ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

як між рештками 4-х імовірних представників княжої гілки Мономаховичів, так і з мощами князя Андрія Юрійовича «Боголюбського»

2006 року українські фахівці передали російським ученим проби кісток із 3 гробниць, знайдених у 1989 – 1990 рр. біля Церкви Спаса на Берестові для проведення експертизи, оскільки в Російській Федерації є рештки князів із роду Рюриковичів. Тому вони могли порівняти їхню ДНК із ДНК кісток осіб, знайдених у гробницях біля Церкви Спаса.

У 2006 – 2008 рр. на прохання Московського фонду міжнародного співробітництва імені Юрія Довгорукого, ФДБУ «Російський Центр судово-медичної експертизи» МОЗ РФ (директор А.В. Ковальов) провів медико-криміналістичне дослідження кісток із гробниць імовірних решток: Євфимії Володимирівни (1), Юрія «Довгорукого» (2), Гліба Юрійовича (3) та його дружини або доньки (4). Паралельно з цими дослідженнями були досліджені й мощі Андрія Юрійовича «Боголюбського» (5) (народж. бл. 1111 р. – убитий 29.06.1174 р.), сина Юрія «Довгорукого», що знаходяться в раці Успенського собору міста Володимира (нині адміністративний центр Володимирської області Російської Федерації). Їхня достовірна належність до гілки Мономаховичів ні в кого з істориків сумнівів не викликає.

Андрій Юрійович «Боголюбський». Бюст-реконструкція за його черепом. 1939 рік. Реконструкція М.М. Герасимова. Джерело – https://xn--80apmdfm0a.xn--p1acf/%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9/. Фото без змін

Скелет Андрія «Боголюбського» представлений майже в повному обсязі. Відсутні нижня щелепа, права тазова кістка, низка ребер, дрібні кістки кисті й стопи. Краніологічно рештки достовірно належали чоловікові східноєвропейського вигляду.

Загальний вигляд кісткових решток Андрія «Боголюбського». Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Характерні особливості черепа: різка доліхокранія, низьке склепіння, виступаюча потилиця; високе й вузьке обличчя, різко скошений лоб; широкий, відносно довгий і середньовиступаючий ніс; сильно висунуте підборіддя, 56° – за вимірами радянського антрополога Вульфа Веніаміновича Гінзбурга (помер 1969 року).

Череп Андрія «Боголюбського» без нижньої щелепи в положенні анфас. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Візуально виявляється надзвичайна масивність скелета. Довгі трубчасті кістки середньої довжини з великими й дуже великими епіфізами та діафізами, а також великими обхватними їхніми периметрами. Широтні діаметри великогомілкової кістки перевищують сагітальні. Судження радянського рентгенолога й палеопатолога Дмитра Герасимовича Рохліна (помер 1981 року) про грацильність скелета Андрія «Боголюбського», таким чином, потребує перегляду.

Груднина зі зрослими рукояткою та мечоподібним відростком. Реберні виточки груднини поглиблені з гострими краєвими виступами. Реберно-хребцеві суглоби з вираженими вузловими екзостозами. Передні кінці збережених ребер кратероподібно заглиблені з витонченими ізурованими краями. Дно «кратерів» з точковим порозом. Суглобові поверхні наколінків і довгих трубчастих кісток з краєвими розростаннями кісткової тканини.

Тім’яно-соскоподібний, потилично-соскоподібний, лускаті шви ущільнені, птеріонні шви не визначаються. Виявлена інволюція скелета характерна для першої половини похилого віку (60-65 років). Такі самі результати визначаються й рентгенографічно 60,5 – 65,5 років.

За ступенем облітерації швів черепа вік перебуває в діапазоні від 50 до 66,6 років (у середньому 58,3 років), за стертістю зубів – 45-50 років.

Думка радянського й російського історика Олексія Юрійовича Карпова про те, що князь Андрій був убитий у молодшому віці, порівняно з літописно відомим, на 63-му році життя, результатами лабораторного дослідження не підтверджується.

Особливості статури. Результати діагностики соматичних особливостей за остеометричними ознаками скелетів 1 – 5 наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Прижиттєві соматометричні особливості будови тіла, реконструйовані за скелетами 1 – 5. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Загалом прижиттєві характеристики імовірно Євфимії Володимирівни (скелет 1) і дружини Гліба Юрійовича (скелет 4), а також Андрія «Боголюбського» (скелет 5) близькі до сучасних слов’янських жінок і чоловіків (включно з довжиною кисті), чого не можна сказати про власників скелетів 2 і 3 (Юрій «Довгорукий» і Гліб Юрійович). Довжина стопи чоловіка, якому належав скелет 2, становить 232,3-239 мм (усереднене значення 235,4 мм, що відповідає 37-38 розміру сучасного взуття). Думка антропологів Є.І. Данилової та радянського й українського антрополога Василя Дмитровича Дяченка (помер 1996 року) про те, що «размеры стоп соответствовали размерам обуви около 40, а размеры кистей несколько превышали средние стандарты для европеоидного населения», російськими судово-медичними експертами не підтверджені.

Загальні пропорції тіла. За співвідношеннями ширини плечей і таза, довжини ноги й руки виділяється два типи пропорції тіла (Таблиця 2):

Таблиця 2. Характеристика пропорцій тіла за скелетами 1 – 5: розміри у % до довжини тіла порівняно із сучасними росіянами. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

– брахіморфний, який характеризується широким довгим тулубом і короткими кінцівками (скелет 2 і, можливо, скелет 3);

– доліхоморфний відрізняється вузьким коротким тулубом і довгими кінцівками (серед досліджених скелетів у чистому вигляді не виявлений);

– мезоморфний тип – посідає проміжне положення між брахі- та доліхоморфними групами. До цього типу належав Андрій «Боголюбський» (скелет 5) і ймовірно жінка, власниця скелета 1, скелет 4 посідає проміжне положення між брахі- та мезоморфним типами.

Було відзначено, що спільною рисою скелетів 2 і 5 є відносно вузький для їхніх груп таз (стенопієлія). Помічено також, що за кормічним показником (довжина корпусу у % до довжини тіла) індивіди за скелетами 3 і 4 мали довгий корпус (56,72 і 54,91, макрокормія), за скелетом 5 – середній корпус (51,37, метріокормія). До характеристики вигляду Андрія «Боголюбського» (скелет 5) додано й те, що за співвідношенням ширини таза (у %) до ширини плечей (65,26) він мав потужний трапецієподібний корпус.

Пропорції сегмента кінцівок. Можливості порівняльного аналізу прижиттєвих пропорцій сегментів верхніх і нижніх кінцівок на скелетах досліджуваних індивідуумів були вельми обмеженими. У повному обсязі вони реальні лише щодо скелетів 4 і 5 (Таблиця 3).

Таблиця 3. Показники пропорцій тіла та їхні категорії розмірів. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Скелети 4 і 5 відрізняються відносно короткими руками, переважно за рахунок передпліччя. Між тим співвідношення «плече/стегно» свідчить про вкороченість стегна. Співвідношення «стегно/гомілка» перебуває на межі середнього значення. Подібний тип пропорцій (довге плече, коротке передпліччя), поза всяким сумнівом, характерний для європеоїдного населення. Скелет 4 за цією системою ознак виявляє мозаїчну схожість зі скелетами 2, 3 і 5, що, можливо, свідчить про спорідненість його власника з членами цієї групи.

Масивність скелета та тип статури.

Скелети чоловіків. Масивність скелета визначали за методикою Віктора Миколайовича Звягіна, М.А. Григор’євої стосовно осіб чоловічої статі (скелети 2, 3, 5) із застосуванням комплексу рівнянь головних компонент. Вибір конкретного рівняння диктувався набором ознак, які могли бути виміряні на плечовій, променевій, стегновій і великогомілковій кістках, а також оптимальними для знайдених поєднань ознак величинами кореляцій rz1 і rz2. Етапи досліджень згруповані в таблиці 4.

Таблиця 4. Визначення типу масивності скелета. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Мікроеурисомний варіант масивності, який визначено за скелетами 2 і 3, має малі абсолютні розміри опорно-рухового апарату, причому периметри трубчастих кісток переважають над їхньою довжиною. Носії варіанта “В” при меншій довжині тіла мають більшу масу і, отже, більшу щільність тіла. Вузькі за абсолютною величиною плечі, проте, широкі відносно малої довжини тіла. Розвиток мускулатури досить добрий, що відображається у великих обхватах грудей і кінцівок. Переважна більшість представників цього типу належать до проміжних варіантів між м’язовим і черевним соматотипами. Зокрема, м’язово-черевний соматотип більш застосовний до скелета 2, черевно-м’язовий соматотип, з огляду на меншу виразність кісткового рельєфу – до скелета 3.

Для скелета 5 характерний макроеурисомний варіант масивності (тип D), тобто вкрай виражений м’язово-черевний соматотип за схемою радянського антрополога й анатома Віктора Валеріановича Бунака (помер 1979 року). Чоловіків цього типу відрізняє значна фізична сила. Усі основні соматичні розміри (маса й довжина тіла, ширина плечей, таза, обхватні розміри тулуба й кінцівок), абсолютно й відносно підвищені порівняно із середніми значеннями. Мускулатура добре розвинена, грудна клітка конічної форми, ступінь жировідкладення підвищений.

Скелети жінок. Визначення типу статури скелета жінки проводили за схемою І.Б. Галанта з урахуванням розмірів і форми обличчя.

Скелет 1. Вихідні ознаки: довжина тіла жінки близько 159,7 см, маса тіла 56,7-59,3 кг, переважання категорій сагітальних розмірів великогомілкової кістки над поперечними та поздовжніми, середні габаритні розміри й широкий блок надп’яткової кістки, ослаблений, судячи з краніо-остеометричними даними, статевий диморфізм скелета, ознаки конституційно-підвищеної функції щитоподібної залози, відносно масивний щелепно-лицевий відділ при вираженій грацильності лобової частини. Відзначені риси зазвичай спостерігаються у високих худорлявих жінок із масивним кістяком і добре розвиненою мускулатурою. Віднести її до конкретного соматотипу схеми І.Б. Галанта не видається можливим через відсутність достатнього остеологічного матеріалу.

Скелет 4. Судячи з краніо-остеометричними даними, жінка належить до стенопластичного варіанта лептосомного соматотипу. Жінок подібного соматотипу відрізняє: невелика довжина тіла, помірне або трохи знижене жировідкладення, пружна за тонусом, але мала за об’ємом, мускулатура, грудна клітка сплощена і трохи виступаючий живіт. Це фізично міцна вузькотіла жінка.

Аномалії та анатомічні варіанти.

Скелет 1. Метопічний шов (повний), додатковий лускато-соскоподібний шов на соскоподібних відростках. Вставні кісточки в птеріонній ділянці праворуч і по ходу переднього відділу лускатого шва. Вставна кісточка в ділянці ламбди (os apices lambdae), вормієві кісточки середньої та астеріонної ділянок потиличного шва (os vormii) праворуч (ліворуч цей відділ черепа зруйнований), вставна кісточка в ділянці астеріона (os asterion) праворуч (конституційна гіперфункція щитоподібної залози).

Підвищення по ходу піднебінного шва (torus palatinus). Додатковий отвір клиноподібної кістки попереду від овального отвору (foramen ovale).

Великі шилоподібні відростки. Протяжний кістковий відросток верхнього гребеня правої піраміди скроневої кістки в напрямку до правого краю турецького сідла.

Скелет 2. Різко виступаюча двовершинна горбистість великогомілкової кістки (місце прикріплення зв’язки наколінка).

Скелет 3. Подвоєння тім’яного отвору праворуч. Додатковий отвір на клиноподібній кістці спереду від овального отвору (foramen ovale). Вроджена адентія зубів мудрості, крім нижнього ліворуч. Останній має аномально малі розміри коронки.

Скелет 4. Стенокротафія праворуч (лускатий, вінцевий, основно-тім’яний шви сходяться в одну точку). Тім’яні отвори: лівий і центральний. Підвищення по ходу піднебінного шва (torus palatinus). Виявлена затримка прорізування (ретенція) другого різця й ікла на верхній щелепі праворуч. На їхньому місці в зубному ряду знаходяться лунки молочних зубів. У дефекті кортикальної пластинки альвеолярного відростка видна коронка одного з непрорізаних постійних зубів. Пізнє прорізування зубів є аномалією розвитку і спостерігається у зв’язку з порушенням загального стану людини або вродженою недостатністю ендокринних залоз.

Скелет 5. Залишки метопічного шва в ділянці глабели. Збереження кісткових тяжів по сегментах груднини й крижів, епіфізарних пластинок довгих і коротких трубчастих кісток (конституційна гіперфункція щитоподібної залози). Вилкоподібне роздвоєння нижнього кінця мечоподібного відростка груднини, підвищення по ходу піднебінного шва (torus palatinus) і горіхоподібні здуття на верхній щелепі. Додатковий отвір спереду від foramen ovale праворуч.

Таким чином, на черепах скелетів 1, 4 і 5 визначається підвищення по ходу піднебінного шва (torus palatinus). На скелетах 1 і 5 виявлено ознаки конституційної гіперфункції щитоподібної залози. Спільною ознакою скелетів 1, 3, 5 є додатковий отвір клиноподібної кістки спереду від овального отвору.

Пошкодження і захворювання.

Скелет 1. Прижиттєва втрата двох зубів мудрості (на верхній щелепі праворуч, на нижній щелепі ліворуч). Лунка лівого зуба мудрості в стадії закриття, лунка зуба мудрості праворуч з одонтогенною кістою та дефектом передньої стінки альвеоли.

Різка асиметрія висоти гілки нижньої щелепи: ліва 57 мм, права – 60 мм, дегенеративно-дистрофічні зміни правого скронево-нижньощелепного суглоба (наслідки імовірної травми тіла нижньої щелепи). Осередкова ділянка у вигляді «апельсинової шкірки» на склепінні лівої орбіти (cribra orbitale – ?). Ознаки хронічного запалення лобових пазух (фронтит ?). Хронічний отит праворуч (?).

Загоєне поверхневе пошкодження потиличної кістки праворуч розмірами 8 × 13 мм з ознаками періоститу.

Скелет 2. Краєві кісткові розростання по периметру великих і дрібних суглобів, звапніння хряща I ребра й окостеніння центральних ділянок інших ребер.

Дегенеративно-дистрофічні ураження хребта з наявністю деформуючого спондильозу, спондилоартрозу й остеохондрозу міжхребцевих дисків поперекових хребців. На суміжних поверхнях LII і LIII глибокі дефекти замикальних пластинок з проривом углиб тіла (грижа Шморля), розмірами 1,9 × 6,4 × 7,3 мм. По краях дефекту кісткова тканина ніби «оплавлена». Вочевидь, грижа Шморля була і на LI і LII (ці ділянки частково зруйновані).

Поодинокі грижі в дорослих людей, поза старечим кіфозом, не мають морфологічного й клінічного значення, оскільки вони виявляються випадково у 38% померлих.

Скелет 3. На нижній щелепі прижиттєво видалено 3 зуби: 6 і 4 праворуч, 6 – ліворуч (з наявністю ознак хронічного запалення). Різке потовщення кісток склепіння черепа. Товщина кісток черепа (мм) і категорії розмірів: Глабела – 14,9 (б), Лобові горби, центр – 5,0 (с), Брегма – 9,0 (об), Вертекс – 9,0 (об), Обеліон – 11,4 (б), Еуріон – 6,7 (об), Ламбда – 12,8 (іб). Луска скроневої кістки, центр – 1,2 (м), Іній, центр хрестоподібного підвищення – 18,2 (об), Астеріон – 8,9 (об), Мозкова ямка потиличної кістки, центр – 4,2 (с), Мозочкова ямка потиличної кістки, центр – 4,3 (б).

Глибокі й поширені пахіонові грануляції на ендокрані, різке витончення внутрішньої кортикальної пластинки й розширення губчастого шару, поглиблення ложа середньої мозкової артерії.

Патологічне потовщення верхнього відділу луски потиличної кістки з наявністю горбистого гіперостозу та губчастих «виразкових дефектів» зовнішнього кортикального шару, що проникають у губчасту речовину. Осередкове розсмоктування, розрідження та перебудова спонгіозних балок, що набувають радіальної орієнтації.

Виявлені зміни потиличної кістки характерні для доброякісної пухлини, що виходить із кровоносних судин (гемангіома) і складається з кількох гемангіоматозних вузлів. Як правило, пухлина виникає на основі вродженої вади судин. Руйнування шкірних покривів супроводжується виникненням кровотеч, виразок. Може спостерігатися порушення кровообігу головного мозку, приєднання вторинної інфекції та тромбозів.

Скелет 4. Гіпоплазія емалі передніх зубів. Зміна емалі відображає тяжке захворювання або стрес, що були в ранньому дитинстві.

Скелет 5. Краєві кісткові розростання на реберно-хребцевих суглобах. Помірний спондильоз нижніх поперекових хребців. Краєві кісткові розростання на зубоподібному відростку другого шийного хребця (деформуючий артроз серединного атлантоосьового суглоба). Ознаки артрозу на суміжних поверхнях I і II шийних хребців праворуч, остеохондроз суміжної поверхні V і VI шийних хребців. Задньохрящовий вузол (грижа Шморля) на нижній поверхні VII шийного хребця.

Блок II, III шийних хребців із кістковим зрощенням суглобових відростків і дуги ліворуч. Різке збільшення площі та деформація суглобового відростка III шийного хребця праворуч. Розширення площі нижньої поверхні V шийного хребця й незначна клиноподібна деформація його тіла (загоєна травма шийного відділу хребта).

Артроз лівого плечопроменевого суглоба з наявністю деформації та загоєної тріщини епіфіза плечової кістки відповідно ліктьової ямки.

Наслідки хронічного отиту й мастоїдиту праворуч. Множинні рубані пошкодження скелета.

Спектральне дослідження кісткової тканини. У цьому розділі наведено результати дослідження молекулярного й елементного складу кісткової речовини скелетів 1 – 5, отримані методами інфрачервоної спектрофотометрії та рентгено-флуоресцентного аналізу.

Особливу увагу було приділено хронології поховань. Це завдання розв’язували порівняльним дослідженням: скелет 1 щодо скелетів 2 – 4 (гробниця № 1 була виявлена на початку XX століття і, вочевидь, розкривалася; гробниці №№ 2 і 3 на момент виявлення 1989 і 1990 рр. являли собою «закриті» археологічні комплекси); скелет – 5 щодо скелетів 2 – 4 (мощі Андрія «Боголюбського» на всьому протязі поховання з 1174 року в Успенському соборі міста Володимира були доступні для огляду й неодноразово переміщалися).

Одночасно проаналізовано елементний склад кісткової речовини скелетів 1 – 5 в аспекті біогеохімічних впливів і перевірено версію про можливе отруєння Юрія «Довгорукого» (скелет 2, хіміко-токсикологічний аспект).

Інфрачервона спектрофотометрія. Для визначення молекулярного стану кісткової речовини використано спектрофотометр «Paragon 500» (фірми PerkinElmer).

Досліджували 10 зразків кісткової речовини зі скелетів 1 – 5 (плоска й трубчаста кістки) щодо контролю – свіжа нативна кістка.

В ІЧ-спектрах свіжої нативної кістки зазвичай спостерігаються інтенсивні смуги поглинання, пов’язані з коливаннями РО3-4 області 500-650 см-1 (деформаційні коливання) і 900-1150 см-1 (валентні коливання), смуги поглинання аніона СО2-3 880, 1400 і 1460 см-1, а також смуги поглинання, що відносяться до коливань білкової частини (амідШ 1240 см-1, амідП 1540±10 см-1, амід! 1660±20 см-1), включно з метильними СН2 і СН3 групами (2850±30 см-1, 2925 – 2970 см-1), а також смуга поглинання ліпідів 1740±15 см-1.

ІЧ-спектри всіх досліджених скелетів відрізняються великою схожістю, у них фіксуються характерні смуги поглинання амідів I – II, карбонатів і ортофосфатів, а також метильних груп (скелети 1, 2, 5).

Подібна картина, як правило, спостерігається лише за невеликої давності земляних поховань порядку 150-200 років і перебуває, на перший погляд, у суперечності з археологічним датуванням шиферних гробниць XII століттям.

Водночас, на ІЧ спектрах спостерігається деструкція неорганічного компонента та поява додаткових смуг поглинання: 1092-1098 см-1 (скелети 2, 4, 5); 1053 см-1 (скелет 1), 1040-1049 см-1 (скелет 1, 3, 4); 1033-1036 см-1 (скелети 1 – 5), 960-962 см-1 (скелети 1 – 5). Деструкція кісткової неорганіки тканини зазвичай виникає через кілька сотень років після поховання.

Відмінністю ІЧ спектрів кісткової речовини скелетів 1 і 4 є різко підвищена оптична щільність смуги поглинання Аміду I (хвильове число 1655 і 1650 см-1). Відмінністю ІЧ спектрів скелета 2 є додаткові смуги 1384,3 см-1 і 1726 см-1 (вочевидь, жировий компонент). Найімовірнішою причиною їхнього виникнення є лак (?), нанесений на поверхню кісток з метою консервації.

Висновки: ІЧ-спектри кісткової тканини кістяків із гробниць 1 – 3 і мощей Андрія «Боголюбського» хронологічно близькі та свідчать про відсутність того ступеня деструкції органічного компонента, який зазвичай виникає при земляних похованнях великої давності.

У кістковій тканині скелета 2 (імовірно Юрій «Довгорукий») виявлено смуги поглинання невідомої речовини, уточнення природи якої потребує спеціального хіміко-аналітичного дослідження.

Рентгено-флуоресцентний аналіз (РФА). Для дослідження елементного складу зазначених зразків кісткової речовини використано рентгенофлуоресцентний спектрометр «Фокус-М» (РФА) Інституту рентгенівської оптики (ІРО).

Таблиця 5. Концентрація (%) елементів у зразках кісткової тканини. Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Елементний склад зразків кісткової тканини скелетів 1 – 5, попри різні умови їхнього постмортального перебування (гробниць 1 – 3, рака, музейне зберігання тощо), досить близький. Наявні відмінності мають мозаїчний характер. Так скелети 3 і 5 відрізняються від усіх решти за відсутністю хлору, скелети 1 і 2 – за відсутністю нікелю, скелети 3 і 4 – за відсутністю свинцю, скелет 5 – за відсутністю марганцю, скелети 1, 3 – 5 – за відсутністю калію.

За елементами, які накопичуються з ґрунту в міру збільшення термінів поховання: залізо, марганець, титан, алюміній, кремній, – виділяється, з одного боку, скелет 2 (підвищений вміст заліза та марганцю), з іншого – скелет 5, де марганець відсутній, а залізо має середнє значення. Інші скелети за цими елементами посідають проміжне положення.

Іншими словами, повного комплексу мікроелементів, характерного для земляного поховання, у жодного з досліджених скелетів не виявлено. Виявлені зсуви за марганцем і залізом пояснюються, по-перше, тим, що мощі Андрія «Боголюбського» ніколи не перебували в земляному похованні. По-друге, скелет 2, що належав імовірно Юрію «Довгорукому», перебував у гробниці № 2 з розколотою кришкою, що сприяло проникненню ґрунтової вологи й утворенню «глеєвого прошарку на її дні», який було зафіксовано археологічно.

Розв’язуючи питання про хронологію, можна дійти висновку, що давність перебування скелетів 1 – 4 у шиферних гробницях біля Церкви Спаса на Берестові (м. Київ) цілком синхронна терміну перебування мощей Андрія «Боголюбського» в раці Успенського собору (м. Володимир).

Найбільшою індивідуальністю відзначається комплекс ознак біогеохімічного походження за скелетом 2: низький рівень фосфору й вищий – хлору, цинку, стронцію та свинцю. За цими елементами склад скелета 2 близький до скелета 1, а скелета 3 – до скелета 5 (за винятком свинцю).

Наявність міді й калію визначається лише в кістковій речовині скелета 2, та й то не у всіх пробах.

Дослідження антигенних властивостей кісткової речовини. Визначення групової належності у зразках стегнової кістки скелета 2 (імовірно Юрій «Довгорукий») планувалося провести щодо скелета 3 (Гліб Юрійович) і скелета 5 (Андрій Юрійович). Дослідження проводив завідувач судово-біологічного відділу РЦСМЕ Р.С. Сахаров. Однак виявити групоспецифічні антигени за системою ABO методом абсорбції – елюції не вдалося.

Молекулярно-генетичне дослідження мітохондріальної ДНК кісткової речовини. Метою молекулярно-генетичного дослідження була оцінка придатності кісткових фрагментів із трьох гробниць некрополя Церкви Спаса на Берестові (м. Київ) і мощей Андрія «Боголюбського» в Успенському соборі (м. Володимир) для типування мітохондріальної ДНК та проведення порівняльного аналізу з метою встановлення можливої матрилінійної спорідненості похованих осіб у парах: імовірно Юрій «Довгорукий» (1090 – 1157 рр.) і Євфимія Володимирівна – сестра Юрія «Довгорукого» (померла 1138 р.); імовірно сини Юрія «Довгорукого»: Гліб Юрійович (помер 1171 р.) і Андрій Юрійович «Боголюбський» (помер 1174 р.).

Дослідження виконувалося завідувачем відділу Інституту загальної генетики РАН, російським генетиком Євгеном Івановичем Рогаєвим. На молекулярно-генетичне дослідження були передані фрагменти кісткової тканини зі скелетів 1, 2, 3, 5, упаковані в пакети, із супровідними написами. Результати молекулярно-генетичного дослідження: виділити ДНК, придатну для розв’язання зазначених завдань, не вдалося.

Порівняльне комп’ютерне дослідження черепно-лицевих розмірів. Зображення черепів 1, 4 і 5 (без нижньої щелепи) наведено в положенні анфас.

Графічна змальовка черепа Андрія «Боголюбського» (умовно позначена нами як 5 – 1), виконана радянським антропологом Михайлом Михайловичем Герасимовим (помер 1970 року).

Відсутню нижню щелепу черепа 5 доповнено за допомогою сегментного монтажу з фотознімком черепа Андрія «Боголюбського», опублікованим М.М. Герасимовим.

Черепно-лицеві характеристики черепів і реконструкцій визначали за допомогою комп’ютерної методики «Кількісного словесного портрета (VERBAL 2,0)», розробленої у Відділі судово-медичної ідентифікації особи РЦСМЕ.

На кожному графічному об’єкті оцінювали числові значення 34 ознак: 18 вимірювальних (11 за віссю «у», тобто висотних, і 7 – за віссю «х», тобто широтних), а також 16 співвідносних (9 – за віссю «у», 7 – за «х»). Потім визначали категорії розмірів: 1/5 – розмір дуже малий / дуже великий, 2/4 – розмір малий / великий, 3 – розмір середній. Їхня частота трапляння в популяції 11, 22 і 33%. Усі ознаки об’єднані в 4 групи: вимірювальні висотні – DY і широтні – DX; а також співвідносні (показники) висотні – RY і широтні – RX.

Аналіз відстаней окремо по осі Х і осі У дає змогу поза всяким сумнівом зменшити вплив на ознаки «словесного портрета» ефекту відхилення обличчя від положення анфас на фотознімку. Наприклад, при порушенні ракурсу по одній осі можна досліджувати показники по іншій осі.

Незалежне масштабування здійснювали в графічному редакторі (Photoshop) шляхом приведення відстані між центрами орбіт до 100 pixel.

З наведених нижче даних видно, що категорії розмірів порівнюваних графічних зображень черепів 1, 4, 5 досить близькі, особливо за ознаками DY4, DY7, DY11, DX4, RY1, RY4. Проведено також оцінку їхньої попарної схожості.

Таблиця 6. Різниця категорій ознак при попарному порівнянні досліджуваних зображень методом кількісного «словесного портрета». Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-iz-zahoroneniya-predpolozhitelno-yuriya-dolgorukogo-i-chlenov-ego-semi-versii-i/viewer. Фото без змін

Як бачимо, значущих відмінностей порівнюваних графічних зображень 1/4 і 5/5 – 1 немає.

У парах 1/5 і 4/5 реальний зсув стосується лише однієї ознаки DY5 – висота верхньої губи. Водночас, відносні ознаки, до яких входить DY5 (наприклад, RY 4 – відносна висота брови 1 і RY5 – відносна висота верхньої губи й підборіддя) цей зсув не підтверджують. Причина очевидна – некоректна фіксація верхньорізцевої точки через відсутність різців на черепі 5.

Виявлені закономірності дають змогу стверджувати, що черепи 1, 4, 5, як показує наш досвід, належать близьким родичам. Причому, черепи 1 і 4, 1 і 5 характеризуються більшою зовнішньою схожістю, ніж черепи 4 і 5.

Висновок.

1. Встановлено схожість морфологічних особливостей решток, виявлених у шиферних гробницях 1 – 3 (скелети 1 – 4) біля Церкви Спаса на Берестові 1989 – 1990 рр. як між собою, так і з достовірно відомими мощами князя Андрія «Боголюбського» (скелет 5) – сина Юрія «Довгорукого».

За ІЧ-спектрами кісткової тканини давність поховання решток із шиферних гробниць біля Церкви Спаса на Берестові синхронна даті поховання Андрія «Боголюбського» (Успенський собор м. Володимира, 1174 рік).

Виявлено відсутність вираженої деструкції кісткової тканини, яка зазвичай виникає при земляних похованнях великої давності, що підтверджує існуючу думку про гробниці як «закриті археологічні комплекси».

2. Отримані результати (див. п. 1), взяті в сукупності з матеріалами раніше проведених досліджень (архівні, археологічні, антропологічні, судово-медичні), допускають висновок про належність усіх решток представникам княжої гілки Мономаховичів із такою персоніфікацією:

• скелет 2 – великий князь Юрій «Довгорукий», син Володимира «Мономаха», похований 16 травня 1157 року біля Церкви Спаса на Берестові (гробниця № 2). Вік на момент смерті 65-74 роки, довжина тіла 156,9-161,3 см, м’язово-черевний соматотип, імовірна маса тіла 65,9-69 кг.

• скелет 1 – Євфимія Володимирівна, донька Володимира «Мономаха», похована 1138 року «на Берестовемъ у святого Спаса» (гробниця № 1). Вік на момент смерті 40±5 років, довжина тіла 157,1-161,2 см, худорлява жінка з масивним кістяком і добре розвиненою мускулатурою, імовірна маса тіла 56,7-59,3 кг.

• скелет 3 – князь Гліб Юрійович, помер 1171 р., син великого князя Юрія «Довгорукого» (гробниця № 3, нижнє поховання), похованого, за літописними даними, біля Церкви Спаса на Берестові, «де й отець його лежить». Вік на момент смерті 50-60 років, довжина тіла 152,7-155,2 см, черевно-м’язовий соматотип, імовірна маса тіла 64,5-66,9 кг.

• скелет 4 – імовірно донька князя Гліба Юрійовича, яка померла після 1171 року у віці 20-25 років (гробниці № 3, верхнє поховання). Довжина тіла 153-155,3 см, стенопластичний варіант лептосомного типу (фізично міцна вузькотіла жінка з невеликою довжиною тіла), імовірна маса тіла 48-54,3 кг.

Належність скелета 4 – 2-й дружині Гліба Юрійовича, доньці Ізяслава Давидовича князя Чернігівського видається спірною за ознакою невідповідності її віку (20-25 років), даті вступу в шлюб (зима 1155-1156 рр.) та імовірній даті смерті (після 1171 року).

3. Судячи з краніоостеометричними даними, князь Андрій «Боголюбський», помер 1174 р. (скелет 5), мав характерний вигляд східноєвропейського типу, відзначався високим зростом і міцною статурою м’язово-черевного типу: довжина тіла 172,6±2,04 см, маса тіла 81,1-83,1 кг; ширина плечей 402,7 мм; ширина таза 262,5 мм; окружність голови 586,7 мм (59 розмір сучасного головного убору), довжина стопи 257±9,5 мм (41-42 розмір сучасного взуття).

Результати цього дослідження не підтвердили думку М.М. Герасимова про монголоїдність вигляду князя Андрія «Боголюбського».

Андрій «Боголюбський». Бюст-реконструкція за його черепом. Реконструкція – М.М. Герасимова. 1939 рік. Джерело – http://www.rumvi.com/products/ebook/1185-год-восток-запад-русь-запад-запад-против-востока/3e926213-1026-42e8-bef8-8427bf75a04c/preview/preview.html. Суспільне надбання. Фото без змін

Тип черепа князя Андрія «Боголюбського» було визначено радянським антропологом, одним з основоположників етнічної антропології в СРСР Вульфом Веніаміновичем Гінсбургом (помер 1969 року), як північний, близький до курганних слов’ян, за наявності безсумнівних монголоїдних рис

Андрій «Боголюбський». Реконструкція М.М. Герасимова. Джерело – https://www.pravmir.ru/andrej-bogolyubskij-pervyj-russkij-samovlastec/. Фото без змін

Графічна реконструкція Андрія «Боголюбського». Джерело – https://cyberleninka.ru/article/n/mediko-kriminalisticheskoe-issledovanie-ostankov-andreya-bogolyubskogo/viewer. Фото без змін

Вікова інволюція скелета Андрія «Боголюбського» (близько 60,5-65,5 років) відповідає хронологічному віку, що ставить під сумнів висновок Д.Г. Рохліна про сповільнений темп вікового старіння Андрія «Боголюбського». Думка деяких істориків про біологічний вік Андрія «Боголюбського» за зубною стертістю (близько 40-45 років) перебуває в суперечності з діагностованим віком його молодшого брата Гліба Юрійовича (див. п. 2).

4. Дослідження підтверджує літописні свідчення про фізичні особливості Юрія «Довгорукого» в частині зросту («немалого»), особливостей статури («товстий»), доброго стану здоров’я, витривалості й фізичної сили («легко проводя в седле долгие месяцы военных походов»).

5. Це дослідження виявило наявність тяжкого хронічного захворювання Гліба Юрійовича, яке, саме по собі або через ускладнення, могло стати причиною смерті. Таким чином, версія про насильницьку смерть князя Гліба Юрійовича внаслідок злого умислу стає малоймовірною.

6. На черепах 3 (Гліб Юрійович) і 4 (імовірно донька Гліба Юрійовича) виявлено аномалію зубощелепної системи, що має, вочевидь, генетичне походження.

7. Молекулярно-генетичне дослідження кісткової тканини скелетів 1 – 5 потребує продовження. Можливою причиною «невизначених» результатів є просочування кісток скелета 2 у 1990-х роках «специальными растворами, что позволит им, храниться без изменения долгое время».

8. У кістковій тканині скелета 2 (імовірно Юрій «Довгорукий») методами спектрального аналізу виявлено невідому речовину, до складу якої входять ліпіди (смуга поглинання 1726 см-1) і неорганічний компонент (смуга поглинання 1384 см-1), а також калій і мідь.

Не виключено, що ці включення відображають природу використаних консервувальних розчинів. Водночас потрібне проведення додаткового токсикологічного аналізу для виключення або підтвердження версії про можливе отруєння великого князя Юрія «Довгорукого».

Результати цього дослідження були опубліковані 2015 року.