МОЗАЇКИ
У давнину центральні нава й вівтар Софійського собору, де відбувалося богослужіння, були прикрашені мозаїкою. Усі збережені мозаїки – це оригінали XI століття. У місцях пошкодження мозаїк наприкінці XIX століття були виконані розписи олійними фарбами. Мозаїчні панно набрані зі смальти 177 колірних відтінків на сяйливому золотистому тлі.
Джерело – https://st-sophia.org.ua/uk/novini/zasidannya-naukovo-restavratsijnoyi-radi/. Фото без змін
Розміщення персонажів відповідає розробленим Церквою іконографічним канонам, яким підпорядковується система живопису, що відзначається ідейно-декоративною цілісністю, стрункістю, взаємодією з богослужінням.
Центральний купол. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У центрі купола – Христос Вседержитель (Пантократор) в оточенні архангелів. Мозаїка, XI століття. Фото 3 вересня 2021 року. Автор – Rasal Hague. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін
Центральний купол. Розміщення збережених мозаїк XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото змінено
1. Пантократор, мозаїка, XI століття
2. Архангел, мозаїка, XI століття
3. Апостол Павло, мозаїка, XI століття
4. Христос-ієрей, мозаїка, XI століття
5. Євангеліст Марк, мозаїка, XI століття
6. Євангеліст Іоанн, мозаїка, XI століття
7. Євангеліст Матфей, мозаїка, XI століття
8. Севастійські мученики, мозаїка, XI століття
9. Архангел Гавриїл, мозаїка, XI століття
10. Діва Марія, мозаїка, XI століття
11. Первосвященник Аарон, мозаїка, XI століття
12. Орнаменти, мозаїка, XI століття
У зеніті центрального купола, у круглому медальйоні діаметром 4,1 метра, міститься напівфігура Христа Вседержителя (Пантократора), який царює над усім простором. На ньому пурпурний хітон і блакитний плащ. Тло медальйона золотисте. Христос правицею благословляє вірних, а іншою рукою тримає Євангеліє, вказуючи християнам єдиний шлях до Спасіння. Медальйон обведений дев’ятьма різноколірними колами, що нагадують веселку.
Мозаїка «Христос Вседержитель (Пантократор)». XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Навколо Христа – чотири архангели, які стоять із чотирьох сторін світу.
Мозаїка «Архангел у блакитних шатах». XI століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/mozaiki-sofii-kievskoj.html. Фото без змін
Із них у мозаїці зберігся лише один – у блакитних шатах, решта дописані 1884 року російським художником Михайлом Олександровичем Врубелем олійними фарбами. Ці «начальники сил небесних» становлять почесний почет. Вони утворюють грецький хрест. На них – пишні візантійські імператорські шати, зокрема туніки-далматики, підперезані коштовними поясами-лорами, а на головах – діадеми. У руках вони тримають хоругву-лабарум із написом грец. «Ἅγιος, Ἅγιος, Ἅγιος!» («Свят, свят, свят») і державу з голгофським хрестом, символом мученицької та спокутної за гріхи людства смерті Христа.
У барабані між вікнами зображені фігури дванадцяти апостолів, з XI століття збереглася тільки верхня частина фігури апостола Павла. Євангеліє в руках апостолів означає просвітлення ними народів словом Божественної істини. Апостол Павло уособлює високий розум і могутню духовну енергію: величезне чоло, відсторонений погляд передають внутрішню напругу й духовне споглядання апостола.
Мозаїка «Апостол Павло». XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Нижче, на парусах (сферичних трикутниках) купола, були зображені чотири євангелісти за писанням – Іоанн, Матфей, Марк і Лука. Євангелістів розуміли як стовпи євангельського вчення, тому їхні образи розташовані над стовпами, які підтримують купол. Серед них із давніх часів повністю збереглася лише фігура євангеліста Марка на південно-західному парусі. Сповнене динаміки зображення Марка виразне й колоритне. Він сидить на стільці з високою спинкою перед розкритим Євангелієм. У правій руці він тримає перо, лівою – сувій. На ньому хітон сіро-білого кольору й гарний пурпурний плащ. Тут використано також зелену, жовту й золоту смальту, що значно збагачує загальний колорит композиції. Художники передали процес написання Євангелія. Марк, який пізнав істину про Бога, прагне донести її людям.
Мозаїка «Євангеліст Марк». XI століття. Сайт – Софійський музей. Фото без змін
Від решти мозаїчних зображень євангелістів до нас дійшли тільки невеликі фрагменти. Серед них дуже цікаве зображення маленького столика з письмовим приладдям на південно-східному парусі, фрагмент композиції «Євангеліст Матфей».
Фрагмент композиції «Євангеліст Матфей» – столик. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Над центральною вівтарною апсидою між євангелістами за писанням у давнину містилися чотири мозаїчні медальйони. Від них збереглися тільки два – із зображеннями Христа в образі священника над східною аркою та Богоматері – над західною.
Мозаїка «Спас Ієрей (Христос-священник)» – символічне зображення Христа в образі священника, над східною аркою. XI століття. Фото 26 жовтня 2005 року. Джерело – http://www.icon-art.info/masterpiece.php?lng=ru&mst_id=984&top_id=11&mode=mos. Суспільне надбання. Фото без змін
Мозаїка «Богоматір», над західною аркою. XI століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/mozaiki-sofii-kievskoj.html. Фото без змін
На чотирьох підпружних арках розташовувалися медальйони з поясними фігурами Сорока Севастійських мучеників, популярних у середньовіччі святих. Їх розглядали як опору Церкви, на кістках і крові яких вона зводилася. Із цієї композиції з 30 мозаїчних медальйонів і 10 фрескових на західній арці вціліло 10 мозаїчних медальйонів на південній арці та 5 – на північній. Усі мученики одягнені в багаті туніки й плащі, застебнуті фібулою з коштовним камінням. Вони, як увінчані Христом праведники, тримають у правій руці хрест – символ мучеництва; у лівій, вкритій плащем, – страдницький вінець пурпурного або золотого кольору, усипаний коштовностями. Образи мучеників сповнені енергії, рішучості й готовності постраждати за святу справу. Зображені над центром храму на високих арках, вони втілюють ідею тріумфу й перемоги над смертю.
Фрагменти композиції «Сорок Севастійських мучеників». Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святий Леонтій. Фрагмент композиції «Сорок Севастійських мучеників». Мозаїка, XI століття. Сайт – Софійський музей. Фото без змін
Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
На стовпах передвівтарної (тріумфальної) арки вміщена сцена «Благовіщення», на північному стовпі – фігура архангела Гавриїла, який несе Діві Марії – на південному стовпі, «благу вість» про майбутнє народження нею Спасителя. Благовісник архангел Гавриїл, який щойно зійшов із небес, переданий у русі. Висота його фігури – 2,3 метра. Правою рукою він благословляє Діву, а лівою спирається на посох. Шати архангела подані у світлих тонах, що мало підкреслити його неземний образ. На ньому білий хітон із блідо-зеленим відтінком і білий плащ, обведений чорною та пурпурною смальтою. Висота фігури Богородиці – понад 2,2 метра. Прислухаючись до слів архангела, Діва Марія ледь схилила голову в його бік. Праворуч від неї напис «ΜΡ ΘV» (від грец. Μήτηρ θεών – Богоматір). На Марії позначений трьома хресними золотими зірками синій мафорій (плащ) із відтінками темно-синього у складках. Хітон трохи світліший, на ногах червоні чобітки. Її обличчя має насичений тілесний колір. У піднятій лівій руці вона тримає клубок пурпурної пряжі, яку вона готувала для завіси Єрусалимського храму, від якого вниз тягнеться нитка до веретена в правій руці. У силуеті фігури, фронтальній позі, у велично спадних складках одягу, у легкому нахилі голови на знак прийняття благодаті – передане спокійне смирення, Богоматір звернена водночас до людей і до Бога. Мозаїчна композиція є найдавнішим у руському мистецтві зображенням цієї сцени.
Композиція «Благовіщення». Архангел Гавриїл і Діва Марія. Мозаїка на вівтарних стовпах. XI століття. Джерело – http://www.icon-art.info/masterpiece.php?lng=ru&mst_id=984&top_id=11&mode=mos. Суспільне надбання. Фото без змін
На одному рівні з «Благовіщенням» із внутрішнього боку північного стовпа передвівтарної (тріумфальної) арки збереглася надзвичайно імпозантна мозаїка – Первосвященник Аарон. Він одягнений у розкішні, напрочуд яскраві шати, щедро прикрашені коштовностями, перлами й золотим шитвом: пурпурний підризник, зелений стихар і синій фелон, скріплений великою коштовною фібулою. Аарона вінчає «діадема святині» – маленька пурпурна шапочка (кідар), на ногах – ошатні пурпурні сап’янові чоботи, рясно всипані перлами. Сяє золотом Ковчег Завіту в його лівій руці, у правій – мерехтить перлами пурпурна кадильниця, що енергійно розгойдується на трьох довгих ланцюжках. Гарне ніжно-рожеве обличчя Аарона з виразними тонкими рисами обрамлене пишним сивим волоссям, яке спадає на спину хвилястими пасмами. Аристократична зовнішність Аарона, його сяйливе вбрання, зосереджений мудрий погляд величезних очей відтворюють героїзований образ духовного вождя «народу Божого».
Мозаїка «Первосвященник Аарон». XI століття. Північний бік стовпа передвівтарної арки. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Центральний вівтар. Розміщення збережених мозаїк XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото змінено
1. Деісус, мозаїка, XI століття
2. Пресвятий напис, мозаїка, XI століття
3. Богоматір Оранта, мозаїка, XI століття
4. Євхаристія, мозаїка, XI століття
5. Святительський чин, мозаїка, XI століття
6. Орнаменти, мозаїка, XI століття
У центральному вівтарі зображені основні персонажі християнського віровчення. Вони розташовані в строгому порядку згідно з «небесною ієрархією».
Над аркою вівтаря розташована композиція «Деісус» («Моління») (укр. «Деісус» («Моління»)) – три круглі медальйони. У центрі – напівфігура Христа, діаметр медальйона – 90 cм. До нього благоговійно схилилися в молитві Богоматір та Іоанн Хреститель, діаметр бічних медальйонів – 85 cм. Сюжет відсилає до теми Другого пришестя, втілює ідею заступництва Богоматері та Хрестителя за людей перед Спасителем на Страшному суді. Заступники тихо й невпинно моляться за людей. Вічний жаль, світлий спокій молитви преображають усе їхнє єство. Це особливо відчутно в образі Богоматері, одному з найкращих у світовому мистецтві. Її прекрасний, тонко промодельований лик осяяний неземним світлом, очі сповнені безмірної скорботи. Попри драматизм образів, композиція урочиста, велична та ясна. Деісус утілює саму суть християнства, ту надію, яку воно принесло народові Русі.
Мозаїка «Деісус» над аркою центральної вівтарної апсиди. XI століття. Джерело – qAGYXw_Jt9qfDA at Google Cultural Institute, zoom level maximum. Суспільне надбання. Фото без змін
У консі (склепінчастій частині) центральної вівтарної апсиди зображена велична фігура Богоматері Оранти (сер.-грец. Οuραητα), заввишки 5,45 метра, що відзначається витонченістю ліній і монументальністю, соковитістю барв і незвичайною гармонією колориту. У мозаїчному наборі використано близько 2 млн. шматочків смальти. Оранта одягнена в синій хітон, пурпурний мафорій із золотистими складками й червоні чобітки. З-під червоного пояса звисає біла гаптована золотом хустка, світла пляма якої ніби підкреслює колірне вирішення всієї фігури. Широкий поміст, на якому стоїть Оранта, виконаний на золотому тлі й прикрашений коштовним камінням. По обидва боки німба є напис «ΜΡ» і «ΘV» (від грец. Μήτηρ θεών – Богоматір). Це один із найбільших монументальних зразків давньоруського мистецтва. «Оrans» у перекладі з латини означає «той, хто молиться». Це один з основних іконографічних типів зображення Богоматері, що представляє Її з піднятими й розведеними в боки руками, розкритими долонями назовні, у традиційному жесті заступницької молитви. З давніх часів вважається, що «Поки в Софії стоїть Оранта, стоятиме й Київ».
Богоматір Оранта «Нерушима стіна». Мозаїка, XI століття. Джерело – Google Arts & Culture asset ID: ZwHmjIymnSeDvQ. Суспільне надбання. Фото без змін
У середній частині апсиди під Орантою розміщена багатофігурна композиція «Євхаристія» – символічна сцена причащання апостолів Христом.
Мозаїка «Євхаристія». XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У центрі композиції малиновий престол, по обидва боки якого двічі зображений Христос зі світлими ангелами, які в чині дияконів співслужать Христу-священнику. Праворуч він причащає своїх учнів вином, ліворуч – хлібом. Урочистість священнодійства підкреслена ритмом руху фігур, дивовижним багатством барв. Величні мужі, поперемінно ступаючи то правою, то лівою ногою, простягають руки до Христа, готуючись прийняти причастя.
Євхаристія. Ліва (північна) частина композиції. Мозаїка, XI століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/mozaika-evharistii.html. Фото без змін
Євхаристія. Права (південна) частина композиції. Мозаїка, XI століття. Джерело – https://st-sophia.com.ua/fotoekspeditsii/mozaika-evharistii.html. Фото без змін
Апостолів очолюють Петро й Павло. Трьох крайніх лівих апостолів дуже складно впізнати, дослідники так і не дійшли єдиної думки, хто тут зображений. Дві фігури, крайні праворуч, не збереглися – під час однієї з реставрацій, що проводилися в XIX столітті, вони були написані фарбами. Імовірно, це апостоли Варфоломій і Фома. Малиновий престол у центрі надає композиції особливої колірної насиченості. Апостоли й ангели у світлому вбранні, Христос – у синьому плащі й пурпурному хітоні із золотими складками. Магнетично притягує до себе увагу центральна частина композиції, яка ілюструє велике й незбагненне таїнство Церкви. «Євхаристія» збереглася найкраще. Вона найдавніша з відомих аналогічних сцен у візантійському монументальному живописі.
У нижньому ярусі апсиди міститься мозаїка «Святительський чин», де представлені особливо шановані на Русі «Отці Церкви», які словом і ділом сприяли перемозі християнства над язичництвом і єрессю. Мозаїка збереглася у верхній частині фігур.
Святительський чин. Фрагмент лівої (північної) частини композиції. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент правої (південної) частини композиції. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
На мозаїках зображені три великі святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн Златоуст, а також Григорій Нісський, Миколай Чудотворець, Григорій Чудотворець, Климент Римський, Епіфаній Кіпрський, архідиякони Стефан Першомученик і Лаврентій. Тримаючи Євангеліє, святителі символізують Христа, який вийшов на проповідь. Їм передують архідиякони з кадилами, які є прообразами ангелів. Обличчя «Отців Церкви», що вражають глибоким психологізмом, наділені індивідуальними рисами. Особливо виразним є лик Іоанна Златоуста в правій частині композиції. Напрочуд точно передано його характер аскета й незламного борця за ідею. Тонка, примхлива гра гострих ламаних ліній вимальовує колючу, безкомпромісну людину, якою він і був за життя.
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Іоанн Златоуст. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://www.icon-art.info/masterpiece.php?lng=ru&mst_id=984&top_id=11&mode=mos. Суспільне надбання. Фото без змін
Василій Великий, представлений у правій частині композиції, постає могутнім ієрархом, людиною високого розуму й твердої волі. Його образ вимальовують великі цілісні замкнені лінії, що створює враження особливої духовної та фізичної сили.
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Василій Великий. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://www.sedmitza.ru/index.html?sid=883&did=49554&p_comment=belief. Суспільне надбання. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Архідиякон Лаврентій. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Григорій Чудотворець. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Григорій Нісський. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Григорій Богослов. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Климент Римський. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Святительський чин. Фрагмент. Святитель Епіфаній Кіпрський. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Тонкий рисунок, багата й різноманітна колірна гама, цілісність і завершеність композиції роблять «Святительський чин» одним із найкращих зразків давньоруського монументального живопису.
Піднесену атмосферу тріумфу й святковості створюють розкішні орнаменти, які нагадують дорогі тканини, якими прикрашають князівські тереми. Орнаменти рясно вкривають склепіння, стіни й стовпи всього Софійського собору. Підкреслюючи його архітектурні форми й обрамляючи сюжети, вони підсилюють зоровий і символічний ефект їх сприйняття. Як символи квітучого райського саду, вони відтворюють картину небесного світу, дають радісне відчуття дива, отриманого спасіння. Мистецтво орнаменту яскраво демонструє мозаїчна декорація головного вівтаря. Конха апсиди – образ небесного склепіння, у якому представлена Оранта, обрамлена яскравим, надзвичайно багатим орнаментом квітково-листяного характеру на золотому тлі.
Рослинний орнамент. Мозаїка, XI століття. Над композицією «Євхаристія». Джерело – Нікітенко Н. Софійський собор: Путівник. – Київ: Національний заповідник «Софія Київська», 2015. – С. 68. Фото без змін
Рослинний орнамент. Деталь. Мозаїка, XI століття. Джерело – ZgEvsrakAsOXvA at Google Cultural Institute, zoom level maximum. Суспільне надбання. Фото без змін
Два чудові орнаментальні фризи проходять з обох боків карниза, який відділяє фігуру Оранти від «Євхаристії» та «Євхаристію» від «Святительського чину»: верхній рослинного типу, нижній – геометричного. Особливо вражає вишуканий верхній орнамент, викладений легкими білими лініями, які створюють враження іскристого перламутру. Орнамент над «Євхаристією» нагадує фриз конхи, але його рапорти не відокремлені, а утворюють безперервну витку лозу, яка є ниткою цілісного візерунка.
Багатоколірний орнамент, мозаїка центральної апсиди, XI століття. Джерело – Нікітенко Н. Софійський собор: Путівник. – Київ: Національний заповідник «Софія Київська», 2015. – С. 69. Фото без змін
Монументальним і дуже своєрідним є орнамент над «Святительським чином»: на темно-синьому тлі в ромби й квадрати вписані золоті хрести різних форм, серед яких – гамадіон (ліво- й правобічна свастика). Цей орнамент також уписаний у загальний символічний код Софії Київської.
Мозаїчний орнамент, XI століття. Над композицією «Святительський чин». Джерело – Нікітенко Н. Софійський собор: Путівник. – Київ: Національний заповідник «Софія Київська», 2015. – С. 68. Фото без змін
Мозаїчний орнамент. Деталь. Мозаїка, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/mozaiki_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У християнському мистецтві свастика, яку утворюють чотири літери Г (гамми), є символом Небесного Єрусалима, бо у Візантії та на Русі цій літері відповідала цифра 3, тому чотири гамми становлять число 12. Саме 12 персонажів фігурує у «Святительському чині», а за біблійною символікою це є й числом Божих обранців, у цьому разі святителів, які правлять літургію в Небесному Єрусалимі.
Орнамент середнього поясу мозаїк центральної апсиди. Рисунок М. Душечкіної. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Орнамент нижнього поясу мозаїк центральної апсиди. Рисунок І. Руліної. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Мозаїчний орнамент у барабані центрального купола. Рисунок І. Руліної. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Дослідницею мозаїк Софійського собору була радянська реставраторка Варвара Гнатівна Левицька. Завдяки її працям була доведена версія про місцеве виробництво смальти в Києві, що свідчить про високий рівень майстерності київських майстрів XI – XII ст.
Копія мозаїчного орнаменту, виконаного В.Г. Левицькою. Сайт – Софійський музей. Фото без змін
Копія мозаїчного орнаменту, виконаного В.Г. Левицькою. Сайт – Софійський музей. Фото без змін
Мозаїчний орнамент у прорізі вікна центральної апсиди. Рисунок В.Г. Левицької. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Мозаїчний орнамент у прорізі вікна центральної апсиди. Рисунок В.Г. Левицької. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Мозаїчний орнамент на центральних пілонах. Рисунок Ф. Лисова. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін