ПОДІЛ
Поділ . Його площа у XII – XIII ст. становила 200 га. Він також був відомий своїми укріпленнями в північно-західній частині, так званими «столпіями», які згадуються в літописі XII століття. Де конкретно проходили ці укріплення, сказати важко, археологічно вони не були досліджені. Можна припустити, що їхню трасу фіксує межа поширення культурних шарів Подолу XI – XIII ст., що не виходить за лінію вулиці Оболонської. Далі починалися дніпровські луки або Оболонь.
План Подолу. Джерело – Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 83. Фото без змін
Фрагмент «Київ у V – XIII ст.». Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 537. Фото без змін
VI. Поділ
1. Церква Успіння Богородиці Пирогощі
2. Церква Іллі
3. Пасинча бесіда
4. Церква св. Михаїла (Новгородська божниця)(?)
5. Церква св. Бориса і Гліба (Турова божниця)(?)
6,7 (8). Двори Лихачів (попів?), Радиславів
Споруди без нумерації, не згадані в Літописі
На Подолі проживали ремісники, дрібні торговці, рибалки, робітники, портові вантажники та інші категорії найбіднішого населення. Така соціальна характеристика підтверджується й археологічними дослідженнями Подолу. Звісно, на території такого великого району проживали й представники верхівки київського суспільства.
У самому центрі Подолу перебувало літописне «Торговище» – головна міська торгова площа, навколо якої стояли християнські кам’яні храми, збудовані в 1-й половині XII століття: Церква Успіння Богородиці Пирогощі (укр. Церква Успіння Богородиці Пирогощі, збудована 1131 – 1136 рр., зруйнована більшовиками 1935 року, відновлена в 1997 – 1998 рр.), Церква св. Бориса і Гліба – Турова божниця (укр. Борисоглібська церква, близько середини XII століття) і Церква св. Михаїла – Новгородська божниця (укр. Михайлівська церква, близько середини XII століття, місцезнаходження невідоме, можливо, за нинішньою вулицею Волоською навпроти будинку № 20). Зовсім небагато для такого величезного району. Про монастирі на Подолі літопис нічого не говорить. Найімовірніше, їх там і не було.
Церква Успіння Богородиці Пирогоща. Реконструкція Ю.С. Асєєва. Малюнок Л.І. Андрієвського, В.О. Буйновського. Джерело – Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 84. Фото без змін
Залишки фундаменту Церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 187. Фото без змін