22. СКЛАДЕНА ГРОБНИЦЯ
22. Розламана на шматки складена гробниця з шиферу, плити скріплені за допомогою залізних в’язей (скоб).
Навесні 1892 року київський археолог-любитель Йосип Адамович Хойновський, спостерігаючи за земляними роботами при будівництві будинку на розі Володимирської вулиці та Десятинної вулиці, територія садиби княгині Єлизавети Іванівни Трубецької (нині Володимирська вулиця, 1 і 3), по вулиці Десятинній, 9 знайшов розламану на шматки шиферну гробницю, стінки якої були скріплені залізними прутами.
Володимирська вулиця, 1 і 3, Десятинна вулиця, 9 (нині Посольство Великої Британії). Джерело – https://www.google.com/maps/d/embed?mid=1p16HYXV_eZUlKao6SaqTwzhycR8&msa=0&hl=ru&ie=UTF8&t=m&ll=50.45735537271746%2C30.520121551931823&spn=0.005465%2C0.012853&z=17&output=embed. Фото без змін
Вулиця Володимирська, 3, Будинок Трубецьких. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Вулиця Десятинна, 9 (нині Посольство Великої Британії). Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Під уламками плит було знайдено скелет, а при ньому фрагмент зеленого мармурового нагрудного хреста та чудовий меч у піхвах, оздоблених золотом, але зігнутий навпіл. Судячи з опису та недосконалого малюнка, опублікованого Й.А. Хойновським, меч був прямий, завдовжки 92 см, із загостреним кінцем. Йосип Хойновський стверджував, що один край меча був гострий, інший – тупий, вкритий інкрустацією, а кінець меча, 1/4 довжини, був обосічним. Гадаю, що внаслідок поганої збереженості меча Й.А. Хойновський неправильно реконструював меч на своєму малюнку. Інкрустована тупа сторона меча насправді була залишком піхов, до яких були прикріплені золоті платівки. Точну реконструкцію меча й піхов ускладнювало те, що меч був, вочевидь, обдертий землекопами, які його знайшли, що підозрював і сам Йосип Хойновський.
Й.А. Хойновський приписав знайдене ним поховання великому князю Київському Ярополку II Володимировичу, похованому в Янчиному монастирі. Це він обґрунтував тим, що для Володимира Андрійовича, також похованого в цьому монастирі, який брав діяльну участь у пограбуванні Києва в березні 1169 року, кияни навряд чи стали б влаштовувати кам’яну гробницю. Це міркування, звісно, наївне, і питання про атрибуцію поховання 1892 року залишається відкритим. Ясно лише одне, що це – поховання представника київської феодальної знаті XI або XII ст.