ВИДУБИЧІ

Видубичі. За трьох кілометрів від Києво-Печерського монастиря, униз по Дніпру, перебувало урочище Видубичі. Про походження цієї назви є цікава розповідь у «Синопсисі». Коли великий князь Володимир Святославич скинув 988 року слов’янських язичницьких ідолів до Дніпра, а «вверженный же оный болван (деревянное изваяние Перуна) в Днепр поплынул вниз», то «невернии, идучи берегом, плакаху и зваху, глаголяху: «Выдыбай наш господару Боже выдыбай». Идол же той выдыбал или выплыл тамо на берег, идеже ныне монастырь Выдубицкий. И нарекоша место оно Выдыбычи, потом Выдубичи».

Уперше літопис згадує про Видубицький Свято-Михайлівський монастир під 1070 роком: «Того же лѣта заложена бысть церква святого Михаила в манастырѣ Вьсеволжи на Выдобычи». Будівництво храму затяглося на довгі 18 років. Засновником Церкви св. Михаїла, як видно з літопису, був князь Всеволод Ярославич. У момент закладення церкви він князював у Переяславі. Становище удільного князя зумовило порівняно скромні бажання Всеволода. 1078 року він стає великим князем Київським. Тепер невеликий храм на південній околиці Києва, у родинному монастирі, не міг здаватися Всеволоду I спорудою, гідною його імені. У результаті до первісного плану будівництва були внесені корективи, що змінили архітектуру будівлі. Освячення храму відбулося 1088 року. Архітектурно-археологічні дослідження Михайлівського храму, здійснені на початку 1980-х років, виявили матеріали, що свідчать про його пишне внутрішнє оздоблення. Це фрески на стінах, різьблені шиферні плити підлог, що інкрустувалися в давнину мозаїкою, різьблені парапети.

Видубицький монастир. Офорт. 1844 рік. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 107. Фото без змін

З Видубицьким монастирем слід пов’язувати так звані Звіринецькі печери, поява яких належить, вочевидь, ще до X століття.

З 2-ї половини XI століття поблизу Видубицького монастиря, на високому пагорбі на захід від Михайлівського храму, перебував князівський двір Всеволода Ярославича під назвою «Красний». Уперше він згаданий у літописній статті під 1096 роком, що розповідає про вторгнення половців на південну околицю Києва: «Тогда же зашгоша и дворъ красный, егоже поставилъ благовѣрный князь Всеволодъ на холму, иже есть над Выдобычъ». Археологічні дослідження на одному з пагорбів Центрального республіканського ботанічного саду Академії наук України Ботанічного саду АН УРСР (нині Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України), що на північний захід від монастирського комплексу, які виявили сліди цегляної споруди, дають змогу стверджувати, що «Красний» двір розташовувався саме тут. Цікаво, що на таке місцезнаходження «Красного» двору вказували перші дослідники історичної топографії давнього Києва. Максим Федорович Берлинський (помер 1848 року), зокрема, писав, що «по всем следам и положению холма видно, что сей дворец существовал над Днепром по левую, или северную, сторону самого монастыря».

Пагорб біля Видубичів, де стояв «Красний» двір. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 142. Фото без змін

Фото 20 травня 2016 року. Автор – Angloman

Фото 20 травня 2016 року. Автор – Angloman

Михайлівський собор. Фото 20 травня 2016 року. Автор – Angloman