ІСТОРІЯ ХРАМУ З 1943 РОКУ
Восени 1943 року постало питання про знесення руїн П’ятницької церкви. На той час на повну висоту збереглися лише східна (вівтарна) й частково північна частини храму, а також два східні стовпи, тоді як західна й південна стіни були на три чверті зруйновані. Східчасті склепіння храму вціліли з північного та східного боків, а зі східного – навіть закомара із залишками підпружних арок і основою барабана. Практично неушкодженою була ротонда-дзвіниця 1820 року. Адміністрація міста, посилаючись на «незначну історичну цінність будівлі», вирішила розібрати храм і розчистити таким чином місце для майбутньої запроєктованої площі Перемоги.
У грудні 1943 року до Чернігова у складі Надзвичайної державної комісії зі встановлення й розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників на території СРСР приїхав радянський архітектор, дослідник і реставратор пам’яток давньоруського зодчества Петро Дмитрович Барановський.
Увага дослідника відразу була звернена до П’ятницької церкви. Під час обмірів руїн, що становили гору цегли, було встановлено, що внаслідок руйнування храму під пізніми нашаруваннями відкрилися його незвичайні архітектурні форми. До цього церква детально ніколи не обстежувалася. У ході дослідження виявилося, що храм належить не до споруд XVII століття, як стверджувалося раніше, а до споруд періоду Русі, який через руйнування й постійні перебудови втратив свій первісний вигляд. До того ж храм зовсім не був схожий на відомі давньоруські споруди. Усе свідчило про те, що це пам’ятка іншого архітектурного стилю, який сформувався на Русі наприкінці XII століття.
1944 року в доповіді на нараді у Відділі охорони пам’яток при Раді міністрів УРСР Петро Дмитрович Барановський зазначив, що через значні руйнування відновлення храму у формах ХVІІІ століття неможливе. Водночас він запропонував ескізний проєкт реставрації храму у формах XIII століття.
Було оголошено конкурс на кращий проєкт реставраційних робіт з метою відновити храм у первісному вигляді у давньоруських формах. Хоча насправді, який він мав, цей первісний вигляд, – невідомо. Окрім П.Д. Барановського, у конкурсі також брав участь радянський архітектор Микола В’ячеславович Холостенко.
У листопаді – грудні 1944 року під керівництвом П.Д. Барановського були проведені перші протиаварійні роботи та консервація уцілілих частин храму: підсилено несучий стовп, від якого залишилося лише 1/8 перерізу, а для зменшення навантаження розібрано зубчастий барочний фронтон кінця XVII століття. У руїнах було знайдено фрагмент підкупольного барабана.
Зруйнована П’ятницька церква. Джерело – https://val.ua/ru/site/116227. Фото без змін
Фото з особистого архіву родини Ягодовських. Джерело – https://ukrainaincognita.com/ru/chernigiv-ru/chernigiv-pyatnytska-tserkva. Фото без змін
10 грудня 1944 року П.Д. Барановський на засіданні Вченої експертної Ради з питань охорони й реставрації пам’яток архітектури доповів про перші консерваційні заходи, а також запропонував ескізний проєкт реставрації П’ятницької церкви у ймовірному первісному вигляді XII – XIII ст. Було ухвалено рішення відновити первісний вигляд храму.
Перший проєкт реставрації П’ятницької церкви та Красної площі в Чернігові, запропонований П.Д. Барановським. Малюнок датується 1945 роком. На задньому плані (ліворуч від церкви) видно купол дзвіниці Хрестовоздвиженської церкви, яку теж спочатку збиралися реставрувати, але розібрали остаточно в 1945 – 1946 рр. Поруч декоративний курган, а на місці театру незрозуміла споруда, схожа на церкву. Джерело – Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НДФ 6122/1. Проект реставрации памятника архитектуры – колокольни Пятницкой церкви в гор. Чернигове. 1947 г. – С. 9. https://cheline.com.ua/news/society/tsikavi-istorichni-miti-p-yatnitskoyi-tserkvi-foto-60228. Фото без змін
У травні 1945 року рухнула частина північної стіни храму, збивши ще один стовп. Залишився лише один із чотирьох несучих стовпів – з північно-східного боку.
1945 року проведено другий етап протиаварійних і консерваційних робіт за проєктом історика архітектури Івана Олександровича Ігнаткіна: для зменшення ваги на несучі конструкції розібрали залишки пізніх надбудов, влаштували тимчасові дахи для захисту від атмосферних чинників. Процес руйнування храму вдалося зупинити. Було виконано обміри залишків храму.
У 1945 – 1949 рр. Петро Дмитрович Барановський разом з істориками архітектури Юрієм Сергійовичем Асєєвим, І.О. Ігнаткіним і М.В. Холостенком обстежили церкву. Унаслідок ретельного вивчення архітектурних залишків і в ході часткового розбирання руїн церкви були документально встановлені її головні структурні та композиційні характеристики, елементи фасадного декору.
8 квітня 1947 року розроблений П.Д. Барановським ескізний проєкт реставрації П’ятницької церкви затвердив Комітет у справах архітектури при Раді міністрів СРСР.
Вигляд руїн П’ятницької церкви з півночі. Фото 1949 року. Джерело – Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – Київ: Техніка, 1998. – С. 130. https://www.pslava.info/Chernigiv_CerkSvPjatnyci_mal_18,253021.html. Фото без змін
Східний фасад. Фото 1953 року. Джерело – Холостенко М.В. Архитектурно-археологические исследования Пятницкой церкви в Чернигове // Советская археология. – 1956. – Т. 26. – С. 276. – Рис. 6. Фото без змін
Восени 1953 – навесні 1954 рр. у процесі підготовки до реставрації під керівництвом М.В. Холостенка проведено розбирання руїн і дослідження храму. М.В. Холостенко разом з українським і радянським архітектором-реставратором Маріонілою Мойсеївною Говденко провів ретельні археологічні дослідження, результати яких було опубліковано в збірнику «Советская археология», № 26. – Москва, 1956. – С. 271 – 292. Серед знахідок – цегла-плінфа зі знаками (мітками й клеймами), фрагменти штукатурки з фресками, архітектурно-будівельної та гончарної кераміки, вироби з кольорового й чорного металу, фрагменти скла давніх віконниць.
План комплексу церкви з позначенням різночасових кладок. Джерело – Записка к научному обоснованию проекта реставрации памятника архитектуры ХІІ века Пятницкой церкви в гор. Чернигове. 1954 г. // Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НДФ 6128 (к 272). – Лист 9. Фото без змін
1954 року в «Київпроєкті» під керівництвом М.В. Холостенка також було складено ескізний план реставрації П’ятницької церкви, який у багатьох деталях відрізнявся від запропонованого П.Д. Барановським.
Проєкт реставрації П’ятницької церкви, запропонований М.В. Холостенком. Джерело – https://shron1.chtyvo.org.ua/Shuliak_VV/Piatnytska_tserkva_v_Chernihovi.pdf?PHPSESSID=v6f454m1g21r9vgb51ck59sno5. Фото без змін
На підставі отриманих матеріалів було розроблено проєкт реставрації, автори – П.Д. Барановський, М.В. Холостенко, згідно з яким церква підлягала відновленню у первісних формах давньоруського часу з максимальним збереженням автентичних елементів. Прибудови ХVІІ століття, залишки яких були відкриті розкопками 1953 року, передбачалося залишити на поверхні врівень із землею, а також відремонтувати ротонду-дзвіницю XIX століття.
1954 року проєкт був затверджений Управлінням у справах архітектури при Раді міністрів УРСР.
Вигляд з північного сходу. Перспектива. Реконструкція за П.Д. Барановським і М.В. Холостенком, 1955 рік. Джерело – Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НДФ 6130. Проект реконструкции застройки Трудовой улицы в г. Чернигове. – С. 25. Фото без змін
1956 року були закладені основи для капітальної реставрації храму. По периметру об’єкта ретельно збирали давньоруську цеглу-плінфу, а для компенсації браку оригінальної цегли на чернігівському цегельному заводі було створено окремий цех, де було розпочато виготовлення шести різновидів плінф з оригінальних зразків. Було проведено комплекс заходів із забезпечення збереження залишків давньої кладки від подальшого руйнування.
У 1959 – 1962 рр. у храмі проводилися основні реставраційно-відновлювальні роботи, виконані майстрами П. Самойловою, М. Лапою, П. Куксою та іншими, під авторським керівництвом П.Д. Барановського та М.В. Холостенка за участі М.М. Говденко, українського архітектора, мистецтвознавця й краєзнавця Андрія Антоновича Карнабіди та інших. Було проведено зміцнення й реставрацію головних конструкційних елементів – стін, пілонів і склепінь, замість дерев’яних в’язей з’явилися залізобетонні. У процесі реставрації проводилося дослідження кожного з окремих елементів конструкцій і декору, втрачені частини відновлювалися. Декоративну кладку фасадів відтворювали за шаблонами, знятими зі збережених ділянок і окремих блоків кладки, виявлених під час розбирання руїн, і за аналогією з Церквою св. Василя в Овручі (нині місто в Коростенському районі Житомирської області).
П’ятницька церква під час відновлювальних робіт, ліворуч – ротонда-дзвіниця. Джерело – https://www.pslava.info/Chernigiv_CerkSvPjatnyci_053,253015.html. Фото без змін
Найвідповідальніший і найскладніший етап – це перехід від стін до східчастих закомар і бані, відтворення обрисів храму загалом. Були відновлені західна й східна стіни з порталами, віконними нішами та внутрішньостінними сходами; апсиди; зведено три стовпи й відреставровано аварійний південно-західний; відтворено хори з їхнім склепінням, закомари, східчасті склепіння тощо. При цьому не були відновлені первісно збудовані бічні притвори.
Під час реконструкції використовували метод анастилозу, коли при відновленні використовуються оригінальні частини. Наприклад, шматок стіни, що відвалився, намагаються поставити на те місце, де він був раніше. Це неймовірно складний метод, проте він дозволяє максимально точно відтворити оригінальну будівлю. Завдяки цьому реставраторам вдалося з великою достовірністю відтворити всі форми храму – однієї з найвидатніших пам’яток давньоруської архітектури.
П’ятницька церква. Фотографія з Науково-технічного звіту Чернігівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні № 3 за 1961 рік. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/23.php. Державний архів Чернігівської області, Р–9035. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 23. Фотографія. Фото без змін
Один із варіантів проєкту реставрації північного фасаду за П.Д. Барановським і М.М. Говденко, 1962 р. Джерело – Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НДФ 6141. К № 262. Проектное предложение реставрации окон северного фасада в первом ярусе центрального нефа памятника архитектуры ХІІ в. Пятницкой церкви в Чернигове. – С. 15 (30). – Фото 14. Фото без змін
Південний фасад храму. Фото 1962 року. Джерело – Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». НДФ 6141. К № 261. Техно-рабочий проект реставрации полузакомар над углами четверика памятника архитектуры ХІІ в. Пятницкой церкви в Чернигове. 1962 г. – С. 23 (17). – Фото 6. Фото без змін
1962 року було завершено відновлення й реставрацію фасадів П’ятницької церкви.
1962 року в ході благоустрою навколишньої території з ініціативи місцевої влади та за розпорядженням головного архітектора міста К.К. Сергієвського було знесено ротонду-дзвіницю, проти руйнування якої всіма силами боровся Петро Дмитрович Барановський.
1 січня 1963 року відреставровану П’ятницьку церкву було прийнято на баланс як «відновлену відповідно до проєкту реставрації».
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 храму присвоєно статус пам’ятки архітектури національного значення з охоронним № 815.
До початку 1967 року П’ятницька церква простояла закритою, коли разом з іншими десятьма пам’ятками архітектури Чернігова XI – XIX ст. постановою Ради Міністрів УРСР була передана до складу Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника філії Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (нині Національний заповідник «Софія Київська»), з 1978 року чернігівський заповідник – самостійна установа.
1968 року Петро Дмитрович Барановський передав Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику цінні матеріали: колекцію цегли-плінфи, фрагменти фресок, плитки підлоги та багато іншого – усього 945 експонатів. Особливий інтерес становить плінфа з клеймами. Ці знаки, розташовані на торцях цегли, належали різним майстрам, які виготовляли плінфу. Усі клейма можна розділити на три групи: 1) клейма, схожі на літери; 2) так звані князівські знаки, наявність яких дає підстави припускати, що в будівництві П’ятницької церкви брали участь і князівські майстри; 3) орнаментальні.
У 1969 – 1971 рр. були завершені дослідження вівтарної частини храму, проведені чернігівськими фахівцями І.І. Едомахою та А.А. Карнабідою. Навесні 1972 року, після завершення внутрішніх робіт із реставрації підлоги за проєктом М.В. Холостенка, храм було відкрито для екскурсійного відвідування як музей Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника.
З 1972 по 1989 рік у храмі діяла експозиція «П’ятницька церква – пам’ятка давньоруської архітектури та мистецтва XII століття». У зв’язку з тим, що внутрішні розміри церкви невеликі, були виставлені лише основні експонати. Основу експозиції склали знахідки: великі блоки руїн у центрі храму, цегла-плінфа з мітками й клеймами, фрагменти фресок, гончарна кераміка (голосники), металеві вироби, фрагменти скла давніх віконниць, виявлені за попередні десятиліття під час відновлення храму, а також графічне зображення розрізу кладки й таблиця клейм, які найбільше трапляються на плінфі. На західних пілонах храму експонувалися графічні матеріали – план Чернігова з позначенням місця розташування церкви, її план із прибудовами XVII – XIX ст., а також коротка довідка про історію П’ятницької церкви. У ніші північного порталу – малюнок храму до 1941 року, а також його фотографії 1943 року та креслення проєкту реставрації.
Західний фасад. Фото 4 квітня 1976 року. Автор – М.І. Жарких. Негатека, № A097-34. Джерело – https://www.pslava.info/Chernigiv_CerkSvPjatnyci_a097-34,253104.html. Фото без змін
Вигляд з північного заходу. Фото 1 вересня 1977 року. Автор – М.І. Жарких. Негатека, № 013-17. Джерело – https://www.pslava.info/Chernigiv_CerkSvPjatnyci_013-17a,253128.html. Фото без змін
П’ятницька церква, інтер’єр. Фото 1982 року. Джерело – https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/PDA/24.php. Державний архів Чернігівської області. Памятники искусства Советского Союза. Украина и Молдавия. Справочник-путеводитель. – Москва, Лейпциг, 1982. – С. 276. Фотографія. Фото без змін
Вигляд з північного сходу. Фото 21 травня 1989 року. Автор – М.І. Жарких. Негатека, № 488-04. Джерело – https://www.pslava.info/Chernigiv_CerkSvPjatnyci_488-04,253031.html. Фото без змін
1991 року Храм св. Параскеви передано в користування громаді Української автокефальної православної церкви.
1993 року за рішенням парафіян храм перейшов до Української православної церкви Київського патріархату.
На початку 2000-х років на стіні церкви відкрилася цікава деталь: викладений плінфою й датований кінцем ХII – початком ХІІІ ст. хрест, який до цього часу був ретельно заштукатурений реставраторами за радянських часів. Ця частина церкви не була зруйнована ні під час монгольської навали в ХIII столітті, ні під час Другої світової війни, тому зображення збереглося. Наразі хрест розчищено.
Західний фасад. Фото 9 квітня 2006 року. Автор – Mykyta Peregrym. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін
2008 року на прохання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній») фахівцями Державного науково-технологічного центру консервації та реставрації пам’яток «Конрест» (м. Київ) (укр. Державний науково-технологічний центр консервації та реставрації пам’яток «Конрест» (м. Київ)) проведено обстеження храму. Встановлено, що загальний стан церкви незадовільний, а окремих елементів – аварійний. Зокрема, архітектори відзначали необхідність проведення гідроізоляційних робіт навколо церкви, створення водозливної системи на храмі. Бо через її відсутність опади руйнують фасади храму. Було розроблено реставраційне завдання, документ затверджено Державною службою з питань національної культурної спадщини та Управлінням містобудування й архітектури Чернігівської обласної держадміністрації (укр. Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної держадміністрації).
2009 року коштом громади Української православної церкви Київського патріархату розпочалися ремонтні роботи. На першому етапі ремонтних робіт було встановлено нові вікна й проведено їх герметизацію. Цього ж року будівельники встановили водозливну систему. Зокрема, на фасадах храму змонтували чотири водозливні труби, біля кожної з них встановили лотки для водозбору. Було демонтовано й асфальтове покриття навколо церкви, його замінили – на плитку. Ремонтні роботи здійснювало ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня».
Південний фасад. Фото 28 вересня 2010 року. Автор – Куннова Олена. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Північний фасад. Фото 1 грудня 2017 року. Автор – Star61. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Східний фасад. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
19 серпня 2023 року в ході російської агресії П’ятницька церква була пошкоджена внаслідок ракетного удару по Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театру. Серед постраждалих унаслідок удару були й ті, хто повертався після святкової служби Преображення Господнього з церкви. У храмі були вибиті вікна, розбитий церковний інвентар, шматок ракети влетів в інтер’єр храму, пошкодивши аналойну ікону святої Параскеви.