МОЗАЇЧНА ПІДЛОГА

За часів запустіння та подальших неодноразових реставрацій XVII, XVIII і XIX століть давня мозаїчна підлога Софійського собору була здебільшого знищена, а випадково вцілілі фрагменти були приховані під пізнішими підлогами.

Улітку 1846 року підлогу в соборі було понижено майже на 50 см, за винятком вівтарної частини храму, підвищене положення якої, на думку наглядового комітету, що відав реставрацією собору, надавало їй величнішого вигляду. Понижуючи підлогу на всій решті площі собору, керівники реставраційних робіт вважали, що давня підлога храму містилася на цій глибині. Нову підлогу було викладено з чавунних рельєфних плит меншого розміру, ніж попередню, виготовлених за спеціально затвердженим зразком. Ця підлога збереглася до наших днів.

У 1909 – 1910 рр. російський археолог-реставратор Дмитро Васильович Мілєєв, судячи з опублікованого ним креслення, мав змогу дослідити фрагмент первісної підлоги в центральній апсиді Софійського собору й супроводив своє креслення описом, що значно перевершує зображений на кресленні рисунок.

Фрагмент мозаїчної підлоги в центральній апсиді. План. Розкопки 1909 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

«Біля стіни, – писав він, – проходить доріжка, викладена великими прямокутними плитками червоної смальти, усередині вписане коло, також доріжкою, викладеною великими плитками, у центрі його міститься ще кружок; решта місць заповнені дрібним візерунком мозаїчної інкрустації з трикутної, квадратної та прямокутної смальти».

У 1936 році на ділянці між північно-західною вежею та західною зовнішньою галереєю український археолог Теодосій Миколайович Мовчанівський відкрив давню шиферну підлогу. Під час розкопок були зняті гладкі квадратні чавунні підлогові плити кінця XVIII століття, під якими містився суцільний прошарок попелу й дрібного деревного вугілля. На звільненій ділянці між вежею, нижньою частиною закладки аркбутана та стіною західної внутрішньої галереї в насипному шарі Т.М. Мовчанівським був закладений шурф, у якому він виявив чотири поховання, віднесені ним до XVIII століття. Під підсипкою на глибині близько 80 см від рівня підлоги західної зовнішньої галереї археолог виявив підлогу із шиферних плит. У своєму звіті дослідник згадує, що після виявлення підлогових шиферних плит останні піднімалися, однак він не вказує, які саме й з якою метою. Під час розкопок Т.М. Мовчанівський вивіз за межі собору весь насипний шар, який був у шурфі, після чого на шиферні плити підсипали тонку піщану «подушку» й на неї поклали чавунні плити кінця XVIII століття. Унаслідок цього утворився приямок завглибшки 80 см від рівня підлоги західної зовнішньої галереї. Між стовпами південної потрійної арки під хорами, у західному її членуванні, була виявлена чудово збережена шиферна плита з мозаїчною інкрустацією. Крім того, розкопками 1936 року були відкриті дуже фрагментарно збережені незначні рештки підлоги з полив’яних плиток у вівтарі Приділу архангела Михаїла, що за своїм характером відрізнялася від найдавнішої мозаїчної підлоги собору. Ця підлога лежала на 20-25 см вище рівня найдавнішої мозаїчної підлоги собору. Вона складалася в центральній частині апсиди з невеликих шестигранних плиток, вкритих поливою, що чергувалися з жовтими смальтами трикутної форми, а вздовж стін апсиди – з великих квадратних цеглин, вкритих поливою з двоколірним орнаментальним рисунком. Ця підлога прикривала нижню частину фрескового розпису на стінах, який тривав нижче її рівня, аж до найдавнішої вапняної підмазки з домішкою товченої цегли-плінфи, що підстилала незбережену мозаїчну підлогу. Сказане дозволяє вважати підлогу з полив’яних плиток не первісною, її влаштування можна віднести до XII століття.

Згідно зі звітом про проведені в 1939 – 1940 рр. археологічні розкопки під керівництвом радянського археолога Михайла Костянтиновича Каргера, уся площа підлоги Софійського собору, за винятком апсид, до початку розкопок була вкрита квадратними чавунними плитами, покладеними на цегляну вимостку, з підсипкою під плити тонкого шару піску. Ця підлога була викладена під час капітальної реставрації собору 1840-х – 1850-х рр. Під цією підлогою на всій розкопаній площі лежав незначний, від 15 до 25 см, шар темно-сірого ґрунту, під яким аж до рівня давньої підлоги насипаний щебінь із великих уламків цегли, каменю й вапняного розчину. У цьому шарі нерідко траплялися уламки давніх плитчастих цеглин-плінфи та шматки давнього розчину з домішкою товченої цегли (цем’янки), але переважно шар складався з уламків будівельного матеріалу XIX століття. Не може бути жодних сумнівів у тому, що весь цей шар насипаний одночасно під час улаштування чавунної підлоги XIX століття.

У кількох місцях у щебені були виявлені незначні, вкрай погано збережені рештки підлоги, що складалася з білого вапняного розчину, на якому було видно відбитки шестигранних цегляних плиток. Підлоги з подібних плиток були знайдені на первісному місці в центральній апсиді собору та в Приділі св. Георгія. Ця підлога була повністю знищена під час настилання підлоги XIX століття. Рівень цієї підлоги добре простежувався на поверхні стовпів храму: фрески, що лежали нижче нього, були сильно залиті білим вапняним розчином.

На глибині 60 – 70 см під рівнем чавунної підлоги лежить вапняна підготовка найдавнішої підлоги собору. Вона являє собою товстий, дуже міцний шар розчину вапна з домішкою дрібнотовченої плінфи, через що розчин має рожевуватий колір. Більша частина розкритої в 1939 році площі зберегла тільки цей шар, що є підготовкою під мозаїчну підлогу. Ця підготовка не збереглася лише там, де вона була пробита для поховань. Крім того, уздовж південної та північної нав собору в 1880-х роках були прокладені широкі опалювальні канали, які майже повністю знищили давні підлоги в цих навах.

На деяких ділянках на вапняній підготовці збереглися фрагменти мозаїчної підлоги. Найкращий за збереженістю фрагмент був частково розкритий ще в 1936 році. Він міститься між восьмигранними стовпами південної потрійної арки й хрещатим стовпом на захід від неї. Тут була розкрита велика прямокутна шиферна плита, обрамлена мозаїчним набором із різноколірних смальт. Мозаїчна облямівка має завширшки від 12 до 14 см.

Фрагменти мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1939 – 1940 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/23-1.html. Фото без змін

На північний захід від цього фрагмента, у північно-східному куті хрещатого стовпа, у 1939 році був розкритий ще один великий шматок добре збереженої мозаїки підлоги.

Фрагменти мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1939 – 1940 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/23-2.html. Фото без змін

На схід від цього фрагмента збереглися невеликими ділянками шматки смальти в розчині. Там, де смальта випала, у розчині добре простежуються гнізда від неї.

На цій самій ділянці була встановлена надзвичайно цікава особливість техніки мозаїчного набору підлог. Під шаром вапняного розчину, у який інкрустувалися смальти, лежить ще один шар розчину; на його поверхні, ще в той час, коли він не затвердів, гострим інструментом зроблена граф’я, якою мав керуватися майстер під час набору смальти.

Фрагмент мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1939 – 1940 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/24-.html. Фото без змін

Під цим шаром лежить описана вище вапняна підготовка, що збереглася майже на всій площі підлоги. Ретельне вивчення цієї ділянки показало, що збережені в третьому шарі набори смальти справді зроблені за рисунком, заданим граф’єю нижчого шару підмазки. Лінії граф’ї тривають у смугах збережених ділянок мозаїчного набору, і ширина мозаїчних смуг відповідає відстаням між лініями граф’ї. Прямі лінії граф’ї зроблені за лінійкою, кола – циркулем.

Мозаїчна підлога в південній наві. План. Розкопки 1939 – 1940 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Північний бік цієї чудово збереженої ділянки давньої підлоги перерізаний по прямій лінії – опалювальним каналом XIX століття, що знищив більшу частину добре збереженої ділянки підлоги. По інший бік цього каналу, на північ, збереглося продовження мозаїчної підлоги. На цій ділянці ще наочніше можна вивчити влаштування давньої підлоги храму. Тут ми бачимо нижній шар підготовки, що лежить безпосередньо на ґрунті. На ньому лежить другий шар підмазки з чудово збереженою граф’єю. Поверх цієї підмазки накладений третій шар з інкрустованими смальтами, які частково збереглися на своїх місцях.

Біля східного боку південно-східного стовпа на невеликій ділянці верхній шар підмазки має дещо інший колір завдяки меншій домішці товченої цегли. У цьому шарі чітко збереглися відбитки квадратних плиток 10,5 × 10,5 см. Два невеликі фрагменти цих плиток, що збереглися на місці біля самого стовпа, і кілька цілих плиток, знайдених у засипці… дозволили встановити, що ця ділянка підлоги була вкрита не набором смальти, а керамічними плитками з кольоровою поливою. Цей факт поряд із відмінністю складу самої підмазки змушує визнати описану ділянку підлоги пізнішою, однак, судячи з розчину й характеру плиток, зробленою ще в дуже давній час, у всякому разі, не пізніше XII століття. Причина цього ремонту пояснюється, мабуть, прогином давньої підлоги під час осідання стовпа. Аналогічне явище також було встановлене Д.В. Мілєєвим у 1909 – 1910 рр. і розкопками М.К. Каргера 1940 та 1950 рр. у вівтарній частині собору, де давня підлога біля південної стіни апсиди також була виправлена після прогину ще в дуже глибоку давнину.

Добре збережена ділянка давньої підлоги була виявлена в 1939 році в північній наві Софійського собору, біля північної потрійної арки.

Граф’я мозаїчної підлоги в північній наві. План. Розкопки 1939 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Ще в 1936 році тут невеликим шурфом була виявлена шиферна фігурна плита у вигляді напівдужок, що прилягають до вузької довгої смуги. Між західним восьмигранним стовпом і хрещатим підкупольним стовпом лежала, мабуть, велика шиферна плита, на місці якої збереглося заглиблення. По краях цієї плити теж були мозаїки, від яких збереглися лише незначні фрагменти зі східного боку заглиблення.

На південь від стовпів у 1939 році була розкрита велика ділянка підлоги з добре збереженим другим шаром підмазки, вкритої граф’єю з переплетених кіл різного діаметра.

Фрагменти мозаїчної підлоги в північній наві. Розкопки 1939 і 1952 років. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/25-1.html. Фото без змін

Як і відповідна ділянка південної нави, цей шматок підлоги обрізаний майже по прямій лінії опалювальним каналом XIX століття, за яким на південь рисунок підлоги триває біля східного боку північно-західного центрального стовпа.

На тій самій ділянці місцями зберігся й третій шар підмазки з незначною кількістю смальтових інкрустацій. Привертає увагу відмінність рисунка підлоги північної нави від аналогічної ділянки південної нави. Тут рисунок складався тільки з переплетених кіл різного діаметра за повної відсутності прямих ліній.

Найдавніші підлоги в апсидах Приділу св. Георгія та Приділу св. Іоакима й Анни не збереглися, якщо не брати до уваги незначних фрагментів вапняної підготовки під мозаїчну підлогу, виявлених розкопками біля північної стіни апсиди Георгіївського приділу, що дали сильний прогин у зв’язку з осіданням стіни. Апсида Приділу св. Петра, як і внутрішня північна нава собору на всій її довжині до західної стіни, прорізана широким опалювальним каналом XIX століття, під час спорудження якого давня мозаїчна підлога та всі вищі підлоги були знищені. Однак саме в цьому приділі, по боках опалювального каналу, розкопками 1940 року вдалося виявити на кількох ділянках винятково цікаві фрагменти давньої підлоги.

Фрагменти мозаїчної підлоги в Приділі св. Петра. План. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Чудово збережені шматки мозаїчної підлоги були виявлені в південно-західному та північно-західному кутах приділу.

Фрагменти мозаїчної підлоги в апсиді Приділу св. Петра. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/31-1.html. Фото без змін

Фрагменти мозаїчної підлоги в апсиді Приділу св. Петра. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/31-2.html. Фото без змін

Вони являли собою доріжки, що, мабуть, оперізували приділ уздовж стін і складалися з різноколірних, різної форми смальт, укладених у шаховому порядку. Кольори смальти: жовтий, зелений, ліловий і синій. У двох інших місцях зберігся лише розчин із заглибленнями від смальт, що випали.

На інших частинах підлоги була виявлена граф’я, зроблена гострим інструментом по ще не затверділій вапняній підготовці під мозаїчний набір. За нею можна було простежити основну композицію рисунка підлоги. Смуга шахового рисунка завширшки близько метра йшла вздовж усіх стін апсиди. Центральна площа підлоги апсиди була декорована великими концентричними колами.

У 1949 році на ділянці між східною парою підкупольних стовпів під паркетною підлогою, не знімаючи її, були проведені ретельні розкопки, що увінчалися безсумнівним успіхом. Видалення засипки щебеню й землі, яка заповнювала все підпілля, дозволило розчистити дуже значні ділянки найдавнішої мозаїчної підлоги собору. Біля північно-східного стовпа був розкритий фрагмент мозаїки. Біля північної лопатки стовпа зберігся шматок шиферної облямівки та два фрагменти концентричних смуг із мозаїчним набором із трикутних смальт, що облямовували розташоване всередині цих смуг коло. Дещо південніше на другому шарі підмазки було розчищене ще одне коло, збережене лише у вигляді граф’ї. Біля південно-східного стовпа виявлений найкраще збережений фрагмент мозаїчного набору, що також являє собою смугу з трикутних смальт, яка облямовує коло.

Фрагменти мозаїчної підлоги в центральній апсиді біля південно-східного стовпа. Розкопки 1949 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/30.html. Фото без змін

У середній частині розкритої розкопками ділянки була виявлена дуже фрагментарно збережена граф’я на другому шарі підмазки.

Невеликими за площею шурфами, закладеними в 1950 році на двох ділянках солеї, були виявлені в середній частині солеї рештки нижнього шару підготовки під давню підлогу та в південній частині солеї, між південно-східним хрещатим стовпом і східним восьмигранним стовпом південної потрійної підхорної арки, шиферна плита, що містилася на первісному місці, з мозаїчним набором, який обрамляє її по краях.

Для з’ясування характеру загальної композиції мозаїчної підлоги вівтарної апсиди в 1950 році були проведені додаткові пошуки фрагментів давньої підлоги, для чого в кількох місцях були розкриті найгірші за збереженістю ділянки підлоги XVII століття. У середній частині апсиди ці пошуки не увінчалися успіхом: під підлогою XVII століття збереглася лише нижня підмазка найдавнішої підлоги без будь-яких решток вищого шару з граф’єю.

Однак це було компенсовано відкриттям чудового фрагмента мозаїчної підлоги біля південної стіни апсиди. Тут під вапняною підмазкою підлоги XVII століття був розчищений верхній (третій) шар рожевого вапняного розчину давньої підлоги з чудово збереженими відбитками від смальт, що випали, і частково з рештками самих смальт, викладених у вигляді великого кола зі складним орнаментальним рисунком навколо нього.

Фрагмент мозаїчної підлоги в середній апсиді. План. Розкопки 1950 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Досліджуючи мозаїчну підлогу в центральній апсиді, ще Д.В. Мілєєв звернув увагу на одну її особливість. Краї підлоги, прилеглі до стіни, виявилися нахиленими до стіни, ніби осілими, причому ці місця зверху залиті давнім розчином і знову прикрашені мозаїчними смальтами. Не може бути сумніву в тому, що цей прогин підлог, на окремих ділянках, наприклад в апсиді Приділу св. Георгія, дуже значний, спричинений осіданням стін, що своєю чергою свідчить про те, що мозаїчна підлога була зроблена невдовзі після зведення стін до остаточного їх осідання.

Ретельне дослідження описаного вище фрагмента мозаїчної підлоги, відкритого в 1950 році, дозволило встановити, що на ньому збереглися незначні рештки другого, теж давнього розчину з рештками смальт, композиція яких, мабуть, не повторювала нижчий мозаїчний набір.

Розкопки, проведені в 1952 році на всій площі солеї, зокрема й під іконостасом XVIII століття, установленим на час розкопок на домкратах, дозволили виявити низку нових ділянок давньої мозаїчної підлоги, що перебуває в різному стані збереженості. Виявлені рештки іконостаса, спорудженого за Петра Могили в 1630-х роках, були видалені. Під ними були виявлені значні за площею, чудово збережені ділянки давньої мозаїчної підлоги.

У північній частині солеї, між східною частиною потрійної арки й північною межею опалювального каналу XIX століття, була відкрита ділянка другого шару підлоги з граф’єю у вигляді великого кола, розчленованого чотирма концентричними окружностями, зробленими циркулем.

Фрагменти мозаїчної підлоги в північній наві. Розкопки 1939 і 1952 років. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/25-2.html. Фото без змін

Південна половина цієї ділянки була зруйнована опалювальним каналом. Характерною особливістю цих окружностей є наявність біля трьох із них ніби відгалужень, зроблених також циркулем, але з іншого центра. Ці відгалуження не становлять завершених окружностей, і їхня граф’я менш глибока. Мабуть, вони є результатом якоїсь помилки в побудові композиційної схеми, яку художник помітив і виправив у процесі роботи. У процесі побудови композиційної схеми, очевидно, з’явилася також лінія, що являє собою відрізок окружності, яка перетинає згадані окружності в їхній східній частині. Ця окружність не була реалізована як композиційна основа під час виконання мозаїчного набору, як переконливо свідчить верхній шар підлоги з відбитками смальт, що зберігся в південно-західному куті хрещатого стовпа, а місцями й сам мозаїчний набір.

Цей фрагмент підлоги є решткою прямокутної вузької доріжки, що відділяла композицію мозаїчної підлоги північного рукава середнього хрещатого простору храму від самостійної композиції мозаїчної підлоги північної апсиди. Доріжка мала шаховий рисунок. Збереглися смальти світло-жовтого й чорного кольору.

Фрагменти мозаїчної підлоги в північній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/26-1.html. Фото без змін

На південь від південної межі опалювального каналу, майже в безпосередній близькості до західного боку північно-східного підкупольного стовпа, відкриті фрагменти другого шару з граф’єю у вигляді двох кіл великого діаметра, розташованих по осі північ-південь, упритул одне до одного. Кожне з них складається з чотирьох концентричних окружностей. Між двома згаданими колами розташоване третє, меншого діаметра, що складається з трьох концентричних окружностей, які перетинають суміжні сторони великих кіл. Над частиною цієї композиції зберігся вищий третій шар підлоги з відбитками набору смальт, а почасти й із самими смальтами.

Фрагменти мозаїчної підлоги в північній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Цей незначний фрагмент дозволяє реконструювати рисунок середньої смуги великих кіл і рисунок заповнення між колами.

У східній частині підкупольного квадрата, між східною парою підкупольних стовпів, розкопками відкриті чотири ділянки верхнього шару давньої підлоги. Дві з них, розташовані в середній частині, мають доволі значну площу, дві інші, що прилягають до кутів підкупольних стовпів, порівняно невеликі, але важливі для реконструкції композиції загалом.

Фрагменти мозаїчної підлоги в середній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/26-2.html. Фото без змін

Усі чотири ділянки являють собою фрагменти верхнього шару підлоги з чудово збереженими відбитками мозаїчного набору. У кількох комірках збереглися рештки різноколірних смальт.

Значення описаних вище ділянок давньої підлоги Софійського собору, відкритих розкопками 1952 року під іконостасом XVIII століття, винятково велике. Саме ці ділянки дозволили з достатнім ступенем повноти реконструювати рисунок багатого мозаїчного килима, що вкривав колись підкупольний квадрат храму.

На жаль, усі згадані чотири ділянки давньої підлоги дозволяють відновити лише обрамлення складної композиції мозаїчної підлоги підкупольного квадрата. Для реконструкції середньої частини композиції матеріали, отримані в результаті розкопок, зовсім недостатні через майже повне руйнування другого й третього шарів підлоги в цій частині храму. Тільки в самому центрі підкупольного квадрата на невеликій збереженій ділянці другого шару підлоги вдалося виявити граф’ю у вигляді незначного відрізка великої окружності, що визначала, мабуть, композиційну основу підкупольного «омфалія».

Рисунок обрамлення композиції мозаїчної підлоги підкупольного квадрата за матеріалами розкопок 1952 року може бути відновлений із достатньою повнотою. Він являв собою широку смугу мозаїчного набору з різноколірних смальт, обрамлену з двох боків вузькими гладкими смугами шиферних плит. Із внутрішнього боку до цієї смуги прилягала дещо вужча смуга мозаїчного набору з більших смальт у вигляді видовжених ромбиків. Рисунок цієї внутрішньої смуги повторює рисунок мозаїк, відкритих розкопками 1949 року на підсхідцях північної вежі, а також мозаїчне обрамлення вікон центрального купола Софійського собору.

Найбільша за площею ділянка давньої мозаїчної підлоги була відкрита в південному рукаві хрещатого простору, на північ від північної межі південного опалювального каналу. Тут чудово зберігся другий шар підлоги з граф’єю у вигляді рядів паралельних прямих ліній, розташованих по осях північ-південь і схід-захід, та відрізків окружностей, виконаних циркулем, що утворюють основу складної композиції мозаїчної підлоги південного рукава хрещатого простору Софійського собору.

Граф’я мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/27-1.html. Фото без змін

Граф’я мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/27-2.html. Фото без змін

Фрагменти цієї композиції були відкриті ще розкопками 1939 та 1950 рр. Однак тільки матеріали, отримані розкопками 1952 року, дозволили реконструювати цю складну композицію загалом.

У східній частині цієї ділянки, у безпосередній близькості до південно-східного підкупольного стовпа, були виявлені незначні фрагменти третього шару підлоги зі збереженим на місці набором мозаїчних смальт або рештками від смальт, що випали.

Фрагменти мозаїчної підлоги та граф’ї в південній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/28.html. Фото без змін

Фрагменти мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/29-1.html. Фото без змін

Ці фрагменти ще раз підтвердили, що мозаїчний набір третього шару підлоги робився на композиційній основі, визначеній граф’єю другого шару. Рисунок і колірне вирішення мозаїчного набору, що складався переважно з чорних і жовтих смальт квадратної або трикутної форми, дозволяє значно конкретизувати реконструкцію підлоги цієї частини храму, композиційна основа якої відновлюється на підставі граф’ї, що збереглася на другому шарі підлоги. Як вважав М.К. Каргер: «спроба реконструкції композиції цієї частини підлоги, зроблена В.Д. Бушеном і Юрієм Панасовичем Нельговським, дуже спрощує та спотворює давню композицію».

У південній частині солеї, між східним восьмигранним стовпом південної потрійної арки й західним боком хрещатого стовпа храму, розкопками 1952 року відкрита шиферна плита давньої підлоги, обрамлена облямівкою мозаїчного набору.

Фрагменти мозаїчної підлоги в південній наві. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/29-2.html. Фото без змін

Ця частина давньої підлоги Софійського собору була виявлена вперше розвідувальним шурфом, зробленим у 1950 році, однак тоді значна частина цієї ділянки підлоги була закрита цегляним муруванням основи іконостаса митрополита Петра Могили, яке в 1952 році було видалене. Видалення цього мурування дозволило виявити біля північно-західного кута згаданого вище хрещатого стовпа фрагмент мозаїчного набору підлоги, що є частиною орнаментальної «доріжки», яка відділяла мозаїчну композицію південного рукава хрещатого простору храму від підлоги південної апсиди. За характером рисунка ця «доріжка» повторює аналогічну «доріжку», що відділяє північний рукав хрещатого простору від підлоги північної апсиди.

Фрагменти давньої мозаїчної підлоги, відкриті розкопками 1952 року під солеєю, у середній частині Софійського собору, значно збагатили уявлення дослідників про вбрання її інтер’єру. Попри незначну площу нововідкритих фрагментів мозаїк, вони становлять ті істотні ланки, відсутність яких не дозволяла розв’язати завдання реконструкції загальної композиції мозаїчної підлоги в центральній частині храму.

 

***

Як було встановлено розкопками 1939 – 1940 рр. на різних ділянках храму, первісна й найдавніша підлога Софійського собору міститься безпосередньо під підлогою кінця XVII століття. Вона складалася з трьох шарів. Нижній шар являв собою вапняну заливку з домішкою товченої плінфи, що лежала безпосередньо на ґрунті або ж на стрічкових фундаментах між стовпами. Другий шар розчину був ретельніше перемішаний, і його поверхня робилася більш загладженою. На ще не затверділій поверхні цього шару гострим інструментом наносилися основні контури (граф’я) майбутнього рисунка мозаїчних наборів підлоги. Нарешті, у верхній шар вапняного розчину виняткової міцності з домішкою дрібнотовченої плінфи, завтовшки близько 5 см, інкрустовані різноколірні смальти різної форми, що утворюють складний геометричний орнамент. Смальти збереглися далеко не повністю, але там, де вони вибиті, рисунок підлоги добре простежується за їхніми гніздами в розчині. Мозаїчний набір складається з темно-червоних, жовтих і світло-зелених смальт різної величини та форми.

Під підлогами Софійського собору, у шарі будівельного сміття, розкопками 1939 – 1952 рр. вдалося знайти дуже значну кількість фрагментів мозаїчної підлоги, які доповнюють картину розкішного вбрання найдавнішої підлоги собору.

Фрагменти мозаїчної підлоги. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/32-1.html. Фото без змін

Інші являють собою тільки розчин із відбитками від смальт, що випали.

Фрагменти мозаїчної підлоги. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/32-2.html. Фото без змін

Серед численних знахідок у Софії необхідно згадати фрагмент шиферної фігурної плити, що дуже нагадує за формою плиту, збережену на первісному місці під північною потрійною аркою.

Фрагменти різьбленої шиферної плити мозаїчної підлоги. Розкопки 1940 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Частини давньої мозаїчної підлоги, відкриті розкопками 1939 – 1940, 1949 – 1950 та 1952 рр., являють собою дуже різні за збереженістю фрагменти величезних орнаментальних композицій. Як зазначалося вище, тільки нечисленні частини мозаїчного килима зберегли набори смальт, місцями виявлялися лише відбитки від смальт, що випали, у розчині, а на значній частині тільки схематичний рисунок граф’ї на нижчій вапняній підготовці. Усі виявлені розкопками фрагменти підлоги, збережені на первісному місці, наносилися на зведений план, що охоплював площу центрального підкупольного квадрата храму, прилеглих до нього з півдня та півночі двох членувань трансепта, а також площу головного вівтаря й прилеглого до нього з півночі Приділу св. Петра з їхніми апсидами.

Загальна схема збережених фрагментів мозаїчної підлоги у вівтарній частині собору, за матеріалами розкопок 1939 – 1952 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Загальна схема збережених фрагментів мозаїчної підлоги в середній частині собору, за матеріалами розкопок 1939 – 1952 рр. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Тільки на перелічених вище ділянках були виявлені на первісному місці фрагменти мозаїчної підлоги. Інші частини будівлі мозаїчного вбрання, мабуть, не мали, або ж від нього не збереглося жодних слідів.

Від центральної частини мозаїчного килима підлоги Софійського собору, розташованої в підкупольному квадраті, на жаль, задовільно збереглися лише фрагменти двох смуг багатого орнаментального бордюру, яким обрамлялася вся площа підкупольного квадрата.

Реконструкція мозаїчної підлоги в середній частині храму, за матеріалами розкопок 1939 – 1952 рр. Графічна реконструкція мозаїчної підлоги Софійського собору виконана М.В. Малевською під керівництвом М.К. Каргера. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Зовнішня смуга складалася з шести рядів великих квадратних смальт одного кольору, що чергувалися з чотирма дрібними трикутниками двох кольорів, які разом утворювали квадратик такого самого розміру. Застосування трикутних смальт у композиції з квадратними створювало мотив ромбів, що чергуються з квадратами. З двох боків смуга була обрамлена видовженими плитками мармуру або шиферу.

Внутрішня смуга складалася з трьох стрічок повторюваних прямокутників зі зрізаними в різні боки кутами, що загалом створювало мотив складених «гармошкою» трьох стрічок.

У центрі підкупольного квадрата, імовірно, містилася якась зображальна композиція в колі, від неї зберігся лише незначний фрагмент граф’ї, що являє собою відрізок окружності, перерізаної двома радіальними лініями.

Площа північного й південного членувань трансепта, прилеглих до підкупольного квадрата, була декорована по-різному. Мозаїчний килим північного членування складався з переплетених «вісімкою» трьох стрічок, що утворюють дванадцять великих і сімнадцять малих кіл. Тільки середня стрічка набиралася зі смальт, дві бічні складалися з плиток мармуру прямокутної форми або шиферу. Проміжки між колами були заповнені набором із шестигранних смальт, між якими в кутах розміщувалися мініатюрні квадратики. Як була декорована середина великих і малих кіл, точно встановити не вдалося. Мабуть, середина кіл заповнювалася круглою плиткою мармуру або шиферу.

Мозаїчний килим південного членування трансепта являє собою орнаментальну композицію з переплетених навколо квадратів відрізків видовжених стрічок з одним заокругленим та іншим зламаним під прямим кутом кінцями, що утворюють своєю чергою розірвані кола, відрізки яких будуються з двох різних центрів.

Зі сходу й заходу до складних мозаїчних композицій трансепта прилягали орнаментальні «доріжки» простішого рисунка. Вузькі орнаментальні смуги мозаїчного набору обрамляли прямокутні шиферні плити, що лежали в прорізах потрійних арок, які обмежували трансепт із півдня та півночі.

Попри те, що фрагменти мозаїчної підлоги головного вівтаря Софійського собору дуже розрізнені, ретельна їх фіксація дозволила зробити спробу реконструкції і цієї частини мозаїчного килима собору.

Реконструкція мозаїчної підлоги у вівтарній частині храму, за матеріалами розкопок 1939 – 1952 рр. Графічна реконструкція мозаїчної підлоги Софійського собору виконана М.В. Малевською під керівництвом М.К. Каргера. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Композиція вівтарної мозаїки являла собою химерне поєднання великих ромбів і дрібніших кіл, пов’язаних єдністю стрічки з прямокутних мармурових або шиферних плиток, що їх оперізувала. Орнаментальна доріжка складного рисунка оперізувала півколо синтрона.

Важче уявити композицію мозаїчної підлоги в прилеглому з півночі вівтарі Приділу св. Петра. Повністю вдалося реконструювати лише орнаментальний бордюр, що обрамляв прямокутну частину вівтаря, та намічену лише граф’єю композицію з чотирьох великих кіл, які складалися з трьох концентрично розташованих стрічок.

Мозаїчне вбрання підлоги центральних частин Софійського собору поєднувалося із застосуванням кольорових майолікових плиток в інших, менш відповідальних частинах будівлі. Від цього колись також багатого поліхромного вбрання до нашого часу збереглися лише численні уламки плиток, виявлені під час розкопок не тільки всередині храму, а й за його стінами, куди вони були викинуті під час численних ремонтів собору.

Із мозаїчним килимом підлоги головного вівтаря був колись пов’язаний пояс «полілітії» над синтроном, що складався з прямокутних плит проконеського мармуру, які чергувалися зі смугами мозаїчного орнаментального набору.

Синтрон у процесі розкриття. Розкопки 1952 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/StSophia/Decoration.html. Фото без змін

Тільки нечисленні частини давніх мозаїк цього поясу збереглися до наших днів. Більша їх частина була замінена доволі грубими імітаціями, зробленими з різноколірних керамічних полив’яних плиток під час ремонту собору у XVIII столітті.

 

***

У 2010 році в Софійському соборі знову були проведені дослідження підлог на першому ярусі в приямку між північно-західною вежею та західною зовнішньою галереєю, на другому ярусі (хорах) – у Вівтарях св. Миколая Мокрого (північні хори) та св. апостола Андрія (південні хори). Коли зняли чавунні плити в приямку, під тонким прошарком піску знову були відкриті шиферні підлогові плити. Дві плити західної частини підлоги містилися на значній відстані одна від одної. Очевидно, саме вони й були підняті Т.М. Мовчанівським. Інші ж підлогові плити, судячи з їхнього розміщення, перебувають у своєму первісному положенні. У східній частині підлоги плити укладені настільки близько, що шви між ними не були заповнені вапняним розчином. У швах між іншими плитами міститься сірий вапняний розчин. Однак його не можна розглядати як підставу для датування, тому що він міг з’явитися тут під час пізнішого ремонту підлоги. В одному місці під час укладання плит утворилася не прикрита ними чотирикутна ділянка, у якій містився фрагмент рожевого цем’янкового розчину зі слідами припасування до форми неприкритої ділянки.

Майже всі шиферні чотирикутні плити мають різні розміри: 20 × 45 см, 45 × 50 см, більша частина – 50 × 60 см. У середній частині підлоги укладена велика шиферна плита (90 × 135 см) неправильних обрисів, схожа на заготовку для торцевої стінки гробниці. У східній частині підлоги, поверх невеликого тонкого шматка шиферу, на рівні підлогових плит лежала розчавлена керамічна плитка розміром 25 × 32,5 × 3 см із зеленою поливою. Імовірно, її поява пов’язана з одним із ремонтів підлоги в XVII столітті, коли шиферні плити дали просідання біля давнього підпірного стовпа прикладки під аркбутан. У східній частині підлоги, біля стіни західної внутрішньої галереї, кілька плит відсутні. Тут добре простежується вапняна підготовка під підлогу. У східному куті вапняна підготовка майже впритул підходить до стовпа, що підпирає «головку» аркбутана, зведеного в техніці змішаного мурування («opus mixtum») із чергованих рядів каменю та плінфи розміром 22 × 34 × 4-5 см. Судячи з товщини плінфи, стовп-прикладку можна датувати початком XII століття. На стовпі, над вапняною підготовкою, а отже, і над підлогою, зберігся фрагмент вапняної штукатурки. Це дає підставу вважати, що шиферна підлога та її підготовка з’явилися раніше початку XII століття, тобто в XI столітті. Для отримання повнішої стратиграфії у швах між плитами були закладені три бурові свердловини, пройдені буром «Геолог» (діаметр робочої коронки 3 см). Буріння показало, що вапняна підготовка між плитами відсутня і що сірий пісок не має будь-яких прошарків. Отже, пісок – це одноразова однорідна підсипка під плити підлоги, що лежить на материковому ґрунті. Це опосередковано підтверджує датування шиферної підлоги XI століттям.

У 2010 році на північних хорах в апсиді Вівтаря св. Миколи Мокрого були відкриті два рівні підлоги. Під чавунними плитами ХIX століття містився шар піску завтовшки 3 см, укладений на підлогу з квадратних керамічних кахлів (керамічної плитки) розміром 23 × 23 × 5 см. На них частково збереглися сліди фарби. На ділянках, де квадратні керамічні кахлі були зняті або частково зруйновані, вочевидь у XIX столітті, чавунні плити підлоги лежали на піщаній підготовці завтовшки 10-12 см, що лежала на керамічних плитках із зеленою поливою розміром 38-40 × 28 см. Вони були укладені довгим боком паралельно поздовжній осі вівтаря, тобто їхній торцевий бік був спрямований до заокруглення апсиди. Ці плитки із зеленою поливою, очевидно, датуються часом спорудження Софійського собору. За розмірами плитки близькі до плінфи, застосованої в муруванні стін собору – 39-40 × 21 × 3-3,5 см.

На південних хорах, у середній частині апсиди Вівтаря св. апостола Андрія, під чавунними плитами середини XIX століття й 3-х сантиметровим прошарком піску також містилася підлога з квадратних керамічних плиток розмірами 21-22 × 21-22 × 4-5 см. Ця підлога лежала на піщаній підготовці завтовшки 10-13 см, що містилася на великих керамічних плитах давньоруського часу розмірами 70 × 70 см із зеленою поливою. Це призвело до утворення вздовж вигнутої стіни апсиди досить широкого (10-12 см) «порожнього» сегмента, який будівельникам собору довелося залити вапняним розчином, що дисонує з полив’яною підлогою. Перед апсидою цього самого вівтаря історикиня Ірма Фантинівна Тоцька зафіксувала фрагмент підлоги з невеликих квадратних керамічних плиток. За митрополита Рафаїла Заборовського в соборі справді була покладена нова підлога з керамічних плиток, але вони мали шестикутну, а не квадратну форму. Крім того, як відомо, під час реставрації собору на межі XVII – XVIII ст., тобто за гетьмана Івана Мазепи, були відновлені й надбудовані південні та північні галереї. Важко припустити, що під час їх облаштування була залишена первісна давньоруська підлога з керамічних кахлів, досить пошкоджених, як ми можемо судити за їхнім нинішнім станом.

Давня мозаїчна підлога Софійського собору являла собою різноманітні орнаментальні композиції. Вони надавали дивовижної краси інтер’єру й сприймалися райською квітковою лукою.

Мозаїчна підлога, фрагмент. XI століття. Рисунок Ф. Лисова. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін

Фрагменти мозаїчної інкрустації в центральній апсиді. Рисунок Г. Журавленко. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін

Фрагменти мозаїчної інкрустації в центральній апсиді. Рисунок Г. Журавленко. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін

Мозаїчна підлога, фрагмент. XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/interyer_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін

Орнаментальний рисунок підлоги мав і ритуальне значення, вказуючи розташування священнослужителів, хід і місце зупинок процесії. Під центральним куполом був викладений великий квадрат із вписаним у нього колом – ідея єднання землі й неба. У центрі стояла кафедра-амвон, навколо якої проводилася літургія. Звідси архієрей, прообразуючи собою Христа, проголошував народові Слово Боже.

Мозаїчна підлога XI століття. Під центральним куполом великий квадрат. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Мозаїчна підлога XI століття. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Мозаїчна підлога XI століття. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman