РАКА ПРЕПОДОБНОГО ЗІНОНА ПОСНИКА
Рака преподобного Зінона Посника (Зінон Працелюбний) (укр. Поховання Зинона Постника), XIV століття, інок Печерського монастиря, схимник, православний святий, шанований у лику преподобних.
Пам’ять преподобного Зінона Посника звершується: 30 січня (12 лютого) – день пам’яті преподобного в день преподобного Зінона, учня святителя Василія Великого; у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських і 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають.
Про життя преподобного Зінона збереглося небагато відомостей, дата й місце народження невідомі. «Зинон, постник и трудолюбец, многими подвигами добродетельного иноческого жития – постом, молитвами, смирением, послушанием – благоугодил Богу и преставился душою на небо, а телом в пещере нетленно почивая, всем приходящим бывает скорый помощник ко спасению». Життєпис преподобного Зінона невідомий.
На плані Дальніх печер 1638 року з «Тератургіми», написаної ченцем Києво-Печерського монастиря та церковним письменником Афанасієм Кальнофойським, повідомляється про нетлінні мощі преподобного Зінона, що знаходяться в печерах лаври: «Благословенный монах Зинон, в теле целом лежит».
На плані 1661 року він позначений як «Зинон».
Рукописне «Краткое жизнеописание преподобных отцов Дальних пещер» 2-ї половини XVII століття повідомляє, що «постник и трудолюбец Зинон угодил Богу многими иноческими подвигами».
Місцеве шанування Зінона розпочалося наприкінці XVII століття, коли печерський архімандрит Варлаам Ясинський, майбутній митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії) встановив святкування Собору преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають. У складеній у цей самий час церковній службі преподобним отцям Дальніх печер преподобний Зінон прославляється в 3-му тропарі 3-ї пісні канону.
На плані 1703 року Зінон позначений як «Зинон Трудолюбивый».
На пізнішому плані, імовірно 1744 року, він позначений як «преп. Зинон».
Загальноцерковне шанування Зінона розпочалося після дозволу Святійшого Синоду в 2-й половині XVIII століття включати до загальноцерковних місяцесловів імена низки київських святих.
На плані 1769 – 1789 рр. він позначений як «св. Зиновий».
На планах 1795 року та XIX століття він позначений як «преподобный Зинон постник».
В акафісті усім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Зиноне, постом и многими иными подвиги иноческаго жития светло просиявый; радуйся, смирением, кротостию и послушанием землю кротких наследивый».
Нетлінні мощі преподобного Зінона спочивають у Дальніх печерах, неподалік від мощей преподобного Мартирія диякона та неподалік від Підземної церкви преподобного Феодосія, ігумена Печерського.
Дані антропологічних досліджень указують, що преподобний Зінон помер у віці 20-25 років. Зріст святого був порядку 167 – 170 см.