АРТЕФАКТИ З КУРГАНУ «ЧОРНА МОГИЛА»
Багатий інвентар із Кургану «Чорна могила» зберігається й експонується в Державному історичному музеї у Москві, Російська Федерація. Загалом згідно з каталогом – 21 експонат.
Державний історичний музей у Москві. Зал № 8 «Давня Русь IX – XII ст.». На першому плані вітрина з ритонами (ритопами) з Кургану «Чорна могила». Фото Державного історичного музею. Джерело – https://russianold.ru/2020/11/26/ritons/. Фото без змін
Знахідки з кургану були досліджені співробітниками «Національного дослідницького центру „Курчатовський інститут“» у Москві. Проблема полягала в тому, що багато предметів, під час поховання піддані дії вогню, були сплавлені.
Експонати в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото без змін
Експонати в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото без змін
Два турячі роги в срібній карбованій оправі, X століття (експонуються в Державному історичному музеї в Москві). Їхні оправи (оковки) є яскравими зразками ювелірного мистецтва X століття. Це посудини для пиття у формі рога – ритони (давньогрец. ῥυτόν), що мали ритуальне значення. Вони тісно пов’язані з язичницьким культом і були атрибутами слов’янських язичницьких богів (наприклад, Світовида, зображеного на Збручському ідолі) і були приналежністю ритуальних бенкетів. Пізніше турячі роги стають обов’язковою приналежністю весільного обряду. Обидва роги з «Чорної могили» були поміщені в курган уже після того, як догоріло поховальне багаття.
Перший опис оправ турячих рогів видав Дмитро Якович Самоквасов 1874 року, а потім – 1917 року. Оправи широких отворів рогів зроблені зі срібла й прикрашені карбуванням та чернню, де поєднуються рослинний і звіриний орнаменти. До рога вони прибиті срібними цвяшками. На середній частині тулуба кожного рога були срібні квадратні накладки з рослинним орнаментом. Гострі кінці рогів, очевидно, також мали оформлення, яке не збереглося. Судячи з інших зразків, воно могло бути зроблене у вигляді пташиних голів.
Два турячі роги в срібній оправі. Джерело – Авдусин Д.А. Основы археологии. – Москва: Высшая школа, 1989. – С. 266. Фото без змін
З рога в Давній Русі пили не лише на бенкеті, а й під час тризни. Тому всі знахідки рогів для пиття були зроблені в княжих курганах. Тож ритони з «Чорної могили» ще раз підтвердили високий соціальний статус похованих. Для археолога виявити навіть дрібні деталі оправи – удача, тому цілком збережені ритони – знахідка унікальна.
Ритони з рогів зі срібними накладками й оковками: зверху – малий, унизу – великий. Фото Державного історичного музею у Москві, Російська Федерація. Джерело – https://russianold.ru/2020/11/26/ritons/. Фото без змін
Радянський і російський історик-медієвіст, археолог і антрополог Володимир Якович Петрухін описав турячі роги з погляду декоративних традицій. У своїй праці «Начало этнокультурной истории Руси IX – XI веков». – Москва, 1995, він пише: «Обидва роги прикрашені срібними та золоченими карбованими накладками, орнаментальний стиль яких традиційно… вважається таким, що поєднує «східні» (постсасанідські) та візантійські мотиви. Справді, орнаментальні мотиви споріднюють оковки ритонів із декоративними традиціями Євразії – від Ірану до Угорщини, але вписуються в широке коло виробів «середньодніпровської школи», майстри якої (імовірно, мали і давньоруське, і «східне» походження) продовжували степові, зокрема салтівські, традиції, прикрашаючи насамперед предмети дружинного побуту – поясні та кінські набори, руків’я мечів тощо….». «Мотив на оковці питного рога з Чернігова дозволяє простежити конкретний механізм взаємодії різних культурних традицій на Русі. При цьому хозарська спадщина включала й іранську традицію… у віддаленій перспективі – скіфську. Тисячолітня взаємодія культурних імпульсів втілилася в шедеврі давньоруського мистецтва: суть тут не просто в унікальності цього зразка як поодинокого факту історії культури – важливо, що цей факт «концентрує» в собі цілий історичний процес. Така концентрація культурних імпульсів була властива давньоруській культурі, що формується, загалом: її складання в X столітті можна уподібнити процесу зведення того самого чернігівського кургану – слов’яни, нормани й хозари звели своєму ватажкові єдиний монумент».
Три візантійські монети. У Державному історичному музеї в Москві експонуються монети: Василій I «Македонянин» (грец. Βασίλειος Α΄ ὁ Μακεδών) і Костянтин (давньогрец. Κωνσταντῖνος) (869 – 879 рр.); Костянтин VII «Багрянородний» (давньогрец. Κωνσταντῖνος Ζ΄ ὁ Πορφυρογέννητος) і Роман II «Молодший» (грец. Ρωμανός Β΄) (945 – 954 рр.).
Експонати в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото змінено
У кургані знайдена чітка (тобто нова, незатерта) золота візантійська монета, карбована 945 – 959 рр. Костянтином VII «Багрянородним» та його сином Романом II «Молодшим». За цією монетою проведено датування кургану.
Солід, 945 – 959 рр., Костянтин VII «Багрянородний», знайдений у похованні. Джерело – https://kulturologia.ru/blogs/040318/38069/. Фото без змін
Тип – звичайна монета. Золото, вага – 4,41 г, діаметр – 20 мм, рідкість – 97.
Аверс: бюст Христа-Пантократора в туніці, його права рука в благословляючому жесті, ліва тримає Євангеліє, у німбі на кожному кінці хреста дві або три крапки. Напис: +IhS XPS REX REGNANTIчM, переклад: «Ісус Христос Цар царів».
Реверс: ліворуч, бюст Костянтина VII, бородатий, у лоросі й з державою; праворуч, бюст Романа II, безбородий, у хламідах; між ними довгий патріарший хрест, який вони обоє тримають. Напис: COnSTAnT’ CE ROmAn AVG bR. Переклад: «Костянтин і Романус Августи, царі римлян».
У верхній частині насипу кургану знайдено дві золоті, мабуть, загублені візантійські монети часів імператора Василія I «Македонянина» (імператор 867 – 886 рр.).
Солід, 867 – 886 рр., Василій I «Македонянин». Золото. Джерело – https://ocenka-pokupka.com.ua/zolotoj-solid-vizantii-vasilij-i-makedonjanin-867-886-god/. Можливо, така. Фото без змін
Руків’я двох мечів (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Жертовний ніж (експонується в Державному історичному музеї в Москві). Спочатку був охарактеризований як залізний предмет, що не піддається точному визначенню. Зазвичай його вважали шаблею, зі слабким вигином і коліновидним руків’ям. Якщо так, тоді це – перша в руських старожитностях. Але можливо, що це також рідкісний скрамасакс – довгий бойовий ніж. На Русі безсумнівний скрамасакс був знайдений в одному з гнєздовських курганів (село Гнєздово в Смоленському районі Смоленської області Російської Федерації).
Скрамасакс із Темзи (англ. Thames) у вітрині експозиції Британського музею (M&ME 1857,0623.1). Англосаксонський сакс (короткий меч) IX – X ст. Фото 27 грудня 2009 року. Автор – BabelStone. Ліцензія – Creative Commons CC0 1.0 Універсальної передачі в суспільне надбання (Universal Public Domain Dedication). Фото без змін
Сакс являє собою залізний меч з одним ріжучим краєм. Має 72,1 см у довжину, з яких клинок від вістря до п’яти – 55,1 мм, а хвостовик – 17 см. Максимальна ширина клинка становить 3,87 см, товщина – 0,82 см. Вага 985 г.
Два шоломи. Один шолом експонується в Державному історичному музеї в Москві.
Наконечники стріл: ромбічні, вузькі тригранні або дворогі. Фрагмент декорованого наконечника стріли з проробленими в металі канавками, в які інкрустували відрізки дроту з мідного сплаву, являє собою дві напівпальметти, що розходяться від центральної трипелюсткової фігури, і доповнює картину варварської пишноти поховання одного з останніх язичницьких вождів Давньої Русі.
Десять наконечників списів (експонуються в Державному історичному музеї в Москві, скільки – невідомо). У кургані знайдено наконечник списа. Коли дослідники стали його вивчати, то виявилося, що в ньому сплавилися два предмети. Наконечник був інкрустований на обох боках пера хрестами, на яких відрізки кольорового металу були набиті на поверхню, попередньо насічену тонкими лініями, розташованими у вигляді сітки (Каинов С.Ю. Наконечник стрелы из кургана Черная могила: новые результаты исследований. // Российская археология. 2021. № 2. – С. 108–122). Це свідчить про можливе долучення людини до християнства.
Наконечник списа та піхви сторожа. Джерело – https://kulturologia.ru/blogs/040318/38069/. Фото без змін
Списи, експонуються в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото змінено
Десять залізних серпів. Один серп експонується в Державному історичному музеї в Москві.
П’ять ножів, деякі з них з кістяними руків’ями.
Був вивчений один з артефактів, про який довгий час думали, що це ніж. При аналізі даних, отриманих за допомогою рентгенографії, з’ясувалося, що обидва краї цього предмета мають зубчасті фестони, тобто це зовсім не ніж, не бойова зброя. На пластині «ножа» було виявлено дуже гарний орнаментальний візерунок, інкрустований дротом зі срібла. Такий скандинавський візерунок характерний для пізнього періоду вікінгів, він має назву «еллінг», похідну від імені першої данської столиці – Еллінга (дан. Jelling). Нові висновки вчених свідчать, що предмет, який вважався ножем, є символом верховної влади – скіпетром. Це ще одне підтвердження того, що «Чорна могила» – це княже поховання. Таких варварських скіпетрів відомо не так уже й багато. Один із них – знахідка в похованні знатного скандинавського воїна, імовірно, ярла, поблизу містечка Маммен (дан. Mammen) на півострові Ютландія в Данії. Поховання датується зимою 970-971 року. Нова знахідка – це приголомшливе відкриття. Щоб отримати зображення скіпетра на синхротроні пішло сім днів, а вивчення деталей кілька місяців. Очікуються результати з московського Інституту географії Російської академії наук із радіовуглецевим аналізом срібла, щоб точніше дізнатися його джерела й дати виготовлення.
Скіпетр. Джерело – сторінка Facebook: Олена Черненко. Фото без змін
Два жертовні ритуальні обоюдогострі ножі – скрамасакси.
Фрагменти двох кольчуг.
Фрагменти спеклої зброї та кольчуги (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Фрагменти спеклої зброї та кольчуги, зверху – горщик з кальцинованими кістками, експонуються в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото без змін
Горщик з кальцинованими кістками (експонується в Державному історичному музеї в Москві).
Залишки щита. Імовірно, щит був дерев’яним з мідним оковуванням на залізних заклепках з бронзовими бляхами.
Залишки багатої кінської збруї. Сідло зі стременами із округлою профільованою підніжкою та вушком. Стремена експонуються в Державному історичному музеї в Москві.
Стремена, експонуються в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото змінено
Скляні та кістяні шашки (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Гральні кістки (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Кістяні предмети (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Гирька (експонується в Державному історичному музеї в Москві).
Глиняне прясельце для веретена (експонується в Державному історичному музеї в Москві).
Точильний камінь, ніж і ключі (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Бубонці (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Скляні намистини (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Бойова сокира (експонується в Державному історичному музеї в Москві). Оскільки вона невеликих розмірів, тому може бути віднесена до зброї.
Бойова сокира, човнові заклепки та льодохідні шипи, експонуються в Державному історичному музеї у Москві. Сайт – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського. Фото змінено
Човнові заклепки та льодохідні шипи (експонуються в Державному історичному музеї в Москві).
Антропоморфна фігурка («ідол-сидяча чоловіча фігура») (експонується в Державному історичному музеї в Москві).