3, 4. ДВА МАРМУРОВІ САРКОФАГИ

3 і 4. Два мармурові саркофаги. Уперше саркофаги були знайдені в 1758 році в руїнах давньої Десятинної церкви, під час ремонту Церкви 1654 року. Відновлювальні роботи проводилися під наглядом черниці київського Вознесенського Флорівського монастиря (укр. Вознесенський Флорівський жіночий монастир) Нектарії Долгорукої (у миру – княгиня Наталія Борисівна Долгорукова, померла в 1771 році). За повідомленням протоієрея київського Софійського собору Іоанна Васильовича Леванди (укр. Іоанн Леванда, помер у 1814 році): «Зашпаровуючи тріщину в стіні вівтаря й копаючи землю, мулярі відкрили дві мармурові плити, подібні до тієї, якою накрита Ярославова гробниця в Софійському храмі. Тодішній священник цієї церкви нічого не сказав митрополитові, і цікава пам’ятка була знову засипана землею…».

У 1824 році один із цих саркофагів, саркофаг № 4 з фігурною кришкою з білого мармуру, розламаною на три частини, був знайдений київським археологом-аматором Кіндратом Андрійовичем Лохвицьким. Місце розташування саркофага – західна частина південного нефа давньої Десятинної церкви, біля фундаменту, що з’єднує південну лінію стовпів. У коментарях до плану зазначено, що «Серед багатьох розламаних мармурових прикрас Церкви знайдена надгробна плита мармурова, розбита на три шматки без напису» (виділене написано іншим почерком).

План давньої Десятинної церкви за матеріалами розкопок К.А. Лохвицького. У південно-західному куті давнього храму позначена наявна – Церква 1654 року. Джерело – Евгений Болховитинов. План первобытной Киевской Десятинной Богородицкой церкви с объяснением оного // Отечественные записки. – 1825, март. – Ч. 21. – Кн. 59. – С. 3. Фото без змін

В анонімній статті про план Десятинної церкви, опублікованій у 1825 році в «Отечественных записках», повідомляється: «За правою з цих колонад [нартекса], біля південної частини фундаменту знайдена фігурна гробова кришка з білого мармуру, розламана на три шматки, під якою в щебені відкритий остов [кістяк], за спостереженням лікарів, жіночий. При ньому знайшлися лише перстень і хрестик».

Утретє саркофаг № 4 був виявлений у 1826 році петербурзьким архітектором Миколою Юхимовичем Єфімовим поблизу північної стіни Церкви 1654 року, поза її стінами.

План Десятинної церкви за результатами розкопок М.Ю. Єфімова, опублікований у 1829 році. Чорним кольором над південно-західним кутом давнього храму позначена – Церква 1654 року. На плані ліворуч, біля північної стіни між другою та третьою лізенами, позначений – Саркофаг «княгині Ольги». У південній галереї (нефі) церкви, на схід від вівтаря Церкви 1654 року, позначений – Саркофаг «князя Володимира». Джерело – Краткое историческое описание первопрестольной соборной Десятинной церкви в Киеве. – Санкт-Петербург, 1829. – С. 32. Суспільне надбання. Фото без змін

Кришка від цього саркофага відома за рисунком М.Ю. Єфімова 1826 року й уцілілим фрагментом із лапідарію Софійського собору.

Фрагменти «розламаної на три частини гробової плити» (кришки саркофага). Рисунок М.Ю. Єфімова, 1826 рік. Джерело – Фундуклей И.И. Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям. – Киев, 1847. – Рис. 7. Суспільне надбання. Фото без змін

Плита парапету або кришка саркофага. XI століття. Мармур. Десятинна церква. Розкопки 1824 – 1826 рр. 1 – рисунок М.Ю. Єфімова. 1826 рік («алебастровий уламок»); 2 – фрагмент. Національний заповідник «Софія Київська», Аадсм 442. Джерело – Архипова Є.І. Саркофаг князя Володимира Святославича: історія пошуків і атрибуція. – Opus mixtum, 3, 2015. – С. 183. Фото без змін

Радянський історик архітектури, археолог Михайло Костянтинович Каргер (помер у 1976 році) вважав, що, оскільки знахідка була виявлена в західній частині південного нефа, тобто саме там, де митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Петро Могила нібито виявив два мармурові саркофаги (1 і 2), то уламки знайденої кришки походили від одного з них. Він також припускав, що під час будівництва Церкви 1842 року ця кришка потрапила до так званої схованки під давньою Десятинною церквою, розкопаної ним у 1939 році. Серед виявленого тут скупчення великої кількості уламків мармуру були фрагменти одного або двох монолітних мармурових саркофагів, але вони зовсім інші, ніж розглянута кришка.

На думку дослідниці архітектурного декору й прикладного мистецтва Київської Русі Єлизавети Іванівни Архипової, ця «кришка» насправді є плитою з рельєфним зображенням, традиційним для оздоблення парапетних плит середньовізантійського періоду. Про таке призначення плити також свідчать широка гладка рамка збоку та паз. Подібний декор трапляється на шиферних плитах київських і чернігівських храмів. Найімовірніше, як кришку або фасадну стінку гробниці в аркосолії цю плиту в Десятинній церкві могли використати вдруге.

Під час розкопок 2005 – 2011 рр. у західній частині південного нефа давнього храму, де проводили розкопки К.А. Лохвицький і М.Ю. Єфімов, було зафіксоване вузьке приміщення, у західному торці якого знаходилися залишки потужної стяжки з валунів, що перекривають його на рівні цоколя.