіан (у миру – Микола Миколайович Городецький), помер 04(17).11.1915 року, похований 1915 року.

Хрестовоздвиженська церква. Фото 27 вересня 2009 року. Автор – Ростислав Маленков. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

1701 року дерев’яну споруду друкарні замінили на кам’яну. Пожежа 1718 року пошкодила будівлю. Лаврський друкарський двір (друкарню) відремонтували, а 1720 року надбудували другий поверх. Схил земельної ділянки на схід і загроза руйнування спонукали зміцнити будівлю арковидними контрфорсами – аркбутанами, відомими за соборами періоду готики. Нині в будівлі друкарні розташований Музей книги і книгодрукування України.

Лаврський друкарський двір, нині Музей книги і книгодрукування України. Фото 15 лютого 2007 року. Автор – Halibutt. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

У 1701 – 1705 (за іншими даними в 1696 – 1698) рр. на місці дерев’яної, праворуч від дороги, що веде до Ближніх і Дальніх печер, коштом полковника Київського Костянтина Михайловича Мокієвського (помер 1709 року) збудовані кам’яна Церква Воскресіння Христового (Воскресенська церква) і Церква Феодосія Печерського. До церкви 1863 року була прибудована мармурова триярусна дзвіниця. Ворота, що ведуть до подвір’я, збудували 1906 року.

Церква Воскресіння Христового. Фото 24 серпня 2010 року. Автор – Batsv. Суспільне надбання. Фото без змін

Прибуття іконописців із Царгорода (Константинополя) до Печерського монастиря. Ілюстрація до книги «Патерик Печерський», видання Києво-Печерської друкарні, 1702 рік. Мідьорит. 15,5 × 11,4 см. Леонтій Тарасевич, гравер кінця XVII – початку XVIII ст. На гравюрі зображено момент легенди з «Патерика Печерського», що розповідає про прибуття іконописців із Константинополя для розпису Успенської церкви Печерського монастиря наприкінці XI століття. Л. Тарасевич обставляє ілюстрацію сучасними йому спорудами. Це перша відома нам вітчизняна реалістична панорама правого берега Дніпра з Києво-Печерським і Миколаївським монастирями, угорі – район Дальніх печер, де в XI столітті й була закладена Лавра. Джерело – https://www.pslava.info/Kyiv_MazepyVul_KyivPecherskLavra21_092,179841.html. Фото без змін

1706 року цар Московський Петро I організував будівництво так званої «Старої Печерської фортеці». Були збудовані укріплення бастіонного типу, що зробили Печерську фортецю головним укріпленням Києва.

Біля північної стіни нинішньої Трапезної церкви розташовані могили козацьких полковників Андрія Краснощокова, Федора Флорова, а 1708 року тут поховані генеральний суддя Війська Запорозького Василь Леонтійович Кочубей і полтавський полковник Іван Іванович Іскра, страчені гетьманом Іваном Степановичем Мазепою 1708 року за їхні доноси цареві Петру I на гетьмана.

Могила В.Л. Кочубея та І.І. Іскри. Фото 24 квітня 2011 року. Автор – DoroshenkoE. Ліцензія – Creative Commons CC0 1.0 Универсальной передачи в общественное достояние (Universal Public Domain Dedication). Фото без змін

1709 року архімандритом Києво-Печерської лаври обраний Іларіон, висвячений на сан у присутності царя Петра I у липні того ж року митрополитом Київським, Галицьким і всієї Малої Росії Іоасафом (у миру – Олександр Кроковський). Через дев’ять тижнів архімандрит Іларіон помер.

1710 року архімандритом Лаври за благословенням митрополита Рязанського і Муромського Стефана Яворського став церковний письменник Афанасій Миславський (укр. Афанасій Миславський, 1710 – 1714 рр.).

1715 року архімандритом обителі став Іоанникій Сенютович (укр. Іоаникій Сенютович, 1715 – 1729 рр.), колишній ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря.

У ніч з 21 на 22 квітня (за новим стилем з 2 на 3 травня) 1718 року катастрофічна пожежа знищила споруди Верхньої лаври: Успенську церкву, архів, бібліотеку та друкарню – «все постройки, церковь большая, колокола, ризница». До 1729 року Успенська церква була відновлена.

1721 року в Російській імперії заснування Святійшого Синоду та підпорядкування йому Києво-Печерської лаври.

1729 року після смерті архімандрита Іоанникія імператорським указом від 28 листопада 1729 року лаврську братію зобов’язали обрати 3-4 кандидатів на посаду архімандрита. Одним із них став Роман Копа. Фактично він почав виконувати обов’язки архімандрита як найстарший і найдосвідченіший чернець. Проте імператриця Анна Іванівна за наполяганням архієпископа Великоновгородського Феофана Прокоповича призначила архімандритом Лаври харківського архімандрита Платона Малиновського. Однак ченці не погодилися з цим рішенням і відправили депутацію з проханням призначити Романа Копу. У результаті 18 квітня 1730 року призначення Платона Малиновського було скасовано, і 12 червня архієпископ Нижньогородський Пітирим (Потьомкін) у присутності представників гетьмана Війська Запорозького Данила Павловича Апостола (укр. Данило Апостол) возвів Романа Копу (укр. Роман Копа, 1730 – 1736 рр.) у сан архімандрита.

У 1731 – 1744 рр. на південний захід від Успенського собору була збудована Велика лаврська дзвіниця, її висота разом із хрестом – 96,5 метра. Перші роботи зі спорудження дзвіниці були розпочаті 1707 року коштом гетьмана Івана Степановича Мазепи. Будівництво дзвіниці було завершено німецьким архітектором Йоганном Готфрідом Шеделем (нім. Johann Gottfried Schädel (Scheiden)).

Велика лаврська дзвіниця. Фото 8 травня 2005 року. Автор – Sergiy Klymenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

1736 року після хвороби архімандрит Роман Копа помер. Він був похований біля західної стіни Успенського собору.

13 грудня 1737 року настоятелем Лаври був обраний Іларіон III (укр. Іларіон III, 1737 – 1740 рр.) з українського шляхетського роду Негребецьких герба «Сас». Новий архімандрит приділяв велику увагу благоустрою обителі, облаштуванню друкарні, залучав до служби в Лаврі випускників київської академії.

У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 000 кріпосних селян, 2 паперові фабрики, 11 цегельних і 6 скляних заводів, понад 160 винокурень і вітряних млинів, близько 200 питних будинків, 2 кінні заводи.

14 квітня 1740 року в присутності митрополита Київського, Галицького і Малої Росії Рафаїла (у миру – Михайло Заборовський) архімандритом Лаври був обраний і затверджений Тимофій (у миру – Тихін Іванович Щербацький або Щербак). 9 листопада 1747 року архімандрит Тимофій був призначений митрополитом Київським, Галицьким і Малої Росії. Після вибуття Тимофія з Києво-Печерської лаври на митрополію печерські ченці на підставі вільних прав обрання собі настоятеля знову обрали 4 лютого 1748 року своїм архімандритом – Тимофія. Коли Синод опротестував це обрання, Лавра послалася на те, що 1580 року вона надала звання архімандрита Мелетію Хребтовичу, коли той був призначений єпископом Володимиро-Волинським і Берестейським. Проте Синод обрання Тимофія не затвердив. 6 березня 1748 року він був висвячений на митрополита.

15 березня 1748 року архімандритом Печерської лаври, без обрання ченцями, імператриця Єлизавета Петрівна призначила Йосипа IV Оранського (укр. Йосиф IV Оранський, 1748 – 1751 рр.), з білоруського шляхетського роду Войно-Оранських власного герба (варіант герба «Костеша»). На той час Йосип був уже хворий, і 8 березня 1751 року він помер.

21 червня (2 липня) 1751 року архімандритом із призначенням настоятелем Лаври став Лука I Білоусович (укр. Лука I Білоусович, 1751 – 1761 рр.). Хіротонізований (висвячений) 21 червня 1752 року архієпископом Санкт-Петербурзьким і Шліссельбурзьким Сильвестром (Кулябкою) у присутності імператриці Єлизавети Петрівни в придворній петергофській Петропавлівській церкві.

У середині XVIII століття військовий інженер Данило де Боскет (фр. de Bosquet) збудував масивну протизсувну підпірну стіну для зміцнення схилу південно-східної території Ближніх печер Лаври. Вона отримала назву – Підпірна стіна Д. де Боскета (відома також як стіна або стіна Дебоскета). Архітектурний ансамбль зі стіною становлять огорожа та дві ротонди в стилі класицизму, збудовані за проєктом архітектора А. Яновського: одна – на північно-східній стороні стіни, збудована 1786 року для розміщення ризниці Ближніх печер, інша – із західного боку стіни, зведена наприкінці XVIII століття, слугує входом до галереї від Ближніх до Дальніх печер.

Стіна Дебоскета з ротондою 1786 року. Фото 28 травня 2011 року. Автор – Ростислав Маленков. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1752 – 1761 рр. поруч із Церквою Різдва Пресвятої Богородиці збудована Дзвіниця на Дальніх печерах. Її висота становить 41 метр. У середній частині нижнього ярусу дзвіниці розташований арковий проїзд, вона входить до системи оборонної стіни Нижньої лаври.

Праворуч, Дзвіниця на Дальніх печерах. Фото 12 жовтня 2014 року. Автор – Wildcatjane. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

У 1761 – 1763 рр. будівництво, на місці дерев’яної, цегляної Дзвіниці на Ближніх печерах. Висота споруди 27,3 метра. На першому ярусі є арковий прохід, до якого з півночі та півдня підходить дерев’яна галерея, що веде до Ближніх печер.

Дзвіниця на Ближніх печерах. Фото 2005 року. Автор – i.Parfeniy. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1762 – 1786 рр. останнім ставропігійним архімандритом Лаври був Зосима I Валкевич. Коштом благодійників були позолочені куполи Успенського собору та Великої лаврської дзвіниці, придбані іконостаси та різне церковне начиння для інших храмів.

1763 року при Лаврі створено іконописну майстерню.

1776 року збудована дерев’яна Благовіщенська церква.

Під 1784 роком у своєму географічному описі Києва поручик В.І. Новгородцев так описує Ближні й Дальні печери: «в каждой пещере по 3 церкви, во всех пещерах нетленных видимых мощей 86, в затворах 22 да мироточивых глав 60».

1786 року Лавра ставропігія митрополита Київського, якому присвоєно титул священноархімандрита Києво-Печерської лаври. Обитель управляється намісником разом із Духовним собором.

1795 року митрополит Київський і Галицький Самуїл (у миру – Симеон Григорович Миславський) написав «Краткое историческое описание Киево-Печерской Лавры».

У XVIII – початку XX ст. збудовані митрополичі покої. У цій будівлі та належній до них домовій Благовіщенській церкві нині розташований Національний музей українського народного декоративного мистецтва (укр. Державний музей українського декоративного мистецтва).

Колишні покої митрополита, нині Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Фото 15 жовтня 2007 року. Автор – Kamelot. Суспільне надбання. Фото без змін

1831 року митрополит Київський і Галицький Євгеній (у миру – Євфимій Олексійович Болховітінов) склав «Описание Киево-Печерской Лавры».

1839 року на території Ближніх печер були збудовані чернечі келії. 1872 року на другому поверсі будівлі було облаштовано домову Церкву в ім’я всіх преподобних отців Києво-Печерських. У побуті називається «теплим храмом».

Комплекс храмів на території Ближніх печер. Фото 13 березня 2014 року. Автор – Олегггниколаевич. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

У 1841 – 1842 рр. будівництво при Лаврі братської лікарні.

У 1844 – 1845 рр. під час робіт зі спорудження в середині XIX століття споруд «Нової Печерської фортеці» була збудована кам’яна оборонна стіна навколо Нижньої лаври – Ближніх і Дальніх печер. Її довжина становила – 549 сажнів (приблизно 1 169 метрів), завтовшки вона була в 3 з половиною цегли. З південного сходу стіна мала напівкруглі виступи, у «Летописи Киевской крепости» вони називаються – напіввежі. Їхня товщина була більшою і становила – 4 з половиною цегли (Креслення Генерального плану Києво-Печерської цитаделі 1841, аркуш 22).

Фрагмент оборонної стіни навколо Ближніх і Дальніх печер. Фото 1988 року і підписано автором «На дорозі до Ближніх печер». Фото без змін

У XIX столітті до складу Лаври входило 6 монастирів:

– Головний при великій церкві;

– Троїцький лікарняний (Миколаївський лікарняний), поблизу головних лаврських воріт;

– Ближні печери;

– Дальні печери;

– Голосіївська пустинь;

– Китаївська пустинь.

1860 року при Лаврі відкрито двокласне народне училище.

У 1880 – 1883 рр. на плато Верхньої лаври за Трапезною церквою було збудовано будівлю для монастирської іконописної школи (Будівля іконописної майстерні). Іконописні майстерні розміщувалися на другому поверсі, на першому була ключня. Нині в будівлі розташовані творчі майстерні Спілки художників України.

Колишня іконописна майстерня. Фото 12 вересня 2015 року. Автор – Alina Vozna. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Києво-Печерська лавра. Автор – С.В. Кульженко. 1888 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

Лавра на початку 1890-х років. Фотохромний друк (кольорова фотолітографія). Суспільне надбання. Фото без змін

Троїцька надбрамна церква над західними (Троїцькими) воротами монастиря. Початок 1890-х років. Фотохромний друк (кольорова фотолітографія). Суспільне надбання. Фото без змін

У 1893 – 1895 рр. на місці старої збудована нова Трапезна церква з прибудованою із заходу великою Трапезною палатою за проєктом російського архітектора Володимира Миколайовича Ніколаєва. Храм освячений на честь Антонія та Феодосія Печерських – засновників Києво-Печерського монастиря.

Трапезна церква з Трапезною палатою. Фото 12 вересня 2015 року. Автор – Posterrr. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Вигляд на Києво-Печерську лавру. Кінець XIX століття. Суспільне надбання. Фото без змін

9 вересня 1911 року в цегляному склепі біля стіни Трапезної палати, поблизу могил І.І. Іскри та В.Л. Кочубея, був похований убитий у Києві голова Ради Міністрів Російської імперії Петро Аркадійович Столипін. Над могилою встановлено великий кам’яний хрест із чорного лабрадориту.

23 січня 1918 року все церковне майно було оголошено радянською владою надбанням народу.

Увечері 25 січня (7 лютого) 1918 року «невідомими особами» в стінах Києво-Печерської лаври був убитий її настоятель – митрополит Київський і Галицький Володимир (у миру – Василь Никифорович Богоявленський). Поховали митрополита в Хрестовоздвиженській церкві на території Ближніх печер. Влітку 1992 року мощі священномученика Володимира були віднайдені й нині спочивають у Дальніх печерах у Підземній церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці (карта-схема Дальніх печер, під № 23).

Рака з мощами священномученика Володимира в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Фото 2003 року. Джерело – http://www.st-nikolas.orthodoxy.ru/newmartyres/vladimir_kiev.html. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0. Фото без змін

Фото 1918-1919 рр. Автор – невідомий німецький солдат під час або після Першої світової війни (1914 – 1918 рр.). Суспільне надбання. Фото без змін

У квітні 1919 року чернеча громада створила Києво-Лаврську сільськогосподарську та ремісничу трудову громаду (артіль) на земельних володіннях монастиря.

У липні 1919 року почалося вилучення церковних цінностей радянською владою.

2 січня 1920 року все рухоме й нерухоме майно Лаври перейшло у відання Київської губради.

5, 8, 27 квітня, 3 і 20 травня, 2 червня 1922 року в Лаврі проводилося вилучення цінностей до фонду допомоги голодуючим.

26 травня 1922 року на засіданні Київського комітету з охорони пам’яток мистецтва було ухвалено постанову «Про організацію Музею культів і побуту».

1923 року в колишньому Будинку митрополита було відкрито Музей культів і побуту.

З початку 1924 року Лавра перебувала у безпосередньому віданні патріарха Московського і всієї Росії Тихона (у миру – Василь Іванович Бєллавін).

4 серпня 1924 року архімандрит Климент I Жеретієнко (укр. Климент I Жеретієнко, 1924 – 1926 рр., помер 18.12.1950 року) був обраний чернечою братією настоятелем, Макарій Величко – намісником монастиря. 16 серпня патріарх Московський і всієї Росії Тихон затвердив це рішення. Також Лавра повернула собі ставропігію. 25 жовтня 1924 року Климент I разом із намісником Макарієм був заарештований губернським відділом ДПУ УСРР. У листопаді 1925 року Климент I був звільнений, але відправлений до Харкова.

На Всеукраїнській передсоборній нараді («оновленській»), що проходила з 11 по 15 листопада 1924 року в Харкові, за доповіддю оновленського митрополита Київського і Галицького Іннокентія (у миру – Олександр Дмитрович Пустинський) Української автокефальної православної синодальної церкви було ухвалено постанову про необхідність переходу Києво-Печерської лаври у відання Всеукраїнського Священного Синоду (оновленського), що й відбулося 15 грудня 1924 року.

1925 року, лише на місяць, настоятелем Києво-Печерської лаври був Михаїл (укр. Михайло, у миру – Михайло Ерастович Митрофанов, розстріляний 16.02.1938 року).

1926 року настоятелем Лаври був обраний Єрмоген I Голубєв (укр. Єрмоген I Голубєв, помер 07.04.1978 року).

29 вересня 1926 року Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК, укр. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет) і Рада народних комісарів УСРР ухвалили постанову про «Визнання колишньої Києво-Печерської Лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко».

Постанова про «Визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником». 29 вересня 1926 року. Архів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Суспільне надбання. Фото без змін

Згідно з постановою, до складу музею увійшли: Музей культів і побуту, музеї нумізматики, давньої будівельної техніки, старожитностей, I-ша Всеукраїнська реставраційна майстерня, друкарня Всеукраїнської академії наук, храми, фортечні стіни, Ближні й Дальні печери, дзвіниці, архівний фонд Києво-Печерської лаври, бібліотеки. В одному з корпусів була розміщена Державна історична бібліотека України, перебуває там до теперішнього часу. На території Лаври було утворено музейний комплекс, у його складі – Музей книги, Музей історичних коштовностей та інші. 4 серпня 1929 року були завершені роботи з перетворення монастиря на Всеукраїнське музейне містечко.

До початку 1930 року завершилося поступове виселення чернечої громади новоствореним музеєм і повна ліквідація монастиря. Частину монастирської братії було вивезено й розстріляно, решту було ув’язнено або заслано. Лавра зазнала розорення. 1931 року настоятеля Лаври Єрмогена I було заарештовано, оскільки той намагався зберегти чернечу громаду. Його було засуджено до 8 років виправно-трудових таборів.

1931 року на зібранні дослідників Лаври в музейному містечку заслухано доповідь Кудрявцева «Данные о Лаврском акрополе».

Розкриття мощей у Києво-Печерській лаврі спеціальною комісією в присутності представників громадськості. Фото 1939 року. Джерело – Петренко М.З. Пещерные лабиринты. – Киев: Мистецтво, 1976. Фото без змін

19 вересня 1941 року німецькі війська зайняли Київ. Вони одразу вирушили до Лаври й довго тріумфально дзвонили в дзвони. Потім встановили в ній гармати, зокрема зенітні, для захисту переправи через Дніпро, а в численних келіях солдати розташувалися на постій.

Німцями в Лаврі було організовано поліцейську дільницю, де окупаційною владою було вбито близько 500 мирних громадян.

27 вересня 1941 року за дозволом німецької окупаційної влади в стінах Лаври було відновлено чернече життя. На чолі братії став схиархієпископ (колишній Херсонський і Таврійський) Антоній (у миру – князь Давид Ілліч Абашидзе).

У жовтні – грудні 1941 року німці вивезли з Лаври найцінніші експонати.

3 листопада 1941 року підірвано Успенський собор, значну частину пам’яток Лаври було пошкоджено.

Під час окупації в будівлі колишнього Музею Леніна (нині Будинок учителя) містився Музей найдавнішої історії, куди під керівництвом доктора Гріма з Галле перевезли археологічну колекцію з Києво-Печерської лаври.

1942 року відновлення монастиря на Нижній території Лаври.

У жовтні 1942 року в Лаврі німці створили структуру з розбирання зруйнованих споруд.

У серпні 1943 року німці почали вивозити експонати з Музею найдавнішої історії, триває розграбування окупантами лаврських цінностей.

Після визволення Києва 6 листопада 1943 року радянська влада не наважилася знову закрити монастир на території Лаври.

30 травня 1944 року відновив діяльність Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська Лавра».

1950 року в заповіднику відкрито виставку «Печери й муміфікація». 1951 року виставку було перебудовано, а 1953 року здійснено часткову реекспозицію виставки.

У 1951 – 1952 рр. Інститут археології АН УРСР проводив археологічні розкопки на території заповідника. Знайдено давні кам’яні стіни монастиря, під час розкопок вдалося розкрити кілька невеликих ділянок цієї стіни, розташованих на протязі близько 135 метрів.

Протягом 1950-х – 1990-х років заповідник здійснював значні відновлювальні та ремонтно-реставраційні роботи, видавалися книги, каталоги виставок, збірники наукових праць «Лаврський альманах».

1961 року під час «хрущовських» антирелігійних кампаній на Нижній території Лаври було закрито монастир, ченців виселили.

1962 року створено комісію з вивчення підземних ходів, проводилося їх систематичне дослідження. До 1969 року в заповіднику було складено їхній план.

1969 року поблизу руїн Успенського собору підземні ходи були розчищені та забутовані.

У 1984 – 1985 рр. під час археологічних розкопок були знайдені фундаменти кам’яної трапезної церкви XII століття.

У 1985 – 1987 рр. проводилися археологічні розкопки.

У червні 1988 року у зв’язку зі святкуванням 1000-річчя хрещення Русі постановою Ради Міністрів УРСР новоствореній Печерській чернечій громаді Українського екзархату Руської православної церкви для відновлення діяльності чоловічого монастиря та Духовної семінарії була передана територія Дальніх печер з усіма наземними спорудами та комплексом печерних лабіринтів некрополя. Священноархімандритом відтвореної Лаври став митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх усієї України, згодом предстоятель Української православної церкви, митрополит Київський і всієї України Філарет (у миру – Михайло Антонович Денисенко, 1992 року він позбавлений Руською православною церквою сану, відлучений від Церкви (анафематствуваний)). Архімандритом-намісником Лаври став Іонафан (у миру – Анатолій Іванович Єлецьких). Спочатку кафедральним собором була містка Трапезна церква преподобних Антонія та Феодосія Печерських.

1990 року постановою Ради Міністрів УРСР монастирю передано територію Ближніх печер.

У грудні 1990 року 14-та сесія Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесла Києво-Печерську лавру до списку пам’яток Всесвітньої спадщини.

У 1992 – 2014 рр. священноархімандритом Лаври був предстоятель Української православної церкви, митрополит Київський і всієї України Володимир (у миру – Віктор Маркіанович Сабодан, помер 05.07.2014 р., похований на братському цвинтарі Києво-Печерської лаври біля Церкви Різдва Пресвятої Богородиці). Резиденція митрополита на території Лаври.

30 березня 1994 року намісником Лаври став архімандрит Павло (у миру – Петро Дмитрович Лебідь).

1995 року відродження лаврської друкарні. На території Лаври розмістилися також Київські Духовні семінарія й академія, видавничий відділ Церкви.

13 березня 1996 року президент України Леонід Данилович Кучма своїм указом надав заповіднику статус національного – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Верхня лавра, розташована на Лаврській вулиці, перебуває у віданні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, деякі об’єкти перебувають в оренді в Української православної церкви. Нижня лавра перебуває у віданні Української православної церкви. У Ближніх і Дальніх печерах Лаври спочивають мощі православних святих. У Ближніх спочивають мощі 80 святих, у Дальніх – 45.

У 1998 – 2000 рр. будівельні роботи з відновлення Успенського собору.

2001 року під час святкування 950-річчя Лаври. На запрошення митрополита Володимира Лавру відвідав предстоятель Елладської православної церкви архієпископ Афінський і всієї Греції Блаженніший Христодул (грец. Αρχιεπίσκοπος Χριστόδουλος). Разом із делегацією Грецької церкви в Україну прибула Чесна глава святого апостола Андрія Первозваного.

2006 року до Києво-Печерської лаври прибула частка Животворчого Хреста Господнього.

У ніч з 7 на 8 жовтня 2007 року зруйнувалися Ворота нижні на в’їзді до Ближніх і Дальніх печер, зведені в 1852 – 1853 рр. Ворота були відновлені зусиллями чернечої братії 7 грудня 2007 року.

2008 року святкування 1020-річчя Хрещення Русі. Лавру відвідали патріарх Константинопольський Варфоломій I (грец. Πατριάρχης Βαρθολομαίος ο Α’) і патріарх Московський і всієї Русі Олексій II (у миру – Олексій Михайлович Рідігер).

Фото 2 липня 2012 року. Автор – Andriy155. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported. Фото без змін

19 липня 2013 року, за президентства В.Ф. Януковича, Національний Києво-Печерський заповідник уклав безстроковий і безоплатний Договір № 2 зі Свято-Успенською Києво-Печерською лаврою (чоловічий монастир) Української православної церкви на використання нею території, будівель і споруд Нижньої лаври.

27 – 28 липня 2013 року святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Святкову Божественну Літургію в Лаврі звершували патріарх Московський і всієї Русі Кирило (у миру – Володимир Михайлович Гундяєв), предстоятелі Олександрійської, Єрусалимської, Грузинської, Сербської, Болгарської, Кіпрської, Польської церков, Православної церкви в Америці, представники інших Помісних церков, єпископат і духовенство УПЦ на чолі з митрополитом Володимиром.

2014 року у зв’язку зі смертю митрополита Володимира священноархімандритом Лаври став новий предстоятель Української православної церкви, митрополит Київський і всієї України Онуфрій (у миру – Орест Володимирович Березовський).

Фото 29 вересня 2014 року. Автор – Kolbasa. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

2015 року урочистості на честь 1000-річчя кончини святого рівноапостольного князя Володимира. За святковою Божественною Літургією митрополиту Онуфрію співслужили представники Румунської, Болгарської, Польської церков і Церкви Чеських земель і Словаччини, єпископат і духовенство УПЦ.

2018 року на честь святкування 1030-річчя Хрещення Русі відбувся 200-тисячний хресний хід від Володимирської гірки до Києво-Печерської лаври. За святковою Божественною Літургією митрополиту Онуфрію співслужили представники 11 Помісних церков, єпископат і духовенство УПЦ.

2018 року на території Лаври виявлено численні факти незаконного будівництва та перебудови історичних пам’яток, незважаючи на відсутність будь-яких дозволів на будівництво. Керівництво заповідника та духовенство жодним чином не прокоментували ситуацію.

Фото 15 червня 2018 року. Автор – Angloman

У зв’язку з пандемією COVID-19 4 квітня 2020 року Києво-Печерська лавра офіційно оголосила про закриття на карантин. Раніше представники Лаври закликали ігнорувати карантин і приходити на богослужіння. 13 квітня 2020 року Національна поліція України та Національна гвардія України заблокували Лавру, запровадили пропускний режим, а Київська міська державна адміністрація направила мобільні рентгени та бригади для забору матеріалів для тестування. 26 квітня голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент (Вечеря) в інтерв’ю BBC News Україна та РБК заявив, що за квітень у Лаврі коронавірусом перехворіли практично всі її мешканці – до 200 осіб, в гострій фазі перебували 20 людей, троє померли. Більшість, згідно з його заявою, до 26 квітня одужали. 26 травня 2020 року Київський міський голова Віталій Володимирович Кличко заявив, що карантин у Києво-Печерській лаврі знято.

22 листопада 2022 року в Лаврі співробітники Служби безпеки України (укр. Служба безпеки України (СБУ)) провели обшуки, були вилучені гроші, документи, виявлено пропагандистську літературу, документи Російської Федерації, а також у приміщеннях переховувалися російські громадяни та особи без громадянства.

2 грудня 2022 року на території Верхньої лаври зареєстровано як юридичну особу чоловічий монастир Православної церкви України.

31 грудня 2022 року в Української православної церкви закінчився договір оренди Успенського та Трапезного соборів Лаври. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник не продовжив договір оренди. УПЦ позбулася Верхньої лаври.

7 січня 2023 року в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, у День Різдва Христового за Юліанським календарем, відбулося перше богослужіння предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського і всієї України Епіфанія (укр. Митрополит Епіфаній, у миру – Сергій Петрович Думенко (укр. Думенко Сергій Петрович)).

Панорама Верхньої лаври. Фото 14 січня 2023 року. Джерело – https://espreso.tv/mitropolit-epifaniy-zvershit-v-uspenskomu-sobori-lavri-bogosluzhinnya-z-nagodi-khreshchennya. Фото без змін

Панорама Нижньої лаври. Фото лютий 2023 року. Джерело – https://www.unian.net/. Фото без змін

10 березня 2023 року Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник попередив про розрив договору про використання Нижньої лаври з Українською православною церквою 29 березня 2023 року. Монастир УПЦ має залишити територію Лаври до 29 березня 2023 року.

21 березня 2023 року священникам УПЦ закрили доступ до Ближніх печер Лаври, а також до Хрестовоздвиженського, Аннозачатіївського храмів і Церкви Всіх Святих. У них розпочала роботу комісія Міністерства культури та інформаційної політики України, що займається визначенням рівня збереженості музейних експонатів.

29 березня 2023 року секретар Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ, укр. Рада національної безпеки і оборони України) Олексій Мячеславович Данілов заявив, що Києво-Печерська лавра стане державним музеєм, де проводитимуться богослужіння за законами України. Того ж дня архімандрит Києво-Печерської лаври УПЦ Авраамій (укр. Авраамій, у миру – Михайло Михайлович Лотиш, укр. Михайло Михайлович Лотиш) перейшов до ПЦУ і попросив митрополита Епіфанія затвердити його виконувачем обов’язків намісника Лаври у складі ПЦУ. Митрополит Епіфаній погодився.

30 березня 2023 року Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник звернувся до Господарського суду міста Києва щодо дій УПЦ, що перешкоджають передачі майна Лаври державі. Кабінет міністрів України визнав таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету міністрів часів В.Ф. Януковича про передачу в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі (чоловічий монастир) Української православної церкви будівель і споруд на території Нижньої лаври.

31 березня 2023 року Господарський суд міста Києва відмовився задовольнити позов УПЦ до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

24 травня 2023 року в Лаврі в Трапезній церкві преподобних Антонія та Феодосія Печерських відбувся Архієрейський собор Православної церкви України.

5 червня 2023 року комісія Міністерства культури та інформаційної політики України завершила свою роботу в Києво-Печерській лаврі. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник направив вимогу Української православної церкви про припинення користування та повернення державного майна. УПЦ має піти з Лаври протягом 3 робочих днів.

11 червня 2023 року вперше в історії в Церкві Всіх Святих Лаври провели панахиду по гетьману Івану Степановичу Мазепі.

4 липня 2023 року комісія Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника почала опечатування корпусів Нижньої лаври.

З 5 липня 2023 року доступ до Києво-Печерської лаври обмежено. На території Лаври багато правоохоронців, опечатано три корпуси.

10 серпня 2023 року Господарський суд міста Києва визнав законним рішення Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про розірвання договору про безоплатне користування державним майном з Українською православною церквою.

У березні 2024 року українська компанія Skeiron, яка займається оцифруванням культурної спадщини, створила 3D-модель підземних печер Києво-Печерської лаври.

3D-модель Києво-Печерської лаври. Фото Skeiron/Facebook. Джерело – Суспільне Новини, 3 квітня 2024 року. Наталія Балюх. Фото без змін

Карта підземних ходів на території Києво-Печерської лаври. Фото Skeiron/Facebook. Джерело – Суспільне Новини, 3 квітня 2024 року. Наталія Балюх. Фото без змін

Уперше можна побачити повну форму й обсяг підземного простору Лаври.

У ніч на 15 червня 2026 року, під час повномасштабної агресії проти України, унаслідок масованої ракетно-дронової атаки Російської Федерації на Київ були пошкоджені об’єкти на території Києво-Печерської лаври. Найбільше постраждав Успенський собор, вся верхня частина храму горіла. Збитки від вибуху було завдано не лише собору, а й сусіднім будівлям. Постраждали два музеї: у Музеї книги і книгодрукування України вибито вікна та двері, а в Музеї історичних коштовностей Національного музею історії України вибуховою хвилею пошкоджено вікна й частково експозицію.

Близько 5 години ранку, коли ще не було локалізовано полум’я на Успенському соборі, було завдано другого удару дроном по одній зі стін та фортечній Вежі Іоанна Кущника – збудована коштом Івана Степановича Мазепи в 1696 – 1701 рр.

Вежа Іоанна Кущника. Фото 15 червня 2026 року. Джерело – сторінка Facebook: Роман Маленков. Україна Інкогніто. Фото без змін

Дрон, що пошкодив вежу, відлетів і влучив у «Мистецький арсенал».

Фото 15 червня 2026 року. Джерело – сторінка Facebook: Роман Маленков. Україна Інкогніто. Фото без змін

Як повідомив генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Максим Анатолійович Остапенко: «обстріл завдав дуже серйозної шкоди багатьом об’єктам Києво-Печерської лаври. Як мінімум пошкоджено 5 об’єктів національного значення та кілька об’єктів місцевого значення».

16 червня 2026 року Максим Анатолійович Остапенко поінформував, що повна реставрація Успенського собору та інших постраждалих об’єктів Лаври займе близько 2 років. При цьому відвідувачів пустять до заповідника значно раніше.

19 червня 2026 року Києво-Печерська лавра частково відкрилася і знову приймає відвідувачів. Відкриті Ближні печери, Велика лаврська дзвіниця, Церква Спаса на Берестовому, Трапезна церква та музейні виставки. Групові екскурсії також відновили за попереднім записом.