ІСТОРІЯ КИЄВА, 1648 – ДО XX СТОЛІТТЯ

Січень 1648 – серпень 1657 рр. повстання гетьмана Війська Запорозького Богдана-Зіновія Михайловича Хмельницького герба «Абданк» (пол. Bohdan Zenobi Chmielnicki herbu Abdank) (укр. Повстання Хмельницького або укр. Хмельниччина – Національно-визвольна війна).

У травні 1648 року повстанці за підтримки міщан без бою увійшли до Києва.

23 грудня 1648 (2 січня 1649) року Богдан Хмельницький тріумфально в’їхав через Золоті ворота до Києва, який вітав його передзвонами церков, гарматними пострілами й тисячними натовпами народу.

У 1649 – 1708 рр. Київ був полковим центром Київського полку – адміністративно-територіальної та військової одиниці Гетьманщини – Війська Запорозького (укр. Гетьманщина або Військо Запорозьке).

У травні 1649 року козаки влаштували жорстокий триденний погром шляхтичів, католицького духовенства, абатств і костелів. Погром спровокував міщанин Полегенький з оточення Богдана Хмельницького. Частково був зруйнований Київський замок.

4 серпня 1651 року польний гетьман литовський Януш Радзивілл (пол. Janusz Radziwiłł) зайняв Київ і, попри добровільну здачу міста, піддав його пограбуванню, Поділ спалений. Придворний художник гетьмана, нідерландський живописець і рисувальник Абрахам ван Вестерфельд (нід. Abraham van Westerveld) зробив багато замальовок міста та його пам’яток.

Загальний вигляд Києва з північного сходу. Абрахам ван Вестерфельд. 1651 рік. Копія XVIII століття. Суспільне надбання. Фото без змін

Київський замок. Рисунок Абрагама ван Вестерфельда. 1651 рік. Краєвид Подолу та старого Київського замку. У центрі Подолу височіє домініканський костел – згодом Петропавлівська церква. Джерело – Ciechowski Wacław. Kijów i jego pamiątki: z planem, widokami miasta i rycinami ważniejszych budynków. – Kyiv: Leon Idzikowski, 1901. – S. 30. Суспільне надбання. Фото без змін

Київський замок. Фрагмент рисунка Абрагама ван Вестерфельда. 1651 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

4 червня 1652 року один із козаків, який прихильно ставився до київського воєводи Адама Світольдича Киселя (пол. Adam Kisiel), таємно повідомив воєводі про поразку коронного війська під Батогом (укр. Битва під Батогом, пол. Bitwa pod Batohem) і радив швидко покинути Київ, що той і зробив тієї самої ночі. Дізнавшись про це, шляхтичі поспіхом залишали місто. Тих, хто не встиг вийти до полудня, з міста не випустили. Київ повернутий козакам.

Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року між Військом Запорозьким і Московським царством.

У 1654 році кияни затвердили в Софійському соборі рішення Переяславської ради про союз із Московією.

Березневі статті 1654 року, угода між московським урядом і козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове та військове становище Гетьманщини після Переяславської ради.

У 1654 році Київ, за умовами Березневих статей, стає резиденцією московського воєводи й московського гарнізону, одночасно залишаючись центром козацького Київського полку. У місті був розміщений московський гарнізон зі стрільців і рейтарів (нім. Reiter – «вершник») під командуванням князя Федора Семеновича Куракіна та князя В.В. Волконського.

Московсько-польська війна (червень 1654 – січень 1667 рр.) за участю Війська Запорозького Богдана Хмельницького на боці Москви.

У 1655 році «Місто Володимира» та «Місто Ярослава» були знову укріплені московськими воєначальниками, які називали їх Малим земляним містом і Великим земляним містом відповідно. Вони стали складовими частинами Старокиївської фортеці.

6 квітня 1658 року московський боярин Василь Борисович Шереметєв призначений першим воєводою в Києві.

29 листопада (9 грудня) 1665 року цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив Магдебурзьке право для міщан міста Києва, дароване їм королями Речі Посполитої. У місті встановлюється тривладдя – київський магістрат, козацька полкова адміністрація та московська адміністрація.

30 січня (9 лютого) 1667 року Андрусівське перемир’я (укр. Андрусівське сепаратне перемир’я) на 13,5 року. Річ Посполита поступилася Московському царству: Смоленщиною, Чернігівщиною, західною частиною Сіверської землі (Стародубщиною) та Лівобережною Україною. Таким чином Гетьманщина була поділена на дві частини. Для Києва з невеликою прилеглою територією до річок Ірпінь і Стугна, який продовжував знаходитися під московським контролем, був обумовлений дворічний перехідний період, після якого він також мав відійти Речі Посполитій.

Починаючи з 1669 року Московія під різними приводами багато років відтягувала передачу Києва, доки остаточно не заявила, що Київ – «вотчина извечная государя нашего», якою «не уступят без крови». Річ Посполита, що гостро потребувала грошей і військової підтримки Московського царства у війні з Османською імперією, яка почалася, погодилася офіційно відмовитися від Києва в обмін на компенсацію.

Із 1672 року за участю західноєвропейських інженерів, зокрема воєначальника Патрика Івановича Гордона (англ. Patrick Leopold Gordon of Auchleuchries), проводилися модернізація київських укріплень (збільшення товщини валів, заміна острогу бруствером, а веж – «роскатами» та «виводами», будівництво «вивідних містечок») і будівництво нових «поперечних» (внутрішніх) валів, унаслідок чого територію фортеці було поділено на 4 відділення – Андріївське, Софійське, Печерське та Михайлівське.

У 1676 – 1680 рр. була збудована Київська фортеця на Печерську. Гарнізонні стрільці й городові козаки під керівництвом гетьмана Війська Запорозького на Лівобережжі України Івана Самойловича Самойловича об’єднали старокиївські та печерські укріплення, утворивши одну велику фортецю. У 1679 році, під час Московсько-турецької війни, Київ був знову укріплений: новий земляний вал насипали від Золотих воріт до південного кута території Золотоверхого монастиря.

26 квітня (6 травня) 1686 року в Москві між Річчю Посполитою та Московським царством підписаний «Вічний мир» (пол. Pokój wieczysty, укр. Вічний мир). Договір завершив московсько-польську війну й поділив територію України між двома державами. Київ був викуплений Московією за 146 тисяч рублів сріблом, приблизно 10 % річного бюджету Московського царства. Москва виплатила борг срібною готівкою. 7 тонн срібла, навантажені на вози, поляки отримували в три прийоми протягом року.

У травні 1686 року Москві вдалося домогтися згоди від патріарха Константинопольського Діонісія IV (грец. Διονύσιος Δ΄ Μουσελίμης) на підпорядкування Київської митрополії Константинопольського патріархату Московському патріарху, що відображало фактичний перехід Київської митрополії до складу Московського патріархату.

27 січня 1688 року Київському митрополиту було заборонено використовувати титул «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі» (укр. митрополит Київський, Галицький і всієї Русі), а дозволено іменуватися «митрополитом Київським, Галицьким і всієї Малої Русі» (укр. митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Руси).

План міста й замку в Києві в 1686 році. Німецька гравюра. А – місто, 2 – замок, 4 – руїни старого міста. У тексті йдеться, що Київ був заснований у 86 році руським князем Києм. Джерело – Theatrum Novellarum Mundi, Oder Schau-Platz Der Welt, neuen sonderbahren traurig- und frölichen Begebenheiten, Dem curiosen Leser zur Nachricht und Belustigung, mit schönen Wappen und Kupffer-Figuren vorgestellet. – Augspurg, 1686. Суспільне надбання. Фото без змін

Наприкінці XVII століття територія Києва розташовувалася лише на правому березі Дніпра. Місто мало форму, витягнуту вздовж берега. Виділялися три роз’єднані частини міста: Нижнє місто (Поділ), де розташовувалися академія та братська церква; Верхнє місто із Софійським собором і Михайлівським монастирем; Печерськ, східну частину якого огороджували оборонні вали Лаври. Фактично ці три окремі території об’єдналися в монолітне міське утворення лише в XIX столітті.

Верхнє місто на плані І. Ушакова. План складений у 1695 році полковником Іваном Ушаковим для московського царя. Найдавніший із достовірних, донині відомих планів Києва. План скопійований у 1884 році художником Дмитром Струковим для Київської археографічної комісії для подальшого видання. Джерело – Издание Киевской комиссии для разбора древних актов. – Киев. 1893. Суспільне надбання. Фото без змін

Поділ на плані І. Ушакова. План складений у 1695 році полковником Іваном Ушаковим для московського царя. План скопійований у 1884 році художником Дмитром Струковим для Київської археографічної комісії для подальшого видання. Джерело – Издание Киевской комиссии для разбора древних актов. – Киев. 1893. Суспільне надбання. Фото без змін

XVIII століття стає століттям інтенсивного розвитку Києва й появи багатьох його архітектурних шедеврів. Місто продовжувало залишатися одним із найважливіших культурних і релігійних центрів держави.

У 1701 році Києво-Могилянська колегія указом царя Петра I отримує статус академії.

У 1701 році в Києві була збудована центральна споруда Видубицького монастиря – Георгіївська церква, одна з визначних пам’яток українського бароко.

У 1706 році цар Петро I на новому місці в районі Києво-Печерської лаври організував будівництво так званої Печерської фортеці. Найраніші плани фортеці були зроблені інженером на ім’я Геллерт. Під керівництвом гетьмана Війська Запорозького обох сторін Дніпра Івана Степановича Мазепи-Колединського (пол. Iwan Mazepa herbu Kołodyn) за планом французького військового інженера Себастьєна Ле Претра, маркіза де Вобана (фр. Sébastien Le Prestre, marquis de Vauban) почалося будівництво фортеці. У 1711 році до фортеці перебралися губернська адміністрація та основні сили гарнізону. Водночас Старокиївська фортеця почала втрачати своє значення. Будівництво Печерської фортеці було закінчене в 1724 році. Вона складалася з півкруглої цитаделі із шестиметровим східним валом та інших фортифікацій, пізніше вона стала цитаделлю Київської фортеці або Старою Печерською фортецею.

Київ на карті XVIII століття. Джерело – Фрагмент карты Киевской губернии. РГАДА, ф. 192, оп. 1, Киевская губернии, № 5. Автор – cutting from the original map by Yevhen Buket. http://rgada.info/geos2/zapros.php?nomer=947. Суспільне надбання. Фото без змін

18 (29) грудня 1708 року указом царя Петра I територія Московського царства була поділена на 8 губерній, зокрема утворена Київська губернія, центр губернії – Київ. Московська губернська канцелярія розміщується на Печерську. Козацька полкова адміністрація переноситься до Козельця (нині селище міського типу, адміністративний центр Козелецького району Чернігівської області).

У ніч із 21 на 22 квітня 1718 року велика пожежа в Києво-Печерській лаврі й на Подолі.

У 1730-ті роки за генерал-фельдмаршала Христофора Антоновича Мініха (нім. Burkhard Christoph von Münnich) укріплення Старокиївської фортеці були оновлені.

У 1737 році російський уряд скасував підпорядкування Києва Гетьманщині.

У 1740 – 1750-ті роки під керівництвом військового інженера Данила Ісааковича Дебоскета (фр. de Bosquet) проводилися роботи з ремонту й модернізації Старокиївської фортеці, зокрема були збудовані двоє цегляних воріт: у 1753 році – Золоті, поряд із давньоруськими Золотими воротами, які опинилися в тілі валу, а близько 1756 року – Печерські.

За імператриці Єлизавети Петрівни під керівництвом московського архітектора Івана Федоровича Мічуріна за проєктом придворного архітектора Бартоломео Варфоломійовича Растреллі (італ. Bartolomeo Francesco Rastrelli) в Києві будуються дві будівлі в стилі бароко: Маріїнський палац 1744 – 1752 рр. та Андріївська церква 1747 – 1753 рр.

Царський (Маріїнський) палац. Фото 1888 року. Автор – С.В. Кульженко. Джерело –http://elib.nplu.org/object.html?id=585. Суспільне надбання. Фото без змін

Маріїнський палац. Фото 3 липня 2018 року. Автор – Roman Naumov. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Церква св. Андрія Первозваного. Листівка 1911 року. Суспільне надбання. Фото без змін

У XVIII столітті істотної перебудови в стилі українського бароко зазнають давні храми й монастирі Русі: Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Києво-Печерська лавра. У Лаврі, серед іншого, оновлений Успенський собор, у 1731 – 1744 рр. зведена Велика лаврська дзвіниця – найвища споруда міста.

У XVIII столітті населення Києва становило 20 тисяч осіб. Водночас площа міста значно перевищувала площу давнього Києва й сягала 600 десятин.

У 1766 – 1772 рр. за планом київського архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського була збудована православна Покровська церква на Подолі.

У 1770 році митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії (укр. митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії) став іменуватися митрополитом Київським і Галицьким.

Осінь 1770 – літо 1771 рр. у Києві епідемія чуми. Загинули 2819 людей, переважно на Подолі.

16 вересня 1781 року після скасування Гетьманщини та її сотенно-полкового устрою було утворене Київське намісництво, Київ стає його центром. До складу намісництва були включені території Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського полків. Київський магістрат утратив реальні владні функції.

План Києво-Печерської фортеці. 1783 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1785 році запроваджене нове міське положення, згідно з яким Києвом керували загальна та шестигласна міські думи, залежні від губернатора.

Указами від 30 листопада, 12 і 31 грудня 1796 року з частини повітів Брацлавського, Київського та Волинського намісництв заснована нова Київська губернія, причому частина території, що знаходилася на лівобережжі Дніпра, відійшла до Малоросійської губернії.

У 1797 році Київ стає центром новоствореної Київської губернії Російської імперії.

Між 1797 і 1799 роками Старокиївська фортеця була ліквідована, у 1799 році знесені Золоті ворота, збудовані в 1753 році.

У XIX столітті триває архітектурний розвиток міста. У 1806 році збудований перший Київський театральний будинок.

У 1809 році відкрита Київська чоловіча гімназія.

Київський Братський монастир і Києво-Могилянська академія. Літографія початку XIX століття. Джерело – http://gulevich.net/pirsonaly.files/GGulevichivna.files/image002.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін

7 березня 1810 року імператор Олександр I видав наказ, у якому вказувалося таке: «укріплення Печерської гори передати до Інженерного відомства й утримувати назавжди у справності разом із фортецею».

У 1810 – 1812 рр. за проєктом російського військового інженера-генерала графа Карла Івановича Оппермана (нім. Karl Ludwig Wilhelm Oppermann) споруджується земляне Звіринецьке укріплення та з’єднується з Печерською цитаделлю.

У 1811 році одна з найбільших пожеж в історії Києва. Через збіг багатьох обставин, за деякими свідченнями, мав місце підпал, згорів майже цілий район міста – Поділ. Вогонь за три дні, з 9 до 11 липня, знищив понад 2 тисячі будинків, 12 церков, 3 монастирі. Поділ заново відбудовувався за проєктом київських архітекторів Андрія Івановича Меленського та Вільяма Гесте (англ. William Hastie). Ліквідована подільська радіальна система розташування вулиць. Прокладені нові вулиці, які створювали правильні квадрати навколо Контрактової площі.

У 1815 – 1817 рр. на Подолі збудований Контрактовий будинок на Контрактовій площі.

Контрактовий будинок. Фото 20 березня 2011 року. Автор – Roman Starchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

У 1820-х роках у Києві налічувалося близько 40 000 населення, з яких 18 000 були військовими.

З 1-ї чверті XIX століття почалися систематичні археологічні розкопки на території Києва.

У 1827 році в Києві засновується генерал-губернаторство, яке об’єднувало Київську, Подільську та Волинську губернії.

У 1828 році на Контрактовій площі збудований Гостиний двір.

Гостиний двір. Фото 4 квітня 2005 року. Автор – Сергій Клименко. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

У березні 1830 року під керівництвом інженер-генерал-лейтенанта Отто Оттовича фон Фреймана (нім. Carl Otto Friedrich von Freymann) почалося зведення сучасних захисних споруд Нової Печерської фортеці. Будівництво тривало в період 1831 – 1851 рр., а деякі укріплення добудовувалися до 1872 року, збудований додатковий форт на Лисій горі. Стара й Нова Печерські фортеці стали становити комплекс Київської фортеці.

План Київської фортеці. 1833 рік. Джерело – Атлас крепостей Российской империи. – Санкт-Петербург, 1833. Суспільне надбання. Фото без змін

Між 1830-ми та 1870-ми роками у зв’язку з переплануванням Верхнього міста знесені вали Старокиївської фортеці. У 1830 році знесені Печерські ворота, вони умовно відтворені в 2001 році на Майдані Незалежності (Площі Незалежності).

У 1834 році зі скасуванням Магдебурзького права влада Київського магістрату була ліквідована. Імператор Микола I вирішив скасувати війтів, запровадивши посаду міського голови.

У 1834 році з ініціативи Миколи I був відкритий Імператорський університет св. Володимира, нині відомий як Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Імператорський університет св. Володимира. Архітектор Вікентій Іванович Беретті. Фото 1903 року. Джерело – http://images.nypl.org/index.php?id=1230934&t=w. Суспільне надбання. Фото без змін

У жовтні 1835 року в Києві був створений Тимчасовий комітет для розшуку старожитностей, до складу якого увійшли провідні київські історики й археологи: Михайло Олександрович Максимович, Олександр Семенович Анненков, Максим Федорович Берлинський, Олексій Іванович Ставровський.

У 1837 році затверджений фактично перший генплан забудови Києва в сучасному розумінні цього слова. Він був підготовлений архітектором Вікентієм Івановичем Беретті та інженером Шмигельським. За цим планом здійснювалося інтенсивне будівництво вздовж річки Либідь, на Печерську, Подолі, були прокладені Володимирська вулиця, Бібіковський (тепер Тараса Шевченка) бульвар, вулиця Хрещатик. Головною вулицею міста була Володимирська, а центром ділового життя – контрактові ярмарки на Контрактовій площі.

Грандіозні будівельні й планувальні роботи, що розгорнулися в Києві в 1830-х – 1840-х роках, поступово стирали з лиця землі давні вали, рови, бастіони, а разом із ними й залишки давніх споруд домонгольського Києва. Нова Володимирська вулиця – одна з основних магістралей сучасного Києва – пробивалася, за словами сучасника, «через пагорби, що оточували місто… через руїни храмів».

У 1838 році відкритий Київський інститут шляхетних дівчат.

Будівля Київського інституту шляхетних дівчат. 1912 рік. Джерело – Журнал початку XX століття. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1839 році відкритий Київський ботанічний сад, нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1840 році скасована дія Литовського статуту.

Вигляд Києва з лівого берега Дніпра. Російський художник Михайло Макарович Сажин. 1840-ві роки. Суспільне надбання. Фото без змін

Карта Києва. 1842 рік. Джерело – http://toursdekiev.com.ua/uk/map. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1844 році збудоване укріплення (капонір) – Косий капонір у складі Нової Печерської фортеці як оборонна споруда Госпітального укріплення в Київській фортеці (нині Головний військовий клінічний госпіталь міста Києва). За період будівництва фортеці було знесено 1180 будинків і споруд, які заважали еспланаді (неприятель не міг підійти непоміченим і простір прострілювався).

Вал і Головні ворота Госпітального укріплення Київської фортеці, вигляд із заходу. Фото 4 травня 2013 року. Автор – Сарапулов. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

Косий капонір № 5 Госпітального укріплення. Фото 22 серпня 2013 року. Автор – Artemka. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

У 1846 – 1847 рр. у Києві створене Кирило-Мефодіївське братство.

У 1848 році заснована Київська археографічна комісія – тимчасова комісія для розбору давніх актів у Києві.

У 1850-ті роки приєднання до Києва долини річки Либідь – Батиєва гора, Байкова гора, Либідська частина, Лук’янівка й Татарка, а також прилеглих сіл Куренівка та Пріорка. Виділилися нові частини – Палацова (Липки) й Либідська (Нова Забудова).

У 1852 році відкритий Володимирський Київський кадетський корпус, нині Міністерство оборони України.

У 1853 році з ініціативи імператора Миколи I, який називав Київ «Єрусалимом землі Руської», був відкритий Миколаївський ланцюговий міст.

Миколаївський ланцюговий міст. Фотохромний друк (кольорова фотолітографія) між 1890 і 1905 роками. Суспільне надбання. Фото без змін

До початку 1860-х років Печерська фортеця складалася з таких частин: ядро – цитадель, два самостійні укріплення (Васильківське та Госпітальне), доповнені оборонними казармами й вежами. До складу споруд Київської фортеці входили: Києво-Печерська цитадель, Арсенал, Госпіталь, Форт Лиса гора та інші.

У серпні 1862 року замість 1-ї Армії створений Київський військовий округ російської армії.

У 1866 році в Києві заснована міська Публічна бібліотека.

У 1869 році відкрита Київська товарна біржа.

У 1870 році відкритий Пасажирський київський вокзал Південно-Західної залізниці.

У 1871 році в Києві заснована Колегія Павла Галагана, закритий навчальний заклад.

У 1873 році створені Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, Київське товариство літописця Нестора.

У 1882 році був відкритий збудований у неовізантійському стилі Свято-Володимирський собор (1862 – 1882 рр.), у розписі якого згодом брали участь російські художники-живописці: Віктор Михайлович Васнецов, Михайло Васильович Нестеров та інші.

Володимирський собор на початку XX століття. Джерело – http://varjag-2007.livejournal.com/3376000.html#cutid1. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1882 – 1907 рр. видання в Києві журналу «Киевская старина», в останній рік – українською мовою під назвою «Україна».

Під час російської промислової революції наприкінці XIX століття Київ став важливим центром торгівлі й транспорту Російської імперії, ця економіко-географічна зона спеціалізувалася на цукрі та експорті зерна залізницею й річкою Дніпро.

У 1887 році в Києві заснований Цукропромисловий синдикат, перша капіталістична монополія Російської імперії.

План Києва з передмістями, складений землеміром В. Бошно. 1887 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1888 році за проєктом російського скульптора Михайла Йосиповича Мікешина в Києві був відкритий пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому. Відкриття пам’ятника, розташованого перед Софійським собором, було приурочене до 900-ї річниці хрещення Русі.

Пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому. Фото 1916 року. Джерело – http://varjag-2007.livejournal.com/3376000.html#cutid1. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1891 році відкриття в Києві кінного трамвая.

У 1892 році відкриття в Києві парового трамвая.

У 1893 році в Києві була запущена перша електрична трамвайна лінія в Російській імперії.

Знизу вгору: Подільські ворота, Нижні півкруглі підпірні стіни, Верхні півкруглі підпірні стіни та Казарма з Микільськими воротами Київської фортеці. 1892 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

25 квітня 1897 року з утратою стратегічного значення Києво-Печерська фортеця використовувалася для потреб армії (штаби, склади, казарми), а також як місце ув’язнення для злочинців. Сьогодні деякі будівлі й споруди відновлені, у них знаходиться музей Київської фортеці, деякі досі використовуються як військові склади або комерційними підприємствами.

У 1897 – 1898 рр. збудована Хоральна синагога Бродського (їдиш ‏בראדסקי שול‏‎).

Кінець ХІХ і початок ХХ ст. був періодом активного розвитку Києва. У місті розвивалися водопостачання, каналізація, освітлення тощо. Крім того, у цей період Київ пережив два будівельні буми: 1895 – 1899 і 1909 – 1914 рр., під час яких особливо активно будували прибуткові будинки.

У 1899 році в Києві заснований міський Музей старожитностей і мистецтва. Участь учених з усіх українських земель в Археологічному з’їзді в Києві.

Панорама Арсеналу. На передньому плані: Арсенал, Микільські ворота (ліворуч). На задньому: Великий і малий Микільські собори з дзвіницею та Києво-Печерська лавра (праворуч). 1900-ті роки. Суспільне надбання. Фото без змін