ЛЯДСЬКІ ВОРОТА
Лядські ворота . За однією з версій ворота перебували вздовж верхньої частини Старокиївської гори, поблизу Софійського собору, на південний схід від нього. Цю версію підтримували історики ХІХ століття: Максим Федорович Берлинський, Михайло Олександрович Максимович. Такої самої думки дотримувався ще один київський історик – Микола Васильович Закревський (помер 1871 року). Він писав: «…Лядьские врата до 1837 года находились на южной стороне Софийского отделения в Старом Киеве, на древней (Ивановской) дороге, ведущей из этой части города на Печерск, близ Софийского собора, к юго-востоку от него, в верхнем старом валу. Находящиеся ворота назывались Лядьскими, а в нижнем валу на Крещатике, упразднённые в 1833 году, Печерскими».
План старого Києва. Джерело – Закревский Н.В. Описание Киева. – Москва, 1868. – Т. 2. Суспільне надбання. Фото без змін
За іншою версією, вал від Золотих воріт ішов на схід уздовж сучасної вулиці Прорізної трохи вище за неї до перетину з вулицею Бориса Грінченка (вулиця Бориса Грінченка) і виходив у районі «Перевесища», тобто до сучасного Майдану Незалежності. У районі цієї площі й перебували Лядські ворота.
Джерело – https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1p16HYXV_eZUlKao6SaqTwzhycR8&msa=0&hl=ru&ie=UTF8&t=m&ll=50.4512612977424%2C30.513717032109984&spn=0.005465%2C0.012853&z=18&output=embed. Фото без змін
Про це свідчить і остання літописна згадка про Лядські ворота, яка належить до 4 грудня 1240 року під час облоги Києва ордами хана Батия. «Постави же Баты порокы городу, подълѣ вратъ Лядьскыхъ, ту бо бѣаху пришли дебри; порокомъ же бес престани бъющимъ день и нощь, выбиша стены». Батий знайшов слабке місце в потужних міських укріпленнях – Лядські ворота, які перебували не на пагорбах, а в долині Хрещатицького струмка. У грудні 1240 року вдарили сильні морози, і досить глибоке Козине болото, що перебувало перед Лядськими воротами, з якого брав початок струмок, замерзло. Тому Батий зміг використати тарани та «метальні машини». Лядські ворота були практично повністю зруйновані й спалені, таким чином монголи вдерлися до Києва.
Вигляд Хрещатицької площі (Майдану Незалежності) в середині XIX століття, де раніше розташовувалися Лядські ворота. Ліворуч видно залишки валу «Города Ярослава». Джерело – http://xlegio.ru/ancient-armies/medieval-warfare/capture-of-kiev-by-mongols/. Суспільне надбання. Фото без змін
Далі від Лядських воріт вал піднімався сучасною вулицею Костьольною, проходив по Володимирській гірці і в районі нинішньої Михайлівської площі з’єднувався з валами «Города Володимира».
У XVII столітті на місці колишніх Лядських воріт були збудовані нові, саме вони й стали називатися Печерськими. На плані Києва 1695 року ці ворота позначені як дерев’яні.
У 1750-х роках були зведені вже цегляні Печерські ворота.
1830 року ці ворота разом із залишками земляних валів були знесені, а на їхньому місці розташувалася Базарна площа.
У 1976 – 1981 рр. під час реконструкції тодішньої площі Жовтневої революції, приуроченої до 1500-річчя заснування Києва, археологами Михайлом Андрійовичем Сагайдаком, Віктором Олександровичем Харламовим та архітектором Володимиром Олександровичем Ленченком у березні – квітні 1981 року були проведені археологічні розкопки. Археологами були виявлені залишки дерев’яної споруди Печерських воріт XVII століття й залишки земляних валів, які колись становили єдину систему оборонної лінії давнього Києва за часів князювання Ярослава «Мудрого».
Археологи обстежили досить потужну дерев’яну конструкцію завдовжки понад 30 метрів, яка була розгорнута фасадом до сучасного Хрещатика. У розрізі Печерських воріт вивчено залишки земляного валу часів Русі, його ширина сягала 35 метрів. Він був збудований на основі прямокутних дерев’яних зрубів розмірами 33 метри. Археологи виявили залишки 9 таких кліть-зрубів, складених із дерев’яних кантованих брусків, розташованих упоперек насипу. Ці елементи мали повну схожість із конструкцією валу ХІ століття поруч із Золотими воротами, що дало змогу датувати споруду часом Русі.
Імовірний вигляд Лядських воріт. 2014 рік. Джерело – https://nashkiev.ua/zhournal/mesta/fal-shivyy-kiev-tri-poddel-nyh-istoricheskih-pamyatnika-oukrainskoy-stolitsy.html. Фото без змін
Археологи з’ясували, що фундаменти Печерських воріт 1750-х років були закладені на 3 метри вище за основу давнього валу. Під фундаментами цих воріт було знайдено давній засипаний проїзд завширшки 4,2 метра, стінки якого були облицьовані потужними дерев’яними брусами, покладеними один на один. Це єдині фрагменти автентичних давніх воріт, можливо, Лядських. Місцезнаходження цих фрагментів невідоме, найімовірніше, вони були втрачені під час реконструкції сучасного Майдану Незалежності 2001 року.
Знайдені 1981 року фундаменти цегляних Печерських воріт підготували до експозиції та навколо них збудували спеціальну залу, що була складовою частиною підземного переходу до вулиці Трисвятительської. Проте приміщення, в якому розташовувалися фундаменти воріт, опинилося під новим діючим фонтаном. Унаслідок цієї будівельної помилки музей було закрито 1985 року через сирість.
2001 року на Майдані Незалежності поблизу виявлених залишків давніх дерев’яних і пізніших Печерських воріт було споруджено пам’ятник у стилі бароко у вигляді воріт, прикрашених фігурою Архангела Михаїла.
Фото 5 серпня 2013 року. Автор – Tiia Monto. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0. Фото без змін
Під склом поруч із цим пам’ятником можна розгледіти залишки якоїсь давньої споруди – найімовірніше, перенесені під час реконструкції площі, знайдені 1981 року фрагменти кам’яного фундаменту Печерських воріт.
Автентичне місце розташування Печерських воріт розташоване ближче до нинішнього Будинку профспілок на глибині три метри, на рівні фундаменту колишньої будівлі Київської міської думи 1876 року.