РАКА ПРЕПОДОБНОГО АЛІПІЯ ІКОНОПИСЦЯ

Рака преподобного Аліпія (Алімпія) Іконописця Печерського (укр. Поховання Аліпія (Алімпія) Іконописця), народж. близько 1065 або 1070 р. Київ – помер бл. 1114 р., київський мозаїчист, іконописець і ювелір кінця XI століття, учень грецьких майстрів, монах Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних. Перший з названих на ім’я давньоруських живописців.

Пам’ять преподобного Аліпія Іконописця звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 17 (30) серпня – день пам’яті преподобного і 28 вересня (11 жовтня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають.

З молодих літ він був відданий батьками на навчання до візантійських іконописців, які прийшли 1083 року для прикрашення Успенської церкви Печерського монастиря. Коли візантійські майстри прикрашали вівтар церкви мозаїкою, їхній учень мав видіння: «светозарную икону Богоматери, из уст которой вылетел светлый голубь и влетел в уста Иисуса, изображённого мозаикой». Це диво бачили й деякі присутні в храмі, і воно сильно вплинуло на юнака.

Він був пострижений у ченці в Печерському монастирі ігуменом Никоном (1078 – 1088 рр.). Аліпій починає вдосконалюватися не лише в іконописній справі, а й тепер у чернечому житті.

Аліпій писав нові ікони й поновлював старі. Він ніколи не брав плати за свою роботу, але якщо ж йому траплялося виручити щось за свою працю, він ділив це на три частини: першу частину відкладав на все потрібне для ікон, другу – на милостиню жебракам, третю – на потреби монастирські. «Ночью он занимался бдением, молитвой и поклонами; когда же наступал день, то со смирением, бескорыстием, чистотой, терпением, в посте, богомыслии прилежал иконописанию».

За благословенням ігумена Аліпій був висвячений у священницький сан. Прославився він і як цілитель. Згідно з легендами, багато творів Аліпія були створені за участі божественного провидіння.

З житія преподобного Аліпія відомо, що одна благочестива людина збудувала церкву і через двох ченців хотіла вмовити Аліпія написати образи. Через них вона передала дошки для ікон і срібло. Але недбалі ченці забрали срібло собі й двічі говорили цій людині, що Аліпій нібито вимагає ще. Але коли настав час забирати ікони, вони обмовили Аліпія і сказали, що він забрав срібло й відмовляється писати ікони. Ця людина прийшла до ігумена Никона і, розповівши про все, що сталося, просила справедливого суду над іконописцем. Аліпій, приведений до ігумена, був у збентеженні, але яким було їхнє загальне здивування, коли принесли дошки для написання ікон, а на них дивним чином уже були написані чудові образи Спасителя, Божої Матері та святих угодників. Ченці, які несправедливо вчинили з Аліпієм, були вигнані з монастиря, «а слава о чудесах, которые происходят по молитвам Алипия и от написанных им икон, дошла и до самого киевского князя».

Одного разу вигорів від пожежі в Києві весь Поділ (велика пожежа в Києві та на Подолі сталася 1124 року), згоріла там і церква, в якій знаходилися ті ікони. Але після пожежі всі сім ікон були знайдені цілими й неушкодженими. Почувши про це, сам великий князь Київський прийшов подивитися на диво. «И, увидев уцелевшие иконы, услышал, как раньше они были написаны в одну ночь Божиим мановением, избавившим от напасти Алипия. Все эти события свидетельствовали о добродетельной жизни Алипия, ради которого нерукотворенно изобразились те иконы».

Уже перед смертю Аліпій сильно захворів. Однак, одна людина просила його написати ікону Успіння Пресвятої Богородиці, і дуже засмутилася від того, що через фізичну немічність Аліпій не може виконати замовлення, оскільки не встає зі свого ліжка. Тієї ночі до келії Аліпія з’явився Ангел, і сам «в 3 часы икону написал» і разом з нею зник.

Наступного ранку та людина, коли увійшла до церкви, побачила прекрасну ікону Успіння на спеціально приготованому для неї місці й одразу ж поспішила до Печерського монастиря. Вони з ігуменом прийшли до Аліпія, і той розповів їм, що ікона ця нерукотворна, а написана Ангелом Божим. Після чого Аліпій помер і був похований в Антонієвих печерах монастиря. Ці події сталися близько 1114 року.

Достовірні твори Аліпія не збереглися. У «Києво-Печерському патерику» повідомляється про п’ятифігурний деісус і дві намісні ікони, написані Аліпієм для однієї з київських церков. Ікону Богоматері роботи Аліпія князь Володимир «Мономах» передав у дар Успенському собору в Ростові (нині місто, адміністративний центр Ростовського району Ярославської області Російської Федерації). Можливо, це була Богоматір Велика Панагія («Ярославська Оранта»), виявлена 1919 року в Спасо-Преображенському монастирі в Ярославлі (нині місто, адміністративний центр Ярославської області Російської Федерації). Серед мистецтвознавців не існує єдиної думки щодо точного часу створення ікони, однак усі дослідники відзначали наступність стилю ікони від київських мозаїк. Нині ікона зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві, у її каталозі вона датована 1-ю третиною XIII століття. 

Ікона «Ярославська Оранта». За різними оцінками написана в XI – XIII ст. Дерево, темпера, 193,2 × 120,5 см. Державна Третьяковська галерея, Москва. Суспільне надбання. Фото без змін

Аліпій вважається також імовірним творцем низки інших ікон, наприклад, Свенської (Печерської) ікони Божої Матері – найдавнішої з тих, що дійшли до нашого часу, ікон, написаних у Києво-Печерському монастирі. До 1288 року ікона знаходилася в Печерському монастирі. Великий князь Чернігівський Роман Михайлович «Старий» перевіз Печерську святиню до заснованого ним Успенського чоловічого монастиря (нині в селі Супоневе Брянського району Брянської області Російської Федерації), де вона перебувала до 1925 року. Ця обитель знаходилася неподалік від річки Свень, за назвою якої монастир та ікона стали називатися Свенськими. Нині ікона зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві.

Свенська (Печерська) ікона Божої Матері. Дерево, 68 × 42 см. Джерело – https://www.icon-art.info/masterpiece.php?lng=ru&mst_id=182. Суспільне надбання. Фото без змін

На Свенській іконі Божа Матір сидить на золотому престолі. Немовля Христос, що сидить на колінах Своєї Пречистої Матері, благословляє обома руками. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч – преподобний Антоній Печерські в гострому схимницькому каптурі. На сувої в преподобного Феодосія накреслено: «Владыко, Господи Боже… возгради дом Пречистыя Своея Матери мною, рабом твоим Феодосием, его же утверди недвижимо до дне суда Твоего страшного в хвалу и славословие Тебе». На сувої преподобного Антонія можна прочитати: «Молю, убо вы, чада, держимся воздержания и не ленимся; имамы в сем Господа помощника». Це найдавніше з відомих зображень святих Антонія й Феодосія.

Мощі преподобного Аліпія спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.