ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ
Давид Святославич, князь Чернігівський, помер 1 серпня 1123 року в Чернігові. Він шанується як перший святий (благовірний) у Чернігівській землі. Пам’ять благовірного князя Давида в Соборі Брянських святих відзначається: 20 вересня (2 жовтня).
Мініатюра-фронтиспис з «Ізборника» 1073 року. Родина Святослава Ярославича. У другому ряду стоять старші сини Святослава. Третій зліва з них – Давид. «Ізборник» зберігається в Державному історичному музеї (Синодальне зібрання, № 1043) у Москві, Російська Федерація. Суспільне надбання. Фото без змін
Довге князювання Давида Святославича було неспокійним для Чернігівської землі. Але князь був людиною розсудливою та врівноваженою, з миролюбним характером. Усе своє життя він присвятив благоустрою Чернігівського князівства.
1116 року князь Давид допоміг своїй сестрі Передславі збудувати кам’яний храм на честь святої Параскеви-П’ятниці, на тому місці зараз височіє П’ятницька церква (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87).
Печатка Давида Святославича із зображенням царя Давида. XI – XII ст. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699&st=60. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
1 серпня 1123 року князь Давид Святославич помер. У руській літературній пам’ятці «Неделя 18 по всех святых. Слово о князьях», інша назва «Похвала и мучение святых мученик Бориса и Глеба» (традиційно датується XII століттям, відома в списках XV – XVII ст.) розповідається про його смерть. Тут говориться, що він помер у якомусь «теремце». У мить його смерті «рассѣдеся верхъ теремцю, и вси ужасошася», а після того, як душа князя відлетіла, храм наповнився пахощами. Звідси випливає, що «теремець» знаходився при якомусь храмі. Подальша фраза про те, що князя віднесли до Церкви св. Спаса «несоша князя въ Спасъ святыи», дає можливість висловити припущення, що «теремець» був при храмі Святого Спаса. Панахиду відслужили в цьому храмі, а поховали його згідно зі «Словом о князьях» в усипальниці побудованої ним Церкви Бориса і Гліба – «…несоша и въ церьковь Бориса и Глеба създаную от него положиша».
Князь Давид Святославич, як для свого часу, був миролюбним і спокійним. Напевно, не було жодного військового походу, організованого з його ініціативи. Тому князівства, де він князював, ніколи не були на перших ролях. За князювання Давида Чернігівське князівство не відігравало помітної ролі в політичному житті Русі. Але миролюбність князя стала добрим знаком для Церкви, яка проголосила його першим святим Чернігово-Сіверської землі.