ІСТОРІЯ ХРАМУ З XX СТОЛІТТЯ
На початку ХХ століття Борисоглібський собор знову потребував реставрації.
Борисоглібський собор, західний фасад. Фото початку ХХ століття. Суспільне надбання. Фото без змін
Російський і радянський історик мистецтва Дмитро Власович Айналов (помер 1939 року) на засіданні Комітету з організації в Чернігові XIV Археологічного з’їзду 1908 року, 10 серпня 1906 року справедливо зазначив, що «…рідко спотворення призводило таку витончену, цілком зрілу за своїми будівельними формами зовнішність… до такого потворного й невпізнанного вигляду…». Це судження підтвердив російський історик архітектури Федір Федорович Горностаєв (до 1893 року – Федоров, помер 1915 року), який стверджував, що храм зберіг давні хори, частину апсид і що «…ззовні відкриті частини давнього карниза…».
Борисоглібський собор у центрі, ліворуч – Колегіум, праворуч – Спаський собор. Фото початку ХХ століття. Джерело – https://ukrainaincognita.com/ru/chernigiv-ru/chernygov-sobor-borysa-y-gleba. Фото без змін
1919 року за рішенням Чернігівського губернського виконавчого комітету Борисоглібський собор було передано в користування новій громаді Української автокефальної православної церкви.
14 червня 1919 року парафіяльна рада Спаського собору звернулася до Комісії з охорони пам’яток старовини й мистецтва з проєктом реставрації храмів на території чернігівського Детинця, але проєкт було відхилено.
26 вересня 1921 року Чернігівський губернський виконавчий комітет своєю постановою ухвалив рішення про передачу Борисоглібського собору українській православній парафії.
1923 року майном Борисоглібського собору зацікавилася Комісія з питань організації життя монастирів і ліквідації монастирів.
1924 року радянська влада позбавила українську православну парафію права служити в Борисоглібському соборі. Його передали синодальній громаді (Російська православна (синодальна) церква).
1927 року постановою Ради народних комісарів УСРР собор було оголошено історико-архітектурною пам’яткою всеукраїнського значення.
1929 року почалися арешти українських активістів і духовенства.
Наприкінці 1920-х років, коли в Чернігові було створено Чернігівський державний історико-культурний заповідник, на захист Борисоглібського собору стали вчені, які виступали проти його знесення. Храм активно досліджували місцеві історики Степан Гаврилович Баран-Бутович (укр. Степан Гаврилович Баран-Бутович, убитий 1944 року у в’язниці НКВС), М. Вайнштейн, український історик-музеєзнавець Володимир Геннадійович Дроздов (репресований), історик архітектури Іполит Владиславович Моргилевський (помер 1942 року).
У квітні 1930 року, після тривалих перевірок, з Борисоглібського собору було вилучено 14 дзвонів.
1933 року Борисоглібський собор було закрито для богослужінь під приводом необхідності здійснення капітального ремонту й перетворено на склад для солоних овочів Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) УСРР.
Борисоглібський собор, вигляд із північного заходу. Фотографія 1930-х років. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/12_1.php. Асєєв Ю.С. Архітектура Київської Русі. – Київ, 1969.– С. 139. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
1938 року розпорядженням Ради народних комісарів УСРР храм передано Чернігівському державному історичному музею (нині – Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського) і використовувався як фондосховище.
Під час Другої світової війни в серпні 1941 року Борисоглібський собор постраждав від авіабомби. У воєнні роки собор було значно пошкоджено: склепіння пробиті при бомбардуваннях, вигоріли всі дерев’яні конструкції та покрівля, були пошкоджені фасади, втрачений декор інтер’єру.
Борисоглібський собор, вигляд із північного заходу. Зі стенда в Борисоглібському соборі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Інтер’єр собору. Зі стенда в Борисоглібському соборі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
1946 року постало питання про відновлення Борисоглібського храму. За розпорядженням Управління у справах архітектури при Раді міністрів УРСР і урядової комісії з охорони пам’яток при Раді міністрів УРСР дослідження й відновлення собору було доручено радянському архітектору Миколі В’ячеславовичу Холостенку. Собор до цього часу залишався малодослідженим, тому насамперед знадобилося його обміряти й дослідити.
Починаючи з 1947 року під керівництвом М.В. Холостенка проводилися археологічні розкопки та дослідження збережених частин храму.
Борисоглібський собор. 1947 рік. Джерело – Архів Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація», м. Київ. Фонд зберігання 629. Б/н. Фото без змін
Центральна частина північного фасаду. Фото 1947 року. Джерело – Борисо-Глебский собор в г. Чернигове. Материалы обследования // Научный архив НЗ «София Киевская», КН-6534 / НАДР-1718. Фото 5. Фото без змін
У 1947 – 1948 рр. М.В. Холостенко провів перший етап досліджень. На той момент багато що ще залишалося нез’ясованим, а з низки питань висловлювалися лише попередні міркування. Матеріали звіту М.В. Холостенка використані в публікації М.А. Остапенка «Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові».
План розкопок Борисоглібського собору. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/10_1.php. Витяг зі статті Остапенка М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. – Київ, 1950. – С. 64. – Рис. 65. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
Після 1948 року протягом кількох років М.В. Холостенко проводив як спеціальні розкопки, так і дослідження в процесі відновлювальних робіт і розбирання пізніх кладок. Собор було досліджено від низу фундаменту до верху купола. М.В. Холостенко розкопав залишки прибудов храму давньоруського часу: Північну галерею, що завершується зі сходу одноапсидною каплицею; Західну галерею, каплицю біля південно-східного кута; притвор перед південним порталом. У ці ж роки розкопки на території між Спаським і Борисоглібським соборами відкрили:
– «однокамерний терем» 2-ї половини XI століття. Згідно з початковою версією радянського історика й археолога Володимира Андрійовича Богусевича (помер 1978 року), це терем, згаданий в оповіді про похорон князя Давида Святославича в «Слове о князьях». Проте в сучасній літературі прийнято вважати, що це – терем «Красного двора» Володимира «Мономаха», часів його князювання в Чернігові – М.В. Холостенко, російський історик архітектури Олег Михайлович Іоаннісян та інші;
– баштоподібна споруда з проїздом («Єпископські ворота», укр. Єпископська брама) з надбрамною церквою, 2-га половина XII століття;
– усередині Борисоглібського собору в розкопі в північному нефі виявлено «двокамерний терем» 2-ї половини XI століття, який перебував на цьому місці до будівництва Борисоглібського храму (складова частина Борисоглібського собору, охоронний номер 812). Споруду зазвичай датують 1080-1090-ми роками й пов’язують із князюванням у Чернігові Володимира «Мономаха» – радянський історик архітектури, археолог Павло Олександрович Раппопорт (помер 1988 року), О.М. Іоаннісян та інші.
Північний неф Борисоглібського собору, поховання XVII – XVIII ст. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Поховання XVII – XVIII ст. у північному нефі храму. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Одне з поховань початку XVIII століття в північному нефі храму. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Розкопи в північному нефі, проведені М.В. Холостенком, виявили також єпископські гробниці XVII – XVIII ст., що лежали на різних висотах щодо рівня підлоги часу поховання. Тут були гробниці: архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря (у миру – Лука Васильович Баранович) (№ 2), Ф. Іннокентійовича 1708 року (№ 1) та одна невизначена (№ 3), що належить до початку XVII століття. Гробниці № 1 і № 2 були перенесені до північної апсиди, а гробниця № 3 повернута паралельно західній стіні. Це дало можливість відкрити залишки «двокамерного терема».
Північний неф храму. Розкопки М.В. Холостенка. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото змінено (фрагмент)
Одночасно зі зниженням рівня підлоги в храмі проводилися роботи з розбирання закладень північного та південного порталів і зниження закладення порога західного порталу.
Південний портал у процесі розчищення. 1950 рік. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/10_1.php. Витяг зі статті Остапенка М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. – Київ, 1950. – Рис. 71. Фотографія. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
Із закладення південного порталу 1950 року було вийнято дві капітелі.
Загальний вигляд капітелі № 1. XII століття. 1950 рік. Матеріал – вапняк. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/10_1.php. Витяг зі статті Остапенка М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. – Київ, 1950. – Рис. 73. Фотографія. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
Загальний вигляд капітелі № 2. XII століття. 1950 рік. Матеріал – вапняк. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/10_1.php. Витяг зі статті Остапенка М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. – Київ, 1950. – Рис. 72. Фотографія. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
Капітель № 2. XII століття. 1950 рік. Матеріал – вапняк. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/10_1.php. Витяг зі статті Остапенка М.А. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. Архітектурні пам’ятники. – Київ, 1950. – Рис. 74. Фотографія. Документи онлайн публікуються вперше. Фото без змін
Під час наступних робіт 1956 року було знайдено ще два фрагменти однієї з капітелей, знайденої 1950 року, яка з пальметою, і фрагмент третьої капітелі, виконаної в манері раніше знайдених.
Кутовий камінь оформлення порталу. XII століття. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 47. Фото без змін
Під час зниження порога західного порталу, крім раніше виявленої тут же капітелі з рослинним орнаментом і фрагмента різьбленої колонки, було знайдено кутовий камінь порталу. Східніше, у засипці зрубної гробниці XVII століття було знайдено половину капітелі зі львом.
Фрагмент капітелі зі львом. Матеріал – вапняк. Розкопки М.В. Холостенка, 1956 рік. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото без змін
Цей фрагмент капітелі, за манерою різьблення подібний до двох раніше знайдених, дозволив реконструювати загальну схему третьої капітелі зі львами.
Розгортки двох капітелей і схема капітелі зі львами. Складена М.В. Холостенком. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото без змін
Схеми зображень на цих капітелях, загалом дуже поширені, зокрема, вельми близькі за композицією до шитих медальйонів ризи святого Антонія Римлянина початку XII століття. Під час розчищення шару підлоги XVII століття в південній частині трансепта було знайдено використані як підкладки під лаги цієї підлоги три шматки різьбленого каменю. Складені, вони утворили кутовий камінь від плінтової капітелі, очевидно, кутових пілястр храму. Таким чином, із можливих восьми фасадних капітелей знайдено цілими й фрагментами п’ять, один камінь плінтової капітелі пілястра, а також кутовий камінь і фрагмент напівколони від порталу. Усі ці знахідки пов’язані з 1627 – 1628 рр., коли встановлювали нове склепіння храму.
Загалом розкопками навколо Борисоглібського собору було розкрито площу близько 1300 м², не враховуючи розкопок між Борисоглібським і Спаським соборами, і виявлено весь комплекс його прибудов. Розкопи було доведено до рівня їхньої підлоги та відмосток і лише вибірково опущено до материка біля північної та південної каплиць і північного порталу галереї.
Галереї йшли вздовж північного та західного фасадів храму.
Загальний план храму з галереями. Розкопки М.В. Холостенка. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото без змін
Північна галерея закінчувалася зі сходу невеликою каплицею з однією апсидою. Західна галерея доходила до південно-західного кута храму.
З півдня галереї не було, але біля південного порталу виявлено залишки притвору (паперті), до якої зі сходу прилягала видовжена каплиця, що закінчувалася апсидою.
Західний кут південного фасаду храму залишився незабудованим, що, може бути, не випадково, а пов’язано із забудовою, що оточувала храм. Як зазначив М.В. Холостенко, під час зниження ґрунту на південь від південно-західного кута собору почали траплятися будівельні залишки, але далі розкопи не розширювалися, і з’ясування цього – справа подальших досліджень.
Північна та західна галереї майже однакової ширини, всередині 3,9-4,1 метра, і мають схоже конструктивне рішення. Біля стін храму шляхом обкладання напівколон по ширині пілястр створювався пілон, на який упиралася п’ята арки, перекинутої з нього на пілястру зовнішньої стіни галереї. Кожен такий відсік перекривався хрестовим склепінням, що утворює зверху плоске покриття. Залишки цих конструкцій лежали на підлозі та біля стін. Тут же знайдено фрагменти арочного карниза галереї. Ззовні й всередині стіни галерей були розчленовані пілястрами, що збігаються за розбивкою з пілястрами храму. Між пілястрами, всередині стін, розміщені похоронні ніші-аркосолії такого самого розміру, як і всередині храму 1,86 × 0,6-0,65 метра. Збереглися лише їхні нижні частини, а біля північного порталу – й нижні частини їхніх арочних перекриттів. Поховань не збереглося, знайдено лише дрібні кістки, фрагменти трун і окремі предмети. В узголів’я підкладалася цегла-плінфа, частково відповідна споруді храму, частково 2-ї половини XII і XIII ст. Склепіння та стіни галерей були вкриті фресками, знайдено багато їхніх фрагментів і частину розпису на північній стіні галереї у вигляді панелі (завіса).
У залишках стін галерей збереглися низи порталів: у північній стіні – одноуступчастий завширшки 1,38 метра, а в західній – із напівколонок.
Одвірок західного порталу галереї. Розкопки М.В. Холостенка. Джерело – https://arheologija.ru/holostenko-issledovaniya-borisoglebskogo-sobora-v-chernigove/. Фото без змін
Знайдено кутовий камінь і фрагменти напівколон, мабуть, що походять від західного порталу галереї. Двері порталів ставилися на підп’ятники: північні – на кам’яний, західні – на мармуровий.
Мармурова підставка під шип дверей порталу входу до галереї. Фото 1947 року. Джерело – Фотографии к отчёту об архитектурноархеологических исследованиях Борисоглебского собора в г. Чернигове в 1947 г. Перечни, фото руин и находки // Научный архив ЧП «София Киевская», НДФ-6102/3. – Фото 13. Фото без змін
Підлоги галерей складалися з поливних (глазурованих) керамічних плиток розмірами 20 × 20 × 2,0-2,2 см і 19 × 19 × 2,3-2,5 см, які вкладалися на цем’янковому розчині по шару дрібного бою. У тих місцях, де вони перекладалися при влаштуванні під ними поховань, вони покладені на глині. Під час розчищення підлоги виявлено, що під підлогою північної галереї поховання лежать рядами впоперек галереї, розділені перегородками в пів цегли. Поховання не були розкопані у зв’язку з обмеженими можливостями експедиції.
Підлогові плитки лежали рядами, паралельними стінам галерей. Їхнє забарвлення: червоно-коричневе, жовте, зелене, в західній галереї траплялися чорні. Вивчення збережених залишків підлоги показало, що при укладанні вона ділилася на ділянки. У кожній ділянці ряди одного кольору укладалися по діагоналі, але змінювалися напрямком. Два діагональних ряди одного кольору розділялися рядом іншого. Дуже цікаво, констатував М.В. Холостенко, що таке розмаїття розкладки перегукується з мотивом розкладки квітів в українських плахтах.
На рівні підлоги галерей зроблено багато знахідок: фрагменти свічників, частини хороса, кресала, уламки скляних браслетів і посуду, а також бронзові підвіски та інше. Після закінчення розкопок було взято зразки плиток, а підлогу прикрили шаром піску, ґрунту й цегляного настилу.
Каплиця північної галереї відокремлювалася від стіни галереї двоуступчастою пілястрою. Каплиця квадратна, 5,3 × 5,3 метра. Зі сходу напівциркульна маленька апсидка, розчленована по осі напівколонкою. Усередині апсиди збереглася основа престолу з цегли-плінфи. З галереєю каплиця була пов’язана нешироким прорізом, а з північною апсидою храму – ще вужчим прорізом, але закладеним під час будівництва храму. У зовнішній стіні каплиці зроблено аркосолій 1,85 × 0,85 метра. Загальна структура каплиці перегукується з рішенням Іллінської церкви, а за загальною композицією та розміром також близька до Боннської церкви, 5,6 × 5,6 метра (К. Миятев. Роспись Боннской церкви. София, 1961, таблица в конце текста). Підлога в каплиці не збереглася, але на її рівні в розсипі знайдено смальти кремового, зеленого та жовтого кольорів, можливо, підлога була мозаїчною.
Південна каплиця мала видовжену форму, маючи ширину 3 метри. Зовні вона мала кутові пілястри. Підлога каплиці сильно пошкоджена похованнями, залишилися лише невеликі фрагменти підготовки та розсипи смальти кремового, жовтого та зеленого кольору, ймовірно, як і в північній каплиці, підлога була мозаїчною.
Стіни південного притвору (паперті) перед південним порталом і його внутрішня частина сильно пошкоджені пізніми похованнями. Добре збережений лише південно-західний кут притвору з пілястрами та фрагменти підлоги з таких самих, як у галереях, керамічних плиток. У завалі його стін було знайдено багатий скарб.
Згідно з висновками М.В. Холостенка аналіз конструкцій прибудов, техніки кладки, будівельних матеріалів, зокрема цегли-плінфи та знаків на ній, показує, що галереї були прибудовані до церкви відразу ж після її закінчення, або в усякому разі через невеликий проміжок часу. Південна каплиця будувалася дещо пізніше.
У процесі дослідження галерей було встановлено, що в них було проведено великий ремонт із закладенням поперечних арочних прорізів. При цьому для проходу залишалися прорізи завширшки 72-76 см. У кутових відсіках були закладені й ніші між пілонами біля стін храму. Закладення робилися рядовою кладкою червоною плінфою розміром 26-27 × 19-20 × 4,5-5 см, без підрізання швів, на рожевуватому розчині з крупною цем’янкою. Плінфа й тип кладки датуються 2-ю половиною XII століття. За розмірами та мітками плінфа дуже близька до плінфи споруди з проїздом («Єпископські ворота»), відкритої розкопками між «однокамерним теремом» і Спаським собором, П’ятницької церкви та інших пам’яток цього часу. Особливо близькі вони до плінфи та знаків на ній з «Михайлівської церкви», мається на увазі храм, виявлений 1955 року. Щодо цього вельми характерний наявний на плінфі обох храмів знак у вигляді двозубця з відрогом унизу. Такі знаки цілком відсутні серед знаків основного об’єму Борисоглібського храму та звичайні для споруд 1160-х – 1180-х років.
Нижче подано загальний вигляд Борисоглібського храму з усіма прибудовами, реконструйований на основі знайдених фрагментів і збережених частин у ході досліджень М.В. Холостенка.
Вигляд храму з північного заходу. Перспектива. Реконструкція М.В. Холостенка. Джерело – Холостенко М.В. Исследования Борисоглебского собора в Чернигове // СА. – 1967. – № 2. – С. 207. – Рис. 18. Фото без змін
У ході досліджень М.В. Холостенка з’ясувалося, що основне ядро давнього храму повністю вціліло: це вся центральна частина з барабаном і куполом, але без склепінь, стіни до нижньої частини закомар і хори. Вівтарна частина храму збереглася значно гірше, усього до висоти 60-80 см. Таким чином, дослідження храму дозволили встановити характер і обсяг перебудов і реконструкцій, яких зазнавав собор за весь час його існування.
У 1952 – 1958 рр. Борисоглібський собор було капітально реконструйовано з метою повернення йому первісних форм («у формах XII століття») за проєктом і під керівництвом М.В. Холостенка. У ході цих робіт: переділані верхи, східну частину собору середини XIX століття було розібрано й відновлено давні апсиди. Закомарне перекриття було відновлено на дерев’яних кроквяних фермах над цегляними склепіннями ХVІІ століття, за рахунок чого утворилося горище, де збережено для огляду залишки давніх коробових склепінь. Для відтворення втрачених елементів використовували знайдену в закладеннях і завалах давню плінфу, потім – сучасну цеглу й бетон; із синтетичних матеріалів виконали імітацію шиферних (пірофілітових) плит в огорожі хорів і в омфалії. Усередині собору підлогу було залишено на давньому рівні, і виконано сучасною керамічною плиткою, яка за розмірами й кольором імітувала давню, а її збережені частини відреставровано. Кладки, окрім кількох демонстраційних зондажів, було оштукатурено й побілено. Для огляду були залишені залишки фундаментів і кладок «двокамерного терема» в північному нефі. Було розібрано пошкоджену авіабомбою західну прибудову до храму 1672 року – восьмигранну башту (дзвіниця-притвор), зведену в стилі українського бароко. Галереї й каплиці, що оточують первісний храм, через відсутність необхідних даних про їхній вигляд не відновлювалися. Від них вціліли тільки нижні частини стін і фундаменти, над їхніми залишками спорудили цегляну кладку.
Роботи з реконструкції Борисоглібського собору. Зі стенда в Борисоглібському соборі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Південний фасад собору в процесі реставрації. Фото 1953 року. Джерело – Богусевич В.А. Черниговская археологическая экспедиция Института археологии АН УССР в 1953 г. // Научный архив ИА НАН Украины. Фонд экспедиций. 1953/6. – Табл. VII: 2. Фото без змін
Багато відомих архітекторів та істориків визнали такий підхід до реставрації неправильним, оскільки, на їхній погляд, зруйнована оригінальна архітектура барокового стилю XVII століття є більш цінною, ніж приблизно відтворена архітектура домонгольського періоду, тим більше, що чимало храмових фрагментів відновили із сучасних матеріалів – бетону й оргскла.
Капітель з оргскла з мармуровою крихтою, вмонтована в реставровану кладку. Фото 2013 року. Автор – О.М. Іоаннісян. Джерело – «Пам’ятки монументальної архітектури Північного Лівобережжя України ХІ–ХІІІ ст». Фото без змін
1960 року дослідницькі та ремонтно-реставраційні роботи були остаточно завершені. Колекція М.В. Холостенка, зібрана під час реставраційних робіт у Борисоглібському соборі, зберігається у фондах Чернігівського національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»).
Борисоглібський собор. 1960 рік. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/8.php. Державний архів Чернігівської області, один. збер. 0–9676. Фотографія. Фото без змін
24 серпня 1963 року храм узято на державний облік, йому присвоєно статус пам’ятки архітектури республіканського значення під назвою Борисоглібський собор з охоронним № 812.
Листівка «Борисоглібський собор». Архітектурні пам’ятки України. – Київ: Мистецтво, 1966. Джерело – https://violity.com/pl/106340181-1966-g-chernigov-borisoglebskij-sobor-1120-1123-g-g. Фото без змін
1967 року Борисоглібський собор увійшов до складу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (нині Національний заповідник «Софія Київська»).
1970 року реконструкцію Борисоглібського собору було завершено.
1972 року собор увійшов до складу Державного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (нині Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»). У соборі відкрито музей з експозицією, що відображає історію цього храму. Крім того, храм став також Домом хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики.
У Борисоглібському соборі розміщені дві постійні виставки: «Архітектура та побут Чернігова XI – XIII ст.», «Давньоруські фрески». На хорах собору діє постійна виставка «Церковні старожитності XVIII – XIX ст. – церковне начиння та ікони з іконостаса Собору Різдва Пресвятої Богородиці (укр. Собор Різдва Богородиці), що в Козельці (нині селище міського типу в Чернігівському районі Чернігівської області).
Вигляд з південного сходу. Фото 11 травня 2009 року. Автор – Ієрей Максим Массалітін. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.0 Generic. Фото без змін
Вигляд з південного сходу. Фото 14 лютого 2010 року. Автор – Сергій Криниця (Haidamac). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Північний фасад. Фото 16 липня 2015 року. Автор – Сараєв Ілля Іванович. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Східний фасад. На передньому плані Пам’ятник святому благовірному князю Ігорю Ольговичу. Фото 23 квітня 2017 року. Автор – Nomad0212. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Перед апсидами Борисоглібського собору Пам’ятник святому благовірному князю Ігорю Ольговичу, встановлений 2 жовтня 2012 року. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman