РАКА ПРЕПОДОБНОГО ЗАХАРІЯ ПОСНИКА

Рака преподобного Захарія Посника, або Захарія Печерського (укр. Поховання Захарій посника Печерського), народж. XIII ст. – помер у XIV ст. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), монах Печерського монастиря, посник Печерський, православний святий, шанований у лику преподобних.

Пам’ять преподобного Захарія Посника звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 24 березня (6 квітня) – день пам’яті преподобного і 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають.

Про його дитинство та мирське життя відомостей практично не збереглося, та й інші біографічні відомості про нього дуже скупі та уривчасті, а часом і суперечливі. 

У Печерському монастирі є таке сказання про Захарія. Його батько Іоанн віддав на збереження якомусь Сергію тисячу гривень срібла і сто гривень золота з тим, щоб срібло й золото він віддав його синові Захарії, коли той досягне повноліття. Захарія, досягнувши п’ятнадцятирічного віку, просив у Сергія свою спадщину, але той відповів, що його батько, Іоанн, роздав усе своє майно жебракам, а йому нічого не залишив. У церкві Печерського монастиря перед іконою Богородиці він поклявся, що нічого не брав, і був покараний, не зміг наблизитися до ікони. А виходячи з церкви, його охопив дикий страх, і він у всьому зізнався. У його домі знайшли запечатану скриньку, а в ній дві тисячі гривень срібла і двісті гривень золота – удвічі більше за колишнє. Тоді Захарія, віддавши гроші печерському ігумену Іоанну I (1088 – близько 1103 рр.), просив використати їх як він хоче, а сам прийняв чернецтво в Печерському монастирі. На це золото й срібло до Успенського храму прибудували Церкву св. Івана Предтечі, на пам’ять про боярина Іоанна та сина його Захарія, яким належали золото й срібло. 

Захарія жив у монастирі в суворому постництві: не їв нічого печеного й вареного, харчувався малою кількістю зелені й то лише по заході сонця. Згідно з переказами, що дійшли до нас: «бесы страшились даже имени его, сам же он удостоен был видения ангелов». У Печерському монастирі він і помер.

Мощі преподобного Захарія нині спочивають у Дальніх печерах Лаври, поруч із мощами преподобного Нестора Некнижного.

Згідно з антропологічними дослідженнями преподобний Захарія помер у віці 20-25 років, мав зріст близько 152-154 см.