ЗОЛОТІ ВОРОТА
Золоті ворота (давньорус. Золотыѣ вороты, укр. Золоті ворота) являли собою фортечну вежу з широким, до 7,5 метра, проїздом. Усередину проїзду виступають потужні стіни-пілони завдовжки понад 25 метрів, на які спиралися арки склепіння. Висота збережених стін сягає 9,5 метра. Ворота були кам’яними, через те що цій споруді надавали особливого значення. Будували їх у техніці «змішаного мурування» («opus mixtum»): шари каменів перемежовувалися з вирівнювальними рядами плінфи (цегли). Декоративні особливості мурування добре читаються на лицьовій поверхні стін. Угорі ярус закінчувався майданчиком, що слугував оборонною вежею. Над нею височіла надбрамна Благовіщенська церква. Під час археологічних досліджень Золотих воріт були виявлені кубики смальти, фрагменти фрескової штукатурки, що свідчить про те, що давня церква була прикрашена фресковим розписом і мозаїками. Свою назву ворота отримали за прикладом константинопольських Золотих воріт, оскільки були парадним в’їздом до центральної частини міста.
1240 року ворота сильно постраждали під час облоги та після взяття Києва монгольськими ордами хана Батия (монг. Бат хаан?).
1594 року Київ відвідав австрійський дипломат і мандрівник Еріх Лясота фон Штеблау (нім. Erich Lassota von Steblau), який серед споруд давнини згадує й Золоті ворота. З його розповіді випливає, що: «Кроме того, можно видеть развалины красивых ворот, которые и ныне служат воротами. Одни говорят, что назывались они золотыми: по словам же других назывались железными воротами. Это было красивое и величавое здание, как можно заключить по уцелевшим остаткам».
1596 року польський дипломат та історик Рейнгольд Гейденштейн (нім. Reinhold Heidenstein), який відвідав Київ, писав: «Остались, однако, памятники прежнего величия: стена кругом города, а в ней ворота старинной структуры все позлащённые и так высоки, что две повозки, поставленные одна другую, не достигают их вершины».
З записів мандрівників XVI – XVII ст. і малюнків голландського живописця й рисувальника Абрахама ван Вестерфельда (нідерл. Abraham van Westerveld) 1651 року відомо, що вже на той час Золоті ворота були напівзруйнованими.
Урочистий в’їзд гетьмана Януша Радзивілла до Києва 1651 року. Малюнок Абрахама ван Вестерфельда. Джерело – Вид развалин Золотых ворот в Киеве, снятый с натуры в 1651 году. – Северный архив, Санкт-Петербург, 1822. – Книга I, Приложение. Суспільне надбання. Фото без змін
На малюнку, виявленому в одному зі сховищ Варшави, зображено урочистий в’їзд польного гетьмана литовського Януша Радзивілла (польськ. Janusz Radziwiłł) до Києва 1651 року. Золоті ворота займають лише праву частину малюнка, впритул прилягаючи до його правого краю. Ліворуч до воріт прилягає високий земляний вал «Города Ярослава». На передньому краї малюнка, на всю його ширину, зображено кінне військо, що розтяглося вузькою звивистою стрічкою і наближається до воріт, біля яких група киян, що зустрічають.
Золоті ворота із заходу та загальний вигляд на Святу Софію з південного заходу. Малюнок Абрахама ван Вестерфельда. 1651 рік. Джерело – Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 года по копиям их конца XVIIII века. – Москва, 1908. Суспільне надбання. Фото без змін
Малюнок виявлено в бібліотеці Академії мистецтв у Петербурзі, Золоті ворота зображені, як і на першому малюнку, із західного, польового боку, проте під дещо іншим ракурсом. Від прилеглого з північного боку земляного валу художник зберіг лише незначну частину, відкривши за ним вид на місто. Воротний проріз зображений нібито з ближчої точки зору й зсунутий порівняно з першим малюнком дещо на північ. У малюнку багато помилок у перспективній побудові окремих частин будівлі.
Золоті ворота за малюнком 1651 року. Джерело – https://archive.org/details/kyiv-putivnyk-1917/page/n23/mode/2up?view=theater. Суспільне надбання. Фото без змін
1652 року архідиякон Антіохійської православної церкви, мандрівник Павло Алеппський (араб. بولس ابن مكاريوس الزعيم الحلبي) писав, що вони «осматривали в Киеве развалины высоких ворот с каменной башней, которые называются святыми воротами; они некогда были обложены золотом, но сожжены татарами».
Після 1654 року московська адміністрація під час створення на місці старих укріплень Старокиївської фортеці здійснила кілька спроб полагодити ворота.
До 1699 року на Золотих воротах перебував давній образ Казанської Божої Матері, перенесений до Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври.
1743 року Сенат приписав: «З. ворота, для сохранения и вида древности, засыпать землёй, как внутри, так и по сторонам и оставить в валу, а вместо них устроить другие, каменные».
У середині XVIII століття Золоті ворота були визнані небезпечними для проїзду й закопані у вал. Новий в’їзд до Києва було вирито поруч.
1832 року, напередодні приїзду російського імператора Миколи I до Києва, були проведені розкопки, і кияни знову побачили Золоті ворота, а точніше – дві сильно зруйновані паралельні стіни. Микола I, побачивши ворота, розпорядився зберегти історичну пам’ятку. Стіни були скріплені металевими стяжками, зміцнені підпорами, вирівняні цегляним муруванням і вкриті листами заліза. Проте впізнати в цій споруді колись величні ворота залишалося вкрай складно.
Золоті ворота. Літографія 1835 – 1836 рр. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 244. Фото без змін
Золоті ворота. Літографія 1858 рік. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 245. Фото без змін
Золоті Ворота. 1880 рік. Джерело – Елізе Реклю. Земля і люди. – Париж: Hachette & Cie, 1880. http://www.vintage-views.com/REC/Europe/Volume5/intext/fig97.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
Залишки Золотих воріт. Фото початку XX століття. Джерело – http://crmax.livejournal.com/55639.html. Суспільне надбання. Фото без змін
План Золотих воріт. Джерело – Широцкий К.В. Киев: Путеводитель: С планом г. Киева и 58 ил. – Киев: В.С. Кульженко, 1917. – С. 16. https://archive.org/details/kyiv-putivnyk-1917/page/n27/mode/2up?view=theater. Суспільне надбання. Фото без змін
У березні 1918 року були підбиті сумні підсумки пошкоджень київських пам’яток після обстрілу Києва більшовиками в січні 1918 року. В залишки Золотих воріт влучило 5 снарядів.
Золоті ворота. План за обмірами Є.Д. Коржа. Джерело – https://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/Kyiv/1958Karger/Vol2/Mid11C/GoldenGate/Architecture.html. Фото без змін
Руїни Золотих воріт становлять дві бічні паралельні стіни проїзду, зміцнені з боку проїзду потужними лізенами (лопатками). Ширина воротного проїзду 7,5 метра, висота найкраще збережених ділянок стін близько 8 метрів. На крайніх лізенах збереглися п’яти арок, що перекривали в давнину воротний проїзд і слугували разом зі склепіннями опорою для надбрамного храму Благовіщення. Стіни воріт складені в техніці «змішаного мурування» з чергування рядів дикого каменю, переважно граніту й червоного кварциту, з рядами цегляного мурування на розчині вапна з дрібнотовченою цемянкою. Плінфа в муруванні Золотих воріт відмінної якості, за формою й розмірами близька до плінфи найдавнішої частини Софійського собору, 30 × 40 × 3,5 см. Цегляне мурування характеризується застосуванням так званого заглибленого, між двома рядами плінф, що лежать у площині фасаду, ряду плінфи, прикритого розчином із гладко затертою поверхнею.
Фото 1970-х років. Суспільне надбання. Фото без змін
Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 298. Фото без змін
Необхідно підкреслити, що погана збереженість пам’ятки дає змогу уявити її первісний вигляд лише в основних рисах, утримуючись від остаточного вирішення низки питань.
Золоті ворота – центральний (парадний) в’їзд до Києва. XI – XIII ст. Реконструкція радянського археолога Сергія Олександровича Висоцького (помер 1998 року). Джерело – Толочко П.П. Древний Киев. – Киев: Наукова думка, 1983. – С. 69. Фото без змін
У 1981 – 1982 рр. проводиться реконструкція Золотих воріт. Над муруванням XI століття було зведено павільйон, що захищає його від атмосферних опадів.
У травні 1982 року, до святкування 1500-річчя Києва, Золоті ворота були повністю реконструйовані, включно з деякими збереженими середньовічними елементами. Відновлення було проведено, незважаючи на те, що не збереглося достовірних зображень або планів того, як вони виглядали в давнину. Золоті ворота були відтворені в імовірному первісному вигляді, на підставі наукових досліджень 1970-х років. Робота проводилася поспіхом, і сама конструкція мала низку недоліків. Неякісний бетон і дерев’яні зміцнення почали швидко руйнуватися, і будівля втратила первісний вигляд.
2007 року було закінчено чергову реконструкцію, під час якої було проведено консервацію та реставрацію збережених ще з часів Ярослава «Мудрого» частин воріт, оновлення зовнішнього вигляду та заміну дерев’яної облицювальної обшивки. Зовні відвідувачі бачать оборонну вежу з проїздом, надбрамну церкву, прилеглі до воріт відрізки оборонного валу. На його зрізах відзначено внутрішньовалові дерев’яні конструкції. У просторих інтер’єрах відновленої пам’ятки відвідувач може ознайомитися з експозицією музею, що розповідає про історію й архітектуру Золотих воріт, подивитися на давні стіни проїзду ХІ століття, піднятися сходами до церкви Благовіщення, оглянути зверху Київ.
Золоті ворота, із зовнішнього боку. Фото 12 травня 2018 року. Автор – George Chernilevsky. Суспільне надбання. Фото без змін
Золоті ворота із внутрішнього боку, вулиці Володимирської (укр. Володимирська вулиця), 40-а. Фото 30 червня 2013 року. Автор – Nick Grapsy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Мурування павільйону не закриває й не навантажує давнє мурування Золотих воріт XI століття, яке доступне для огляду з усіх боків.
Золоті ворота, залишки давніх конструкцій. Фото 18 травня 2017 року. Автор – Maksym Kozlenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін