ІСТОРІЯ КИЄВА, З XX СТОЛІТТЯ ДО НАШИХ ДНІВ

У 1900 році Київ став впливовим промисловим центром із населенням 250000 осіб.

У 1901 році в Києві відбулося офіційне відкриття будівлі міського оперного театру, нині Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка (укр. Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка).

Будівля Київського міського театру. Початок 1900-х років. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1902 році за планом київського архітектора Владислава Владиславовича Городецького (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki) був збудований Будинок з химерами (укр. Будинок з химерами, 1901 – 1902 рр.) – найвидатніша споруда раннього декоративного модерну в Києві. Назва отримана від бетонних скульптурних прикрас міфологічної та мисливської тематики.

Будинок з химерами на Банковій вулиці. Фото 1900-х років. Джерело – http://www.liveinternet.ru/users/love_65/post169431266/. Суспільне надбання. Фото без змін

Фото 2 липня 2005 року. Автор – Aleksandr Il’in. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

Карта Києва з трамвайними маршрутами. 1902 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

8(21) травня 1905 року відкриття фунікулера (фр. funiculaire, похідне від лат. funiculus – мотузка, канат). Він проходить крутим схилом Володимирської гірки та з’єднує дві частини міста: Верхнє місто з Подолом.

Київський фунікулер. 1905 рік. На пагорбі Трьохсвятительська та Андріївська церкви. Автор – Дмитро Тимофійович Марков. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1907 році український історик, громадський і політичний діяч Михайло Сергійович Грушевський заснував у Києві Українське наукове товариство.

Розкопки Імператорської Археологічної комісії під керівництвом археолога-реставратора Дмитра Васильовича Мілєєва та археолога Сергія Петровича Вельміна в 1908 – 1914 рр. Особливий інтерес викликало відкриття залишків давнього городища на Старокиївській горі, яке багато хто схильний пов’язувати з початковим етапом у житті давнього Києва.

У 1909 році відкритий Київський зоопарк.

1(14) вересня 1911 року під час відвідування київського міського театру анархістом Дмитром Багровим був смертельно поранений голова Ради міністрів Російської імперії Петро Аркадійович Столипін. Похований на території Києво-Печерської лаври.

У 1912 році в Києві був збудований перший стаціонарний стадіон у Російській імперії – Спортивне поле.

3(16) липня 1912 року відкритий Міський критий (Бессарабський) ринок, збудований у 1910 – 1912 рр. на гроші відомого київського цукрозаводчика Лазаря Ізраїлевича Бродського, заповідані ним після смерті.

Міський критий (Бессарабський) ринок. 1912 рік. Автор – Gudshon and Gubchevsky. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1912 році був збудований Хмарочос Гінзбурга (1910 – 1912 рр.) – «перший хмарочос України», на момент будівництва – найвища будівля в Російській імперії.

Хмарочос Гінзбурга. Дата невідома. Суспільне надбання. Фото без змін

План Києва. 1913 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

Лютнева революція в Російській імперії, 23.02(08.03). – 03(16).03.1917 року. Повалення монархії, встановлення республіки. 3 (16) березня 1917 року управління Південно-Західного фронту й відповідно Київського військового округу, що знаходилося в Києві, перейшло в підпорядкування Тимчасовому уряду Росії.

4(17) березня 1917 року в Києві утворена Українська Центральна рада, представницький орган політичних і громадських організацій міста на чолі з істориком Михайлом Сергійовичем Грушевським.

У березні 1917 року створені Київська рада робітничих депутатів і Київська рада солдатських депутатів, які за закликом лідера більшовиків Володимира Леніна почали утворювати збройні формування – Червону гвардію.

6(19) – 8(21) квітня 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, на якому Центральна рада була перетворена на головний представницький орган України й стала виконувати функції тимчасового українського парламенту.

Жовтнева революція (переворот) у Росії 25.10(07.11). – 26.10(08.11).1917 року.

26.10(08.11) – 31.10(13.11)1917 року боротьба за владу в Києві між Військово-революційним комітетом більшовиків, з одного боку, прихильниками Тимчасового уряду Росії, з іншого боку, та Українською Центральною радою. Під час боїв Українська Центральна рада встановила свій контроль над містом.

7(20) листопада 1917 року III Універсалом Української Центральної ради була проголошена Українська Народна Республіка (УНР) із правами широкої автономії зі збереженням федеративного зв’язку з Російською республікою. Її столицею став Київ, на її території зберігали свою чинність усі закони, постанови й розпорядження Тимчасового уряду, якщо вони не були скасовані Центральною радою або Генеральним секретаріатом (уряд України).

30 листопада (12 грудня) 1917 року спроба Київського військово-революційного комітету більшовиків повалити Українську Центральну раду завершилася роззброєнням більшовицьких частин.

4(17) грудня 1917 року уряд Радянської Росії направив ультиматум українському уряду, що стало приводом для розгортання Першої радянсько-української війни (укр. Перша радянсько-українська війна, 21 грудня 1917 – 12 червня 1918 рр.).

9(22) січня 2018 року IV Універсалом Центральної Ради проголошена незалежна, суверенна Українська Народна Республіка.

16(29).01. – 22.01(04.02).1918 року в Києві більшовицьке повстання робітників заводу «Арсенал», придушене українськими військами.

26 січня (8 лютого) 1918 року Київ зайнятий більшовицькою армією під командуванням Михайла Артемовича Муравйова.

27 січня (9 лютого) 1918 року підписаний Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір, мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством з іншого.

1 березня 1918 року до Києва увійшли німецькі й австро-угорські війська з військами УНР під командуванням Симона Васильовича Петлюри (укр. Симон (Семен) Васильович (Василійович) Петлюра). Повернення до Києва уряду Центральної ради.

28 квітня 1918 року державний переворот, німці розігнали Центральну раду, військові формування УНР у Києві роззброєні.

29 квітня 1918 року проголошений 2-й Гетьманат на чолі з гетьманом Павлом Петровичем Скоропадським. Київ, у якому дислокувалися частини німецької армії, став столицею нової Української держави – Української Держави.

Німецька карта Києва з трамвайними маршрутами. 1918 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

6 червня 1918 року Київ пережив велику катастрофу – пожежу артилерійських складів на Звіринці, яку не вдалося загасити.

16 жовтня 1918 року Універсал про відновлення козацтва в Чернігівській, Полтавській, Харківській губерніях.

У Німецькій імперії Листопадова революція (нім. Novemberrevolution) 03.11.1918 – 11.08.1919 рр.

14 листопада 1918 року в Києві створена Українська академія наук, існує донині як Національна академія наук України (НАНУ).

16 листопада 1918 року в Білій Церкві почалося очолене Директорією Української Народної Республіки повстання проти гетьмана П.П. Скоропадського. Елітна гетьманська Окрема Сердюцька дивізія Української держави спільно з російськими офіцерськими дружинами з Особливого корпусу та Зведеного корпусу Національної гвардії виступили на захист Києва проти Директорії. У середині грудня 1918 року німці пішли з Києва, гетьман утік.

14 грудня 1918 року Київ зайнятий військами УНР під командуванням С.В. Петлюри, відновлена УНР.

22 січня 1919 року Директорія УНР проголосила Акт об’єднання із Західно-Українською народною республікою (ЗУНР). Київ став столицею соборної України.

Друга радянсько-українська війна (укр. Друга радянсько-українська війна, 6 січня 1919 – 1921 рр.). Директорія виїхала з Києва під тиском більшовиків, що наступали.

У ніч із 5 на 6 лютого 1919 року Київ зайняли частини Червоної армії.

У березні 1919 року переїзд Ради Народних комісарів УСРР (уряду), Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) і Центрального комітету КП(б)У з Харкова до Києва.

10 квітня 1919 року червоні війська були вибиті на один день із частини Києва (Поділ, Святошин, Куренівка) з’єднанням отамана Іллі Тимофійовича Струка, який діяв у Чорнобильському повіті.

30 серпня 1919 року Червона армія залишила Київ.

Уранці 31 серпня 1919 року до Києва вступили частини Добровольчої армії (Денікіна) Збройних Сил Півдня Росії під командуванням російського генерал-лейтенанта Миколи Емільовича Бредова та об’єднані під командуванням С.В. Петлюри частини Галицької армії (укр. Українська галицька армія) й армії УНР. У другій половині дня під час сутичок із денікінцями українські війська залишили місто.

14 жовтня 1919 року внаслідок нальоту Червоної армії білі були ненадовго вибиті з міста в східне передмістя – Дарницю, проте наступного дня контратакували й 16 жовтня відбили місто назад, а до 18 жовтня відкинули червоних за Ірпінь.

16 грудня 1919 року Червона армія форсувала замерзлий Дніпро й вибила денікінців із Києва. Цього разу столиця Радянської України залишається в Харкові.

Радянсько-польська війна (28.01.1919 – 18.03.1921 рр.).

7 травня 1920 року Київ зайняли союзні сили польської армії та підрозділи армії УНР.

12 червня 1920 року Київ узятий Червоною армією. Місто увійшло до складу Української СРР зі столицею в Харкові. У підсумку, з початку 1917 року (Лютнева революція) до середини 1920 року (відхід поляків) влада в Києві змінювалася 15 разів. Роки тривалої війни призвели до занепаду міського господарства, розриву економічних взаємин, а багато киян – промисловці й підприємці, діячі науки, культури, мистецтва – опинилися в еміграції.

У жовтні 1921 року в Києві прихильниками ідей автокефальної церкви був скликаний «Всеукраїнський собор духовенства й мирян». У 1930 році, з огляду на нові політичні реалії, УАПЦ ухвалила рішення про саморозпуск. Духовенство УАПЦ було майже повністю ліквідоване більшовиками.

7 березня 1923 року Київ стає центром Київської округи.

12 серпня 1923 року відкритий Червоний стадіон ім. Л. Троцького, нині Національний спортивний комплекс «Олімпійський».

У березні 1925 року скасована Київська губернія.

10 травня 1925 року відкритий міст імені Євгенії Бош, активної учасниці революційного руху в Росії та Україні.

Міст імені Євгенії Бош. Фото 1930-х років. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1920-х роках почався процес руйнування церков і пам’ятників.

Закликаючи українців робити кар’єру й розвивати свою культуру (українізація), радянська влада невдовзі розгорнула боротьбу з «націоналізмом».

На початку 1930-х років у Києві запроваджений автобусний рух, організоване центральне опалення. Центральною вулицею радянського Києва став Хрещатик.

27 лютого 1932 року Київ стає центром Київської області.

У 1932 році була споруджена будівля Центрального залізничного вокзалу в стилі українського бароко з елементами конструктивізму.

У 1932 – 1933 рр. населення Києва, як і в більшості інших міст СРСР (Казахстану, Поволжя, Північного Кавказу та України), постраждало від голоду (Голодомор).

У 1933 році відкритий Київський аеропорт, нині Броварський аеропорт «Київ».

12 червня 1933 року відкритий Стадіон «Динамо», нині Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського.

24 червня 1934 року за рішенням Раднаркому України столиця Української СРР перенесена з Харкова до Києва. Для захисту міста з боку радянсько-польського кордону в 1928 році почалося будівництво Київського укріпленого району. Передній край КіУРу проходив за 25-30 км від міста (по річці Ірпінь), а далі фланги дугою впиралися в річку Дніпро.

У 1934 році знесений Микільський військовий собор.

У 1935 році знесені Богоявленський собор, Церква Різдва Христового.

У 1935 році в Києві був пущений перший тролейбус, який пройшов за маршрутом площа Льва Толстого – вулиця Загородня (укр. Загородня вулиця).

У 1935 році введена в дію перша Автоматична телефонна станція (АТС).

У 1935 році знесена Церква Успіння Богородиці Пирогоща.

У 1935 – 1937 рр. знесений Михайлівський Золотоверхий монастир. Також знищені Трьохсвятительська церква, Воскресенська церква, Петропавлівська церква на Подолі, Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря, храми Миколая Доброго, Різдва, св. Ольги, незліченні церкви середини XIX століття. Розгром храмів супроводжувався фізичним винищенням або засланням служителів усіх конфесій, а також конфіскацією майна в Собору св. Софії. Було знищене й перетворене на парк історичне кладовище на Аскольдовій могилі, зникли багато інших поховань.

У 1936 – 1937 рр. надзвичайно результативні археологічні розкопки Старокиївської гори здійснила експедиція Ф.Н. Молчановського. Експедиції вдалося простежити на значній протяжності трасу укріплень раннього городища, відкриту ще Д.В. Мілєєвим.

1930-ті роки стали кульмінацією масових репресій, які проводила радянська влада.

У 1938 році збудована будівля Будинку Уряду України (1936 – 1938 рр.).

У 1938 – 1940 рр. у Києві розгорнула систематичні археологічні розкопки експедиція Інституту історії матеріальної культури АН СРСР та Інституту археології АН УРСР під керівництвом Михайла Костянтиновича Каргера.

25 липня 1939 року введена в дію будівля Верховної Ради України (укр. Будинок Верховної Ради, 1936 – 1939 рр.).

Друга світова війна, 01.09.1939 – 02.09.1945 рр.

Велика Вітчизняна війна або Німецько-радянська війна (22.06.1941 – 09.05.1945 рр.), на світанку 22 червня 1941 року Київ бомбила німецька авіація.

11 липня 1941 року почалися бої на ближніх підступах до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів.

19 вересня 1941 року 37-ма армія Південно-Західного фронту, яка обороняла Київ, залишила місто й почала прориватися з оточення. Того самого дня до Києва вступили війська 6-ї німецької армії.

24 – 28 вересня 1941 року серія вибухів на Хрещатику, організованих радянським підпіллям (НКВС), підірвано 16 будівель. Пожежа, яка охопила майже весь Хрещатик і прилеглі вулиці, тривала до 29 вересня. Вибухи й пожежі призвели до руйнування близько 200 великих житлових та адміністративних будівель, зокрема важливих об’єктів життєзабезпечення: електростанції, водопроводу, мостів через Дніпро, пам’яток архітектури й житлових будинків у центрі міста, переважно на Хрещатику. Внаслідок цих подій історичний центр Києва серйозно постраждав.

Пожежа в Києві у вересні 1941 року. Джерело – Сайт архітектури Києва. Суспільне надбання. Фото без змін

29 і 30 вересня 1941 року перші розстріли нацистами євреїв у Бабиному Яру.

20 жовтня 1941 року Київ став адміністративним центром Київського генерального, міського (нім. Kreisgebiet Kiew-Stadt) і сільського округів (нім. Kreisgebiet Kiew-Land). Також була створена й діяла Київська міська управа як орган місцевого самоврядування та допоміжна структурна одиниця комендатури.

3 листопада 1941 року був підірваний Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Зруйнований Хрещатик. Фото 1942 року. Автор – підпільник М.М. Покришевський. Джерело – Госархив Киевской области, П-11035, оп. 1, д. 139, л. 2. https://kyivpastfuture.com.ua/ru/istoriya-glavnoj-uliczy-kieva-v-arhivnyh-dokumentah/. Фото без змін

Улітку 1942 року в окупованому Києві відбувся футбольний матч між командою «Старт» і збірною німецьких бойових підрозділів. Згодом багато київських футболістів були заарештовані, частина з них у 1943 році загинула в концтаборі. Ця подія отримала назву «Матч смерті».

3 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту почали Київську наступальну операцію. Напередодні відступу німецькі окупанти почали палити Київ. Із ранку 5 листопада почався відвід німецьких військ із міста. До ранку 6 листопада 1943 року Київ звільнений радянською армією.

Загалом за час бойових дій у Києві було зруйновано 940 будівель державних і громадських установ площею понад 1 млн м², 1742 комунальні будинки житловою площею понад 1 млн м², 3600 приватних будинків площею до пів мільйона м²; знищені всі мости через Дніпро, виведені з ладу водопровід, каналізація, транспортне господарство.

До кінця 1943 року населення міста скоротилося до 180 тисяч осіб.

Руїни Києва після війни. Суспільне надбання. Фото без змін

У січні 1944 року до столиці УРСР повернулися керівні державні й партійні установи.

Навесні 1944 року за розпорядженням Раднаркому УРСР були організовані роботи з розчищення завалів на головній вулиці – Хрещатику. Для їх проведення був створений Хрещатикбуд. До кінця 1944 року вулицю розчистили, а до осені 1945 року поклали асфальт і посадили дерева.

У 1946 – 1952 рр. у Києві продовжені систематичні археологічні розкопки експедицією Інституту історії матеріальної культури АН СРСР та Інституту археології АН УРСР під керівництвом М.К. Каргера.

Ухвалене рішення заново відбудувати Хрещатик, зберігши конфігурацію вулиць. Забудова почалася в 1949 році й загалом завершилася до 1956 року. Будівлі були збудовані в стилі «сталінського ампіру». Вулиця забудована як єдиний архітектурний ансамбль. Ширина Хрещатика збільшена до 75 метрів. Профіль вулиці став асиметричним: проїзна частина 24 метри, два тротуари по 14 метрів кожен, відділені від проїзної частини рядом дерев, і каштановий бульвар із правого боку, який відділяє житлову забудову від проїзної частини.

Повоєнна забудова Хрещатика. Фото 10 серпня 2013 року. Автор – Jorge Láscar from Australia. Ліцензія – Creative Commons Attribution 2.0 Generic. Фото без змін

У 1949 році в Києві почалося будівництво метрополітену.

У 1951 році відкритий Дарницький залізничний міст.

Дарницький залізничний міст. Фото 4 лютого 2011 року. Автор – Leonid Andronov. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported. Фото без змін

У 1951 році почав мовлення перший в Україні телевізійний центр.

5 листопада 1953 року введений в експлуатацію Міст імені Є.О. Патона.

Міст Патона. Фото 1 вересня 2012 року. Автор – Artemka. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

22 травня 1954 року Київ нагороджений орденом Леніна за успіхи, досягнуті у відродженні республіки в повоєнний період.

У 1950-ті роки низку цікавих відкриттів у Києві зробили експедиції, якими керували київські археологи Володимир Андрійович Богусевич і Володимир Кирилович Гончаров. На Подолі й Замковій горі були знайдені зрубні споруди X – XIII ст.

У 1957 році пущена в експлуатацію перша ділянка метрополітену, а населення Києва перевищило один мільйон жителів.

У 1959 році населення Києва – 1,09 млн осіб.

Чергова атеїстична кампанія призвела до закриття низки храмів, які відновили свою діяльність під час війни. Знесені деякі культові споруди, сплюндровані історичні поховання, розгромлені Лук’янівські єврейське й караїмське кладовища площею понад 25 га.

У 1960 році в Інституті фізики був запущений атомний реактор.

6 листопада 1960 року запущена перша ділянка метрополітену Святошинсько-Броварської лінії протяжністю 5,2 км із п’ятьма станціями від «Вокзальної» до «Дніпра».

У 1960 році зведені нові житлові масиви на лівому березі Дніпра.

13 березня 1961 року недбале ставлення до технологічних вимог призвело до масштабної Куренівської трагедії, яка тривалий час замовчувалася владою. Унаслідок розмивання дамби тисячі тонн пульпи (англ. pulp, суміш твердих частинок і рідини) з Бабиного Яру затопили район Куренівку. Грязьовий вал накрив житлові квартали площею близько 30 га між вулицями Фрунзе (нині Кирилівська) та Новокостянтинівською, а також територію трамвайного депо імені Красіна, експериментального заводу «Укрпромконструктор», будівельний двір управління капітальних ремонтів міськвиконкому й стадіон «Спартак». Пульпа, що розтеклася, покрила більшу частину постраждалої території шаром від 0,5 до 4 метрів.

21 червня 1961 року указом Президії Верховної Ради СРСР за виявлений героїзм трудящими міста Києва в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під час оборони Радянської України в липні – вересні 1941 року місто-герой Київ нагороджене орденом Леніна.

У 1963 році, після певної перерви, були відновлені систематичні археологічні розкопки Києва.

24 травня 1964 року за не з’ясованих до кінця обставин пожежею були знищені унікальні матеріали з фондів Державної публічної бібліотеки АН УРСР.

8 травня 1965 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про вручення Місту-Герою Києву медалі „Золота зірка“» за героїзм, виявлений під час оборони.

Після 1970 року зросли обсяги археологічних розкопок на території Києва. Цьому значною мірою сприяло створення Академією наук УРСР при Інституті археології Київської постійно діючої експедиції. На відміну від розкопок Києва попереднього періоду, експедиція розгорнула роботи не лише в центральних районах міста, а й на території торговельно-ремісничих посадів, а також у межах його окольних районів.

У 1973 році було завершене будівництво Київської телевежі (висота 385 метрів), яка станом на 2013 рік є найвищою спорудою України та найвищою ґратчастою спорудою світу.

У 1979 році населення Києва – 2,12 млн осіб.

26 квітня 1986 року аварія на Чорнобильській АЕС.

8 – 10 вересня 1989 року в Києві відбувся установчий з’їзд «Народного руху України за перебудову».

22 січня 1990 року акція «Живий ланцюг», Київ – Львів – Івано-Франківськ на честь 71-ї річниці так званого «Акта Злуки».

24 липня 1990 року над Київською міською радою піднятий Національний прапор.

2 жовтня – 17 жовтня 1990 року голодування студентів на площі Жовтневої Революції (нині Майдан Незалежності) та масові акції протестів у Києві, головну роль у яких відігравали студенти й учні технікумів і ПТУ.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України затвердила Акт проголошення незалежності України. Київ – столиця незалежної України.

У 1997 – 1998 рр. на Подолі відновлена Церква Успіння Богородиці Пирогощі. Церква відновлена в стилі первісного давньоруського храму XII століття.

Церква Успіння Богородиці Пирогощі. Фото 10 січня 2013 року. Автор – Вероніка Тіщенко. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін

У 1997 – 1999 рр. відновлені споруди Михайлівського Золотоверхого монастиря.

У 1998 – 2000 рр. відновлений Успенський собор Києво-Печерської лаври.

У 2001 році збудований Південний залізничний вокзал, оформлений у романському стилі. Його будівництво допомогло розвантажити будівлю Центрального вокзалу, збудованого ще в 1932 році.

У 2001 році був проведений Всеукраїнський перепис населення. За його підсумками населення Києва становило понад 2,6 мільйона осіб. Відсоток українців у місті дорівнював 82,2%.

Помаранчева революція, 22.11.2004 – 23.01.2005 рр., широка кампанія мирних протестів, мітингів, пікетів, страйків.

У 2005 році відновлена зруйнована більшовиками Церква Різдва Христового на Поштовій площі.

У 2005 році Київ ставав місцем проведення 50-го музичного конкурсу Євробачення.

У 2011 році збудована перша київська Мечеть Ар-Рахма на Таганці, на схилі Щекавиці.

У 2012 році Київ був одним із чотирьох українських міст, що приймали чемпіонат Європи з футболу 2012.

21 листопада 2013 – 22 лютого 2014 року в місті проходили основні події Євромайдану – «Революція гідності». Це була відповідь на призупинення українським урядом процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

8 грудня 2013 року повалення пам’ятника Леніну на Бессарабській площі, що спричинило початок Ленінопаду.

У 2017 році Київ стає місцем проведення 62-го музичного конкурсу Євробачення.

У 2018 році Київ став місцем проведення фіналу Ліги чемпіонів УЄФА.

11 жовтня 2018 року Священний синод Константинопольського патріархату оголосив про скасування рішення від 1686 року про підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.

15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі в Києві проголошена Православна церква України (грец. Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας), або Святійша церква України – помісна православна церква на території України. Першим митрополитом Київським і всієї України став Епіфаній (укр. Митрополит Епіфаній, у миру – Сергій Петрович Думенко).

6 січня 2019 року на Фанарі (Стамбул) Константинопольський патріархат надав Православній церкві України томос про надання їй автокефалії та включив до свого диптиха.

11 березня 2020 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (укр. Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19), якою на території України встановлений карантин із 12 березня 2020 року. 16 березня 2020 Україна закрила кордони.

24 лютого 2022 року Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення в Україну, унаслідок чого були завдані ракетні удари по Києву з території Білорусі. Згодом за місто почалися бойові дії Збройних сил України та іррегулярних українських військ проти Збройних сил Росії, що наступали. Інфраструктура Києва зазнала ракетних ударів, у зв’язку з чим була частково зруйнована.

Битва за Київ (25.02. – 02.04.2022 року), бойові дії Збройних сил України, Національної гвардії України та сил територіальної оборони на київському напрямку проти Збройних сил Росії й Росгвардії. Київ зазнавав масованих ракетних, авіаційних та артилерійських обстрілів. Відступ російських військ із Київської області, відновлення українського контролю над областю.