«ДВОКАМЕРНИЙ ТЕРЕМ»
1956 року розкопки радянського архітектора Миколи В’ячеславовича Холостенка всередині Борисоглібського собору виявили, що під рештками первісної підлоги вціліли залишки давньої будівлі, що передувала будівництву храму. Виявлено північну стіну, майже паралельну стіні собору, і ділянки трьох поперечних стін, що прилягають до неї. Місцями ці стіни збереглися на висоту від 50 до 70 см від обрізу фундаменту. Від південної стіни – лише нижні частини фундаментів у місцях, де вони не потрапили під пілони храму. Загальний розмір споруди 9,8 × 6,5 метра. Залишки будівлі сильно пошкоджені гробницями ХVІІ – ХVІІІ ст., серед них і гробницею архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря (у миру – Лука Васильович Баранович) 1693 року.
План розкопів «двокамерного терема», за М.В. Холостенком. Джерело – Холостенко М.В. Черниговские каменные княжеские терема X в. //Архитектурное наследие. – 1963. – № 15. – С. 5. – Рис. 5. Фото без змін
Фундамент споруди складений із брил каменю – пісковик, кварцит і уламків плінфи на розчині з цем’янкою. В основі фундаменту виявлено сліди дерев’яних лежнів – брусів-зв’язків. Глибина фундаменту 1,1 метра, на 70 см глибше за фундаменти Борисоглібського собору. Він врізаний у культурний шар поселення Х – початку XI ст., що передувало кам’яному будівництву на цій ділянці Детинця.
Давні фундаменти в північній наві. Музеєфіковані кладки. Вигляд з півдня. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Давні фундаменти в північній наві. Музеєфіковані кладки. Вигляд з півдня. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Стіни споруди складені у візантійській техніці «змішаної кладки» («opus mixtum») із застосуванням «втопленого ряду» – через ряд цегла-плінфа заглиблювалася («затоплювалася») в товщу стіни. Через 3-4 ряди кладка з плінфи перемежовується з шарами каменю. Використовувалася світло-жовта плінфа, формату 33-36 × 26-28 × 2,5-3,5 см, трапляються й вужчі – завширшки 15-18 см. На плінфі є знаки на торцях і мітки на постільній поверхні. Знайдена також лекальна плінфа з напівкруглим торцем і трикутна. Плінфа укладена на рожевому цем’янковому розчині. На зовнішніх поверхнях стін проміжки між виступаючими рядами плінфи та каменю покриті загладженою рожевуватою штукатуркою. Товщина західної та двох крайніх поперечних стін 1,2 метра, а середньої поперечної – 1,57 метра.
Залишки північної стіни та фундамент будівлі в північній наві собору. Музеєфіковані кладки. Вигляд з південного сходу. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У північній частині на зовнішніх фасадах є залишки пласких кутових пілястрів, а на північному фасаді – пласкої лізени (лопатки) по осі середньої стіни. Винос пілястрів – 27 см; завширшки вони такі самі, як відповідні їм стіни. У середній товщій стіні, як вважав М.В. Холостенко, могли розміщуватися сходи на другий поверх.
Поруч із залишками розкопаної будівлі знайдено невеликі фрагменти свинцевих листів від покрівлі, половинка бази восьмигранного стовпа, неполивні керамічні підлогові плитки щиткоподібно-хрестоподібної форми 16 × 14 × 1,9 см і поливні (глазуровані) квадратні. Виявлено також залишки кладки склепінь зі слідами фрескового розпису, уламки арочних перемичок вікон. Фрагменти кладки, розчину й фресок того самого типу виявлено в кладці фундаментів Борисоглібського собору та в підсипці під його підлогою.
Реконструкція терема М.В. Холостенком. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото без змін
Вигляд з південного сходу. Перспектива. Ескіз реконструкції за М.В. Холостенком. Джерело – Холостенко М.В. Восстановление и исследование архитектурных памятников Чернигова // Строительство и архитектура. – 1969. – № 4. – С. 37. – Рис. 5. Фото без змін
Як свідчать результати археологічних досліджень, будівля загинула внаслідок пожежі, і згодом була розібрана. Її залишки використали в кладці фундаментів Борисоглібського собору та в підсипці під його підлогою. М.В. Холостенко на підставі будівельної техніки та стратиграфічних спостережень датував будівлю 1-ю половиною XI століття. На думку М.В. Холостенка, терем згорів під час штурму Чернігова великим князем Київським Святополком II Ізяславичем і Володимиром «Мономахом» 1096 року.
Призначення будівлі не цілком зрозуміле й інтерпретувалося по-різному. Згідно з висновками М.В. Холостенка, це була двокамерна споруда світського призначення – баштоподібний князівський терем, принаймні двоярусний. Водночас висловлювалося припущення, радянський історик і археолог Володимир Андрійович Богусевич (помер 1978 року), радянський історик архітектури, археолог Михайло Костянтинович Каргер (помер 1976 року), історик архітектури Юрій Сергійович Асєєв (помер 2005 року), що це храм, який передував існуючому Борисоглібському собору, і саме він, згаданий у «Слові о князьях», у розповіді про смерть князя Давида Святославича. У такому разі датування існуючої будівлі Борисоглібського собору відсувається на 2-гу половину XII століття.
Двокамерний князівський терем, 1-ша половина XI століття. Реконструкція М.В. Холостенка, креслення – А.А. Карнабіди, виконав – А.Є. Дзисюк. Експонується в Борисоглібському соборі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Втім, більшість сучасних дослідників визнають світське призначення споруди через відсутність залишків апсиди та невідповідну традиціям давньоруського храмового зодчества пропорцію приміщень – східна частина менша за західну. Появу будівлі російський історик архітектури Олег Михайлович Іоаннісян пов’язує з діяльністю візантійської артілі, що працювала в Чернігові в період князювання Володимира «Мономаха».
Під час реставрації Борисоглібського собору в 1950-х роках північну частину «двокамерного терема» було музеєфіковано. У ході підготовки до музеєфікації склепи ХVІІ – ХVІІІ ст. розібрали; поховання, у тому числі поховання архієпископа Лазаря (Барановича) перенесли до північної апсиди Борисоглібського собору. Збережені давні кладки закріпили. Із заходу, зі сходу та з півдня їх огородили збудованим на рівні підлоги ХІІ століття бетонним бордюром. На бордюрі встановили трубчасту огорожу на трубчастих стійках. Для забезпечення можливості огляду із заходу влаштували сходи до рівня фундаментів стін будівлі.
Матеріали досліджень – звіти, колекції архітектурних і археологічних матеріалів, креслення, фотографії, замальовки тощо, зберігаються в Національному заповіднику «Софія Київська» (м. Київ), Архіві Інституту «УкрНДІпроектреставрація» (укр. Архів Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація») (м. Київ), Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»).