СХОДОВІ ВЕЖІ
Одним із найскладніших і найзаплутаніших питань архітектурної історії Софійського собору було питання про влаштування входів на хори (полаті) храму, пов’язане з питанням про час спорудження двох веж. Під час вивчення плану собору не можна не звернути уваги на асиметричність розташування веж щодо центральної осі будівлі. Південна вежа займає кутову частину західної й південної зовнішніх галерей. Північна вежа також включена в західну частину зовнішньої галереї, але розташована не в північно-західному її куті, а прилягає своєю східною частиною до крайнього північного членування західної внутрішньої галереї.
На рисунку 1651 року голландського живописця й рисувальника Абрахама ван Вестерфельда (нідерл. Abraham van Westerveld) південна вежа зображена круглою. Це свідчення приводило деяких дослідників до висновку про те, що в давнину вежі були круглими. Насправді, як показали зроблені в різний час численні зондажі, нижня частина південної вежі мала ззовні прямокутну форму й лише на рівні другого поверху була круглою.
Софійський собор. Південна частина західного фасаду. Копія XVIII століття з рисунка Абрахама ван Вестерфельда 1651 року. – Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 296. Фото без змін
У гвинтових сходових вежах собору, що ведуть на князівські хори, зберігся унікальний цикл світських фресок. Стіни, склепіння, стовпи й сходові прогони веж були прикрашені фресковим розписом, більша частина якого збереглася до наших днів. Фрески зображують картини візантійського придворного життя й побуту київського князівського двору, змагання на константинопольському іподромі, різноманітні сцени полювання, театральні й циркові видовища, народні розваги тощо.
Радянський і український історик Сергій Олександрович Висоцький (помер у 1998 році) вважав, що головною темою, яка об’єднувала розписи обох веж, була розповідь про важливу політичну й культурну подію в житті Русі середини X століття – про візит до столиці Візантійської імперії Константинополя (давньогрец. Κωνσταντινούπολις) прабабусі Ярослава «Мудрого», київської княгині Ольги, та про її зустріч із візантійським імператором Костянтином VII «Багрянородним» (давньогрец. Κωνσταντῖνος Ζ΄ ὁ Πορφυρογέννητος). Водночас українська історикиня-культурологиня Надія Миколаївна Нікітенко доводить, що фрески веж становлять великокнязівський тріумфальний цикл, який ілюструє укладення на межі 987-988 рр. династичного шлюбу замовників фресок – князівського подружжя Володимира й Анни. Цей шлюб поклав початок хрещенню Русі, храмом-меморіалом якого є Софійський собор.
І в північній, і в південній вежах загальне розташування розписів, їхня композиційна будова й рух постатей у кожній сцені передбачають огляд фресок знизу вгору в міру підйому на другий ярус. Композиції оповідного характеру, обведені прямокутними рамками, простягаються по стінах безперервним фризом. Уступчасті склепіння, які символізують небо, вкриті барвистим орнаментом, що нагадує коштовну тканину. У вигадливе плетиво орнаментального візерунка введені медальйони із символічними сюжетами.
Фрески XI століття в північній вежі. Рисунки російського художника Федора Григоровича Солнцева. 1843 рік. Джерело – https://nevsepic.com.ua/art-i-risovanaya-grafika/10613-zhizn-i-trudy-hudozhnika-fedora-solnceva-877-rabot.html. Фото без змін
За своїм змістом і манерою виконання фрески у вежах посідають особливе місце в системі розпису собору. У давнину вежі були ізольовані від інтер’єру храму, вхід до них був із вулиці. Вежами піднімалися на хори члени князівської родини з наближеними, що зумовило палацову тематику фресок. Відповідно до церемоніалу чоловіки піднімалися південною вежею на чоловічу, південну половину хорів, а жінки – північною вежею на жіночі, північні хори. Відповідно до цього центральні сюжети чітко розділені за тематикою: у північній вежі міститься композиція «Вихід княгині», у південній – велика композиція «Іподром».
Північна вежа. У 1840-х роках під час ремонтних робіт у Софійському соборі давні гвинтові сходи вежі були закриті новими величезними чавунними плитами, які не збігалися з первісними. Були приховані не лише давні цегляні сходинки, а й цілком змінена загальна конфігурація сходового підйому. Нижня частина давнього закладеного порталу унаслідок цього опинилася глибоко під новими чавунними сходинками. Під час архітектурно-археологічних досліджень вежі у XX столітті сходам повернута первісна форма, своєрідність якої полягає в поєднанні крутих сходинок із пологим пандусом. Склепіння вежі піднімаються ступінчасто.
Сучасний вхід до північної вежі з внутрішньої західної галереї собору зроблений на початку XIX століття. Праворуч від входу в сходовому просторі є дверний проріз кінця XVII – початку XVIII століття. Зондажами на зовнішній і внутрішній поверхнях західної стіни вежі вже давно вдалося встановити наявність закладеного пізнішою цеглою великого вхідного прорізу, який містився навпроти сучасного й закритий заскленою рамою.
Первісний вхід до вежі. Одвірки прорізу прикрашені фресковими орнаментами. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У 1949 році в південно-західному куті вежі були проведені розкопки. Після видалення трьох величезних чавунних сходинок відкрилося цегляне вимощення на розчині вапна з піском середини XIX століття, а під ним підсипка з будівельного щебеню, серед якого траплялися у великій кількості уламки давньої цегли-плінфи й розчину з цем’янкою.
На глибині 60 см від рівня чавунної плити в північній частині розкопу була виявлена перша сходинка, складена з плінфи на розчині вапна з цем’янкою й покрита великою гладко обтесаною шиферною плитою.
Давні сходи в північній вежі. Розкопки 1949 року. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Tables/19.html. Фото без змін
Західний край шиферної плити був упритул припасований до західної стіни вежі, причому давній фресковий тиньк на цій стіні доходить лише до рівня плити, що свідчить про те, що шиферна плита лежить на первісному місці.
Південно-західний кут плити лежить біля північного кута закладеного західного входу до вежі. Ширина шиферної плити 75 см. Розширення розкопу в північному напрямку під чавунними сходами дало змогу розчистити другу й третю сходинки, також перекриті шиферними плитами. І ці плити були точно припасовані до західної стіни вежі. Давній тиньк також доходить лише до рівня плит. Присхідці цих давніх сходів заввишки 23 см вкриті гладко затертою обмазкою з розчину вапна з домішкою цем’янки.
На південь від південного краю нижньої сходинки на одному рівні з нею відкрилося вимощення з цеглин розміром 27 × 14 × 5 см на розчині вапна з піском. Після розчищення й фіксації цього пізнішого цегляного вимощення воно було видалене. Нижче лежав шар щільно злежалого щебеню, що складався переважно з уламків давньої плінфи, шматків цем’янки, уламків мозаїчної підлоги й різноманітної давньої кераміки. Після видалення цього шару відкрилися три сходинки, розташовані майже перпендикулярно до щойно описаних і паралельно західній стіні вежі. На верхній сходинці шиферна плита, яка перекривала її первісно, не збереглася, однак про її існування свідчив відбиток у розчині, на який вона була покладена в давнину. На другій і третій сходинках добре збереглися шиферні плити. Західний край другої сходинки лежить уздовж східної лінії прорізу порталу вежі, третя сходинка лежить усередині цього прорізу.
На присхідці верхньої сходинки збереглася орнаментальна мозаїка з дрібних шматочків смальти. Наступний присхідець також укритий мозаїкою, але іншого рисунка. Мозаїка являє собою ряд трикутників із рослинним орнаментом усередині них. Збереженість мозаїки на другому присхідці вкрай погана. На присхідці третьої сходинки також збереглися рештки мозаїки.
Після видалення пізнішого цегляного вимощення у східній частині розкопу відкрився майданчик, укритий дуже міцною рожевого кольору вапняною підмазкою. На цій підмазці в давнину або лежали шиферні плити, або, що видається ймовірнішим, майданчик був декорований підлоговою мозаїкою, фрагменти якої у вигляді шматків розчину з інкрустованими смальтами в значній кількості були знайдені тут само, у завалі будівельного щебеню. У вибоїні, зробленій, вочевидь, під час улаштування нових чавунних сходів, видно, що під вапняною підмазкою цього майданчика лежить давнє цегляне мурування склепіння вежі.
Загальна композиція давніх сходів у північній вежі вимальовується в такому вигляді. Через західний вхідний проріз вежі піднімалися чотири вкриті шиферними плитами сходинки, присхідці яких були декоровані настінною мозаїкою. Сходинки вели на майданчик, із якого сходи, віялоподібно повертаючи на північ, вели вгору, на хори собору.
На схід із майданчика, вочевидь, був сходовий спуск, який вів у східну частину вежі. Рівень давньої підлоги в цій частині вежі лежить на рівні давньої підлоги собору, тобто на 1,5 метра нижче рівня підлоги майданчика. Влаштування східної частини вежі досліджене не було.
Фрескові розписи північної вежі збереглися фрагментарно. Розпис центрального стовпа майже не вцілів. На склепінні вежі зображені орнаменти, у медальйонах – восьмикінцеві хрести, дикий осел-онагр, птахоголовий грифон і білий кречет.
Звірині орнаменти. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У нижній частині вежі, праворуч від нинішнього входу, на склепінні зображена людина з верблюдом, нижче – борці, тіла яких переплелися в двобої.
Джерело – Нікітенко Н. Софійський собор: Путівник. – Київ: Національний заповідник «Софія Київська», 2015. – С. 66. Фото без змін
Безпосередньо над входом – сцена «Боротьба ряджених» або «Готські ігри» (укр. «Боротьба ряджених» чи «Готські ігри»), які уособлювали боротьбу зі «злими» язичницькими народами «готами». Ритуальний танець акторів, ряджених «готами», успадкований візантійцями від римських сатурналій. Останні були пов’язані з обрядами родючості у дні зимового сонцестояння. На стіні зображений чоловік у масці чудовиська-песиголовця (кінокефала), який хоче заколоти вилами вусатого воїна, озброєного сокирою й щитом.
Боротьба ряджених. Фреска, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Поруч – фреска «Полювання на ведмедя». Сцена динамічна й напружена: відважний вершник у шоломоподібній шапці б’є списом звіра, який напав на нього. На вершникові ошатна сорочка, прикрашена по коміру й подолу широкою тасьмою.
Полювання на ведмедя. Фреска, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У нижньому регістрі вежі на стіні була розташована велика композиція, що складалася з кількох сцен. Вона розповідала про урочисту зустріч княгині Ольги в Константинополі. Від цієї композиції вціліли окремі фрагменти.
Нижче фрески «Полювання на ведмедя» частково збереглася сцена «Княгиня з почтом», праворуч від давнього входу зображений син Костянтина VII «Багрянородного», імператор Роман II «Молодший» (грец. Ρωμανός Β΄) на білому коні.
Фреска «Імператор на білому коні». Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Обидві фрески – це, мабуть, фрагменти спільної композиції, що зображувала урочисту процесію в’їзду княгині Ольги до Константинополя. На думку Н.М. Нікітенко, на фресках зображений великий церемоніальний виїзд, від якого збереглися фрагменти «Імператриця-вершниця з придворними», «Імператор на білому коні», елементи палацової архітектури.
Далі на склепінні розміщені два медальйони із зображенням лучників. Вище сходами, ліворуч на склепінні, – фреска «Музикант», на якій бачимо чоловіка, що сидить, граючи на смичковому інструменті.
Фреска «Музикант». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Трохи далі намальований собака, що біжить за оленем.
На верхньому сходовому майданчику вежі, із двох боків вікна, яке було зроблене пізніше, розміщена кульмінаційна сцена циклу – «Княгиня Ольга на прийомі у Костянтина Багрянородного». Ліворуч зображений імператор із німбом. Він сидить на троні в парадному одязі. Поруч – двоє стражників, озброєних списами й щитами.
Фреска «Княгиня Ольга на прийомі у Костянтина Багрянородного». Ліва частина композиції з імператором. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Праворуч від вікна в центрі зображена княгиня Ольга в діадемі, з-під якої спадає на плечі прозорий плат. Поруч із княгинею – жінки з її почту.
Фреска «Княгиня Ольга на прийомі у Костянтина Багрянородного». Фрагмент правої частини композиції з княгинею Ольгою. XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
На думку Н.М. Нікітенко, на цій фресці зображена сцена «Вихід цариці». Вихід відбувається на відкритій терасі, що прилягає до палацових споруд. У центрі композиції – парадний вихід на терасу, з якої з’являється перед народом щойно увінчана цариця у весільній фаті під діадемою. Її супроводжує оперезана коштовним поясом-лором статс-дама візантійського двору – зоста. Їм передують три царівни в пурпурному одязі, які разом із публікою зустрічають появу цариці вітальним жестом.
Вихід цариці. Фреска, XI століття. Рисунок російського художника Федора Григоровича Солнцева. 1843 рік. Джерело – Нікітенко Н. Софійський собор: Путівник. – Київ: Національний заповідник «Софія Київська», 2015. – С. 66. Фото без змін
Цариця, молитовно розкривши перед грудьми долоні, приймає адресовані їй здравиці-акламації. Імператор вийшов на терасу через окремий вихід, закритий завісою. Він сидить на троні під охороною озброєної варти, указуючи на царицю. За Н.М. Нікітенко, на фресці зображений коронаційний вихід царівни Анни під час її заручин із великим князем Володимиром Святославичем. У церемонії беруть участь Василій II «Болгаробоєць» (грец. Βασίλειος B’ Βουλγαροκτόνος) і юні племінниці Анни – принцеси Зоя, Феодора, Євдокія. Коли Володимира Святославича заручили з Анною, він отримав титул кесаря, а відповідно до церемоніалу Анну коронували як цареву наречену й публічно проголосили царицею. Світський цикл північної вежі був покликаний не лише прославити князівське подружжя Володимира й Анну, а й освятити історію Русі, яка тріумфально вступила до родини християнських народів, тобто в лоно Священної історії.
На верхньому майданчику експонується цікавий будівельний зондаж, у якому видно заповнення пазухи склепіння порожніми керамічними глечиками-голосниками.
Південна вежа. Нинішній вхід до південної вежі зроблений наприкінці XVII – на початку XVIII ст. На південній стіні собору є зондаж мурування, який свідчить про наявність тут давнього прорізу. Праворуч від входу невеликі двері ведуть у підсходовий простір вежі, відділений від сходів стіною й перетворений на окреме приміщення під час пізніших перебудов. На стіні цього приміщення зберігся фресковий орнамент XI століття, який не був пошкоджений пізнішими реставраціями й зберіг первісну свіжість барв.
У нижній частині вежі збереглися цікаві фрески, що зображують мисливські сцени. Однак вони збереглися не повністю, втрачені частини були дописані олією в XIX столітті.
На стіні біля нинішнього входу до вежі міститься фреска «Полювання на вепра». Дуже виразна постать пораненого кабана з наїжаченою щетиною на спині, з різко повернутою головою в бік мисливця.
Фреска «Полювання на вепра». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Тут само на склепінні збереглася фреска «Полювання вершників на дикого коня-тарпана». Мисливець, озброєний списом і щитом, женеться за дикими кіньми-тарпанами, полюючи на них за допомогою дресированих хижаків – гепарда, лева й левиці. Полювання було улюбленою розвагою знаті й завжди влаштовувалося під час прийомів послів та укладення династичних шлюбів.
Рисунок російського художника Федора Григоровича Солнцева. 1843 рік. Джерело – https://nevsepic.com.ua/art-i-risovanaya-grafika/10613-zhizn-i-trudy-hudozhnika-fedora-solnceva-877-rabot.html. Фото без змін
Фреска «Гепард». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Рисунки російського художника Федора Григоровича Солнцева. 1843 рік. Джерело – https://nevsepic.com.ua/art-i-risovanaya-grafika/10613-zhizn-i-trudy-hudozhnika-fedora-solnceva-877-rabot.html. Фото без змін
Навпроти, на стовпі вежі, – сцени «Полювання на білку» й «Хижий звір нападає на вершника».
Фреска «Полювання на білку». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Фреска «Хижий звір нападає на вершника». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Вище на стовпі зображений чоловік, який несе кабанячу голову й окіст.
Фреска «Людина, що несе голову кабана». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Особливе місце серед фресок південної вежі посідає велика багатопланова композиція «Іподром», що, за С.О. Висоцьким, розповідає про другу зустріч княгині Ольги з імператором Костянтином VII «Багрянородним» на константинопольському іподромі, де княгиня була свідком кінних змагань. Композиція складається з кількох сцен, розташованих послідовно знизу вгору в нижньому регістрі на стіні вежі. Ця композиція збереглася фрагментарно. Частина її втрачена, частина – закрита опорною стіною (аркосолієм) XVIII століття, спорудженою для зміцнення склепіння вежі. Але проведені дослідження дали змогу виконати графічну реконструкцію цієї композиції.
Іподром. Реконструкція А. Радченка. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У нижній частині вежі на стіні між замурованим первісним входом і вікном частково збереглося зображення стамми – приміщення для учасників змагання. Стамма складалася із чотирьох аркад, де розміщувалися візники на колісницях, запряжених четвірками коней, які виїжджають на старт. Далі збереглися три постаті розпорядників, четверта збита під час пізнішого розширення вікна. Один із розпорядників підняв руку й дає сигнал для початку перегонів. Далі на стіні намальовані колісниці, що мчать. Контури першої проглядаються праворуч від вікна. Дві закриті аркосолієм.
Іподром. Палац іподрому. Фрагмент. Фреска, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Вище аркосолія зображений палац іподрому, під ним проглядається рисунок четвертої колісниці, що фінішує. Палац являє собою велику триповерхову будівлю, у відкритих галереях якої розміщені численні глядачі, вбрані в одяг візантійської знаті. Вони застигли в церемоніальній позі покори імператорові – зі схрещеними на грудях руками, долоні яких укриті довгими звислими рукавами. Праворуч виступає велика імператорська ложа, а ліворуч від неї – дещо менша ложа послів. Як вважав С.О. Висоцький, в імператорській ложі сидить Костянтин VII «Багрянородний». Поруч із ним – постать у світлому одязі, у якій дослідники бачать зображення княгині Ольги. За Н.М. Нікітенко, привертає увагу явно портретне зображення імператора, яке виявляє велику схожість з образом Василія II «Болгаробойця».
Імператорська ложа. Фреска, XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
За правління Василія II був укладений династичний шлюб Володимира Святославича й Анни, рідної сестри імператора. Цей шлюб і поклав початок хрещенню Русі. Позначений німбом, символом святості імператорської влади, Василій II сидить у своїй ложі на троні, а поруч із ним у позі повної покори застиг сановний євнух, за яким стоїть голова посольства русів, фактотум (двійник) князя. Це була довірена особа князя, боярин, який діяв від його імені. У посольській ложі попереду трьох послів русів стоїть придворний, представляючи публіці високих гостей імператора. Іподром – це «форум» візантійців, де відбувалися головні події державного життя, звучали гімни й здравиці на честь імператора та його гостей. Тому зображена церемонія на іподромі втілює ідею: Священна Ромейська імперія (Візантія) урочисто приймає Русь до родини християнських народів, а київський князь стає братом божественного василевса (імператора).
Фреска вирізняється ніжністю колориту, поєднанням м’яких тонів – світло-коричневого, оливкового, рожевого. Рисунок виконаний упевненою рукою, ретельно виписані численні деталі.
Як вважає Н.М. Нікітенко, фрески дають змогу визначити час події: на стовпі вежі збереглися сцени різдвяних коляд. Дія відбувається в царській палаті, куди входить процесія колядників. Її очолює колядник у тюрбані, який несе ритуальну страву – свинячу голову й окіст. Головні різдвяні розваги влаштовувалися у Візантії в ніч із 1 на 2 січня, коли виступали ряджені, музики й акробати.
Великий інтерес становить фреска «Скоморохи», розташована у верхній частині вежі між вікнами. На стіні містяться зображення скомороших ігор і танців. На одній із фресок зображена велика група із семи виконавців, що грають на флейті, трубі, тарілках, лютнях, гуслях, органі.
Рисунки російського художника Федора Григоровича Солнцева. 1843 рік. Джерело – https://nevsepic.com.ua/art-i-risovanaya-grafika/10613-zhizn-i-trudy-hudozhnika-fedora-solnceva-877-rabot.html. Фото без змін
Фреска «Скоморохи». Фрагмент. Ліва частина. XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Фреска «Скоморохи». Ліва частина з органом. Реконструкція С.О. Висоцького та І.Ф. Тоцької. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У лівій частині композиції зображений пневматичний орган. Тут видно установку з органними трубами, праворуч від неї – органіст, ліворуч – двоє помічників, які нагнітають повітря в труби за допомогою ножних міхів.
Фреска «Скоморохи». Права частина з виступом музик. Реконструкція, що дещо суперечить першій. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
У правій частині композиції виступ музик супроводжують двоє акробатів. Один із них тримає жердину, інший лізе по ній угору.
Фреска «Скоморохи». Права частина. XI століття. Фото 1966 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Фреска «Скоморохи» жваво й образно розповідає про давньоруське музичне й циркове мистецтво.
Фреска «Скоморохи». Права частина. XI століття. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Фресковий орнамент на стінах південної вежі. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Фресковий орнамент під сходами південної вежі. Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/freski_sofiivskogo_soboru.shtml. Фото без змін
Фрескові орнаменти під сходами південної вежі. Фото М. Болотова. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Фресковий орнамент під сходами південної вежі. Фото В. Левицької. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/SophiaOrnaments.html. Фото без змін
Фрескові розписи веж Софійського собору є надзвичайно важливим історичним джерелом, що свідчить про культурні зв’язки Русі й Візантії. На фресках представлені портрети історичних діячів середньовічної Русі й Візантії, вони дають цікаві відомості про придворний побут, про тваринний світ, мисливський промисел, про музичну культуру Давньої Русі. Загалом фрески веж становлять тріумфальний цикл, який перегукується з палацовими циклами Візантії, що прославляли імператорів через зображення визначних подій їхнього життя. Ці фрески виконані з великим знанням рисунка, кольору, законів композиції, що свідчить про високий рівень майстерності художників, які їх створювали. За своїм змістом і художньою цінністю розписи веж Софії Київської є унікальними пам’ятками світового монументального мистецтва.