СВЯТОСЛАВ I ІГОРОВИЧ

Святослав I Ігорович, великий князь Київський, загинув у березні 972 року на дніпровських порогах біля острова Хортиця (нині в межах міста Запоріжжя, адміністративний центр Запорізької області), у бою з печенігами.

Згідно з «Повістю временних літ»: «Коли Святослав виріс і змужнів, став він збирати багато воїнів хоробрих, і швидким був, наче пардус (барс), і багато воював. У походах же не возив із собою ні возів, ні котлів, не варив м’яса, але, тонко нарізавши конину, або звірину, або яловичину й засмаживши на вугіллі, так їв; не мав він намету, але спав, постеляючи потник із сідлом у головах, — такими ж були й усі решта його воїнів. І посилав в інші землі посланників, як правило, перед оголошенням війни, зі словами: «Хочю на вы ити».

Князь Святослав не втрачав самовладання в найскладніших ситуаціях. Опинившись одного разу оточеним удесятеро переважаючими силами візантійців, він звернувся до своїх воїнів із полум’яною промовою, що стала знаменитою: «Да не посрамимъ землѣ Рускиѣ, но ляжемъ костьми, мертвыи бо срамане имамъ… но, станемъ крѣпко, азъ же предъ вами, поиду».

Візантійський письменник-історик Лев Диякон (грец. Λέων ο Διάκονος, помер 992 року) залишив колоритний опис зовнішності великого князя Святослава I Ігоревича під час його зустрічі з імператором Іоанном I «Цимісхієм» (грец. Ιωάννης «Τσιμισκής» Κουρκούας) після укладення мирної угоди 971 року: «Показался и Сфендослав, приплывший по реке на скифской ладье; он сидел на вёслах и грёб вместе с его приближёнными, ничем не отличаясь от них. Вот какова была его наружность: умеренного роста, не слишком высокого и не очень низкого, с густыми бровями и светло-синими глазами, курносый, безбородый, с густыми, чрезмерно длинными волосами над верхней губой. Голова у него была совершенно голая, но с одной стороны её свисал клок волос – признак знатности рода; крепкий затылок, широкая грудь и все другие части тела вполне соразмерные, но выглядел он угрюмым и диким. В одно ухо у него была вдета золотая серьга; она была украшена карбункулом, обрамлённым двумя жемчужинами. Одеяние его было белым и отличалось от одежды его приближённых только заметной чистотой».

Із укладенням миру з Візантією 971 року, восени Святослав Ігорович благополучно дістався гирла Дніпра. Воєвода Свенельд (дав.-сканд. Sveinaldr) говорив йому: «Обійди, княже, пороги на конях, бо стоять біля порогів печеніги». Розділивши своє військо, Святослав, більшу його частину він відправив суходолом, а сам з невеликою дружиною та захопленими на Балканах полоненими й здобиччю поплив на ладдях до порогів. Спроба Святослава піднятися Дніпром не вдалася, довелося йому зимувати в Білобережжі, оскільки пороги перекрила печенізька орда хана Курі.

Навесні 972 року князь Святослав Ігорович знову вирішив повторити спробу прориву.

Дніпровські пороги. Близько 1900 року. Олександрівськ – нині місто Запоріжжя, адміністративний центр Запорізької області, Катеринослав – нині місто Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області. Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона. Суспільне надбання. Фото без змін

У березні 972 року великий князь Святослав Ігорович загинув на дніпровських порогах біля острова Хортиця в сутичці з печенігами. Згідно з «Повістю временних літ»: «Коли настала весна, вирушив Святослав до порогів. І напав на нього Куря, князь печенізький, і вбили Святослава, і взяли голову його, і зробили чашу з черепа, окувавши його, і пили з нього». За Уваровським списком літопису на цій чаші було зроблено напис: Чюжих желая своя погуби».

В історіографії трапляються суперечливі оцінки діяльності князя Святослава Ігоревича, оскільки її результати не були однозначними. Дбаючи про міжнародний авторитет Русі, зміцнення її економічних позицій на чорноморських ринках, Святослав мало цікавився внутрішніми справами. Невипадково кияни говорили йому: «ты, княже, чюжея земли ищещи и блюдеши, а своея ся охабивъ».

Є кілька місць імовірної загибелі Святослава Ігоревича: поблизу села Нікольське-на-Дніпрі (в Дніпровському районі Дніпропетровської області), біля найбільшого порогу на річці Дніпро, який називався «Ненаситець» і на острові Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, розташований у межах міста Запоріжжя нижче дніпровських порогів, нині біля Дніпровської ГЕС.

Поріг Ненаситець. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 380. Фото без змін

1910 року на згадку про загибель Святослава Ігоревича біля дніпровського порогу Ненаситець було встановлено пам’ятний знак. Він являє собою чавунну меморіальну плиту площею близько 2 м², закріплену на масивному гранітному валуні. Валун увінчаний вазою, встановленою на стилізованій античній колоні. Це один із найрідкісніших збережених дореволюційних пам’ятників, присвячених Давній Русі.

Пам’ятна плита на імовірному місці загибелі Святослава Ігоревича поблизу села Нікольське-на-Дніпрі. У народі – Камінь Святослава. Фото 29 червня 2012 року. Автор – Tamerlan25. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Пам’ятний знак на острові Хортиця, імовірне місце загибелі Святослава Ігоревича. Фото 2011 року. Автор – Movses. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0. Фото без змін

Історична традиція імовірно пов’язує зі Святославом Ігоревичем, шиферну гробницю X століття без орнаментів (16), знайдену в розкопах Десятинної церкви, нині експонується в Національному заповіднику «Софія Київська».

«Меч Святослава», так його назвали майже одразу, меч каролінзького типу, знайдений 7 листопада 2011 року в Дніпрі поблизу острова Хортиця. Він належить до мечів «ULFBERHT» і пов’язується із загибеллю великого князя Святослава Ігоревича.

Мешканець Запоріжжя Сергій П’янков під час риболовлі на Дніпрі 7 листопада 2011 року витягнув із річки старовинний меч. 21 листопада знахідку було представлено в Музеї історії запорізького козацтва. Знахідку С. П’янков передав Національному заповіднику «Хортиця». Цей меч аналогічний прекрасно орнаментованим 5 мечам, які були знайдені 1928 року навпроти Кічкасу біля лівого берега Дніпра (укр. Кічкас, історична місцевість у Запоріжжі, давнє поселення на правому березі річки Дніпро, відоме ще з часів Русі. Інша назва Кучук-Асс. Нині Кічкас – розташований у Дніпровському районі Запоріжжя вище греблі Дніпровської ГЕС), під час будівництва Дніпровської ГЕС. Радянський і російський археолог Борис Олександрович Рибаков (помер 2001 року) висловив думку, що мечі могли належати дружинникам князя Святослава Ігоревича. Усі екземпляри були передані археологами до Дніпропетровського історичного музею, але їхні сліди загубилися під час Другої світової війни.

Мечі, знайдені біля дніпровських порогів. X століття. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 43. Фото без змін

Деталі мечів. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 43. Фото без змін

Співробітниками Національного заповідника «Хортиця» було встановлено, що знайдений меч завдовжки 96 см і вагою близько 1 кг було виготовлено приблизно в X столітті, і він належить до каролінзького типу з коротким хрестовиною. Його руків’я прикрашене золотом (або латунню), сріблом і міддю. Під час реставрації було встановлено форму клинка та клеймо виробника, напис +ULFBERH+T. Про те, що цей меч належав комусь із військової верхівки або близького князівського оточення, свідчать щедре декорування руків’я, інкрустація сріблом, міддю й латунню. Дослідники висловлювали припущення, що зброя могла належати князю Святославу Ігоревичу, який загинув 972 року на Дніпрі в бою з печенігами, поблизу острова Хортиця. Генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Анатолійович Остапенко зазначив, що «рівень обробки, якість її свідчать, що цей меч міг належати безпосередньо князю».

На початку липня 2023 року в Національному заповіднику «Софія Київська» в галереї воїнів у рамках виставки «Російсько-українська війна XII – XXI століття: свідчення Святої Софії» у Софійському соборі експонується унікальний меч, знайдений 2011 року. Усе вказує на те, що цей меч причетний до подій 972 року. Зброя цілком могла належати саме князю Святославу Ігоревичу.

Меч X століття на виставці в Софійському соборі. Фото початку липня 2023 року. Джерело – ІнтерХім. Суспільне надбання. Фото без змін