КУРГАН «ЧОРНА МОГИЛА»

Курган «Чорна могила» у Чернігові. Курган Давньої Русі 2-ї половини X століття, пам’ятка археології національного значення, об’єкт культурної спадщини України, номер: 74-101-0015. Курган «Чорна могила» є єдиним княжим похованням у Східній Європі, яке збереглося до наших днів. Він є найбільшою могилою (курганом) на території Чернігова, частиною Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (укр. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»). Охоронний № 250004-Н.

Пам’ятка археології «Чорна могила». Фото 16 квітня 2016 року. Автор – Nomad0212. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

.

Місцезнаходження кургану. Курган знаходиться на вулиці Князя Чорного біля будинку № 4, на перетині з вулицею Тихою (укр. Тиха вулиця), на території школи навпроти Єлецького монастиря.

Джерело – https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%91%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0#/map/0. Фото без змін

.

Опис кургану. Курган має округлу форму зі зрізаною вершиною. Його висота від основи нині становить близько 6 метрів, первісна – близько 12 метрів, діаметр біля основи – 40 метрів, довжина окружності основи 125 метрів, об’єм 6000-7000 м³, а його площа перевищує 300 м². У давнину курган був оточений ровом глибиною 4 метри і завширшки до 7 метрів. Поверхня кургану задернована.

Обеліск 1908 року на кургані. Фото 28 вересня 2013 року. Автор – Nataliya Shestakova. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

.

На кургані стоїть встановлений 1908 року обеліск. Він являє собою прямокутну піраміду з чорного полірованого граніту, що завершується стилізованим зображенням шолома давньоруського воїна. На одному боці вирізаний напис старослов’янським шрифтом: «Курган Черная Могила раскопан профессором Д.Я. Самоквасовым 1872 – 1873». Усі боки обеліска прикрашають карбовані зображення предметів, знайдених у могилі. Обеліск встановлено на гранітному постаменті. Висота – 1,5 метра.

У підніжжя кургану встановлено велику брилу червоного граніту з охоронною дошкою.

Охоронна дошка. Фото травня 2016 року. Джерело – https://www.tripadvisor.ru/Attraction_Review-g298051-d3336569-Reviews-Black_Grave_Burial_Mound-Chernihiv_Chernihiv_Oblast.html#/media-atf/3336569/190625996:p/?albumid=-160&type=0&category=-160. Фото без змін

.

Історія кургану. У 960-х роках, приблизно за доби великого князя Київського Святослава I Ігоровича (укр. Святослав Ігорович), біля стін Чернігова було насипано величезний курган над рештками двох князів, спаленими за язичницьким звичаєм на поховальному багатті. Померлих проводили, випивши на їхню честь зі священних посудин – турячих рогів, окутих сріблом. Після тризни курган досипали.

Джерело – https://perlyny-ua.narod.ru/cernigivska/chernigov/cernigov2-p21.html. Фото без змін

.

Уперше в літописах «Чорна могила» згадується під 6655 (1147) роком.

Згідно з місцевим переказом, у «Чорній могилі» знайшов останній спокій легендарний засновник Чернігова князь Чорний. Місцеві жителі часто копалися в кургані.

На першому рукописному плані Чернігова «Абрис Чернігівський» 1706 року, на північ від Третяка зображено курган, який ототожнюють із «Чорною могилою». Його висота до вершини 4 сажні (8,5 метра), довжина окружності основи 58 сажнів (124 метри).

У XIX столітті дослідникам уже були відомі перекази, пов’язані із заснуванням Чернігова та легендарним засновником цього міста якимось князем Чорним, який воював з хозарами або древлянами й загинув у битві з ними. У Чернігові старожили показували Курган «Чорну могилу» та Курган «Княжни Чорної», які вважалися відповідно могилами князя Чорного та його доньки, яка нібито викинулася з вікна свого терема, позбувшись таким чином життя під час облоги Чернігова хозарським каганом (древлянським князем), полоненим її красою..

Курган «Чорна могила» був розкопаний у жовтні 1872 – серпні 1873 рр. у два польові сезони російським істориком права та гарячим ентузіастом археології, дослідником Чернігівських курганів Дмитром Яковичем Самоквасовим.

Розкопки кургану археологічною експедицією Д.Я. Самоквасова. Фото 1872 року. Джерело – https://chernex.org.ua/places/place_08-1.html. Фото без змін

.

Поховання в могилі було здійснене за обрядом кремації (тілоспалення). Під насипом виявлено залишки великого поховального багаття, на якому були спалені померлі. У похоронному багатті знайдено обгорілі кістки двох знатних воїнів – старшого і молодшого в повному військовому вбранні, і жінки. На припущення дослідників, у кургані поховані батько і син, а також, існує думка, – рабиня.

Реконструкція поховання. Джерело – https://perlyny-ua.narod.ru/cernigivska/chernigov/cernigov2-p21.html. Фото без змін

.

На місці, де знаходилися небіжчики, в радіусі трохи більше трьох метрів, знайдено: 2 шоломи?, фрагменти 2-х кольчуг, деталі прикраси, візантійську золоту монету 945 – 959 рр., поясні кільця та бронзові наконечники поясів, срібну кругову фібулу для плаща, залишки розплавлених у вогні золотих і срібних прикрас, ключі, замки, сокири, ножі, долота та скобель.

План залишків похоронного багаття. Джерело – Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – С. 336. Фото без змін

.

У бронзовому горщику знаходилося понад сотню бабок-ігральних кісток і бронзова битка до них, призначених для гри, а також напівсферичні кістяні фігурки з кулькою нагорі, які теж слугували для якоїсь гри. До цієї ж категорії знахідок належать кістяні брусочки, помічені очками від одного до шести.

Спеклі предмети і горщик з бабками-ігральними кістками. Джерело – https://kulturologia.ru/blogs/040318/38069/. Фото без змін

.

Поруч зі старшим воїном знаходилася купа зброї: 2 мечі, шабля, наконечник списа, сідло зі стременами, наконечники стріл, біля ніг – залишки щита з мідним оковуванням.

Конгломерат предметів, що спікся у вогні. Фото Д.Я. Самоквасова. Джерело – https://kulturologia.ru/blogs/040318/38069/. Фото без змін

.

Поруч зі зброєю знаходилися залізна посудина з кістками барана і бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого були покладені два осідлані коні.

Серед речей, пов’язаних із жінкою, – біля її ніг десять залізних серпів і обгорілі зерна. До числа жіночих речей належать скроневі кільця, залишки срібла, золота і скла від розплавлених прикрас, уламки кістяних гребенів, глиняне прясельце, бронзове та кістяне шила.

Західну частину кострища, біля узголів’я похованих, займали дванадцять дерев’яних відер, що стояли півколом, імовірно, з напоями – медом, вином і пивом, від яких залишилося залізне оковування, і дві залізні посудини. Тут же знаходилися два глиняні горщики, виготовлені на гончарному крузі й прикрашені лінійним орнаментом.

У верхній частині насипу, приблизно на висоті 7 метрів від основи, виявлені залишки тризни: 2 золоті, мабуть, загублені візантійські монети часів імператора Василія I «Македонянина» (грец. Βασίλειος Α΄ ὁ Μακεδών, імператор 867 – 886 рр.). А також, мабуть, ритуальні предмети – великий залізний казан, наповнений перепаленими баранячими й птичими кістками та жмутками баранячої вовни, поверх яких лежала голова барана, біля казана два жертовні ритуальні ножі – скрамасакси, маленька антропоморфна фігурка («ідол») і два турячі роги у срібній карбованій оправі.

Д.Я. Самоквасов встановив приблизний час поховання. Знайдений у могилі інвентар відносився до княжого і військово-дружинного побуту 2-ї половини X століття, золота візантійська монета 945 – 959 рр., збереженість якої – не була в ужитку, та інші предмети дозволили датувати курган 960-ми роками. Зважаючи на той факт, що раніше свого виготовлення монета потрапити в курган ніяк не могла б, а хрещення Русі відбулося 989 року, і князів уже ховали за християнськими похоронними обрядами, то проміжок часу, протягом якого був зведений насип після кремації, коливається в межах не більше 20-30 років і відноситься саме до 2-ї половини X століття. На знатність роду вказували колосальний розмір могильника, і похорон було здійснено з великими почестями.

.

Реконструкція етапів будівництва кургану Чорна могила, за Б.О. Рибаковим. Джерело – https://www.stena.ee/blog/razoblachenie-idola-iz-chyornoj-mogily. Фото без змін

.

На основі археологічного дослідження цього кургану склалося більш-менш точне уявлення про похоронний обряд давніх сіверян язичницьких часів. У той час існував подвійний обряд поховання. Спочатку навколо майбутнього кургану починали копати рів, а землю з нього насипали в центр, створюючи земляне підвищення, яке давало вільний доступ повітря в похоронне багаття, що сприяло кращому горінню. На цьому горизонтальному майданчику споруджували зрубний «дім мертвих» – символічний дім («домовина») для померлих, у який поміщали їхні тіла, сюди ж клали зброю, домашнє начиння, тварин і знаряддя праці, а для князя – коня, слуг і навіть жінку – усе те, що було потрібне, на їхнє уявлення, в загробному світі. Потім похоронну домовину доверху обкладали дровами та хмизом і підпалювали. Після того як похоронне багаття догоряло, над згарищем насипали землю, поглиблюючи рів, збільшуючи висоту насипу в кілька разів. Потім на насипі відбувався обряд тризни – поминальний обід зі змаганнями та військовими іграми на честь померлого воїна. Обряд поминок зберігся до наших днів, незважаючи на те, що Церква довго боролася з ним. Після цього курган досипали. На вершині кургану встановлювали стовп.

Український історик Микола Іванович Костомаров (помер 1885 року) назвав розкопки кургану Д.Я. Самоквасовим «новиною важливою та несподіваною для російського історика»: адже предмети похоронного предметного комплексу кургану практично повністю збіглися з докладним описом похорону багатого руса-язичника, складеним очевидцем – арабським мандрівником і письменником 1-ї половини X століття Ахмадом ібн Фадланом ібн аль-Аббасом ібн Рашидом аль-Багдаді (араб. أحمد بن فضلان بن العباس بن راشد البغدادي‎).

1875 року Дмитро Якович Самоквасов представив результати своїх розкопок на засіданні III Археологічного з’їзду в Києві. Знахідки викликали сенсацію, особливо після Всесвітньої виставки в Парижі 1878 року (фр. Exposition Universelle de 1878). Британський музей (англ. British Museum) намагався навіть викупити колекцію для своєї експозиції.

Знахідки з Кургану «Чорна могила». Фото без змін

.

Курган «Чорна могила». Гравюра, виконана за фотографією, імовірно, 1870-х років, для ілюстрації книги французького географа та історика Жака Елізе Реклю «Нова універсальна географія. Земля та люди». 1880 рік. – Т. 5 «Скандинавська Європа та Росія», 1880. – Париж (фр. Jacques Elisee Reclus. Nouvelle Geographie Universelle La Terre et les Hommes V: L’ Europe Scandinave, Russe etc. – Paris: Hachette & Cie., 1880). Французький гравер Шарль Барбан (фр. Charles Barban), англійський рисувальник Т. Тейлор (англ. T. Taylor). Джерело – https://www.stena.ee/blog/razoblachenie-idola-iz-chyornoj-mogily. Фото без змін

.

1891 року матеріали розкопок Д.Я. Самоквасов передав до Імператорського російського історичного музею (нині Державний історичний музей у Москві, Російська Федерація), де вони перебувають і донині. Частина експонатів, які Д.Я. Самоквасов передав музею Імператорського Київського університету Святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та деякі приватні колекції наприкінці XIX – на початку XX століття були безповоротно втрачені. (Артефакти з кургану)

Слов’янський воїн X століття. Джерело – https://perlyny-ua.narod.ru/cernigivska/chernigov/cernigov2-p21.html. Фото без змін

.

1908 року на вершині кургану було встановлено гранітний обеліск.

Досі серед дослідників не вщухають дискусії щодо того, хто саме був похований у «Чорній могилі», яким був його соціальний статус та етнічна приналежність. Невідомо навіть, скільки точно людей було поховано в кургані – один, двоє чи троє, його дружина чи рабиня.

Радянський і російський археолог Борис Олександрович Рибаков (помер 2001 року) на основі матеріалів розкопок Д.Я. Самоквасова дійшов висновків, опублікованих у його праці «Древности Чернигова». – «Материалы и исследования по археологии СССР», № 11, 1949. – С. 49, що в кургані було поховано 3 людини з предметами, що їх супроводжували. Згідно з його висновками, в «Чорній могилі» був похований не просто знатний і багатий воєначальник, а князь, оскільки серед супровідного інвентарю були не лише зброя та обладунки, а й предмети, пов’язані з язичницьким культом. Поєднувати ж обов’язки воїна та жерця міг тільки князь. Другим похованим у кургані був юнак-воїн – очевидно, близький родич старшого. Жінку, яка мала супроводжувати князя в потойбічний світ, навряд чи слід вважати рабинею.  

1965 року постановою Ради Міністрів УРСР від 21 липня 1965 року № 711 «Про затвердження списку пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР» (укр. Про затвердження списку пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР) присвоєно статус пам’ятки археології республіканського значення під назвою Курган X століття Чорна могила. Охоронний № 349/б.

Фото 4 квітня 1976 року. Автор – М.І. Жарких. Джерело – Негатека, № A102-09. Фото без змін

.

Згідно з усною народною містифікацією наприкінці 1990-х років курган варіювався як «місце поховання князя Чорного, засновника Чернігова». Подібні «легенди» Чернігівщини краєзнавець і співробітник Українського інституту національної пам’яті (укр. Український інститут національної пам’яті (УІНП)) Сергій Горобець охарактеризував так: «Останнім часом з’явилося чимало публікацій, присвячених походженню назв поселень Чернігівщини, які спираються переважно на усну народну традицію. Така «творчість» являє собою досить поверхові спроби пояснити топоніми, значення яких простій людині ХІХ – ХХ ст. не зрозуміле. Про це яскраво свідчать легенди й перекази, що не відповідають дійсності, але якими місцеве населення намагалося пояснити походження назв поселень. Для таких переказів властиві очевидна наївність та штучність».

Знайдена в кургані чітка (тобто нова, незатерта) візантійська монета, карбована 945 – 959 рр. Костянтином VII «Багрянородним» (давньогрец. Κωνσταντῖνος Ζ΄ ὁ Πορφυρογέννητος) та його сином Романом II «Молодшим» (грец. Ρωμανός Β΄), датує курган 960-ми роками. Таким чином, курган був насипаний не раніше 960-х років. Згідно з дослідженнями, методом радіовуглецевого аналізу фрагментів вугілля з похоронного багаття дозволили отримати інтервал календарного віку 980 – 1025 рр., похибка може становити ±50 ВР (радіовуглецевих років). З усього цього виникає питання: якщо поховання князя Чорного і когось із його родини відбулися в цей час, то як можна прив’язати ім’я князя до імені міста, яке вперше згадується в літописі під 907 роком уже як друге місто на Русі після столичного Києва. Адже відомо, що подібних розмірів місто мало рости й розвиватися не одне століття. Тобто місто існувало ще до народження похованої в ньому особи. Навіть якщо князь Чорний і був похований у кургані, ніяк не міг бути засновником Чернігова…

Радянським і російським археологом та істориком Дмитром Олексійовичем Мачинським (помер 2012 року) після зіставлення комплексу зброї з «Чорної могили» – два мечі та шабля, невідома в руських дружинних курганах того часу, з розповіддю «Повісті временних літ» під 6476 (968) роком, висловлено припущення, що в кургані похований сучасник великого князя Київського Святослава I Ігоровича, згаданий у «Повісті временних літ» як воєвода Претич «з того боку Дніпра» (чернігівська сторона). Він очолив дружину і прийшов на допомогу княгині Ользі під час облоги Києва 968 року печенігами та уклав мир з їхнім ханом, помінявшись з ним зброєю.

2001 року Курган «Чорна могила» згадується в Постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1761 «Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (укр. Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України).

2004 року захоплива версія була висловлена І.Р. Василевським з Інституту археології та етнографії Сибірського відділення Російської академії наук у статті «О ритуальном календаре и верованиях в дохристианской Руси. По археологическим материалам кургана Черная могила»: «Оцінюючи елементи обряду поховання, можна висловити припущення про події, пов’язані з похованим у кургані князем, чиє ім’я досі не встановлено. Це поховання відносять до …епохи князя Святослава… У 964 – 967 рр. Святослав здійснював походи на Хозарію, на в’ятичів і в Болгарію, а 968 року відбувся напад на Київ печенігів, тобто мали місце численні битви, в одній з яких, можливо, і полягли князь із княжичем, поховані в Чорній Могилі. Проте при реконструкції обряду поховання фахівцями було відзначено, що після спалення тіл із кострища вилучили шолом із рештками черепа князя…, а пізніше, коли кістки були повернуті на кострище і здійснена тризна, курган довели до висоти 11 метрів. Цілком очевидна велика повага до похованих у кургані, і водночас є велика ймовірність того, що вилучення черепа пов’язане з досить довго існуючим звичаєм, згідно з яким голова (або череп) кривдника має бути представлена «потерпілій» стороні для уникнення розвитку конфлікту. При цьому, згідно з описом пам’ятки, зброю та обладунки чоловіків було складено купою поруч із похованими – як у роззброєних. У контексті подій 960-х років пропоную таку версію того, що сталося. Як відомо, 962 року на прохання княгині Ольги німецький король Оттон I направив до Києва католицького єпископа Адальберта. Того ж року цього єпископа було вигнано, а частину його людей убито. Святославу тоді було 20 років, і малоймовірно, що він особисто протиставив себе представникам німецького короля та своєї матері. Навряд чи були здатні на це й інші кияни. Водночас від імені язичницьки налаштованих полян і сіверян (основних племен середнього Дніпра) міг виступити князь, який перебував поруч, але мав самостійність у другому за значенням місті на Русі X століття – Чернігові… Згідно з хроніками, конфлікту із західними сусідами не було, і можна припустити, що за рахунок життя родини чернігівського князя інцидент з німцями був вичерпаний, а католицьку єпархію було видалено з Русі… Таке трактування подій узгоджується і з договором князя Ігоря з Візантією від 945 року, на основі якого тлумачилися позови того часу між слов’янами та знатними «іноплемінниками»: «…аще убьет христианин русина или русин христианина, да держим будет сотворивший убийство от ближних убиеннаго, да убьют его»… Те, що сталося, пояснює і подальше становище чернігівських князів – вони відокремилися від Києва до середини XI століття, а в усобицях між князівствами часто виступали в союзі з половцями, отримавши в сучасників сумну славу». І.Р. Василевський також вважає, що жінка з «Чорної могили» «дала князю сина й пішла з життя разом з ним».

2009 року постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (укр. Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України) присвоєно статус пам’ятки археології національного значення з охоронним № 250004-Н під назвою Курган «Чорна могила». Ця Постанова анулювала попередні: Постанову Ради Міністрів УРСР від 21 липня 1965 року № 711 та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 року № 1421 і від 27 грудня 2001 року № 1761.

Фото 27 червня 2010 року. Автор – Тестов І.В. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

.

Курган «Чорна могила» є єдиним княжим курганом Східної Європи, що дійшов до наших днів. Про те, що в кургані похований не просто знатний воїн-дружинник, а князь, свідчать предмети, пов’язані з язичницьким культом, зокрема мідний «ідол» – сидяча людська фігурка з якимось предметом у руці. У язичницькі часи, поєднуючи функції воїна й жерця, світську і духовну владу, князь був втіленням Космосу — цілісної та гармонійної системи світобудови, постаттю набагато могутнішою, ніж сучасні глави держав.

«Великі кургани» Чернігова – «Чорну могилу», «Гульбище» і «Безіменний» зіставляють з аналогічними похоронними комплексами Гнєздова (село в Смоленському районі Смоленської області Російської Федерації). В обряді «Чорної могили», «Гульбища», «Безіменного» кургану виступає виключно складний і пишний ритуал язичницьких спалень, близький за масштабами обрядовості гнєздовських «великих курганів», але загалом такий, що розвивається на основі дещо інших середньодніпровських традицій і ніяк не пов’язаний з варязьким звичаєм спалень у човні, що становить специфіку обрядовості гнєздовських «бояр». Очевидно, що у «великих курганах» Чернігова та Гнєздова були поховані люди, які мали величезну сакральну та військово-адміністративну владу. Можливо, на думку радянського і російського історика-медієвіста, археолога, антрополога Володимира Яковича Петрухіна, це руські князі або члени князівського роду. Український археолог Тетяна Григорівна Новик і археолог Юрій Юрійович Шевченко (укр. Юрій Юрійович Шевченко, помер 2015 року) вважають, що йдеться про самостійну щодо київської «чернігівську династію». Існує припущення, що на місці, яке називають Єлецькою горою, до заснування Єлецького монастиря розташовувався князівський двір – резиденція чернігівських князів дохристиянського часу, і один із цих князів і був похований поруч у «Чорній могилі».

Безсумнівно, що поховані в Кургані «Чорна могила» належали до еліти Давньої Русі періоду її державного становлення. Однак найбільше в істориків викликає інтерес етнічне походження воїна з «Чорної могили». І якщо раніше вважалося, що це був місцевий племінний князь-слов’янин, то останнім часом дедалі більше свідчень указують на те, що це був вікінг-варяг. Імовірно, усі спроби визначити його етнос приречені на невдачу. Дружинний стан Русі X століття – новоутворення, культура якого синтезувала в собі і слов’янські, і скандинавські, і фінські, і степові (хозарсько-угорські) елементи. 

.

Фото 21 вересня 2017 року. Автор – Star61. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін