ВСЕВОЛОД I ЯРОСЛАВИЧ
Всеволод I Ярославич, хресне ім’я Андрій, великий князь Київський, помер 13 квітня 1093 року у Вишгороді під Києвом у віці 62 років.
«Повість временних літ» вкладає в уста великому князю Ярославу «Мудрому» фразу про те, що він любив Всеволода більше за інших синів. За життя батька Всеволод не був його намісником у якомусь місті, а жив у Києві при батьках. Лаврентіївський літопис так характеризує Всеволода: «З дитинства був боголюбивий, любив правду, обдаровував убогих, віддавав шану єпископам і пресвітерам, особливо ж любив чорноризців, роблячи їм пожертви, сам утримувався від пияцтва й від похоті, за що й любив його батько більше за всіх своїх дітей».
Всеволод Ярославич – один із найосвіченіших людей свого часу. Його син, Володимир «Мономах», у «Повчанні» пише, що його батько, «дома сидячи», володів п’ятьма мовами. Мабуть, серед цих мов були шведська (мова матері Всеволода), грецька (мова його дружини), а також, можливо, англійська (мова його невістки, дружини Володимира, Гіти англосаксонської), половецька й латина.
Печатка князя Всеволода Ярославича, 2-га половина XI століття. Свинець, карбування, діам. – 32-33,5 мм, товщ. – 4,5 мм, вага – 28,1 г. На лицьовому боці – погрудне зображення апостола Андрія Первозванного, у правій руці – хрест, з боків напис: «Святий Андрій». На звороті: «Господи, допоможи рабові своєму Андрію, названому Всеволодом». Із зібрання Музей Шереметьєвих, Київ (VP – 1028). Фото без змін
В останні роки життя Всеволод фактично не займався державними справами, переклавши ці турботи на князівську адміністрацію. Літописець із цього приводу зауважив, що Всеволод «нача любити смыслъ уных (молодых), свѣть творя с ними». Перед смертю Всеволод хворів.
У «Повісті временних літ» сказано: «У рік 6601 (1093), індикта в 1-й рік, преставився великий князь Всеволод, син Ярославів, онук Володимира, місяця квітня в 13-й день». Першим біля гробу померлого великого князя був його син Володимир «Мономах».
Далі в «Повісті временних літ» сказано: «похований був у 14-й день; тиждень був тоді Страсний, і день тоді був четвер великий, коли він покладений був у гробі у великій церкві святої Софії». Він був похований своїми синами Володимиром і Ростиславом.
До літопису під тим самим 1093 роком уміщені також слова Ярослава «Мудрого», який заповідав поховати Всеволода «коло гроба моего».
Про смерть і поховання Всеволода в Софійському соборі згадує і графіті, відкрите радянським та українським істориком Сергієм Олександровичем Висоцьким (помер у 1998 році) у соборі й заново проаналізоване радянським і російським лінгвістом Андрієм Анатолійовичем Залізняком (помер у 2017 році). Дмитр, дружинник Всеволода, написав, що «Андрій, руський князь благий», помер у середу «по обіді» й був похований наступного дня, у Великий Четвер 14 квітня 1093 року.
Графіті про смерть і поховання Всеволода Ярославича. Фото 24 березня 2016 року. Автор – Alissa.B. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Отже, великий князь Всеволод Ярославич помер 13 квітня 1093 року після обіду й був похований 14 квітня 1093 року у Великий Четвер у саркофазі в Софійському соборі поряд із батьком.
Як вважає низка дослідників, до наших днів зберігся прижиттєвий портрет Всеволода, що входить до фрескової композиції Софійського собору – Князівський груповий портрет. Крайня з лівого боку фігура на південній стіні храму – князь Всеволод. Крім погано збереженого оригіналу фрески, донині дійшли її копії з рисунка 1651 року нідерландського живописця й рисувальника Абрахама ван Вестерфельда (нідерл. Abraham van Westerveld) та акварелей російського художника Федора Григоровича Солнцева 1843 року.