ДОРОГОЖИЧІ

Дорогожичі . Трохи нижче Кирилівського монастиря, «під святим Кирилом», сходилися шляхи з Чернігова, Вишгорода й Білгорода (нині село Білогородка на річці Ірпінь, у Бучанському районі Київської області, не плутати з російським Бєлгородом) перебували Дорогожичі або Дорожичі. Цей давньокиївський район, що витягнувся вздовж першої надзаплавної тераси від Щекавиці до Кирилівського монастиря, мав і кам’яні храми.

1835 року біля підніжжя Лисої гори, над Йорданським струмком, київським археологом-любителем Кондратом Андрійовичем Лохвицьким були розкопані руїни давнього храму, який, на думку радянського археолога Михайла Костянтиновича Каргера (помер 1976 року), був збудований у XI – XII ст.

1926 року кам’яні фундаменти князівських часів були виявлені на узвишші над садибою № 59 по вулиці Фрунзе (нині Кирилівська вулиця). Неодноразово в цьому районі траплялися й поховання. Особливий інтерес становить братська могила, що вміщувала близько 2000 черепів. Знайдена вона на території садиби № 57 по вулиці Фрунзе. У ній виявлено у великій кількості мармурові маленькі хрестики, уламки скляних браслетів, обосічні мечі та інші речі. Ця могила, де серед величезної кількості слов’янських черепів були й монгольські, вочевидь, свідчить про те, що населення Дорогожичів загинуло в дні розгрому Києва ордами хана Батия.