МАРІЯ (АГАФІЯ) МСТИСЛАВНА

Марія (Агафія) Мстиславна, дружина великого князя Київського Всеволода II Ольговича, дочка великого князя Київського Мстислава I Володимировича, померла близько 6 серпня 1179 року.

Ім’я – Марія (Агафія) – пізніше припущення, в літописах вона жодного разу не названа за особистим ім’ям. Агафією вона названа в «Истории Российской» російського історика Василя Микитовича Татіщева (помер 1750 року). Під ім’ям Марія вона згадана в пізньому Густинському літописі початку XVII століття.

Приблизно 1126 року або 1127 року княжну було видано заміж за князя Чернігівського Всеволода Ольговича. Її чоловік був давнім супротивником її батька, і шлюб мав пом’якшити стосунки між ними.

Пізніше, коли її чоловік відібрав київський престол у родичів своєї дружини Мономаховичів, його дружина стала важливою посередницею між ним і своїми братами. Так, під час суперечки за новгородський стіл Ізяслав Мстиславич підштовхнув сестру «випросити» його в чоловіка, що вона й зробила.

Зображення Марії на печатці. XII століття. Фото 1 січня 1970 року. Джерело – https://www.reviewdetector.ru/index.php?showtopic=1856699&st=160. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Вважається, що вона разом із чоловіком була засновницею Кирилівської церкви поблизу Києва. 

У Софійському соборі в Києві збереглося графіті 2-ї половини XII століття про купівлю 30 січня невідомого року княгинею вдовою великого князя Київського Всеволода II Ольговича землі, раніше належної Бояну, за 700 гривень соболів за 12 свідків: княгиня «Всеволожа» купила землю Бояню всю.

Графіто № 25 про купівлю «Боянової землі». Радянський і український історик, археолог Сергій Олександрович Висоцький (помер 1998 року) на основі палеографічного аналізу та дослідження фонетичних особливостей тексту датував графіто 2-ю половиною XII століття, а зазначену княгиню ототожнював із вдовою Всеволода Ольговича. Джерело – История Украинской ССР. – Киев: Наукова думка, 1981. – Т.1. – С. 430. Фото без змін

Київський літопис під 6687 (1179) роком повідомляє: «В то же лето преставися княгиня Всеволожая, приемши на ся монашескую схиму, положена бысть в Киеве у святого Кирила». Іпатіївський літопис під тим же роком повідомляє про поховання «княгини Всеволожей в Киеве у святаго Кирила», додаючи до цього – «юже бе сама создала».

На жаль, літописи не вказують конкретного місця її поховання в храмі, імовірно, в одній з ніш-аркосоліїв. Проте уважне дослідження архівних матеріалів, а також фрескового живопису Кирилівської церкви дає змогу припустити, де було розташоване поховання Марії Мстиславни. Її місце поховання було встановлено записом Адріана Вікторовича Прахова. В його альбомі фресок Кирилівської церкви є замальовка однієї з них з підписом під нею «Під Мар. Мст.». Ця фреска 1140-х років була замальована під час дослідження й реставрації давнього живопису в 1881 – 1882 рр. на ребрі південного опорного стовпа нартекса Кирилівської церкви. Саме тут, у верхній частині стовпа, відкрили фреску, де зображена жінка, що визирає з-за завіси.

Фреска у верхній частині на ребрі стовпа. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Угорі на стовпі, можливо, зображення Марії Мстиславни, що молиться. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Це зображення А.В. Прахов атрибутував як портрет Марії Мстиславни, який ідентичний зображенню на ктиторській композиції, розшифрованій українським істориком-культурологом Іриною Євгенівною Марголіною.

Ктиторська композиція з фрагментом обличчя Марії Мстиславни. Фреска, 1140-ті роки. Джерело – https://www.pravenc.ru/text/1840467.html. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

На реконструйованій ктиторській композиції І.Є. Марголіної в центрі на троні зображений Спаситель, що простягає руки над постатями 2 предстоячих з німбами. У постаті праворуч зберігся фрагмент простягнутої руки, в якій, якщо врахувати ктиторський характер композиції, міг бути зображений макет храму. Ліворуч від Спасителя на троні, в архітектурній споруді у вигляді ніші із завісою, представлена постать жінки, збереглася злегка схилена голова, вкрита платом. Включення образу княгині Марії Мстиславни до ктиторської композиції, де йому відведено не центральне, а фланкувальне сцену місце, вказує на другорядну роль княгині як ктитора. Можна припустити, що княгиня була причетна до робіт із завершення розписів храму, програма яких була визначена ще за життя її чоловіка.

Схема фресок Кирилівського храму із зображенням княгині Марії Мстиславни та ктиторської композиції. Реконструкція І.Є. Марголіної. Джерело – https://www.pravenc.ru/text/1840467.html. Фото без змін

У ктиторській композиції в постатях предстоячих, можливо, зображені князь Всеволод Ольгович праворуч, збереглися елементи світського одягу, і його небесний патрон святий Кирило Александрійський ліворуч або небесні покровителі князя Всеволода та княгині Марії – святий Кирило та свята Агафія.

Залишається припустити, що саме навпроти цього «портрета» в західній ніші-аркосолії княгиня-схимниця й була похована, хоча А.В. Прахов вказує – «Під…».

Західна ніша-аркосолій, перебуває праворуч у західній стіні. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman

Доля поховання під час монгольської навали 1240 року невідома. Коли саме рештки похованих у Кирилівській церкві князів і княгинь із гілки Ольговичів були вилучені із саркофагів, так само невідомо. Не менш сумна доля спіткала й самі саркофаги.

На початку XVII століття саркофаги були вилучені з ніш-аркосоліїв шляхтичем Войцехом Соколовським (польськ. Wojciech Sokołowski) та використані як будівельний матеріал у його маєтку.