БОРИСОГЛІБСЬКИЙ СОБОР
Церква святих Бориса і Гліба (Борисоглібська церква), нині Борисоглібський собор у Чернігові (укр. Собор Бориса й Гліба, Борисоглібський собор у Чернігові, назва згідно з Реєстром нерухомих пам’яток України: «Борисоглібський собор (1120-1123 рр.)»), освячений в ім’я святих Бориса та Гліба Володимировичів. Храм є яскравим прикладом твору Чернігівської архітектурної школи XII століття. Він послужив прообразом для Успенського храму Єлецького монастиря. Борисоглібський храм неодноразово перебудовували й видозмінювали. Нині це недіючий православний храм, музей Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»), пам’ятка архітектури національного значення, номер: 74-101-0002. Охоронний номер: 812.
Літній ранок. Фото 5 червня 2017 року. Автор – Alex Arendar. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження храму. Собор розташований на території давнього чернігівського Детинця, між Валом і Спаським собором, поряд із Колегіумом XVII-XVIII ст., на залишках фундаменту кам’яної споруди 2-ї половини XI століття.
План Детинця (Валу) X – середина XIII ст. 1 – Спаський собор; 2 – Борисоглібський собор; 3 – церква-усипальниця кінця XI століття; 4 – Благовіщенська церква; 5 – кам’яний храм початку XIII століття, розкопаний 1956 року; 6 – місце виявлення поховань Михайлівської церкви; 7 – церква XII століття на Верхньому Замку. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 18. Фото без змін
Нинішня адреса – вулиця Преображенська (укр. Преображенська вулиця), 1а.
Панорама від вулиці Преображенської (Парк культури та відпочинку імені М.М. Коцюбинського або Парк Детинець-Вал): ліворуч – Спасо-Преображенський собор, у центрі – північний фасад Борисоглібського собору, а праворуч – Колегіум. Фото 7 червня 2012 року. Автор – Тестов І.В. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Ліворуч – північний фасад Спаського собору, у центрі – східний фасад Борисоглібського собору, а праворуч – Державний архів. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Ліворуч пам’ятник гетьману Івану Степановичу Мазепі та Колегіум, у центрі – західний фасад Борисоглібського собору, а праворуч видніється Спаський собор. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Історія Борисоглібського храму поділена на два періоди:
Опис Борисоглібського храму поділений на два періоди:
Матеріали досліджень – наукові звіти, колекції архітектурних і археологічних матеріалів, креслення, фотографії, замальовки тощо, зберігаються в Національному заповіднику «Софія Київська» (м. Київ), Російському державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація), Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»), Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського (укр. Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського).
За усталеною думкою, Борисоглібський храм слугував усипальницею князів із чернігівської гілки Давидовичів.
Згідно з літописами в церкві були поховані:
Давид Святославич, князь Чернігівський, помер 01.08.1123 р.;
Ізяслав Давидович, князь Чернігівський, великий князь Київський, син князя Давида Святославича, помер 06.03.1161 р.
Імовірно, в родинній усипальниці був похований і Володимир Давидович, князь Чернігівський, син князя Давида Святославича, загинув 19 (або 26).05.1151 р.
У Борисоглібському храмі є 6 поховальних ніш-аркосоліїв, розмірами 1,86 × 0,6-0,65 метра, влаштованих у західній частині храму: 3 – у північній і 3 – у південній стінах. Це вказує на те, що князь Давид Святославич відразу планував зробити тут усипальницю, адже такі ніші робилися для поховань.
Аркосолії XII століття в північному нефі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Аркосолії XII століття в південному нефі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Здавна вздовж північного та західного фасадів храму знаходилися галереї, що не збереглися до наших днів. Вони майже однакової ширини, всередині 3,9-4,1 метра, і мають схоже конструктивне вирішення. Згідно з висновками радянського архітектора Миколи В’ячеславовича Холостенка (помер 1978 року) галереї були прибудовані до церкви відразу після закінчення її будівництва або, в усякому разі, через невеликий проміжок часу.
Вигляд з північного заходу. Фото 17 травня 2011 року. Автор – Colomen. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
План Борисоглібського храму з позначенням місць поховань. Зі стенда в Борисоглібському соборі. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman. Фото змінено 18 грудня 2023 року
1 – Крипта святителя Феодосія Углицького;
2 – аркосолії XII століття;
3 – поховання XVII – XVIII ст.;
4 – крипти XVII – XVIII ст.;
5 – крипти XVIII – XIX ст.
В галереях між лізенами (лопатками) збереглися нижні частини кладки аркосоліїв, а біля північного порталу храму збереглися й нижні частини арочних перекриттів аркосоліїв. Загалом у галереях виявлено 14 аркосоліїв, вони такого ж розміру, як і всередині храму 1,86 × 0,6-0,65 метра. Поховання в них не збереглися, знайдено лише дрібні кістки, фрагменти трун і окремі предмети. В узголів’ях аркосоліїв із західного боку фіксувалася наявність цегли-плінфи XII століття, а частково й XIII століття, так звані «кам’яні подушки». Це дозволило М.В. Холостенку констатувати поступове заповнення аркосоліїв у галереях похованнями.
Північна галерея, вигляд із заходу. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У східній частині Північної галереї знаходилася невелика квадратна каплиця, 5,3 × 5,3 метра, з однією апсидою. У північній стіні каплиці знаходився аркосолій 1,85 × 0,85 метра.
Під підлогою Північної галереї під час реставраційних робіт М.В. Холостенка були зафіксовані місця поховань, розташовані рядами впоперек галереї й відокремлені одне від одного перемичками завширшки в пів цегли. Ці могили не були досліджені, але збереженість підлогової плитки, покладеної після здійснення обряду поховання на колишнє місце, вказує на давньоруське походження поховань. Це підтверджується й знахідками з рівня підлоги, які датуються XII – XIII ст.
Аркосолії в західній стіні Західної галереї мають меридіональну орієнтацію, і поховання в них здійснювалося головою на північ.
Північно-західний кут Західної галереї. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Західна галерея доходила лише до південно-західного кута храму.
Південно-західний кут Західної галереї. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Після монгольської навали 1239 року зруйновані галереї не відновлювали.
Південна сторона храму. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
З південного боку храму галереї не було, тут до південно-східного кута храму прилягала подовжня каплиця, яка мала ширину 3 метри й закінчувалася зі сходу апсидою. Згідно з висновками М.В. Холостенка південна каплиця була прибудована до храму не відразу, а дещо пізніше.
Вигляд з південного сходу. Фото 11 вересня 2011 року. Автор – Mykola Swarnyk. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Подовжня каплиця біля південного фасаду храму. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Із західного боку до каплиці прилягав притвор (паперть) перед південним порталом. У серпні 1883 року його розкопав російський історик права та гарячий ентузіаст археології Дмитро Якович Самоквасов. Усередині притвору було знайдено багатий скарб. Притвор мав напрямок північ-південь. Його довжина становила 3,57 метра, ширина – 2,13 метра. Із західного боку знаходився уступ завширшки 35 см, а нижче на 1 метр під ним – арковий вхід до крипти, складеної з цегли-плінфи. Довжина крипти зі сходу на захід – 2,13 метра, ширина – 1,06 метра, висота – 71 см. Такі розміри можуть вказувати на те, що в Південної каплиці існувала прибудова, перекрита аркоподібним склепінням, що нагадувало аркосолій. Крипта за часів функціонування «Глібоборисівського» Мученицького монастиря (укр. Борисоглібський Мученицький монастир) використовувалася як кімітерій.
У крипті було знайдено 8 черепів і хаотично розташовані людські кістки. Черепи були передані до колекції антропологічного матеріалу й активно використовуються для антропологічних порівнянь. На думку українського археолога, чернігівського краєзнавця Володимира Яковича Руденка, крипта є кістницею, побудованою за візантійською традицією, і ця знахідка дає можливість ототожнювати Борисоглібський храм із Борисоглібським Мученицьким монастирем домонгольського часу. Згідно з антропологічним визначенням кісток, Д.Я. Самоквасов знайшов рештки чотирьох чоловіків віком 30-50 років і чотирьох жінок: однієї – віком 18-20 років, двох – 20-30 років і однієї – 30-50 років. На думку радянського архітектора Петра Дмитровича Барановського (помер 1984 року) черницею Борисоглібського монастиря могла бути Передслава Святославна, донька князя Святослава Ярославича, яка померла згідно з літописною статтею 1116 року.
Навколо Борисоглібського собору фіксується значна кількість різночасових поховань, на що вказували ще спостереження чернігівського археолога Петра Михайловича Добровольського (помер 1910 року), зроблені під час дослідження культурного шару біля собору.
Висновки П.М. Добровольського підтвердив український архітектор, мистецтвознавець і краєзнавець Андрій Антонович Карнабіда (укр. Андрій Антонович Карнабіда, помер 2005 року) у процесі дослідження інженерних мереж, що проводилися навколо собору. Він відзначив на плані дві гробниці XII і XII-XIII ст., але подав опис лише однієї, виявленої 1969 року членами спелео-археологічної секції Товариства охорони пам’яток історії та культури на північний схід від Борисоглібського собору – гробниця XII століття з цегли-плінфи (10).
Схема-план розташування архітектурно-археологічних об’єктів на території Детинця, за А.А. Карнабідою. 1 – Спаський собор; 2 – «Єпископські ворота» (укр. Єпископська брама) 2-ї половини XII століття; 3 – «однокамерний терем», 2-га половина XI століття; 4 – Борисоглібський собор; 5 – гробниця біля Борисоглібського собору; 6 – гробниця біля Північної прибудови Спаського собору; 7 – гробниця біля центральної апсиди Спаського собору; 8 – гробниця біля «хрещальні» Спаського собору. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 23. Фото без змін
План-схема розташування аркосоліїв XII століття в Борисоглібському храмі, де нині експонуються гробниці та їхні фрагменти. Складена 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У соборі в аркосоліях XII століття експонуються (станом на вересень 2020 року):
1. Плита-кришка з шиферу від гробниці X століття (9)
– виявлена з північного боку від Борисоглібського собору
2. Плита-днище з шиферу від гробниці
3. Складена гробниця XII століття з шиферу
– з некрополя Єлецького монастиря
4. аркосолій без експонатів
5. Гробниця XII століття з цегли-плінфи з плитою-кришкою з шиферу (10)
– виявлена 1969 року на північний схід від Борисоглібського собору
6. Складена гробниця з шиферу з розбитою плитою-кришкою
7. Плита-кришка з шиферу від гробниці
– виявлена на Красній площі